А я знаю, що Путін робив вчора. Він дивився футбол. Бо одночасно з матчем Україна-Шотландія на Львівщину стартували крилаті ракети. А у цього хворого діда є якийсь пунктик. Коли його щось бісить, коли він заздрить Україні, коли Україна його вибішує, то він стріляє по Львову.

Україна відправила на дно російський корабель. Ракети летять на Львів.

Україна виграла Євробачення. Відразу ракети летять на Львів.

Україна грає матч у футбол на відбір до чемпіонату світу, звідки росіян викинули з ганьбою, ракети летять на Львів.

Без якогось приводу він воліє по Львову не стріляти. Чи то економить ракети. Чи береже для особливого випадку. Але як тільки його тригерить один з його безлічі комплексів, то воно починає командувати пуляти по Львову.

Важко сказати, що в голові у цієї люди. Таке враження, що коли Путін був маленький, йому у Львові не продали морозиво. Чи відлупцювали на площі ринок. Чи в нього був хтивий дядько, який показав йому піструна у львівському парку. Хто зна. Але він точно має щось особисто до Львова, так само як він має особисті проблеми з Україною. Як мачо, якому не дає жінка його мрії. І він намагається ії примусити. Але жінка каже ні. І боляче б є по яйцям. А деякі агенти Путіна кажуть «то чого ти пручаєшся, чого нариваєшся на згвалтування, просто дай йому те, що йому потрібно». Хворий старий мачо.

І так. Навіть Радянський союз грав на чемпіонатах світу і Європи з футболу. І іноді непогано грав. Ну бо там було повно українських футболістів. А зараз вони можуть грати тільки в чемпіонаті ліги зла, із збірними командами з південної Осетії, ЛНР, ДНР, Абхазії і Північної Кореї. Навіть поважаючі себе сепаратисти з Каталонії не стануть з ними на один зелений газон. Отака велич Росії. І Путін це знає. Він розуміє. І він розуміє, що всі інші також це розуміють. І його це бісить. І ракети летять по Львову…

Працівниця державного телеканалу “Рада” Поліна Шишкіна заявила, що ненавидить українську мову. Водночас національний прапор вона назвала “таким собі” і зазначила, що його творці могли б придумати кращий дизайн.

Відповідне відео публікувала Facebook-спільнота “Невідомий патріот”. Там розповіли, що дівчина розпочинала свою кар’єру на “1+1”, а потім понад рік працювала на телеканалі “Live”.

На початку січня вона одержала посаду гостьового адміністратора на каналі “Рада”. Цікаво, що у соцмережах Шишкіної з освіти вказані лише школа та Київський коледж легкої промисловості.

“Я ненавиджу українську мову… До речі, такий собі (про національний прапор. – Ред.), могли б дизайн інший зробити, нормальний, тому що це п*здець”, – каже дівчина на відео.

Після скандалу Шишкіна записала звернення з вибаченнями за свої слова. А державний телеканал, як пишуть ЗМІ, звільнив одіозну співробітницю.

“Вважаю, що це було неправильно, особливо будучи дочкою учасника АТО. Я, як мінімум, не мала на це права. Повністю усвідомлюю свою помилку і закликаю не повторювати її. Особливо з огляду на нашу геополітичну ситуацію”, – сказала вона.

У прокуратурі визнали, що проблема з ненавистю у Польщі більша, ніж свідчить офіційний реєстр.

Статистика прокуратури Польщі вказує на те, що за останні два роки кількість злочинів на основі ненависті до українців зросла на 150 випадків. Але це дуже занижені дані. Польський омбудсмен, провівши в цій сфері дослідження, з’ясував, що повідомляють про напади лише 5% жертв. І лише в Малопольському воєводстві громадяни України понад 44 тисяч разів страждали від атак.

Про це пише польське видання “Newsweek”.

“Злочинність в Польщі зростає загалом, тому не дивно, що зростає і кількість нападів через ненависть”, – сказав виданню представник прокуратури.

Він додав, що у відсотковому відношенні в країні не багато ксенофобських нападів. Впродовж багатьох років він становить приблизно 0,14% від усіх скоєних в Польщі злочинів. Але навіть офіційні дані самої ж прокуратури свідчать про зростання кількості атак проти українців і мусульман. Якщо у 2015 році було зафіксовано 37 атак проти громадян України, то у 2017-му таких випадків було 190. В прокуратурі списують цей спалах на інтернет.

За словами директора департаменту досудових проваджень Барбари Своробович, у Польщі все більше людей отримують доступ до інтернету. А саме в мережі часто справа доходить до порушення прав через упередження, релігійну чи етнічну приналежність. Щодо останнього, то в прокуратурі такі порушення поділили на чотири категорії: злочини проти ромів, євреїв, українців і мусульман. І офіційна статистика свідчить, що якщо кількість нападів на ромів і євреїв у Польщі скоротилася, то українці й мусульмани тепер частіше стають жертвами.

Однак, польський омбудсмен вважає, що дані прокуратури – це лише 5% від усіх скоєних злочинів. Тому що постраждалі з тих чи інших причин часто не повідомляють поліцію про насильство. Бюро омбудсмена провело дослідження і спробувало підрахувати кількість проявів вербальної й невербальної агресії, а також інших видів дискримінації, з якими зіштовхувалися українці.

Як виявилося, лише у Малопольському воєводстві могло статися 44,5 тисячі таких злочинів. У прокуратурі теж визнали, що проблема з ненавистю у Польщі більша, ніж свідчить офіційний реєстр. І зареєстровані в системі правосуддя 1,5 тисячі злочинів – це лише вершина айсберга. Чому так відбувається. Інколи важко визначити, чи злочин був дійсно скоєний на підставі етнічної ненависті.

“Цей пункт дуже погано прописаний. Прокурор повинен, наприклад, призначити філологічну чи релігієзнавчу експертизу, щоб стверджувати, що конкретне формулювання дійсно відповідає опису злочину через ненависть”, – сказала Своробович.

Німецьке видання “Cicero”: Рік тому ніхто не міг собі уявити, що можлива війна

між росією і Україною. Путлер здійснив неймовірне – допустив війну між братніми народами.

Вбито тисячі людей, сотні тисяч стали біженцями. Місто-мільйонник Донецьк перетворився на місто-привид, яке тероризують злочинні угруповання, банди колишніх бойовиків чеченських воєн і спєцназа.

Те, що починалося як “бліц-кріґ” проти Криму, перетворилося на незрозумілу війну, кінця якої не видно. Путін НЕ підкорив України. Навпаки – всупереч своїй волі, він сприяв народженню нової нації. Його розрахунки не виправдалися. Він ізолював росію набагато сильніше, ніж це можна було зробити за допомогою політики стримування і санкцій.

Росія сьогодні залежна від спадів і злетів світового ринку, як ніколи. Ніколи росію не покидала така велика кількість громадян, як в останні десять років. Навіть у ході еміграції в 1917 році не було такого великого відтоку кваліфікованих кадрів.

Злість, розчарування, пошук “казлов атпущєнія” – всього цього достатньо в країні, де стабілізація означає вертикаль влади, перерозподіл майна на користь неприборканих клептократів, де в надлишку ненависть і заздрість, а також почуття приниженості.

Т.зв. “українська криза” – це в першу чергу російська криза, в яку країну призвів уряд, який не доріс до завдання модернізації країни. Іншими словами – простіше розв’язати маленьку війну, ніж добудувати, нарешті, трасу між “масквой і пєтєрбугам”.

Європа виявилася не тільки непідготовленою до нової форми війни, вона і сьогодні не встигає за інформаційною війною путлерівського режиму. Кажуть про повернення до холодної війни – і це в той час, як вже повним ходом йде гібридна війна XXI століття.

Джерело – http://www.cicero.de/weltbuehne/umgang-mit-russland-europa-muss-nachsitzen/59292

Російська “Независимая газета” повідомляє, що наприкінці квітня російський політик-опозиціонер Михайло Касьянов має намір запропонувати європарламентаріям ввести персональні санкції проти російських журналістів, «причетних до створення в країні атмосфери ненависті»

.

Касьянов підкреслює, що під санкції повинні потрапити не стільки журналісти, скільки «пропагандисти, які створили в країні атмосферу ненависті, брехні і нетерпимості». «Вони винні в загибелі Бориса і заслуговують позбавлення їх таких привілеїв, як відвідування західних країн, придбання там майна та використання доларів і євро для будь-яких своїх платежів. Ці люди давно перестали бути журналістами, стали затятими пропагандистами брехні, ведуть з цивілізованим світом інформаційну війну і повинні бути за це покарані».

За словами Касьянова, є два ключових напрямки для поповнення списку санкцій: по-перше, це особи, які підтримують приєднання Криму і самопроголошені республіки на південному сході України, а по-друге, порушники прав людини в Росії.

Крім керівника МІА «Росія сьогодні» Дмітрія Кісєльова, який вже потрапив до списку санкцій Євросоюзу, в «список», очевидно, будуть включені керівники інформаційного мовлення російських телеканалів, найодіозніші телеведучі і, можливо, ряд кореспондентів.

«Журналіст має право на свою позицію, але коли з екрану, з потрібною інтонацією вимовляються речі, спрямовані на розкол суспільства, то це вже не журналістика, а пропаганда, – вважають ініціатори – Як то не були журналістами співробітники ЗМІ, створених в 30-і роки Геббельсом».

Колишній міністр закордонних справ Естонії, екс-депутат Європейського парламенту Христина Оюланд назвала ідею такого списку цікавою.

Оюланд вважає це непростим завданням, але «думати про це можна і потрібно, бо всі знають, що відбувається в Росії, – вільної преси майже не залишилося». На думку політика, починати підготовку треба з міжнародних організацій журналістів, щоб вони підтримували в Росії тільки вільну пресу, а не пропагандистів.

«Звичайно, треба приймати такий список, завжди на політичному рівні можна поставити питання і почати обговорювати цю проблему, наприклад в Європарламенті, крок за кроком, у комітеті із закордонних справ і комітеті з прав людини. Але це процес тривалий. Наприклад, над «списком Магнітського» ми працювали кілька років», – підкреслила Оюланд.

Джерело – http://www.ng.ru/politics/2015-04-09/1_nemtsov.html