Старший науковий співробітник інституту космічних досліджень, в.о. спікера з питань науки Олексій Парновський розповів, чому не варто боятися ядерного удару по Україні.

За його словами, стратегічна ядерна зброя, яку і привів у особливий режим Путін, складається з міжконтинентальних балістичних ракет, балістичних ракет підводних човнів, і стратегічної авіації.

Балістичні ракети мають не лише максимальну, а й мінімальну дальність. Міжконтинентальні балістичні ракети, які стоять на озброєнні в РФ, мають дальність близько 10 000 км. Протяжність території Росії складає близько 8000 км. Тому такі ракети по території України можуть бути запущені хіба що з Камчатки і по неоптимальній траєкторії.

Балістичні ракети підводних човнів мають меншу дальність, проте кваліфікація команд надзвичайно низька (на навчаннях пуски проводять представники виробника). До того ж пересування усіх підводних човнів відстежується.

ЄДИНИЙ КОМПОНЕНТ ЯДЕРНОЇ ТРІАДИ, ЯКІ РЕАЛЬНО МОЖУТЬ ЗАСТОСОВУВАТИСЯ ПО УКРАЇНІ, ЦЕ — ДАЛЬНЯ АВІАЦІЯ. ЦЕ ВЕЛИКІ ДОБРЕ ВИДИМІ НА РАДАРІ ЛІТАКИ З КРИЛАТИМИ РАКЕТАМИ, ЯКІ ЗНАЧНО СТАРШІ ЗА “КАЛІБРИ”, ЯКІ МИ ВЖЕ ВМІЄМО ПЕРЕХОПЛЮВАТИ. КРІМ ТОГО, УКРАЇНА МАЄ НА ОЗБРОЄННІ ЗЕНІТНО-РАКЕТНИЙ КОМПЛЕКС ВЕЛИКОЇ ДАЛЬНОСТІ С-200, ЯКИЙ МОЖЕ ЗБИВАТИ ТАКІ ЛІТАКИ НАД МОСКВОЮ, – ЗАЗНАЧИВ ПАРНОВСЬКИЙ. – НАТИСКАННЯ НА КНОПКУ ВЕРХОВНИМ Х*ЙЛОМ ЗОВСІМ НЕ ОЗНАЧАЄ, ЩО РАКЕТИ ОДРАЗУ ПОЛЕТЯТЬ. НАТИСКАННЯ КНОПКИ ДАЄ НАКАЗ ПРО ЗАСТОСУВАННЯ ЯДЕРНОЇ ЗБРОЇ КОМАНДУВАЧАМ ВІДПОВІДНИХ ВІЙСЬК (РВСН, ПІДВОДНИЙ ФЛОТ, ДАЛЬНЯ АВІАЦІЯ). ТІ, В СВОЮ ЧЕРГУ ПЕРЕДАЮТЬ ЦЕЙ НАКАЗ ДАЛІ ПО ЛАНЦЮГУ КОМАНДУВАННЯ, І НА КОЖНІЙ ЙОГО ЛАНЦІ ВИКОНАННЯ НАКАЗУ МОЖЕ БУТИ СКАСОВАНЕ.

Також додав, що в історії Холодної війни були непоодинокі випадки коли команда на пуск або помилково видавалася, або мала бути видана за статутом. Жодного фактичного пуску при цьому не відбулося, оскільки основний принцип ядерного стримання — гарантоване взаємне знищення. Тобто ти вб’єш свого супротивника, але і сам загинеш.

За словами науковця, набагато більш ймовірно, що ця стратегічна ядерна зброя буде націлена на США (не забувайте, що в голові Путіна він тут з США воює). І він це чітко артикулював, пов’язавши своє рішення саме з “войовничою риторикою Заходу”.

І ТУТ ЗНОВУ ЗГАДУЄМО ПРО ПРИНЦИП ГАРАНТОВАНОГО ВЗАЄМНОГО ЗНИЩЕННЯ. ЯДЕРНА АТАКА ПРОТИ США ВИКЛИЧЕ ЗУСТРІЧНИЙ УДАР ПО ТЕРИТОРІЇ РОСІЇ ТА КНР (БО ВОНИ БЛИЗЬКО, А ДРУГОЇ МОЖЛИВОСТІ ВЖЕ НЕ БУДЕ). І ТУТ У ГРУ ВСТУПАЄ ТОВАРИЩ СІ, ЯКИЙ ТАКІЄ ВАРІАНТИ ЄБАВ В НОС І В РОТА, І, НАПЕВНЕ, ЗНАЙДЕ СПОСІБ НЕЙТРАЛІЗУВАТИ ХУЙЛА. ЯКЩО ЙОГО, ЗВІСНО, НЕ ВИПЕРЕДИТЬ ХТОСЬ З ХУЙЛОВИХ ПРИСПІШНИКІВ, ЯКІИМ НАХЄР НЕ ВСРАЛОСЬ ГИНУТИ ЧЕРЕЗ ЗІРВАНИЙ ДАХ СТАРОГО МАРАЗМАТИКА. ТАК ЩО ПЛЕШИВИЙ ФЮРЕР ПО СУТІ ЛИШЕ ЗАПУСТИВ ЗВОРОТНІЙ ВІДЛІК ДО ВЛАСНОЇ ЗАГИБЕЛІ.

У Львові помер 53-річний професор Українського католицького університету, автор понад 250 наукових праць, історик Ігор Скочиляс.

Він лікувався у шпиталі від COVID-19, довгий час перебував у реанімації. Коронавірусна хвороба викликала у нього тромбофлебіт легень. Він перебував у важкому стані, друзі просили про допомогу для науковця і молитву.

Ігор Скочиляс був завідувачем кафедри історії УКУ, фахівцем українсько-польської тематики, ініціатором дослідження складних тем щодо українсько-польського протистояння у роки Другої світової війни, зокрема Волинської трагедії.

Ігор Скочиляс вивчав модерну релігійну культуру і східне християнство в Україні, унійну ідею й інституційні історії Київської митрополії. Професор Ігор Скочиляс щороку організовував для молоді з усієї України літню школу, присвячену пам’яті митрополита Андрея Шептицького. Був одним із ініціаторів відновлення українських цвинтарів у Польщі. Багато важливих релігійних тем коментував для Радіо Свобода.

Співчуття дружині й дочці від громади міста висловив мер Львова.

«Це великий біль – втрачати таких людей. Сумуємо разом із близькими пана Ігоря», – зазначив міський голова Львова Андрій Садовий.

У неділю, 18 лютого, близько десятої години ранку не стало Ярослава Поташника — завідувача науково-освітнього відділу Національного заповідника “Давній Галич”.

За попередніми даними, Ярослав Поташник помер від серцевого приступу, інформують “Вікна”. Його життя намагалися врятувати дві бригади швидкої допомоги, які приїхали за викликом додому.

Ярослава Поташника не стало на 59-му році життя. Упродовж останніх років він проживав у Галичі, де працював завідувачем науково-освітнього відділу Національного заповідника “Давній Галич”.

Він відомий калушанам як колишній начальник відділу культури Калуського міськвиконкому, редактор Калуського міського телебачення.

Про час і місце похорону повідомимо додатково.

Довідка. Ярослав Поташник народися 2 серпня 1959 року. У 1987 році закінчив Київський державний інститут культури ім. О. Корнійчука за фахом “Режисура”. Працював викладачем Калуського культурно-освітнього училища, завідувачем відділу культури Калуського міськвиконкому, директором науково-методичного центру культури Прикарпаття, заступником директора Івано-Франківського обласного музично-драматичного театру ім. І. Франка, начальником відділу з питань внутрішньої політики апарату Галицької райдержадміністрації.

Кабінетну роботу пов’язував з журналістикою в редакціях Калуського телебачення, телерадіокомпанії «РАІ» та газети «Галицьке слово».

Член Спілки театральних діячів. У творчому доробку — десятки театральних ролей, телевізійні та радіопрограми, публіцистичні матеріали, історичні нариси, статті.

З 2012 року – завідувач Музею караїмської історії і культури Національного заповідника «Давній Галич».

З жовтня 2013 року — провідний редактор інформаційно-видавничого відділу.

З липня 2014 року — завідувач науково-освітнього відділу.

Олена Дровняк із Миколаївської області, кандидат сільськогосподарських наук, близько двох років успішно водить Європою величезну фуру.

– Нарешті я знайшла себе, відчула кайф від цього життя, – не приховує своїх щирих емоцій Олена Дровняк. – Отримую неймовірний адреналін від подоланих понад тисячу кілометрів на день. Моя робота приносять мені позитивні емоції і, звичайно ж, хороший заробіток.

Не знайшовши свого покликання в Україні, Олена дізналася, що можна отримати Карту поляка, оскільки її батько народився в Польщі. Роботу і житло вона шукала на місці.

– Підготувала резюме, попросила знайомих перекласти на польську. Насамперед прийшла в університет в місті Пила. Але викладачів моєї спеціальності у них взагалі немає. Довелося влаштуватися у фірму, шити матраци. Водночас Олена вирішила отримати права на керування вантажними машинами і стати далекобійником. Таким чином вирішила створити собі можливість побачити світ.

Сьогодні Олена перевозить в морозильних камерах м’ясо. Крім цього, запаковане молоко, твердий сир, картоплю, соки. Продукти доставляє в різні країни. Про свій вибір через два роки роботи за кермом величезного Mercedes-Benz Actros жодного разу не пошкодувала.

– Побувала в Нідерландах, Німеччині, Бельгії, Австрії, Швеції, Швейцарії, Чехії, Угорщині, Люксембурзі, Іспанії. Зустрічаю нових людей. Працюю в колективі, де більшість – чоловіки. З ними мені ладити легше, ніж з жінками. Відпрацювавши місяць, я відпочиваю два тижні. За цей час можу провідати свою маму в Україні, – розповідає жінка. У її планах – отримання прав на керування автобусом.