43% українських учителів потребують покращення знань з української мови для роботи у школі; 10% використовують російську для пояснення матеріалу.

Вчителі також вважають, що їм потрібно покращити знання з англійської мови (73%), першої домедичної допомоги (58%), та нових технологій (57%).

43% українських учителів визнали, що їм необхідно удосконалити знання української мови задля роботи у школі. При цьому один педагог із 10 вживає російську, якщо так йому легше пояснити матеріал.

Про це інформує 24 Канал з посиланням на дослідженні “Вчителі України: кадровий потенціал” від “Освіторії”. Педагоги також розповіли, з чого їм ще варто покращити знання.

Яких знань для викладання бракує вчителям
Найбільше вчителів визнали, що їм варто покращити знання з:

англійської мови (73%);
першої домедичної допомоги (58%);
нових технологій (57%), як-от Kahoot та ChatGPT.
Учасники опитування здебільшого вважають, що мають достатній для викладацької діяльності рівень знань з предмета. Все ж 41% вчителів погодилися з тим, що потребують додаткової інформації.

39% опитаних заявили, що знають українську мову на рівні, достатньому для викладацької діяльності. Але 43% педагогів переконані, що треба вдосконалювати навички володіння державною мовою.

Кожен десятий учитель погодився з тим, що інколи використовує російську, адже так їм простіше пояснити матеріал.

Російською на уроках дещо частіше послуговуються вчителі з південної частини України,
– вказано у звіті.

Найменше на російську під час уроків переходять педагоги із Заходу та Центру нашої держави.

Освітній простір України може очікувати мовна революція. Законопроєкт №12086, ініційований народною депутаткою Наталією Піпою, спрямований на посилення ролі державної мови в школах, уже викликав гучні обговорення серед педагогів, батьків і громадськості.

Документ передбачає використання виключно української мови під час освітнього процесу, включно зі спілкуванням між учасниками цього процесу. За словами авторки, це логічний розвиток чинного законодавства, адже вже зараз педагоги зобов’язані використовувати державну мову.

“Ми хочемо наголосити: українська мова – це основа національної ідентичності. Освітяни, як і батьки, мають бути її амбасадорами,” – пояснює Наталія Піпа.

Новий законопроєкт торкнеться всіх учасників освітнього процесу – не лише педагогів, але й інших працівників, батьків і навіть сторонніх осіб, які долучаються до шкільного життя. Спілкування під час уроків, заходів і робочих нарад має здійснюватися державною мовою. Це стосуватиметься як державних, так і приватних закладів освіти.

“Освіта повинна бути україномовною не лише на папері. Практика показує, що досі є випадки, коли під час уроків або позакласних заходів використовується інша мова. Це потребує змін,” – наголошує депутатка.

Прихильники ініціативи вважають, що українізація освіти – це важливий крок до зміцнення національної ідентичності. Водночас, критики побоюються, що обов’язковість української мови може викликати спротив у багатомовних регіонах країни, таких як Закарпаття чи Одещина.

“Держава повинна сприяти інтеграції, а не створювати конфлікти на мовному ґрунті,” – зазначають окремі освітяни.

Останнім часом новий законопроект в Україні №12086, спрямований на посилення українізації шкільного середовища, спричинив бурхливу дискусію.

Запропонований у Верховній Раді цей законопроект спрямований на використання української мови у школах, включаючи розмови під час перерв. Виникли побоювання, у тому числі чутки про штрафи за розмови російською, що спонукало міністра освіти Оксена Лісового роз’яснити наміри законопроекту.

В інтерв’ю “ТСН” міністр розповів, що законопроект не включає фінансові санкції для учнів або батьків. Натомість він наголошує на сприянні створенню україномовного середовища, яке заохочує учнів та персонал використовувати національну мову у повсякденному спілкуванні.

За словами Лісового, заяви про штрафи є маніпулятивними та відволікають від справжньої мети: просування української культурної ідентичності та скорочення використання російської мови, що розглядається як інструмент російської агресії та впливу.

Відповідно до запропонованого закону, шкільні адміністратори та вчителі нестимуть відповідальність за просування україномовного середовища. Хоча законопроект не передбачає штрафів, педагоги мають заохочувати учнів спілкуватися українською мовою, використовуючи позитивне підкріплення та освітні заходи.

Вчителям рекомендується працювати з учнями та батьками у підтримуючій манері, допомагаючи російськомовним сім’ям адаптуватися, не відчуваючи тиску чи відчуження.

Крім цього, Лісовий наголосив, що українізація шкіл має вирішальне значення для національної ідентичності та безпеки з огляду на війну з Росією. Хоча російськомовних учнів та вчителів не буде виключено, школи будуть оснащені методичними ресурсами для підтримки мовного переходу, особливо для тих, хто вперше знайомиться з українською мовою.

Вчителів заохочуватимуть чуйно спрямовувати дітей та сім’ї, гарантуючи, що мовний перехід буде інклюзивним та конструктивним.

Міністерство освіти розглядає цю ініціативу як патріотичний обов’язок та важливий крок для майбутнього успіху України, наголошуючи, що україномовне шкільне середовище культивуватиметься продумано, з необхідними адаптаціями для задоволення потреб російськомовних школярів та сімей.

Уважно слідкую за перипетіями, котрі розгортаються навколо прийняття закону, за яким в українських закладах освіти мають розмовляти лише українською.

Абсолютно підтримую. І про це кажу й пишу дуже давно.

Але виникає ряд питань.

1. Невже освітнім керманичам різних років потрібно було більше тридцяти років Незалежності, щоб зрозуміти беззаперечну необхідність і доцільність спілкування в українських закладах освіти лише державною мовою? Чому тридцять років сиділи і мовчали, спостерігаючи за подібним у закладах освіти?

2. Чого варті всі «пєсні та пляски» з т. з. національно-патріотичним вихованням, яке всі роки начебто здійснювалося в наших закладах освіти? Де результати того виховання, якщо доводиться приймати подібний закон? І чи не буде наступним закон про необхідність любити свою Батьківщину? Оце так виховники, мати василева. Чи все те «національно-патріотичне виховання» було і є нічим іншим, як безглуздим і вартісним шоу?

3. Чому через тридцять років після проголошення Незалежності у державних закладах освіти ще працює сила-силенна вчителів, професорів, майстрів виробничого навчання, вихователів, директорів, ректорів, котрі поза освітнім процесом у закладі спілкуються російською? На них норми чинного законодавства (без нового майбутнього закону) не поширюються? І чи зникнуть вони, як марево, після його прийняття? Чи просто підуть у глибоке підпілля?

4. А якими будуть механізми імплементації нового закону? Як каратимуть тих, хто його не виконуватиме? Хто слідкуватиме за дотриманням його норм? Мабуть, у всіх закладах освіти зʼявиться іще один омбудсмен, радник, контролер чи поліцейський офіцер? Чи і з цим законом у нас буде так, як і з усіма освітніми законами: він декларуватиме лише наміри? Без будь-яких важелів реалізації? А якщо так, то чи варто вкотре смішити світ? Чи знову чергове шоу?

P. S. Між іншим, у нас 80% толкових норм чинного освітнього законодавства не працює. Бо відсутні механізми відповідальності за їхнє дотримання.

Автор: Ігор Лікарчук, екскерівник Українського центру оцінювання якості освіти.

Міністерство освіти та науки висловило умовну підтримку пропозиції заборонити використання російської мови під час шкільних канікул, зробивши деякі додаткові зауваження.

Це підтвердив міністр освіти Оксен Лісовий під час урядової сесії питань та відповідей у ​​Верховній Раді.

Ініціативу висунули Наталія Піпа, член фракції «Голос», секретар парламентського комітету з освіти, науки та інновацій. Вона запропонувала заборонити учням говорити російською мовою в школах.

Міністерство підтримало цю ідею, але наголосило на деяких моментах, які вимагають розгляду.

Лісовий підкреслив, що хоча заходи щодо захисту української мови необхідні, вони також повинні враховувати справедливий розвиток мов, якими розмовляють національні громади в Європейському Союзі.

Однак він уточнив, що цей принцип не поширюється мовою держави-агресора, зазначивши, що він використовується як інструмент агресії.

Верховна Рада України може заборонити спілкування російською мовою на території школи під час освітнього процесу.

Це передбачає законопроєкт, який подала нардеп Наталія Піпа.
Міністерство освіти підтримує заборону спілкування російською з деякими зауваженнями, наголошуючи на підтримці та розвитку української мови та мов національних спільнот ЄС.

Верховна Рада України може заборонити спілкування російською мовою на території школи під час освітнього процесу. Відповідний законопроєкт зареєструвала нардеп Наталія Піпа.

Відповідно до документа, учні, вчителі, працівники закладів освіти будуть зобов’язані говорити українською на перерві, шкільному подвірʼї, стадіоні та усій території школи. Очільник Міносвіти України Оксен Лісовий під час години запитань до уряду заявив, що його відомство підтримало заборону спілкуватися російською на перервах у школах.

Що кажуть у МОН про заборону спілкування російською у школах
Посадовець зазначив: щодо законопроєкту за ініціативи пані Наталі Піпи, то Міністерство освіти законопроєкт з деякими зауваженнями підтримало.

Міністр при цьому каже, що у будь-яких рішеннях, які захищають українську мову, треба передбачити можливість рівноцінного, рівноправного розвитку мов національних спільнот ЄС.

Це, безумовно, не поширюється на мову країни-агресора. Ми розуміємо, що мова використовується як зброя, як передумова для агресії,
– наголосив Лісовий.

І додав, що МОН дбає про мови корінних народів, мови національних спільнот і передусім – розвиток української мови.

Що відомо про законопроєкт Наталії Піпи
Поданий законопроєкт запроваджує до Закону “Про освіту” поняття “українськомовного середовища” та зобов’язує засновників, керівників, працівників закладів освіти створювати та підтримувати українськомовне середовище.
Нардеп Наталія Піпа зазначила: важливо збільшувати кількість середовищ, в яких дитина буде спілкуватись українською.
Маємо позбутися цього умовного правила в головах у освітян, учнів та батьків “пролунав дзвінок – можна будь-якою мовою” (і ми розуміємо, що ця будь-яка – чомусь російська). Має бути сформоване нове правило: “суспільні і публічні місця – державною мовою”, переконує народна обраниця.

Українські вчителі під час освітнього процесу мають спілкуватися виключно державною мовою. Вимога стосується не лише проведення уроків, але й перерви, позакласної діяльності та спілкування між працівниками школи.

На цьому зауважив Уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь у Facebook. Він підкреслив, що у разі виявлення порушення, педагогів можуть оштрафувати. Крім того, понести таке покарання можуть також директори шкіл, ректори і науково-педагогічні працівники, які свідомо ігнорують вимоги законодавства.

“Освітній процес – це всі види діяльності, що відбуваються на території навчального закладу. Тобто, це і класна робота, і виховна робота, і спілкування здобувачів освіти та педагогічних представників у класах, учительських, їдальнях, коридорах, спортивних залах, на стадіоні, на території школи. Перерва – це теж освітній процес, і там має бути державна мова”, – сказав чиновник.

За словами Креміня, заклади освіти забезпечують обов’язкове вивчення державної мови на всіх освітніх рівнях.

Водночас, учням, які належать до корінних народів або національних меншин, поруч із державною мають право навчатися рідною мовою шляхом створення окремих класів.

Кабмін погодив законопроєкт про освіту мовами нацменшин у школах. Міністр освіти і науки України Оксен Лісовий розтлумачив основні зміни, які передбачає документ, передає НСН.

Лісовий пояснив зміни до законодавства про освіту мовами нацменшинДві основні цілі уряду такі:
забезпечити можливість для безперервного вивчення державної мови представниками нацменшин;
гармонізувати українське законодавство з нормами ЄС (де представники нацменшин мають право здобувати освіту рідною для них мовою).
Зміни стосуються лише спільнот, мови яких є офіційними мовами ЄС. Російська такою не є,
– наголосив Лісовий
Так, на сьогодні пропонують визначити перелік предметів, а не кількість відсотків дисциплін, що мають обов’язково викладати державною мовою. До цього переліку увійшли предмети, пов’язані з вивченням української мови, української літератури, історії України та захисту України.
Українська мова та історія України також є обов’язковими предметами для ДПА в 11 класі, яке відбуватиметься у форматі ЗНО. Отже, необхідно володіти державною мовою та знати історію України,
– акцентував міністр.
Законопроєкт про освіту мовами нацменшин – що про нього відомо
Законопроєкт пропонує такі зміни у сфері освіти:
у класах (групах) із мовами навчання нацменшин, мови яких є офіційними мовами ЄС, гарантувати право на використання мови відповідної мови під час навчання;
визначити перелік предметів, які представники нацменшин зобов’язані вивчати державною мовою – українська мова та література, історія України і захист України. Ці предмети (окрім “Захисту України”) можна скласти на ЗНО (НМТ) тільки українською мовою (без перекладу);
приватні виші мають право вільно вибирати мову навчання, яка є офіційною мовою ЄС. При цьому забезпечити вивчення державної мови як окремої дисципліни.
Водночас заклади освіти мають право розширювати перелік предметів для вивчення українською мовою, якщо цього вимагають батьки чи учні.
Законопроєкт також передбачає можливість дозволити представникам нацменшин, які розпочали навчання у школах до 1 вересня 2018 року (до старту реформи НУШ), закінчити школу відповідно до законодавства, чинного до цієї дати.Запропоновані зміни стосуються суто національних меншин, мови яких є мовами ЄС,– наголосили у МОН.
Норма про те, що представники інших нацменшин повинні здобувати базову і профільну середню освіту українською мовою в обсязі не менше 80% річного обсягу навчального часу, лишиться чинною.

Ведучий “Сніданок з 1+1” Руслан Сенічкін розповів свої лайфхаки, як швидко і легко перейти на українську мову

Руслан Сенічкін, ведучий “Сніданку з 1+1”, що виходить щодня з 6:30 до 9:30 на каналі “1+1 Україна”, дав інтерв’ю в рамках безоплатних осінніх курсів з вивчення української мови, створених проєктом “Єдині”.

Руслан разом з керівницею Всеукраїнського Руху “Єдині” Наталкою Федечко обговорив зросійщення, що відбувалося десятиліттями, мовну позицію, а також поділився власною історію того, як Карпати надихнули його вивчати українську.

Руслан Сенічкін родом з Дніпра, де, зізнається, жив і зростав у російськомовному середовищі. Ведучий не стидається цього та приймає як досвід, який був у житті. Руслан зізнається: почав вивчати українську мову вже у досить зрілому віці через роботу, адже всі мали в радіо та телеефірах розмовляти державною.

Згодом, ведучий “Сніданок з 1+1” почав оточувати себе українськомовним контентом та середовищем, постійно практикуючи українську. Руслан пригадує: хоч йому і подобалося, як він звучить українською, але все одно було не ідеально. Саме тоді на допомогу прийшла подорож до Карпат.

“Більше я став поглинати українськомовний простір через Карпати. Коли я поїхав туди в середині нульових, поринув у справжній смак української мови заходу України та карпатського простору. У той час мене це дуже захопило. Саме після цього все пішло краще”, – пригадує Сенічкін.

До слова, Руслан Сенічкін наголошує: мова – це питання безпеки. Доказ тому – українці за кордоном, які можуть відділитися від ворога та тих, хто представляє російську федерацію лише мовою. “Якби всі ми раніше почали думати масштабно, то, як мінімум, кремль не просував би свої наративи про утиски російськомовного населення, яке нібито прийшли звільняти”.

На щастя, більшість українців все ж розуміють важливість державної мови та її значення. Тому багато хто з різних куточків країни, навіть сидячи під ракетними обстрілами, й далі продовжує удосконалювати свої знання. Ведучий висловив своє захоплення незламністю духу та жагою до навчання й наголосив, що його рідне місто досі щодня потерпає від російських військових:

«Було два прильоти в дім в Дніпрі, де я народився і виріс. Мого сусіда вбила російська ракета. Постраждала школа, в якій я вчився…»

А щоб краще та ефективніше вивчати українську, ведучий поділився власними порадами:

Повторюйте деякі слова самі собі для того, щоб себе чути. Записуйте себе на диктофон. Постійно говоріть українською та тренуйте вимову.
Створюйте навколо себе українськомовний контент. Підписуйтеся на класних блогерів. Знаходьте людей, яких вам приємно чути. Вам тоді захочеться повторювати за ними.

Ще один спосіб удосконалення своєї української – різні проєкти, тренінги та освітні платформи. Одним з таких є проєкт 1+1 media – “Плюсуй українську”, де Руслан Сенічкін є амбасадором. “Плюсуй українську” спрямований на популяризацію державної мови та культури, а також передбачає інтерв’ю з тими, хто власним прикладом заохочує суспільство споживати українськомовний контент.

Хлопчик отримав множинні травми.

У німецькому місті Айнбек чоловік напав на дітей з України через те, що вони говорили українською. Про це пише Bild.

У прокуратурі повідомили, що десятирічний хлопчик грався з дітьми, коли до них підійшов перехожий. Він обурився, діти що розмовляють між собою українською, тому що вони “повинні говорити російською”. Потім він сказав, що це Україна почала війну.

Чоловік смикнув дівчинку за волосся, схопив десятирічного хлопчика і перекинув його через поручні моста в канал. Дитина забилася о залізні балки, прикріплені до мосту, вона отримала травму голови і лівої ноги.

Більш того, коли хлопчик лежав в каналі, чоловік, імовірно, кинув в нього скляну пляшку, вона потрапила дитині у праве плече.

Після цього перехожий втік. Відомо, що йому близько 40-45 років, він був одягнений в блакитну сорочку, чорну кепку і джинсові шорти. Поліція розслідує справу про замах на вбивство.