<?xml version="1.0" encoding="UTF-8"?><rss version="2.0"
	xmlns:content="http://purl.org/rss/1.0/modules/content/"
	xmlns:wfw="http://wellformedweb.org/CommentAPI/"
	xmlns:dc="http://purl.org/dc/elements/1.1/"
	xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom"
	xmlns:sy="http://purl.org/rss/1.0/modules/syndication/"
	xmlns:slash="http://purl.org/rss/1.0/modules/slash/"
	>

<channel>
	<title>Мистецтво &#8211; Український Простір Прикарпаття</title>
	<atom:link href="https://ukr-space.com.ua/news/tag/mistetstvo/feed" rel="self" type="application/rss+xml" />
	<link>https://ukr-space.com.ua</link>
	<description>Останні новини - Події - Репортажі</description>
	<lastBuildDate>Tue, 08 Aug 2023 17:02:36 +0000</lastBuildDate>
	<language>uk</language>
	<sy:updatePeriod>
	hourly	</sy:updatePeriod>
	<sy:updateFrequency>
	1	</sy:updateFrequency>
	
	<item>
		<title>Російське посольство в США освітили роботами українського художника</title>
		<link>https://ukr-space.com.ua/news/195801?utm_source=rss&#038;utm_medium=rss&#038;utm_campaign=rosijske-posolstvo-v-ssha-osvityly-robotamy-ukrayinskogo-hudozhnyka</link>
		
		<dc:creator><![CDATA[moderator]]></dc:creator>
		<pubDate>Tue, 08 Aug 2023 17:02:36 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Війна]]></category>
		<category><![CDATA[Події]]></category>
		<category><![CDATA[Вашингтон]]></category>
		<category><![CDATA[Мистецтво]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://ukr-space.com.ua/?p=195801</guid>

					<description><![CDATA[Ввечері четвертого серпня у Вашингтоні відбулася проукраїнська художня акція. Малюнки відомого українського плакатиста Нікіти Тітова декілька годин проєктувалися на будівлю російського дипломатичного представництва. Перехожі могли побачити антивоєнні плакати й українську символіку. За словами художника, акція стала можлива завдяки його друзям, які перенесли плакати на проєкцію й направили на посольство країни-агресорки. Акція тривала близько двох годин. [&#8230;]]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<div id="fb-root"></div>
<p>Ввечері четвертого серпня у Вашингтоні відбулася проукраїнська художня акція. Малюнки відомого українського плакатиста Нікіти Тітова декілька годин проєктувалися на будівлю російського дипломатичного представництва. Перехожі могли побачити антивоєнні плакати й українську символіку. </p>
<p>За словами художника, акція стала можлива завдяки його друзям, які перенесли плакати на проєкцію й направили на посольство країни-агресорки. Акція тривала близько двох годин.<br />
«Сьогодні я зрозумів, що Боженька готував мене до того, що сталося цієї ночі. У кожному дні, у кожній людині, яку я зустрів. У тому, що бачив і дізнався живучи в Україні, у тому, що довелося пережити», — так прокоментував подію Нікіта Тітов на своїй сторінці в Facebook. </p>
<p>Нікіта Тітов — український художник з Харкова. Нині проживає в Івано-Франківську. Став відомий завдяки плакатам на суспільно-важливі теми. Виставки його робіт проходили в багатьох країнах Європи. На основі його малюнків були випущені поштові марки та пам’ятні медалі.<br />
<iframe title="#SpecialMilitaryOperation: Nikita Titov" width="960" height="540" src="https://www.youtube.com/embed/tcLQGEmpAvw?feature=oembed" frameborder="0" allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture; web-share" allowfullscreen></iframe> </p>
]]></content:encoded>
					
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Чи витримав Івано-Франківськ випробування фестивалем сучасного мистецтва?</title>
		<link>https://ukr-space.com.ua/news/31230?utm_source=rss&#038;utm_medium=rss&#038;utm_campaign=chy-vytrymav-ivano-frankivsk-vyprobuvannya-festyvalem-suchasnoho-mystetstva</link>
		
		<dc:creator><![CDATA[ilona ilona]]></dc:creator>
		<pubDate>Thu, 07 Jul 2016 04:58:02 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Культура]]></category>
		<category><![CDATA[Суспільство]]></category>
		<category><![CDATA[Porto Franko Гогольfest]]></category>
		<category><![CDATA[Мистецтво]]></category>
		<category><![CDATA[фестиваль]]></category>
		<guid isPermaLink="false">http://ukr-space.com/?p=31230</guid>

					<description><![CDATA[Отямившись після важкої праці, творці фестивалю «Порто Франко ГогольФест» розповіли, як вони змінюють одне з головних міст західної України. Взагалі-то «Порто Франко ГогольФест» – це те, чого не може бути. Провести масштабний фестиваль сучасного мистецтва – п&#8217;ятиденний, з купою іменитих українських і зарубіжних гостей, що проходив то одночасно, то по черзі на добрих двох десятках [&#8230;]]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<div id="fb-root"></div>
<div id="news-anons">Отямившись після важкої праці, творці фестивалю «Порто Франко ГогольФест» розповіли, як вони змінюють одне з головних міст західної України.</div>
<div><img fetchpriority="high" decoding="async" class="aligncenter  wp-image-31231" src="//ukr-space.com/wp-content/uploads/2016/07/12920429_888478704607540_3777626909185750347_n-40.jpg" alt="12920429_888478704607540_3777626909185750347_n (40)" width="442" height="442" srcset="https://ukr-space.com.ua/wp-content/uploads/2016/07/12920429_888478704607540_3777626909185750347_n-40.jpg 300w, https://ukr-space.com.ua/wp-content/uploads/2016/07/12920429_888478704607540_3777626909185750347_n-40-250x250.jpg 250w, https://ukr-space.com.ua/wp-content/uploads/2016/07/12920429_888478704607540_3777626909185750347_n-40-50x50.jpg 50w" sizes="(max-width: 442px) 100vw, 442px" /></div>
<p><!-- Composite Start --></p>
<div id="M494125ScriptRootC1245353"></div>
<p><script src="https://jsc.mgid.com/u/k/ukr-space.com.1245353.js" async></script><br />
<!-- Composite End --></p>
<div id="news-text">
<p>Взагалі-то «Порто Франко ГогольФест» – це те, чого не може бути. Провести масштабний фестиваль сучасного мистецтва – п&#8217;ятиденний, з купою іменитих українських і зарубіжних гостей, що проходив то одночасно, то по черзі на добрих двох десятках локацій, від муніципальних театрів і музеїв до маршруток і площ; з оргкомітетом, що об&#8217;єднав дві амбітні команди – івано-франківську Porto Franko і ​​київську ГогольFest; з неймовірною логістикою, яка драматично залежить від міської влади і не завжди надійних спонсорів; з, що теж важливо, вільним входом на всі події фестивалю! І де? Не в Києві і навіть не в Одесі чи Львові, а в маленькому, провінційному Івано-Франківську.</p>
<p>Але «те, чого не може бути», відбулося, і, що найдивніше – з безперечним успіхом. Треба було бачити ці радісні натовпи людей, які бродили містом, намагаючись встигнути з однієї події на іншу – місцевих, які втратили свою провінційну настороженість, і столичних, які розгубили свій снобізм; чергу людей в піжамах і нічних сорочках (такою була залізна умова з боку організаторів) перед входом в міський драматичний театр на нічне бдіння з літературним класиком Тарасом Прохаськом і ансамблем Sed Contra; аншлаг на всіх(!) заходах, від концерту музики бароко в величезному фойє залізничного вокзалу до літературних перформансів в камерних зальчиках.</p>
<p>Зараз, коли організатори та учасники нарешті «видихнули», Сultprostir запитав у них про те, що зробив Івано-Франківськ для сучасного мистецтва і що воно дало йому взамін, а також про те, що тепер збирається робити команда фестивалю, щоб не розплескати досягнутий успіх.</p>
<p><strong>Тарас Прохасько (письменник)</strong></p>
<blockquote><p><em>Чи витримав фестиваль сучасного мистецтва випробування Івано-Франківськом? Чи витримав Івано-Франківськ випробування фестивалем сучмистецтва?</em></p></blockquote>
<p>Я вважаю, що так. Я не схильний до того, щоб у мистецьких випадках уявляти наперед, що має бути, і потім судити про них за тим, наскільки це збіглося з реальністю. Цей фестиваль, мені здається, був успішний. І навіть недосконалості, які проявилися під час нього, були не менш важливими, ніж очевидно вдалі речі. Я би сказав, що завдяки «Порто Франко Гоголь Фест» місто відкрило у собі нові можливості.</p>
<p><strong>Ілля Разумейко</strong> (куратор програми експериментальної класичної музики, автор опери-реквієму IYOV)</p>
<blockquote><p><em>Що фестиваль зробив такого, чого в Україні ще не було?</em></p></blockquote>
<p>В одному лайнапі, в рамках одного фестивалю виступили примадонна европейської оперної сцени Лєна Бєлкіна, яка співала Баха та Генделя у залі залізничного вокзалу, та накачані хлопці із Brutto із своїми революційними кричалками. Вперше в Україні відбувся проект «Електроакустична церква», в якому алгоритмічна електронна музика та відео-арт заповнили простір барокового костьолу.</p>
<p><iframe src="https://www.youtube.com/embed/-YFd4K-fLlE" width="700" height="394"></iframe></p>
<p>Відбувся шестигодинний(!) нічний перформанс «Відчуття присутності» із медитативною музикою Мортона Фельдмана та голосом Тараса Прохасько, після якого не лунали жодні аплодисменти та не дзвеніли жодні дзвоники: люди спокійно продовжували спати на матрацах, які перед цим на протязі багатьох років проїхали десятки тисяч кілометрів шляхами «Укрзалізниці».</p>
<p><strong>Андрій Кошман (</strong>програмний директор фестивалю, соліст опери-реквієму IYOV)</p>
<blockquote><p><em>Які події в рамках ПФГФ, за вашими спостереженнями, вдалися найбільше?</em></p></blockquote>
<p>Як програмний директор, я намагався рознести в часі максимально цікаві заходи. З-поміж понад ста подій разом із командою ми обрали хедлайнерів, які не перетиналися в часі і глядачі могли послідовно відвідати основні майданчики, а хто не встиг – подивитися онлайн-трансляцію.</p>
<p><iframe loading="lazy" src="https://www.youtube.com/embed/2N_8HD0hU-k" width="700" height="394"></iframe></p>
<p>Цьогоріч на фестивалі можу виділити театральну, а також програму експериментальної та класичної музики. З першої хотілося б відзначити виставу Влада Троїцького «Собача будка». Вона відбулася при переповненій залі, як і всі інші театральні заходи. Франківськ взагалі вразив зацікавленістю у сучасному мистецтві. Також мені сподобалася моновистава Werther! Магдебурзького театру. Актор Раймунд Відра тримав увагу глядачів до останньої секунди. Думаю, що й опера IYOV, яка завершувала театральну програму, не лишила франківців байдужими. Зізнаюся, що набагато більше мене здивували аншлаги у філармонії на симфонічних концертах. Куратор напрямку експериментальної музики, композитор Ілля Разумейко потішив оригінальними концепціями концертів.</p>
<p>Чого тільки вартує акція на залізничному вокзалі, де в той день зібралося людей більше, аніж на Вічевому майдані. І всі вони прийшли слухати барокові арії! Не всі почули, не всі навіть змогли наблизитися, але ж прийшли. Акцію «Децентралізація» із музикантами у маршрутних таксі бачив лише у записі, але вираз обличчя городян багато про що міг розповісти. Не кожен був готовий сприйняти класику в маршрутці. Помітив також, що представники старшого покоління з осудом реагували навіть на денні саундчеки сцени альтернативної музики. Але ж мистецтво не стоїть на місці. Трансформується з часом, змінюємося і ми.</p>
<p><iframe loading="lazy" src="https://www.youtube.com/embed/mg3AJPxvrJk" width="700" height="394"></iframe></p>
<p>Одним із небагатьох заходів, де заснув, і, між іншим, гарно виспався, був нічний концерт музики Мортона Фельдмана у виконанні ансамблю Sed Contra, а також нічні читання Тараса Прохаська у супроводі віолончелі, рояля, ударних та контрабаса. Цей проект трансформувався у оперу-сон «НепрОсті» і вже існуватиме поза фестивалем. Тепер глядачі і в Києві зможуть побачити його на Atlas Weekend вже в липні.</p>
<p><strong>Богдан Кутєпов (</strong>тележурналіст, учасник фестивалю)</p>
<blockquote><p><em>Ваш особистий precious moment фестивалю?</em></p></blockquote>
<p>Ми сиділи вночі в андеграундному закладі BarDuck, який перетворився в ці дні на неофіційну, але цілком істотну фестивальну локацію. За сусіднім столиком сиділи власник закладу з друзями і два пацанчіка, які ніби щойно зійшли з полотен Івана Семесюка. І я з подивом спостерігав, як випадково заблудших пацанчіків не виганяли, не чмирили, а пригощали коктейлями і розказували, чого «гомосєків не варто валити». Пацанчіки щиро не розуміли, як це так, але було видно, що десь глибоко в них щось муляло: як це нормальні тіпи таке кажуть? Може, ті геї й справді не такі страшні? Всі на терасі сприймали це як ще один перформанс, у якому франківські гопніки, самі того не підозрюючи, грали головні ролі. І перформанс вдався.</p>
<p><iframe loading="lazy" src="https://www.youtube.com/embed/lzc8iPtsX_s" width="700" height="394"></iframe></p>
<p>Ніде так гостро не відчувається патріотизм, як у тисячах кілометрів від дому. Ніде так сильно не відчувається міць сучасного мистецтва, як у місцях, далеких від мистецтва. Звісно, Станіслав – не провінція, має власні культурні феномени, певне життя. Однак досі ніколи так концентровано і в такий короткий проміжок часу тут не відбувалося чогось подібного. Під час «Порто Франко Гоголь Фест» все місто перетворилось на фестиваль. Мені це нагадувало Стокгольм, де я побував під час «Євробачення». Окрім хіба що спальних районів, усе налюднилося учасниками фесту, вони були скрізь, волонтерів було видно по футболках із символікою, а музикантів, художників, акторів видавали погляди. Їдучи в маршрутці, можна було випадково зустріти організаторів.</p>
<p>Найбільше мене вразило, як перенесення великої мистецької події в якусь умовно непризвичаєну до цього місцевість може змінити весь хід подій. Оперна співачка на вокзалі – вона розірвала шаблони про залізницю в мізках багатьох пасажирів. Люди на вокзалі або кудись їдуть, або звідкись приїхали, або прийшли купити квитки. Натовп, перекриті входи: що це, пожежа? Замінування? Отакої: симфонічний ансамбль і оперна діва! А музичний перформанс у маршрутці – це точне попадання в аудиторію такого експериментального фесту. Франківськ залишиться надовго просотаний знаками, згадками, символами і спогадами. Можна буде через рік або два побачити там стару афішу чи щось таке.</p>
<p><iframe loading="lazy" src="https://www.youtube.com/embed/9RT31HDA7L0" width="700" height="394"></iframe></p>
<p>Було б добре проводити «Шешори» щораз в іншому селі біля річки. Фестиваль кіно про права людини DocudaysUA має спробувати хоч разок перенести програму в Житомир, а краще – Коростишів. Уявіть всіх цих шведських ЛГБТ-активістів і французьких режисерів, які приїхали на міжнародний кінофестиваль «Молодість» в Умань, в Пирятин. Найкращим свідченням проникнення культури в локацію і міста в мистецтво став «перформанс» за участю «свободівця», який хамив художнику про невдалий перформанс і намагався пошкодити камеру журналістові, який це знімав. Мистецтво трансформує простір. І найкраще це демонструвати не в PinchukArt Centre, а в просторах, які відтінюють сильніше.</p>
<p><iframe loading="lazy" src="//www.youtube.com/embed/_2q6gqfOrw0" width="780" height="350"></iframe></p>
<p><strong>Юрій Филюк</strong> (івано-франківський підприємець-ресторатор, керівник компанії «23 ресторани», співзасновник проекту «Тепле місто»)</p>
<blockquote><p><em>Як вам здається, чи матиме фестиваль 2016 року тривалий ефект для міста?</em></p></blockquote>
<p>У чому перевага масштабного фестивалю для такого міста як Франківськ? Коли ГогольFest відбувається у Києві, він покриває лише якусь його локальну частину, тим часом як саме місто живе у звичному ритмі. А у випадку з Франківськом – це масштаб, який накриває все місто і переключає його на інший ритм життя. Занурює його у мистецтво, проходить його наскрізь, і мистецтво починає взаємодіяти зі звичайними мешканцями. Саме так і відбулося під час «Порто Франко Гоголь Фест». І в цьому є, з одного боку, цікавий соціальний експеримент, а з іншого – дуже крутий тренінг, я б сказав – оскільки все ж таки це нові, незвичні для місцевого традиційного суспільства мистецькі форми. Адже сучасне мистецтво провокує, задає питання. І радує, що ці форми були сприйняті – практично на всіх подіях фестивалю були аншлаги, люди радо сприймали все, що їм пропонувалося.</p>
<p><iframe loading="lazy" src="https://www.youtube.com/embed/gNjZQ5p-LTA" width="700" height="394"></iframe></p>
<p>Але треба розуміти, що під час фестивалю є певний ефект ейфорії, а пізніше приходить переосмислення. Так і тут – після фестивалю з’явилися питання щодо муралів та деяких інших речей – наскільки це треба місту, наскільки це гарно і т.п. Це зрозуміла реакція – йде певний відкат, повернення у звичні, традиційні рамки. Але в цілому – це безперечно крутий експеримент. Столична складова і складова місцева дуже цікаво наклалися на розмір міста і на його особливості. Вийшло досить тепло і в той же час по-сучасному.</p>
<p><iframe loading="lazy" src="https://www.youtube.com/embed/QCLHWOLST54" width="700" height="394"></iframe></p>
<p>Що буде далі? Це залежить від грамотності тих людей, які надалі розвиватимуть у місті ці сучасні мистецькі складові, від того, чи знайдуть вони правильний баланс у просуванні цього мистецтва у традиційному середовищі, щоб воно поступово, порційно і, головне, органічно заходило у місто, не викликаючи супротиву і відторгнення, а розвиваючи суспільство.</p>
<p><strong>Роман Григорів </strong>(креативний директор фестивалю, автор опери-реквієму IYOV)</p>
<blockquote><p><em>Які є думки щодо майбутнього цього фесту?</em></p></blockquote>
<p>Я бачу два різних напрямки розвитку цього проекту: створення у Франківську постійно діючої міжнародної платформи PORTO FRANKO із залученням європейських митців та інституцій, проведення як масштабних фестивалів, так і локальних мистецьких акцій, колабораційних проектів. І по-друге, проведення PORTO FRANKO в інших країнах світу, тобто зробити цей фестиваль мандрівним.</p>
<p>Все це працюватиме на досягнення однієї мети: популяризація Івано-Франківська в якості нового мистецького епіцентру. Тобто у 2024 році статус культурної столиці Європи має бути у Франківська.</p>
</div>
]]></content:encoded>
					
		
		
			</item>
		<item>
		<title>На Івано-Франківщині відбудеться арт-фестиваль просто неба «Трикутник»</title>
		<link>https://ukr-space.com.ua/news/26053?utm_source=rss&#038;utm_medium=rss&#038;utm_campaign=na-ivano-frankivschyni-vidbudetsya-art-festyval-prosto-neba-trykutnyk</link>
		
		<dc:creator><![CDATA[ilona ilona]]></dc:creator>
		<pubDate>Sun, 17 Apr 2016 13:55:03 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Культура]]></category>
		<category><![CDATA[арт-фестиваль]]></category>
		<category><![CDATA[Мистецтво]]></category>
		<category><![CDATA[трикутник]]></category>
		<guid isPermaLink="false">http://ukr-space.com/?p=26053</guid>

					<description><![CDATA[2-3 липня в селі Воскресінці Івано-Франківської області відбудеться арт-фестиваль просто неба «Трикутник». Наразі проводиться кампанія зі збору коштів для покриття частини витрат на його проведення, повідомляє Станіславське ТБ з посиланням на “Культпростір”. «Ми прагнемо розширити творчі й технічні кордони нашого дійства, тому зібрані кошти плануємо витратити на організацію літературного і хендмейд-майданчиків», – зазначають організатори. До [&#8230;]]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<div id="fb-root"></div>
<p><strong>2-3 липня в селі Воскресінці Івано-Франківської області відбудеться арт-фестиваль просто неба «Трикутник».</strong></p>
<p><img loading="lazy" decoding="async" class="aligncenter size-full wp-image-26054" src="//ukr-space.com/wp-content/uploads/2016/04/136.jpg" alt="1" width="960" height="615" srcset="https://ukr-space.com.ua/wp-content/uploads/2016/04/136.jpg 960w, https://ukr-space.com.ua/wp-content/uploads/2016/04/136-600x384.jpg 600w" sizes="auto, (max-width: 960px) 100vw, 960px" /></p>
<p>Наразі проводиться кампанія зі збору коштів для покриття частини витрат на його проведення, повідомляє Станіславське ТБ з посиланням на “Культпростір”.</p>
<blockquote><p>«Ми прагнемо розширити творчі й технічні кордони нашого дійства, тому зібрані кошти плануємо витратити на організацію літературного і хендмейд-майданчиків», – зазначають організатори.</p></blockquote>
<p><!-- Composite Start --></p>
<div id="M494125ScriptRootC1245353"></div>
<p><script src="https://jsc.mgid.com/u/k/ukr-space.com.1245353.js" async></script><br />
<!-- Composite End --></p>
<p>До фестивалю готують музичну, літературну й кінопрограми. На «Трикутнику» виступлять гурти з різних міст України, серед яких – Vivienne Mort, «Оркестр Че», «Без обмежень», Semmar та Piano.</p>
<p>Молоді українські режисери представлять свої документальні та художні стрічки під час нічних кінопоказів. А письменники Тарас Прохасько, Олена Герасим’юк, Христя Венгринюк і багато інших проведуть авторські зустрічі й читання своїх творів.</p>
<p>На природі влаштують виставки, фотосушки і майстер-класи із гончарства, різьби по дереву, ліплення з глини, виготовлення іграшок та прикрас.</p>
<p>За словами організаторів, у фестивалі можуть взяти участь всі охочі.</p>
<blockquote><p>«Нам важливо популяризувати сучасне мистецтво. Тому ми ставимо за мету активізувати місцеву молодь і зруйнувати бар’єр між глядачем і учасником», – кажуть вони.</p></blockquote>
<p>Збір коштів для фестивалю «Трикутник» проводиться на українському спільнокошті Big Idea.</p>
<p>Джерело : stanislavske.tv</p>
]]></content:encoded>
					
		
		
			</item>
		<item>
		<title>«Пластикове мистецтво» прикарпатського умільця (ВІДЕО)</title>
		<link>https://ukr-space.com.ua/news/13182?utm_source=rss&#038;utm_medium=rss&#038;utm_campaign=plastykove-mystetstvo-prykarpatskoho-umiltsya-video</link>
		
		<dc:creator><![CDATA[ilona ilona]]></dc:creator>
		<pubDate>Fri, 03 Jul 2015 12:22:16 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Прикарпаття]]></category>
		<category><![CDATA[Мистецтво]]></category>
		<category><![CDATA[пляшки]]></category>
		<guid isPermaLink="false">http://ukr-space.com/?p=13182</guid>

					<description><![CDATA[Прикарпатець Михайло Голоднюк має дивне захоплення. Він перетворює побутові відходи  у справжні шедеври. Усе почалося з огорожі, які він зробив аби врятувати кущі смородини від курей. Чоловік каже, що дерев&#8217;яної загороди на довго не вистачило б, а пластикова може простояти років з триста. Пізніше пляшками селянин обгородив ціле подвір&#8217;я. Тепер воно яскраве, а перехожі висловлюють захоплення та фотографують подвір&#8217;я, [&#8230;]]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<div id="fb-root"></div>
<p><i><b>Прикарпатець Михайло Голоднюк має дивне захоплення. Він перетворює побутові відходи  у справжні шедеври.</b></i></p>
<p><a href="//ukr-space.com/wp-content/uploads/2015/07/yak-pobuduvati-plit-z-plastikovih-plyashok_143591028596_143591400924.jpg"><br />
<!-- Composite Start --></p>
<div id="M494125ScriptRootC1245353"></div>
<p><script src="https://jsc.mgid.com/u/k/ukr-space.com.1245353.js" async></script><br />
<!-- Composite End --><br />
<img loading="lazy" decoding="async" class="alignnone  wp-image-13183" src="//ukr-space.com/wp-content/uploads/2015/07/yak-pobuduvati-plit-z-plastikovih-plyashok_143591028596_143591400924.jpg" alt="yak-pobuduvati-plit-z-plastikovih-plyashok_143591028596_143591400924" width="560" height="373" srcset="https://ukr-space.com.ua/wp-content/uploads/2015/07/yak-pobuduvati-plit-z-plastikovih-plyashok_143591028596_143591400924.jpg 393w, https://ukr-space.com.ua/wp-content/uploads/2015/07/yak-pobuduvati-plit-z-plastikovih-plyashok_143591028596_143591400924-300x200.jpg 300w" sizes="auto, (max-width: 560px) 100vw, 560px" /></a></p>
<p>Усе почалося з огорожі, які він зробив аби врятувати кущі смородини від курей. Чоловік каже, що дерев&#8217;яної загороди на довго не вистачило б, а пластикова може простояти років з триста. Пізніше пляшками селянин обгородив ціле подвір&#8217;я. Тепер воно яскраве, а перехожі висловлюють захоплення та фотографують подвір&#8217;я, &#8211; пише 0342.ua.</p>
<p>Також пан Михайло виготовля й пластикові скульптури. Найдовша робота – це писанка, над якою він працював три роки, оскільки не міг знайти пляшки потрібного кольору. Перед<br />
Великоднем таки не витримав і купив у сільському магазині кілька ящиків енергетика у яскраво-жовтій, зеленій та червоній тарі.</p>
<p>За майстерню у селянина служить колишня стодола, а за робочий інструмент – спеціальні ножиці, якими колись стригли вівці його батьки.  Загалом на подвір&#8217;ї сільського умільця майже сім тисяч пляшок. У більшості сировину чоловік збирає сам на березі річок та у лісі, тому голова сільради каже, що сміття у селі значно поменшало.</p>
<p><iframe loading="lazy" width="560" height="420" src="https://www.youtube.com/embed/JvLn7hIN4rg?feature=oembed" frameborder="0" allowfullscreen></iframe></p>
]]></content:encoded>
					
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Світові продажу предметів мистецтва у 2014 році сягнули рекорду</title>
		<link>https://ukr-space.com.ua/news/1710?utm_source=rss&#038;utm_medium=rss&#038;utm_campaign=svitovi-prodazhu-predmetiv-mystetstva-u-2014-rotsi-syahnuly-rekordu</link>
		
		<dc:creator><![CDATA[ilona ilona]]></dc:creator>
		<pubDate>Thu, 12 Mar 2015 17:41:22 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Культура]]></category>
		<category><![CDATA[Мистецтво]]></category>
		<category><![CDATA[продажі]]></category>
		<category><![CDATA[рекорд]]></category>
		<guid isPermaLink="false">http://ukr-space.com/?p=1710</guid>

					<description><![CDATA[Більше половини виручки припадає на порівняно незначну кількість великих угод. Виручка від продажу предметів мистецтва та антикваріату в минулому році склала рекордні 51,2 млрд євро ($ 54,1 млрд), говориться в щорічній доповіді Європейського фонду витончених мистецтв (TEFAF). Це на 7% більше показника 2013 року &#8211; 47,4 млрд євро, підрахували експерти. Попередній рекорд, 48 млрд євро, [&#8230;]]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<div id="fb-root"></div>
<p><strong>Більше половини виручки припадає на порівняно незначну кількість великих угод.</strong></p>
<p><a href="//ukr-space.com/wp-content/uploads/2015/03/102240.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="alignnone  wp-image-1711" src="//ukr-space.com/wp-content/uploads/2015/03/102240.jpg" alt="102240" width="567" height="425" srcset="https://ukr-space.com.ua/wp-content/uploads/2015/03/102240.jpg 340w, https://ukr-space.com.ua/wp-content/uploads/2015/03/102240-300x225.jpg 300w" sizes="auto, (max-width: 567px) 100vw, 567px" /></a><br />
<!-- Composite Start --></p>
<div id="M494125ScriptRootC1245353"></div>
<p><script src="https://jsc.mgid.com/u/k/ukr-space.com.1245353.js" async></script><br />
<!-- Composite End --></p>
<p>Виручка від продажу предметів мистецтва та антикваріату в минулому році склала рекордні 51,2 млрд євро ($ 54,1 млрд), говориться в щорічній доповіді Європейського фонду витончених мистецтв (TEFAF).</p>
<p>Це на 7% більше показника 2013 року &#8211; 47,4 млрд євро, підрахували експерти. Попередній рекорд, 48 млрд євро, був встановлений у 2007 році.</p>
<p>У доповіді наголошується, що в 2014-му колекціонери були готові платити більше за сучасні роботи і твори мистецтва післявоєнного часу. Незважаючи на спроби колекціонерів розширювати свої збори за рахунок молодих художників і нових покупців, більше половини минулорічної виручки припадає на невелику кількість великих транзакцій.</p>
<p>&#8220;Складається враження, що якщо у вас немає 1 млн євро на купівлю &#8211; цей ринок не для вас&#8221;, &#8211; сказала засновник фірми Arts Economics Клер Макендр&#8217;ю, яка брала участь у складенні доповіді.</p>
<p>У 2014 році понад 1,5 тис. лотів, що на 17% більше, ніж роком раніше, були продані за суму, що перевищує 1 млн євро. Такі лоти (0,5% від загального числа справу) дали 48% усієї виручки у вартісному вираженні.</p>
<p>Наприклад, на аукціоні christie&#8217;s картину Барнетта Ньюмана &#8220;Black Fire I&#8221; продали за 2 млн, а <strong><a href="http://zn.ua/CULTURE/portrety-brando-i-presli-raboty-uorhola-prodali-bolee-chem-za-150-mln-158741_.html" target="_blank">роботи Енді Уорхола &#8220;Потрійний Елвіс&#8221; і &#8220;Чотири Марлона&#8221;</a></strong> &#8211; за ,9 млн і $ 69,6 млн відповідно.</p>
<p>Роботи лише 54 з 127 тис. авторів, чиї твори виставлялися на аукціони в минулому році, були продані більш ніж за 10 млн євро.</p>
<p>Арт-ринок США зберіг свої лідируючі позиції з 38,8%-ною часткою ринку у вартісному вираженні. На Китай припало 22,4% (у 2013 році &#8211; 24%), Великобританії &#8211; 21,9% (зростання на 1,9 відсоткового пункту).</p>
<p>У той же час з-за валютних коливань рекорд виявився відносним. Якщо вважати рекордну виручку не в євро, а в доларах США ($ 54,1 млрд), показник продемонстрував падіння на 17% порівняно з показником 2013 року ($ 65 млрд), адже курс євро по відношенню до долара впав на 12% в 2014 році.</p>
]]></content:encoded>
					
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Мистецтво має лікувати</title>
		<link>https://ukr-space.com.ua/news/502?utm_source=rss&#038;utm_medium=rss&#038;utm_campaign=mistetstvo-maye-likuvati</link>
		
		<dc:creator><![CDATA[ilona ilona]]></dc:creator>
		<pubDate>Wed, 04 Mar 2015 07:09:18 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Культура]]></category>
		<category><![CDATA[Суспільство]]></category>
		<category><![CDATA[ONUKA]]></category>
		<category><![CDATA[Мистецтво]]></category>
		<guid isPermaLink="false">http://ukr-space.com/?p=502</guid>

					<description><![CDATA[Електронний проект ONUKA критики та слухачі, не змовляючись, назвали музичним відкриттям 2014-го року в Україні. Головною дійовою особою в ньому є Наталія Жижченко, добре знайома меломанам по попередньому дуже цікавому електронному проекту Tomato Jaws. Яка тепер, за допомогою Євгена Філатова з культового «The Maneken», що є саундпродюсером цього проекту, обіцяє стати одним з нових облич [&#8230;]]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<div id="fb-root"></div>
<p><strong>Електронний проект ONUKA критики та слухачі, не змовляючись, назвали музичним відкриттям 2014-го року в Україні. Головною дійовою особою в ньому є Наталія Жижченко, добре знайома меломанам по попередньому дуже цікавому електронному проекту Tomato Jaws. Яка тепер, за допомогою Євгена Філатова з культового «The Maneken», що є саундпродюсером цього проекту, обіцяє стати одним з нових облич нової хвилі української музики. Тиждень у дуже відвертій розмові з пані Жижченко дізнавався про таємниці творчого оновлення та пізнання себе музикантом.</strong></p>
<p><a href="//ukr-space.com/wp-content/uploads/2015/03/onuka_b.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="alignnone  wp-image-503" src="//ukr-space.com/wp-content/uploads/2015/03/onuka_b.jpg" alt="onuka_b" width="563" height="375" srcset="https://ukr-space.com.ua/wp-content/uploads/2015/03/onuka_b.jpg 480w, https://ukr-space.com.ua/wp-content/uploads/2015/03/onuka_b-300x200.jpg 300w" sizes="auto, (max-width: 563px) 100vw, 563px" /></a><br />
<!-- Composite Start --></p>
<div id="M494125ScriptRootC1245353"></div>
<p><script src="https://jsc.mgid.com/u/k/ukr-space.com.1245353.js" async></script><br />
<!-- Composite End --></p>
<p><strong>Тиждень.</strong><strong>ua</strong>: Раніше ви були фронтвумен електронного гурту «Tomato Jaws», тепер ви обличчя команди ONUKA, теж електронної. А в чому кардинальна різниця між цими проектами?</p>
<p>&#8211; ONUKA – це вже мій сольний проект, тоді як Tomato Jaws був плодом роботи трьох його учасників. Другий момент – нарешті, народна тематика взяла гору в мені. Те, чого я довгий час навіть боялася, приховувала, блокувала, тепер стало одним з наріжним каменів творчості. Тобто, вирішила поєднати те, в чому я виховувалася в дитинстві та свої електронні вміння, набуті за час попередньої музичної кар’єри і з Tomato Jaws, й іншими електронними проектами. На жаль, моє розуміння з попередньою командою довгий час йшло на спад – спочатку пішов мій брат Олександр (Alex Junior Жижченко – ред.), й ми залишилися з Павлом (Ленченко – ред.). Намагалися записати останній альбом, але якось остаточно втратили контакт. Ми почали просто відбувати свій номер на сцені, а не жити. Тому не хотілося зіпсувати всю історію гурту не якісною роботою. Вирішили, що хай краще проект залишиться не завершеним, ніж ми випустимо якусь вже абсолютну чужу для себе музику. Зрештою, ми вирішили розійтися й закрити гурт. Довгий час я взагалі була в депресії, з якої не мала шансів вже вибратися без медикаментозних штук, не знала, чи варто взагалі мені надалі займатися музикою. Я дуже вдячна Євгену Філатову, який підтримав у складний період життя й допоміг повірити в себе знову. Завдяки появі ONUKA я перестала боятися власних музичних ідей, навіть стала голосніше говорити в житті, як кажуть моя мама та друзі. Що стосується Tomato Jaws, то цей гурт зіграли максимальну роль в житті всіх його учасників. Ми з Gorchitza та The Maneken, фактично, проклали дорогу для появи  цього стилю в Україні, тих самих Hardkiss, наприклад, й де зараз кожен день як гриби після дощу з’являється величезна купа нових артистів. Це була де в чому роль камікадзе – вважаю, вона вдалася на всі сто, і все сталося вчасно. Знаєте, багато артистів, які зараз є легендами, багато в чому стали ними завдяки тому, що рано померли, пішли справді вчасно для подальшої слави. Уявіть Віктора Цоя в журі якогось «X-фактора», і ви зрозумієте, що я маю на увазі.</p>
<p><strong>Тиждень.</strong><strong>ua</strong><strong>:  Розкажіть про те, як ONUKA з’явилася. Як ви можете назвати формат, в якому працюєте? Електронний фольк, етно-хаус?</strong></p>
<p>&#8211; Цей проект справді є сумішшю електронної музики з етнічною. При чому, мені постійно цього етнічного аспекту навіть не вистачає, але намагаємося тримати баланс. Гурт складається з 3-х дівчат – я, клавішниця, яка ще співає бек-вокали, барабанщиця хлопець-бандурист. Євген Філатов є саундпродюсером та арт-директором проекту. Також на великих концертах до нас долучається духова секція: волторніст та 2 тромбоністи, один з яких грає ще й на трембіті. Взагалі, я щаслива, що нарешті знайшла справді близьких по духу собі людей – навіть сесійних музикантів. Планую також розширювати використання народних музичних інструментів – зокрема, цимбал, хоча в них і допоміжна функція у нашій творчості. Я пишу мелодії та тексти, а Женя (Філатов) займається аранжуванням. Назва гурту походить від присвяти моєму дідусю, який є відомим майстром народних українських, молдавських та білоруських інструментів. Саме він зробив мені першу сопілку, навчив на ній грати та взагалі залучив до музики. Він є дуже великою й визначною постаттю в моєму житті. І от якщо Tomato Jaws я навряд чи би поставила йому, то ONUKA – обов’язково. Зараз наш гурт грає, в першу чергу, в клубах, але ми працюємо над новою програмою та шоу. Сподіваємося, що невдовзі зможемо вийти навіть на рівень великих майданчиків, які вміщують більше ніж тисячу людей. Зокрема, готуємо симфонічну частину. Якщо встигнемо,  презентуємо її на концерті 14 березня в Києві.</p>
<p><strong>Читайте також: <a href="http://tyzhden.ua/Culture/130212">Олександр Ярмола: «Майдан уже породив нову хвилю музики, яка зараз тільки набирає сили»</a></strong></p>
<p><strong>Тиждень.</strong><strong>ua</strong><strong>:  Тобто, етнічний компонент – це й є та фішка, завдяки якій на вас звернули увагу? Чи зіграла свою роль у соціально-політична ситуація, яка нагально потребує українського патріотичного компоненту у всьому?</strong></p>
<p>&#8211; Вважаю, що пояснення будь-якого успіху завжди тільки одне – так зійшлися зорі. Нещодавно ми з Євгеном згадували російський проект «Руки Вверх» і його неймовірний успіх. От здавалося б, чому саме вони? Адже була сила-силенна таких проектів – з такими самими примітивними текстами та ритмами. Що, невже питання в харизмі чи якійсь особливій красі вокаліста Жукова? Ні, це просто сплетіння обставин, часу та удачі. Можна прорахувати успіх якоїсь окремої взятої пісні чи кліпу, але не цілого колективу. Не може й не існує ніякої формули успіху. А щодо політичної ситуації, звичайно, вона також відіграє свою роль, але варто враховувати, що абсолютна більшість наших нинішніх випущених треків була написана та записана ще навіть до Майдану, влітку-восени 2013-го. Так що ми де в чому навіть випередили тренд інтересу до всього «українського».</p>
<p><strong>Тиждень.</strong><strong>ua</strong><strong>:  Ваша музика – досить специфічна й, може, трохи складна для непідготовленого слухача. Хто є вашою цільовою аудиторією?</strong></p>
<p>&#8211; В першу чергу, це люди, які мають вуха, в незалежності від віку. Мені дуже приємно, що багато хто присилає відео з тим, як під мою музику танцюють та підспівують дітки, в мене вже ціла колекція роликів з такими маленькими прихильниками. А от на останньому концерті прямо під сценою стояв дідусь років 70, що постійно спілкувався з звукорежисером, задавав цікаві питання, які свідчили про те, що людина цілком сприймає та розуміє нашу музику. Та все ж, переважна більшість слухачів ONUKA &#8211; це молоді люди віком від 20 до 30 років, що виросли на якісній, найчастіше – західній музиці, живуть в Інтернеті, не дивляться ТБ, які знають хто такі Radiohead тощо. Власне тій аудиторії, яка живе в телевізорі, моя музика не «зайде» ні при яких обставинах.</p>
<p><strong>Тиждень.</strong><strong>ua</strong><strong>:   Більшість ваших пісень на дебютному альбомі – англійською. То чим плануєте завойовувати західні музичні ринки?</strong></p>
<p>&#8211;  Думаю, той-таки етнічний компонент знову може допомогти. Але поки що про це зарано говорити – потрібно остаточно викристалізувати свій саунд, звільнити його від будь-якої вторинності. Хочу просувати харизму української народної мелодики. В моїй музиці первинною є саме мелодія, як і західній музиці в цілому. Абсолютна більшість колективів, які використовують у своїй творчості народні інструменти, не є електронними. А ми навпаки намагаємося поєднувати те, що до нас майже ніхто не робив. Перефразуючи вираз про гітару, якщо наша пісня не буде звучати під одні цимбали, то це погана пісня. Щодо мови скажу, що змінювати пропорцію 80 на 20 між англійською та українською мовами не планую й у наступному синглі насамперед через те, що англійська є більш зручною для електронної музики. Що стосується країн, то Європа для мене на даний момент є більш зрозумілою за Штати з їх гігантським ринком. А ще дуже хочеться до Японії, де, як показує статистика скачування наших треків, нас качають чи не найбільше. Плюс там є селище під назвою Onuka – чим не привід там побувати?</p>
<p><strong>Читайте також: <a href="http://tyzhden.ua/Culture/129149">Колосок на ватних ногах</a></strong></p>
<p><strong>Тиждень.</strong><strong>ua</strong><strong>:  Ви завжди багато співпрацювали з різними музикантами. Чи планує ONUKA творчі дуети і з ким саме?</strong></p>
<p>&#8211; Мені з дитинства дуже завжди подобався голос Ніни Матвієнко. Також мені дуже імпонує вже згаданий гурт Hardkiss, як і голос й манера їх вокалістки Юлії Саніної. Вона крута жінка й артист. Поважаю Катю Заволоку. Але щодо дуетів – не люблю цю тему, навіть коли разом співають «суперзірки». Просто як правило дует – це коли один артист запрошує, а другий долучається. І той, хто долучається, в будь-якому разі вимушений підлаштовуватися під автора ідеї, тобто, втрачає свою самобутність.</p>
<p><strong>Тиждень.</strong><strong>ua: Не можу не згадати про скандал з тим, що у вас були заплановані концерти в Москві та в Петербурзі, але у вас на сайті інформації про це не було.</strong></p>
<p>&#8211; Я дуже переживала з приводу цієї ситуації, 3 ночі не спала після того як на Facebook опублікували це повідомлення. Щодо сайту ситуація виникла виключно тому, що у відпустці був модератор, який просто не встиг оновити інформацію щодо концертів. Але ж питання, зрештою, не в цьому, а в самому факті наявності в мене виступів в Росії. Ми дуже вагалися, і зрештою, вирішили не їхати, в першу чергу через останні події в Маріуполі, які дуже вплинули на мій емоційний стан. Це рішення «серця», а не «мозку», адже в мене є багато аргументів «за» концерти в Москві та Петербурзі, і я добре це усвідомлюю. По-перше, там справді на нас чекає дуже багато людей, які хочуть нас почути, які є нашою аудиторією. Тим більше, що в цих містах велика кількість етнічних українців – це я вам як етнокультуролог за освітою кажу. По-друге. Сподіваюся, своїми концертами ми могли б підтримати росіян, які на боці України, та достукатися до тих, хто вагається або до кінця не розуміє, що відбувається. Адже музика – це дуже могутня зброя, особливо в такі важкі часи, які ми проживаємо зараз. Якщо б ці концерти відбулися, ми виконали б певну просвітницьку місію, До того ж, для мене це була справжня «культурна диверсія» &#8211; заграти на трембіті, бандурі та сопілці в декількох кілометрах від Кремля. Розумію, що багато в чому це було б самогубство й була готова до шквалу критики, яка на нас могла б вилитися. Зрештою, люди в нас так заряджені ненавистю, що щоб ти не зробив, тобі все одно щось дорікнуть. От, наприклад, скажуть – а чого це в тебе 80 % музики англійською? А от трохи раніше мене звинувачували, тому що в нас сайт був російською й англійською мовами. «Хейтерство» надто поглинуло мозок багатьох українців. Моє серце виключно з Україною, але ненависть породжує тільки ненависть. Я вважаю, що мистецтво має лікувати. А всіх, хто пише капості в інтернеті, хочеться спитати – що саме ви зробили для своєї країни?</p>
<p><strong>БІОнота</strong></p>
<p>Наталія Жижченко — український музикант, солістка гурту «ONUKA», в минулому – гуртів «Tomato Jaws» та «KOOQLA». Народилася 22 березня 1985 р. в Києві. Вона є онукою майстра народних інструментів та музиканта Олександра Шльончика, який навчив її грати на сопілці у віці чотирьох років. У п&#8217;ять років Наталія Жижченко почала гастролювати з музикантами, а у дев&#8217;ять — виступати солісткою з духовим (іноді з симфонічним чи військовим) оркестром, у якому було до 50 дорослих чоловіків. У 10 років перемогла у конкурсі «Нові імена України» з твором «Соловейко» Кропивницького. Закінчила Київський національний університет культури і мистецвт, за фахом етнокультуролог, перекладач з угорської та менеджер міжнародного культурного співробітництва. Захистила магістерську роботу про вплив аварії на ЧАЕС на культуру етнорегіону Полісся. У 2002–2013 роках була солісткою електронного гурту «Tomato Jaws», який заснував її старший брат Олександр Жижченко. У 2008 році почала співпрацю із російським музикантом Артемом Харченком (R-Tem) в рамках проекту нетанцювальної електронної музики «KOOQLA». Влітку 2013 року гурт «Tomato Jaws» розпався. Того ж літа почала співпрацю з Євгеном Філатовим (лідером гурту «The Maneken») над проектом «ONUKA». У жовтні 2013 року було представлено перший сингл нового проекту — англомовну пісню «Look». Дебютний виступ нового гурту відбувся у червні 2014 року на спільному концерті із «The Maneken». У жовтні 2014 року було представлено перший альбом гурту.</p>
]]></content:encoded>
					
		
		
			</item>
	</channel>
</rss>
