29 вересня 2017 року на 65 році життя після тяжкої тривалої хвороби відійшла у вічність Бабенко Ірина Георгіївна, доцент кафедри ендокринології Івано-Франківського національного медичного університету.

Ірина Георгіївна Бабенко

 народилася 4 травня 1953 року у Донецьку і однорічною дитиною переїхала до Івано-Франківська у зв’язку з призначенням батька – Георгія Овксентійовича ректором Івано-Франківського медичного інституту. З того часу все її життя було пов’язане з цим містом.

Вона на відмінно закінчила школу і стопами свого батька поступила в очолюваний ним медичний інститут. Приклад батька, який заснував відому на весь тодішній Радянський Союз школу мікроелементології, в якій було захищено більш як 100 докторських і кандидатських дисертацій, спонукав її до вивчення ролі мікроелементів в розвитку і перебігу цукрового діабету. У своїй кандидатській дисертації, яку написала навчаючись в аспірантурі, вона довела, що іони хрому покращують вуглеводний обмін, включаючись як каталізатор в процеси гліколізу. Можливо, вона могла б досягнути і вагоміших успіхів у науковій роботі, але її більше цікавила практична медицина. Після закінчення аспірантури вона навіть хотіла стати хірургом, але перемогла ендокринологія, і починаючи з 1982 року вона присвятила їй все своє активне життя, ставши одночасно і педагогом, і лікарем-практиком.

Доцент Ірина Бабенко внесла великий вклад в організацію протизобних експедицій в гірські райони Івано-Франківщини, в результаті яких ендемічний зоб як крайова проблема була в основному вирішена.

“Лікарська діяльність Ірини Георгіївни відзначалась великою професійною майстерністю, умінням підійти до кожного хворого, увійти в його в ситуацію. Про педагогічний талант свідчать не тільки її блискучі лекції і практичні заняття, але й уміння залучити багатьох студентів до роботи в науковому гуртку, яким вона тривалий час керувала, привити їм любов до ендокринології. Чимало жінок завдячують їй, ставши матерями, оскільки вона прекрасно розбиралась в гінекологічній ендокринології. Її чарівна, артистична усмішка додавала всім, хто був біля неї, хорошого настрою, вселяла оптимізм. Чарівність і щирість Ірини Георгіївни дозволяла прийти кожному зі своїми турботами, тривогами і завжди отримати підтримку”, – інформує прес-служба ІФНМУ.