Масниця або Колодій з давніх давен було на території України одним з найвеселіших свят. Символізувало воно пробудження весни та проводи зими. Коли починається Масниця 2023 року і які традиції існують — читайте в матеріалі ТСН.ua.

Коли починається Масниця 2023 року
Чіткої дати це свято не має, адже воно завжди залежить від початку Великого посту. Але найчастіше воно припадає на кінець лютого — початок березня.

Кожен може самостійно вирахувати, коли починається Масний тиждень. Для цього потрібно відняти від дня святкування Великодня 56 днів (тобто 46 днів Великого посту та один тиждень, коли безпосередньо і святкують Масницю). 2023 року Великодень припадає на 16 квітня. Отже, Масниця триватиме від 20 до 26 лютого.
Цікаво, що на думку деяких істориків, до XVII століття до Великого посту готувалися довше. Тоді Масний тиждень тривав не один, а аж три тижні. Перший був Всеїдним, тобто дозволялося споживати м’ясні та інші страви. Другий — Рябим або Переступним. В ці дні м’ясо дозволялося в усі дні, крім пісних (середа та п’ятниця). А останній — Масний тиждень — відрізнявся тим, що люди могли споживати лише молочні продукти, сири, масло.

Що це за свято і які традиції існують

В Україні на Масницю традиційно готували вареники з сиром та сметаною / © commons.wikimedia.org
В Україні на Масницю традиційно готували вареники з сиром та сметаною / Фото: commons.wikimedia.org
Масниця — давнє свято слов’ян. А тому воно відрізняється великою кількістю традицій, обрядів і повір’їв. Поява Масниці пов’язана з язичницьким богом Ярилом. У давнину люди, що жили на території сучасної України, приносили вищим силам в жертву різноманітні опудала з соломи. Після того, як тут прийняли християнство, церква вирішила не руйнувати народні обряди, а надати їм нового сенсу. Сьогодні Масницю можна назвати веселим народним святом.

Головна ідея Масниці —у проводжанні зими та зустрічанні весни. Цікаво, що за часів язичництва це свято святкували зовсім не в кінці зими, а в день весняного рівнодення. В церковній традиції Масницю називають Сирною Седмицею. Пов’язано це з тим, що в цей тиждень дозволяється споживати рибу та молочні продукти, щоб підготувати себе до початку Великого посту. Віряни вважають, що так можна очистити свою душу і тіло від негативної енергії. Закінчується Масний тиждень особливим святом, яке має назву “Прощена неділя”.

Тобто сучасна Масниця увібрала в себе традиції багатьох століть, ставши саме тим святом, яке ми знаємо сьогодні.

Чи є Масниця українським святом
В Мережі можна знайти чимало запитань, чи належить Масниця до українських свят, чи вона все ж російська і була прищеплена українцям окупантами? Спочатку свято з’явилося ще за часів язичництва на території Київської Русі. Тобто Масниця — це, безсумнівно, українська культурна спадщина.

Хоча деякі традиції, на думку істориків, все ж були запозичені. Наприклад, наші предки не готували млинців. Натомість на столах обов’язково стояли вареники з сиром та сметаною.

Ще одне важливе запитання: як правильно казати — Масниця чи Масляна? Адже останній варіант можна часто зустріти серед українців. Українською мовою свято називається саме Масниця. За словами науковиці Марини Аскурави, це пов’язано з тим, що під час Масного тижня споживали багато масної їжі (масло, сир, сметана). Також існує багато регіональних назв. Найпопулярніша — Колодій. Також свято називають Сирним тижнем, Сирною Седмицею, Сиропустом.

Назва Масляна з’явилася в 1960-х роках минулого століття, коли свято за тривалий час дозволила святкувати радянська влада, але надала йому російське коріння.

Обряди та звичаї на Масницю

За традиціями, Масниця починається в понеділок і закінчується в неділю. Кожен день тижня присвячується певному обряду, а тому несе в собі глибокий сенс. Готувалися до свята всі — від дорослих до дітей. В неділю, перед початком Сирної Седмиці, всі ходили в гості.

В давні часи важливо було приготувати велику кількість різноманітних страв. Зокрема, вареники, запіканки, пироги та пиріжки. Свято завжди супроводжувалося веселими розвагами, піснями й танцями. В центрі міста чи села обов’язково створювали місце, куди могли прийти жителі й повеселитися.

Головним атрибутом свята вважалося солом’яне опудало, яке символізувало зиму. В кінці Масниці його спалювали. Так “прощалися” із зимою та вітали весну.

Традиції за днями Масного тижня
Кожен день тижня мав свою назву, також відрізнялися й обряди.

Понеділок — Зустріч. Цього дня люди запрошували до себе додому гостей (близьких, рідних, друзів, сусідів). На столі було чимало смаколиків, зокрема, сирні запіканки та вареники із сиром. Також саме в понеділок виготовляли солом’яне опудало, яке ставили на центральній площі міста або села. Перебувало воно там до закінчення свята.

Вівторок — Загравання. В давнину цього дня влаштовували так звані оглядини. Хлопці та дівчата, які ще не мали пари, збиралися разом, щоб покататися на санях. Під час веселощів можна було знайти собі другу половинку. Згодом, майже всі такі пари ставали сім’ями.

Середа — Ласунка. Господині запрошували до себе додому гостей, особливо зятів, щоб приготувати їм страву під назвою “тещин млинець”. Окрім цього, на столі були випивка, солодощі. Щоб сім’я жила в мирі та злагоді, зять обов’язково повинен був зробити тещі комплімент.

Четвер — Розгуляй. Цього дня Масниця переходила від сімейного до загального святкування. Люди виходили на вулиці, співали, танцювали й розважалися. А ось працювати суворо заборонялося.

П’ятниця — Тещині вечірки. Тепер вже зять кликав тещу в гості, щоб пригостити її різноманітними смаколиками. Цей ритуал допомагав налагодити тісні сімейні стосунки.

Субота — Посиденьки зовиці. Молода дружина повинна була покликати братову сестру в гості, щоб пригостити її варениками, пирогами, млинцями.

Неділя — Прощена неділя. Назва свята говорить сама за себе. Напередодні Великого посту намагалися вибачитися перед всіма, кого образили. Також обов’язково йшли до церкви, щоб попросити у вищих сил благословення. Потім на площі спалювали солом’яне опудало.

Народні прикмети
В перші три дні Масниці потрібно поприбирати в будинку, а також позбутися всіх непотрібних і старих речей.
Непрохані гості на Масницю означають, що на вас чекає щастя.
Якщо поїсти гороху в середу, а в четвер вареників — то весь рік мине в достатку.

Неодруженим парубкам чіпляли до ноги колодку, яку виготовляли спеціально для цього обряду, обплітали її стрічками, квітками.

Зміст
Масниця: походження свята
Масниця: унікальний український звичай – колодка
Масниця: Прощена неділя
Масниця: обрядова їжа
Чому українська Масниця – не російська Масленіца
Масниця, Масляниця, Пущення, Сиропуст, Масляна, Колодій, Сиропусний тиждень, Сирна неділя, Бабське свято, Загальниця — традиційне східнослов’янське, що відзначається протягом тижня перед Великим постом. Початок нового циклу залицянь і любощів, пошуку пари з метою продовження роду.

Масниця: походження свята
Масниця – це архаїчне свято закінчення зими і початку весни відоме майже всім європейським народам, хоча й із різними назвами. Християнська церква прив’язала його до тижня напередодні Великого посту. Саме тому свято не має чітко встановленої дати в календарі, а залежить від дати Великодня, яка, як відомо, є змінною. Зазвичай вона припадає на кінець лютого – початок березня і займає, ніби проміжне місце між зимою та весною. Його відзначення полягає у проведенні гучних святкувань – карнавалів – серед яких найвідоміший Венеційський карнавал з характерними масками і розкішними костюмами). Власне й саме слово “карнавал” походить від латинського carnem vale – м’ясо прощай.

У чехів це свято називається Менсопуст, у словаків – Фашіанг, у поляків – Запусти, у росіян – Маслєніца.

Християнська церква додала Масницю у свій календар, проте свято так і не набуло християнського змісту.

Масниця: унікальний український звичай – колодка
Цей тиждень також називали Бабським тижнем або просто Бабським, а Колодій, відповідно, Бабським святом. Протягом цього тижня чоловікам належало слухатися жінок і витримувати їхні збиткування.

Слов’янський обряд передбачав на Масницю дівчатам і неодруженим хлопцям прив’язувати до ноги дерев’яну колоду на знак засудження або покарання за те, що вони не одружилися в належний час. У цей тиждень старші жінки жартома «карають» тих молодих парубків, які протягом року не знайшли собі пари і не одружилися. Таким був звичай наших Предків — усе живе повинно бути в парі. Тих, хто не знаходив собі дівчини, вважали причиною порушення гармонії, ладу в природі.

Неодруженим парубкам чіпляли до ноги колодку, яку виготовляли спеціально для цього обряду, обплітали її стрічками, квітками. Цю відзнаку парубок повинен був волочити за собою, поки не дасть відкупного, тобто не пригостить жінок за таку честь, яку вони влаштували для нього. Такі обряди мали виховне значення, примушували замислитись про продовження роду, сприяли пошукам нареченої.

Дівчата теж в’яжуть колодку, але тільки парубкам, і вже не до ноги, а до лівої руки. Дівоча Колодка оздоблена барвистими стрічками та паперовими квітами. Парубки повинні платити дівчатам викуп за Колодку грішми або подарунками: намистом, стрічками, шовковою хусткою.

Масниця: Прощена неділя
Прощена неділя, Сиропусна неділя — останній день Масниці і остання неділя перед Великим постом. Четвертий і останній з чотирьох тижнів підготовки до Великого посту в Православ’ї (сьома неділя перед Великоднем), останній день, коли, дозволяється їсти скоромну їжу: яйця і молочні продукти. Назва слов’янським словом “Сиропусний” позначає “сир опускаю”, тобто “сир залишаю”.

Увечері на “постові заговини” старі люди ходили до рідних і знайомих “прощатися” — просити прощення за кривди чи гріхи, заподіяні протягом цілого року. Також існує звичай відвідувати могили померлих родичів, щоби і в них просити вибачення. На Прощену неділю заведено їсти вареники. За народною приказкою, на прощену неділю “і бусурмани вареники їдять!”.

Масниця: обрядова їжа
Холодець зі свинячих ніжок, вареники з сиром, налисники, сир, капуста з олією, капусняк, “огірки” – розсіл огірковий, яєшня на маслі, сир зі сметаною, різні каші, борщ з рибою, локшина на молоці та інші пісні страви, – не м’ясні.

В Галичині є традиції пекти пампухи і смажити хрусти/вергуни. Це не є дуже поширеним, і виглядає на вплив центральноєвропейської традиції “тлустого” четверга чи вівторка (залежно від країни). Пампухи “paczki” є дуже популярними в цей період в Польщі та польських діаспорах США і Канади.

Чому українська Масниця – не російська Масленіца

В Україні останній тиждень перед Великим постом називають Сиропусним або Масницею. За звичаєм, цього тижня відмовлялися від м’яса, натомість готували з молочних продуктів, зокрема сиру, що й дало назву цим дням.

Згідно з традицією, у цей час українці ліпили вареники із сиром і йшли по домівках неодружених хлопців чи дівчат, аби покарати тих, хто не встиг одружитися чи вийти заміж. Проте у радянські часи відзначення цього свята перейняло багато російських деталей, найвідоміша з яких випікання млинців. Натомість етнологи вважають, що цей обряд українцям ментально чужий і радять повертати старі традиції.

ZAXID.NET зібрав думки етнологів, релігієзнавців, культурологів та фольклористів про те, що робили українці у останній тиждень перед постом (цього року 20 – 26 лютого).

***

Юрій Пуківський, етнолог: «Вареники за формою нагадують місяць, а піст починався за кілька днів до весняного рівнодення»

Період перед Великим постом історично в Україні називали Масницею, а слово Масляна виникло як адаптована форма від російського «Масленица». Цей період завжди відзначали гучно з масовими забавами і супроводжували пишними столами: насамперед з сирними стравами, від яких невдовзі треба було відмовитися.

Згідно з традицією, класичною українською стравою, яку готували у ці дні, є вареники з сиром, у поляків – це пончики з начинкою, у хорватів – пиріжки з повидлом, у росіян – млинці. Вареники готували не випадково, це одна із найстаріших українських обрядових страв. Іще одна версія ліплення вареників – це їхня схожість за формою до місяця, оскільки піст розпочинався орієнтовно перед весняним рівноденням.

Найвідомішим обрядом Масниці є «Колодка» або «Колодій». Компанія одружених жінок збиралася у когось вдома, готували пишне застілля, обов’язково приносили поліно чи колодку. Дерево прикрашали стрічками і йшли з ним по домівках неодружених хлопців чи дівчат. У такий спосіб вони «карали» тих, хто вчасно не одружилися чи не вийшли заміж і дбали про демографічне становище. Насправді це було символічне осудження, яке сприймали як жарт.

Подібні звичаї є у Словенії та Хорватії, натомість у Росії нічого схожого не було.

Головними суб’єктами цих свят завжди були жінки. Саме вони у цей час ініціювали створення дерев’яної ляльки-дитини, імітували її народження і пізніше спалення. Історики трактують цей звичай як трансформацію найдавнішого обряду виготовлення і знищення уособлення зими.

В радянський час традицію Масниці культивували на державному рівні, але заохочували проводити цей день за російським сценарієм – з млинцями. От що цікаво, що у Росії – це одна із небагатьох традицій, пов’язаних із християнським циклом, колядок чи щедрівок, у них нема, можливо саме тому цю традицію так пропагують.

***

Михайло Кобрин, релігієзнавець: «У Західній Європі дуже схожою є традиція карнавалів, що в перекладі з латині якраз і означає «прощавай, м’ясо»

Християнство в Україні дуже перемішане із язичництвом. Це можна прослідкувати майже протягом усього календарного року: від Івана Купала і до колядок.

Період перед Великим постом для християн дуже особливий, саме тому у церквах читають притчі про митаря та фарисея, про блудного сина, історії про покаяння. Церква нагадує людям, що за гріхи прийде розплата, а основними шляхами, через які людина може спатися, є молитва, милостиня та піст.

За тиждень до Масниці, християни мають М’ясопусний тиждень – останній тиждень коли «відпускають м’ясо», наїдаються його досхочу перед постом. У Західній Європі дуже схожою є традиція карнавалів, що в перекладі з латині якраз і означає «прощавай, м’ясо». Опісля М’ясопусного тижня починається Сиропусний, у цей період можна вживати їжу тваринного погодження, тобто сир, яйця, молоко, але вже не м’ясо.

Наголошу, що українські та російські свята відрізняють ментально, про це писав іще Микола Костомаров у своїй праці «Дві руські народності». До прикладу, українська традиція орієнтована на громаду, є більш демократичною, цінує жінок; натомість російська культура є центристською та імперською. Наведу такий приклад, українська традиція передбачає традицію колодки, де жінки йдуть до неодружених чоловіків і «дорікають», що ті досі не справили весілля. Це гарно ілюструє, що жінка має вагу і авторитет у суспільстві. А от вам інший обряд з Росії: господиня дому не сідала за стіл із гостями, виходила лише наприкінці у найпишніших нарядах, подавала чарку із напоєм, вони її випивали і цілували у щоку. Тут гарно можна прослідкувати різницю між статусом жінки у Росії та Україні.

***

Оксана Дарморіз, культурологиня: «У новинах і у рекламі, чомусь, усе більше пропозицій насмажити млинців»

Масляниця з російськими традиціями активно пропагується і святкується у Харкові, Києві та Херсоні, тобто у східних та південних областях.

Наші традиції місцями плутаються, але якщо ми хочемо їх відновлювати – то треба робити це без перебирання російських «слідів» і підміни понять. Звісно, у наукових працях вдосталь інформації про різницю між українськими та російськими традиціями, але у новинах і у рекламі, чомусь, усе більше пропозицій насмажити млинців. Мені це дуже дивно!

Слід враховувати, що ми маємо постколоніальну культуру, різні наші території пережили дві імперії, тоталітарну державу, де зробили усе, щоб нівелювати наші традиції. Українська культура дуже давня, але у плані самоусвідомлення вона дуже молода, тому треба зважати на усі перипетії довкола таких свят.

***

Ігор Бущак, дослідник дитячого фольклору: «Плутанина між святами могла виникнути і через схожі назви»

Нескладно пояснити, чому, наприклад, на Сході більше людей знає про російську традицію святкування і менше про ніші звичаї, як от носіння колодки. Вони живуть ближче до російського кордону, отримують звідти новин та реклами. Це пов’язано із інформаційними ресурсами на цих територіях, але ми маємо усі можливості, щоб змінити це. В українській традиції завжди багато уваги приділяли вихованню дітей, а момент з носінням колодки по хатах якраз ілюструє, що ми завжди культивували родину і заохочували створювати нові сім’ї.

Плутанина між святами могла виникнути і через схожі назви, бо Масляниця – від російського слова масло, тобто олія, на якій і готують млинці; а українська назва Масниця – від слова масний, тобто жирний, йде мова, що ми останній тиждень маємо можливість їсти жирні страви.