<?xml version="1.0" encoding="UTF-8"?><rss version="2.0"
	xmlns:content="http://purl.org/rss/1.0/modules/content/"
	xmlns:wfw="http://wellformedweb.org/CommentAPI/"
	xmlns:dc="http://purl.org/dc/elements/1.1/"
	xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom"
	xmlns:sy="http://purl.org/rss/1.0/modules/syndication/"
	xmlns:slash="http://purl.org/rss/1.0/modules/slash/"
	>

<channel>
	<title>мандри &#8211; Український Простір Прикарпаття</title>
	<atom:link href="https://ukr-space.com.ua/news/tag/mandry/feed" rel="self" type="application/rss+xml" />
	<link>https://ukr-space.com.ua</link>
	<description>Останні новини - Події - Репортажі</description>
	<lastBuildDate>Mon, 05 Jul 2021 08:52:54 +0000</lastBuildDate>
	<language>uk</language>
	<sy:updatePeriod>
	hourly	</sy:updatePeriod>
	<sy:updateFrequency>
	1	</sy:updateFrequency>
	
	<item>
		<title>Міський голова Івано-Франківська показав захопливі сімейні світлини з мандрівки Рогатинщиною (фото)</title>
		<link>https://ukr-space.com.ua/news/149556?utm_source=rss&#038;utm_medium=rss&#038;utm_campaign=miskyj-golova-ivano-frankivska-pokazav-zahoplyvi-simejni-svitlyny-z-mandrivky-rogatynshhynoyu-foto</link>
		
		<dc:creator><![CDATA[hrystynashybista]]></dc:creator>
		<pubDate>Mon, 05 Jul 2021 16:08:52 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Івано-Франківськ]]></category>
		<category><![CDATA[мандри]]></category>
		<category><![CDATA[мер]]></category>
		<category><![CDATA[Рогатинщина]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://ukr-space.com.ua/?p=149556</guid>

					<description><![CDATA[Міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків разом із дружиною та донечкою відвідав унікальні пам’ятки архітектури Рогатинщини – церкву святого Михаїла XIV-XV ст. у селі Чесники та церкву святого Духа у Рогатині. Світлинами з мандрівки очільник міста поділився у соціальній мережі:]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<div id="fb-root"></div>
<p><strong>Міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків разом із дружиною та донечкою відвідав унікальні пам’ятки архітектури Рогатинщини – церкву святого Михаїла XIV-XV ст. у селі Чесники та церкву святого Духа у Рогатині.</strong></p>
<p>Світлинами з мандрівки очільник міста поділився у соціальній мережі:</p>
<p><img fetchpriority="high" decoding="async" class="aligncenter size-medium wp-image-149557" src="https://ukr-space.com.ua/wp-content/uploads/2021/07/209771846_3961458180646725_2599388934950021644_n-300x400.jpg" alt="" width="300" height="400" srcset="https://ukr-space.com.ua/wp-content/uploads/2021/07/209771846_3961458180646725_2599388934950021644_n-300x400.jpg 300w, https://ukr-space.com.ua/wp-content/uploads/2021/07/209771846_3961458180646725_2599388934950021644_n.jpg 720w" sizes="(max-width: 300px) 100vw, 300px" /></p>
<p><img decoding="async" class="aligncenter size-medium wp-image-149558" src="https://ukr-space.com.ua/wp-content/uploads/2021/07/210580910_3961458473980029_107006312839626689_n-533x400.jpg" alt="" width="533" height="400" srcset="https://ukr-space.com.ua/wp-content/uploads/2021/07/210580910_3961458473980029_107006312839626689_n-533x400.jpg 533w, https://ukr-space.com.ua/wp-content/uploads/2021/07/210580910_3961458473980029_107006312839626689_n-768x576.jpg 768w, https://ukr-space.com.ua/wp-content/uploads/2021/07/210580910_3961458473980029_107006312839626689_n.jpg 960w" sizes="(max-width: 533px) 100vw, 533px" /></p>
<p><img decoding="async" class="aligncenter size-medium wp-image-149559" src="https://ukr-space.com.ua/wp-content/uploads/2021/07/211199023_3961458013980075_5625729232401088752_n-300x400.jpg" alt="" width="300" height="400" srcset="https://ukr-space.com.ua/wp-content/uploads/2021/07/211199023_3961458013980075_5625729232401088752_n-300x400.jpg 300w, https://ukr-space.com.ua/wp-content/uploads/2021/07/211199023_3961458013980075_5625729232401088752_n.jpg 720w" sizes="(max-width: 300px) 100vw, 300px" /><br />
<!-- Composite Start --></p>
<div id="M494125ScriptRootC1245353"></div>
<p><script src="https://jsc.mgid.com/u/k/ukr-space.com.1245353.js" async></script><br />
<!-- Composite End --></p>
<p><img loading="lazy" decoding="async" class="aligncenter size-medium wp-image-149560" src="https://ukr-space.com.ua/wp-content/uploads/2021/07/211225480_3961458583980018_8727474838111429961_n-533x400.jpg" alt="" width="533" height="400" srcset="https://ukr-space.com.ua/wp-content/uploads/2021/07/211225480_3961458583980018_8727474838111429961_n-533x400.jpg 533w, https://ukr-space.com.ua/wp-content/uploads/2021/07/211225480_3961458583980018_8727474838111429961_n-768x576.jpg 768w, https://ukr-space.com.ua/wp-content/uploads/2021/07/211225480_3961458583980018_8727474838111429961_n.jpg 960w" sizes="auto, (max-width: 533px) 100vw, 533px" /></p>
<p><img loading="lazy" decoding="async" class="aligncenter size-medium wp-image-149561" src="https://ukr-space.com.ua/wp-content/uploads/2021/07/211411726_3961458310646712_5762987530815899406_n-300x400.jpg" alt="" width="300" height="400" srcset="https://ukr-space.com.ua/wp-content/uploads/2021/07/211411726_3961458310646712_5762987530815899406_n-300x400.jpg 300w, https://ukr-space.com.ua/wp-content/uploads/2021/07/211411726_3961458310646712_5762987530815899406_n.jpg 720w" sizes="auto, (max-width: 300px) 100vw, 300px" /></p>
<p><img loading="lazy" decoding="async" class="aligncenter size-medium wp-image-149562" src="https://ukr-space.com.ua/wp-content/uploads/2021/07/211531956_3961458057313404_2811515238643249872_n-300x400.jpg" alt="" width="300" height="400" srcset="https://ukr-space.com.ua/wp-content/uploads/2021/07/211531956_3961458057313404_2811515238643249872_n-300x400.jpg 300w, https://ukr-space.com.ua/wp-content/uploads/2021/07/211531956_3961458057313404_2811515238643249872_n.jpg 720w" sizes="auto, (max-width: 300px) 100vw, 300px" /></p>
<p><img loading="lazy" decoding="async" class="aligncenter size-medium wp-image-149563" src="https://ukr-space.com.ua/wp-content/uploads/2021/07/211564958_3961458223980054_2584086658921099950_n-533x400.jpg" alt="" width="533" height="400" srcset="https://ukr-space.com.ua/wp-content/uploads/2021/07/211564958_3961458223980054_2584086658921099950_n-533x400.jpg 533w, https://ukr-space.com.ua/wp-content/uploads/2021/07/211564958_3961458223980054_2584086658921099950_n-768x576.jpg 768w, https://ukr-space.com.ua/wp-content/uploads/2021/07/211564958_3961458223980054_2584086658921099950_n.jpg 960w" sizes="auto, (max-width: 533px) 100vw, 533px" /></p>
<p><img loading="lazy" decoding="async" class="aligncenter size-medium wp-image-149564" src="https://ukr-space.com.ua/wp-content/uploads/2021/07/211564963_3961458433980033_4332925239176285260_n-300x400.jpg" alt="" width="300" height="400" srcset="https://ukr-space.com.ua/wp-content/uploads/2021/07/211564963_3961458433980033_4332925239176285260_n-300x400.jpg 300w, https://ukr-space.com.ua/wp-content/uploads/2021/07/211564963_3961458433980033_4332925239176285260_n.jpg 720w" sizes="auto, (max-width: 300px) 100vw, 300px" /></p>
<p><img loading="lazy" decoding="async" class="aligncenter size-medium wp-image-149565" src="https://ukr-space.com.ua/wp-content/uploads/2021/07/211677887_3961457950646748_2935666331783296408_n-300x400.jpg" alt="" width="300" height="400" srcset="https://ukr-space.com.ua/wp-content/uploads/2021/07/211677887_3961457950646748_2935666331783296408_n-300x400.jpg 300w, https://ukr-space.com.ua/wp-content/uploads/2021/07/211677887_3961457950646748_2935666331783296408_n.jpg 720w" sizes="auto, (max-width: 300px) 100vw, 300px" /></p>
<p><img loading="lazy" decoding="async" class="aligncenter size-medium wp-image-149566" src="https://ukr-space.com.ua/wp-content/uploads/2021/07/211737491_3961458537313356_3280666314433758506_n-533x400.jpg" alt="" width="533" height="400" srcset="https://ukr-space.com.ua/wp-content/uploads/2021/07/211737491_3961458537313356_3280666314433758506_n-533x400.jpg 533w, https://ukr-space.com.ua/wp-content/uploads/2021/07/211737491_3961458537313356_3280666314433758506_n-768x576.jpg 768w, https://ukr-space.com.ua/wp-content/uploads/2021/07/211737491_3961458537313356_3280666314433758506_n.jpg 960w" sizes="auto, (max-width: 533px) 100vw, 533px" /></p>
<p><img loading="lazy" decoding="async" class="aligncenter size-medium wp-image-149567" src="https://ukr-space.com.ua/wp-content/uploads/2021/07/211743442_3961458360646707_510275001078966384_n-300x400.jpg" alt="" width="300" height="400" srcset="https://ukr-space.com.ua/wp-content/uploads/2021/07/211743442_3961458360646707_510275001078966384_n-300x400.jpg 300w, https://ukr-space.com.ua/wp-content/uploads/2021/07/211743442_3961458360646707_510275001078966384_n.jpg 720w" sizes="auto, (max-width: 300px) 100vw, 300px" /></p>
<p><img loading="lazy" decoding="async" class="aligncenter size-medium wp-image-149568" src="https://ukr-space.com.ua/wp-content/uploads/2021/07/212885261_3961457920646751_5424499460245865657_n-300x400.jpg" alt="" width="300" height="400" srcset="https://ukr-space.com.ua/wp-content/uploads/2021/07/212885261_3961457920646751_5424499460245865657_n-300x400.jpg 300w, https://ukr-space.com.ua/wp-content/uploads/2021/07/212885261_3961457920646751_5424499460245865657_n.jpg 720w" sizes="auto, (max-width: 300px) 100vw, 300px" /></p>
<p><img loading="lazy" decoding="async" class="aligncenter size-medium wp-image-149569" src="https://ukr-space.com.ua/wp-content/uploads/2021/07/213239333_3961457807313429_8750285196573485719_n-300x400.jpg" alt="" width="300" height="400" srcset="https://ukr-space.com.ua/wp-content/uploads/2021/07/213239333_3961457807313429_8750285196573485719_n-300x400.jpg 300w, https://ukr-space.com.ua/wp-content/uploads/2021/07/213239333_3961457807313429_8750285196573485719_n.jpg 720w" sizes="auto, (max-width: 300px) 100vw, 300px" /></p>
<p><img loading="lazy" decoding="async" class="aligncenter size-medium wp-image-149570" src="https://ukr-space.com.ua/wp-content/uploads/2021/07/fotoram.io-1-min-1200x648-1-600x324.jpg" alt="" width="600" height="324" srcset="https://ukr-space.com.ua/wp-content/uploads/2021/07/fotoram.io-1-min-1200x648-1-600x324.jpg 600w, https://ukr-space.com.ua/wp-content/uploads/2021/07/fotoram.io-1-min-1200x648-1-768x415.jpg 768w, https://ukr-space.com.ua/wp-content/uploads/2021/07/fotoram.io-1-min-1200x648-1.jpg 1200w" sizes="auto, (max-width: 600px) 100vw, 600px" /></p>
]]></content:encoded>
					
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Як відома ведуча Леся Нікітюк мандрувала Карпатами (відео)</title>
		<link>https://ukr-space.com.ua/news/132119?utm_source=rss&#038;utm_medium=rss&#038;utm_campaign=yak-vidoma-veducha-lesya-nikityuk-mandruvala-karpatamy-video</link>
		
		<dc:creator><![CDATA[hrystynashybista]]></dc:creator>
		<pubDate>Wed, 21 Oct 2020 17:12:51 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Прикарпаття]]></category>
		<category><![CDATA[Шоу-біз]]></category>
		<category><![CDATA[карпати]]></category>
		<category><![CDATA[Ле маршрутка]]></category>
		<category><![CDATA[мандри]]></category>
		<category><![CDATA[Нікітюк]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://ukr-space.com/?p=132119</guid>

					<description><![CDATA[Відома телеведуча Леся Нікітюк разом зі знімальною групою програми «Le Маршрутка» побувала у Карпатах. Чи зможе маршрутка дістатися полонини? Чи вдасться Лесі знайти гриб? І чим відрізняється рафтинг від байк зіпу? Про це, а також про магію наших гір, смерек і баношу в новому випуску Ле Маршрутки «Карпати»:]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<div id="fb-root"></div>
<p><strong>Відома телеведуча Леся Нікітюк разом зі знімальною групою програми «Le Маршрутка» побувала у Карпатах.</strong></p>
<p><img loading="lazy" decoding="async" class="aligncenter size-medium wp-image-132120" src="https://ukr-space.com/wp-content/uploads/2020/10/bezыmyannыj-600x396.png" alt="" width="600" height="396" srcset="https://ukr-space.com.ua/wp-content/uploads/2020/10/bezыmyannыj-600x396.png 600w, https://ukr-space.com.ua/wp-content/uploads/2020/10/bezыmyannыj-768x507.png 768w, https://ukr-space.com.ua/wp-content/uploads/2020/10/bezыmyannыj.png 1000w" sizes="auto, (max-width: 600px) 100vw, 600px" /></p>
<p>Чи зможе маршрутка дістатися полонини? Чи вдасться Лесі знайти гриб? І чим відрізняється рафтинг від байк зіпу?</p>
<p>Про це, а також про магію наших гір, смерек і баношу в новому випуску Ле Маршрутки «Карпати»:</p>
<p style="text-align: center;"><iframe loading="lazy" src="https://www.youtube.com/embed/fMqt1uwvao0" width="560" height="315" frameborder="0" allowfullscreen="allowfullscreen"><br />
<!-- Composite Start --></p>
<div id="M494125ScriptRootC1245353"></div>
<p><script src="https://jsc.mgid.com/u/k/ukr-space.com.1245353.js" async></script><br />
<!-- Composite End --><br />
</iframe></p>
]]></content:encoded>
					
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Російський блогер побував у Франківську та поставив йому &#8220;лайк&#8221;(відео)</title>
		<link>https://ukr-space.com.ua/news/70094?utm_source=rss&#038;utm_medium=rss&#038;utm_campaign=rosiyskiy-bloger-pobuvav-u-frankivsku-ta-postaviv-yomu-layk-video</link>
		
		<dc:creator><![CDATA[hrystynashybista]]></dc:creator>
		<pubDate>Tue, 01 May 2018 17:12:17 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Івано-Франківськ]]></category>
		<category><![CDATA[Росія]]></category>
		<category><![CDATA[Світ]]></category>
		<category><![CDATA["Русский в Украине"]]></category>
		<category><![CDATA[блогер]]></category>
		<category><![CDATA[мандри]]></category>
		<category><![CDATA[РФ]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://ukr-space.com/?p=70094</guid>

					<description><![CDATA[Російський блогер із дружиною мандрують Україною та знімають свої подорожі &#8220;Русский в Украине&#8221; на відео. В середині березня цього року вони побували в Івано-Франківську. Почалась їхня подорож із вокзалу. Блогер зауважив, що він дуже гарний, але моментами потребує ремонту, довкола ж двірця напрочуд чисто та немає великих заторів та скупчення людей. Пара відзначила, що у [&#8230;]]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<div id="fb-root"></div>
<p><strong>Російський блогер із дружиною мандрують Україною та знімають свої подорожі &#8220;Русский в Украине&#8221; на відео. В середині березня цього року вони побували в Івано-Франківську.</strong></p>
<p><img loading="lazy" decoding="async" class="aligncenter size-medium wp-image-70095" src="https://ukr-space.com/wp-content/uploads/2018/05/rr_038de-600x256.jpg" alt="" width="600" height="256" srcset="https://ukr-space.com.ua/wp-content/uploads/2018/05/rr_038de-600x256.jpg 600w, https://ukr-space.com.ua/wp-content/uploads/2018/05/rr_038de.jpg 730w" sizes="auto, (max-width: 600px) 100vw, 600px" /></p>
<p>Почалась їхня подорож із вокзалу. Блогер зауважив, що він дуже гарний, але моментами потребує ремонту, довкола ж двірця напрочуд чисто та немає великих заторів та скупчення людей. Пара відзначила, що у Франківську чудові дороги, їм також сподобалось, що місто доволі бруковане. Кілька разів наголосили, що за цим містом влада доглядає.</p>
<p>Не оминули росіяни місцеві заклади харучування, сказали, що тут смачно готують, кава теж добра. Вони побували на &#8220;стометрівці&#8221;, в Кафедральному соборі, Музеї мистецтв Прикарпаття, на оглядовому майданчику ратуші, у фортечній галереї &#8220;Бастіон&#8221;, поблизу палацу Потоцьких, у вірменській цекрві, на міському озері. Відзначили, що все місто легко можна обійти пішки, різні пам&#8217;ятні місця недалеко одне від одного, є чимало кованих скульптур, оскільки тут щорічно проходить Свято ковалів.</p>
<p>Блогер з дружиною поставили Івано-Франківську &#8220;лайк&#8221; та порадили приїжджати сюди на екскурсію.</p>
<p style="text-align: center;"><iframe loading="lazy" src="https://www.youtube.com/embed/oQhIQDXPiKI" width="560" height="315" frameborder="0" allowfullscreen="allowfullscreen"><br />
<!-- Composite Start --></p>
<div id="M494125ScriptRootC1245353"></div>
<p><script src="https://jsc.mgid.com/u/k/ukr-space.com.1245353.js" async></script><br />
<!-- Composite End --><br />
</iframe></p>
]]></content:encoded>
					
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Наддністрянська Швейцарія. Цікава історія села на Городенківщині</title>
		<link>https://ukr-space.com.ua/news/56325?utm_source=rss&#038;utm_medium=rss&#038;utm_campaign=naddnistryanska-shveytsariya-tsikava-istoriya-sela-na-gorodenkivshhini</link>
		
		<dc:creator><![CDATA[ilona ilona]]></dc:creator>
		<pubDate>Fri, 01 Sep 2017 11:06:36 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Історія]]></category>
		<category><![CDATA[Прикарпаття]]></category>
		<category><![CDATA[Цікаво]]></category>
		<category><![CDATA[мандри]]></category>
		<category><![CDATA[Незвиськ]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://ukr-space.com/?p=56325</guid>

					<description><![CDATA[Це село на Городенківщині може похвалитися не лише Дністром, який біля Незвиська робить півколо, таку собі мальовничу підкову. Є тут і свої гори: Біла, Червона, Ксьондська. Тож місцеві люди кажуть, що у них Малі Карпати. Мандрівники ж називають це село Наддністрянською Швейцарією, а любителі старовини – археологічною Меккою, де можна простежити зміну культур упродовж десяти [&#8230;]]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<div id="fb-root"></div>
<p>Це село на Городенківщині може похвалитися не лише Дністром, який біля Незвиська робить півколо, таку собі мальовничу підкову. Є тут і свої гори: Біла, Червона, Ксьондська. Тож місцеві люди кажуть, що у них Малі Карпати.</p>
<p><img loading="lazy" decoding="async" class="aligncenter size-medium wp-image-56327" src="https://ukr-space.com/wp-content/uploads/2017/09/karpaty-31-90-600x400.gif" alt="" width="600" height="400" /></p>
<p>Мандрівники ж називають це село Наддністрянською Швейцарією, а любителі старовини – археологічною Меккою, де можна простежити зміну культур упродовж десяти тисяч років. Через особливе стратегічне розташування його не оминали і війни, пише Західний кур&#8217;єр.</p>
<p>В’їжджаючи в село, одразу відзначаєш незвичний ландшафт: ніби з гір спускаєшся в низовину. За однією з версій, від цього і назва села. Навіть сосни на тих горах дещо незвичні для Покуття. І якщо кожна гора має свою назву, то це вже щось та важить.</p>
<p>Попри Червону гору ми піднімаємося на Ксьондську разом з сільським головою Незвиська Миколою Ковальчуком та паламарем місцевої церкви Вознесіння Христового УПЦ КП Григорієм Королем.</p>
<p>День видався теж незвичним – надзвичайна спека і водночас пробувала свої сили гроза, більше лякаючи дощиком, ніж приносячи полегшення. Шукаємо намистинки суниць у траві, збираємо їх у букетики, дихаємо ніби аж медовим повітрям, слухаємо спів пташок і цвіркунів. А коли виходимо на галявину, де якось раптово за кущами відкривається вид на Дністер і каньйон – від краси та захоплення перехоплює подих.</p>
<p>– Тут Дністер робить такий півкруг від Возилова аж до Уніжа, – розказує і показує Микола Ковальчук. – По прямій там є перешийок, десь 800 метрів, а якщо по Дністру, то 18 кілометрів.</p>
<p>– Ось та гора ліворуч – Біла, – до розмови долучається Григорій Король. – Там колись було село, і церква там стояла. На горі, бо часто Дністер піднімався, води грали. У  1868 році храм розібрали і камінь перевезли сюди, де тепер наша церква.</p>
<p>– А навпроти гора Червона, тут проводилися розкопки і за часів Австро-Угорщини, Польщі, і в радянські часи, – продовжує сільський голова.</p>
<p>– А чому Червона?</p>
<p>– Бо грунт, бачите, до півгори червоний, глина така червона. Колись тут був фосфорний завод.</p>
<p>Григорій Король уточнює, що завод був у долинці, а на горі добували камінь. Була вузькоколійка, а нижче в будинку, куди «з Дністра була протягнена вода», – промивали землю. Добували камінь у спеціальних штольнях (місцеві наголос ставлять на останній склад). Їх було більше десяти. Зараз вони обвалилися, хіба видно вхід до деяких. Та і то здалеку не побачиш, бо дуже розрослися дерева і кущі.</p>
<p>– У час війни в тих штольнях переховувалися люди, – розповідає Григорій Король, який дитиною пройшов через ті страхіття.</p>
<p>З огляду на стратегічне розташування Незвиська – перетин доріг, поряд Дністер – тут точилися бої і в час Першої, і Другої світових воєн. У 1944-му на Білій і Червоній горі стояли радянські війська, за Дністром – німецькі. Через село упродовж кількох місяців проходив фронт. Тож авіаційні та артилерійські удари припадали на людські оселі.</p>
<p>– На другий день Великодня німці як збомбили село, то згоріло все дотла, рідко де вбереглася якась хата. Як налетіли, то небо було чорне від літаків, – Григорій Король згадує один з таких ударів, коли люди і почали ховатися у штольнях. – Хто тиждень там жив, хто два. Я малим хлопцем був, пам’ятаю, як одну жінку, Ольгу, що вийшла з штольні, аби принести хліба, вбив німецький снайпер. А потім люди переїжджали у другі села, евакуювались – Олієво-Королівка, Городенка і аж до Буковини.</p>
<p>У церкві в час війни знаходився госпіталь. Від бомбардувань храм не постраждав. «Бог охоронив», – кажуть місцеві люди. До речі, і в часи радянської влади цю церкву не закрили і не перетворили в музей чи склад – сюди на богослужіння приходили люди з навколишніх сіл.</p>
<p>А в центрі Незвиська є велика братська могила, де поховані близько восьмисот загиблих у цьому селі і довкола.</p>
<p>Зараз важко повірити, що до війни Біла і Червона гора були безлісі, то вже пізніше засаджені деревами. А ще ці гори та місця над Дністром багаті археологічними знахідками.</p>
<p>– Незвисько є своєрідною археологічною Меккою не тільки для Прикарпаття, а й для України, – розповідає його уродженець, краєзнавець Ярослав Левкун. –  Тут проводили численні дослідження польські археологи Козловський, Престон, в радянські часи – ленінградські та українські дослідники Галина Смірнова, Лариса Крушельницька. Частина цих знахідок зараз у краєзнавчому музеї Відня, у петербурзькому Ермітажі.<br />
На території Незвиська знайдені пізньопалеолітичні стоянки, поселення перших землеробів доби неоліту, трипільської культури, доби бронзи, скіфських і давньоруських часів та черняхівської культури.</p>
<p>Про деякі зі знахідок Ярослав Левкун розповідає детальніше.</p>
<p>– Мідну сокирку знайшов наш сільський коваль, на жаль уже покійний Василь Кушнір. Та сокирка є в мене, вона виставлялася в Чернівецькому університеті на кількох конференціях, занесена в каталог, бо таких сокирок на Західній Україні знайдено дуже мало. Декілька років тому глечики великих розмірів знайшов місцевий фельдшер Анатолій Козарук. Микола Боєчко на горі Білій знайшов угорський золотий дукат. Нумізмати знаходили чимало грошей римського періоду біля Дністра і на Червоній горі. Це підтверджує, що тут, над Дністром, свого часу йшла жвава торгівля. А сьогодні люди і далі, обробляючи присадибні ділянки, знаходять багато унікальних речей, особливо трипільських.</p>
<p>За словами Ярослава Левкуна, є навіть одне місце, яке ще можна досліджувати і чекати на несподіванки.</p>
<p>– З правого боку від мосту, що з’єднує села Незвисько і Лука, є земельна ділянка, як називали люди, шкільний город. Там проводили археологічні розкопки до дванадцяти шарів – і в кожному певна культура. Але сьогодні ця територія законсервована. І я дуже боявся, що як буде затоплення у зв’язку з будівництвом ГЕС на Дністрі, щоб не стерлися ці наші сліди. Бо це є елементи нашої матеріальної культури, які б ми могли показати світові – чим ми багаті і що ми маємо.</p>
<p>Ярослав Левкун видав книгу про давні старожитності Незвиська. Через рік-другий хочуть зробити до Дня села виставку давніх речей, які є у людей, та світлин знайдених артефактів, які тепер зберігаються в музеях – ці світлини свого часу пану Ярославу надала доктор історичних наук Галина Смірнова. Ще деякі експонати є у школі, де створюють музей.</p>
<p>– Є у нас різні рубила, скребачки кам’яні, кремнієві наконечники, грузила для рибальства, – показує директор Незвиського навчально-виховного комплексу Іван Кобилянський. – Стенди перевезли з приміщення старої школи. Тут коротенька історія – від найдавніших часів, середньовіччя, новий період історії і так далі. Навіть бивні мамонта знайшли на  території села.</p>
<p>– І ніхто не претендує? (маємо на увазі солідні музейні заклади – ред.).</p>
<p>– А ми нікому не віддамо (сміється – ред.).</p>
<p>А те, що у Незвиську з давніх-давен селилися люди, Іван Кобилянський пояснює особливим геополітичним розташуванням: перетин торгових шляхів, сусідство Дністра. Плюс особливий мікроклімат, зумовлений затишністю низовини, оточеної горами.</p>
<p>– Ці гори йдуть аж до Дністра, де починається каньйон, – розповідає сільський голова Микола Ковальчук. – Коли якісь сильні буревії, то у нас мало що вітру є. Вважають, що тут, внизу, тепліше.</p>
<p>– На якій городині спеціалізуєтеся, якщо такий особливий мікроклімат?</p>
<p>– Для городини треба, щоб було більше присадибної землі. А у нас гори, тож нема великих ділянок для вирощування овочевих культур.</p>
<p>– А враховуючи мальовничість місцевості, чи є приватні садиби, як розвивається туризм?</p>
<p>– Практично всі туристи, які сплавляються по Дністру, ночують у наметах. Хіба прийдуть до магазину закупити якісь необхідні речі. Дуже рідко хто здає хати, такого практично нема.</p>
<p>– А могло би бути?</p>
<p>– Та могло би. Але, я так думаю, туристи хочуть бути більше на природі.</p>
<p>І все ж ми радимо мандрівникам від Дністра піти у село Незвисько – тут є що побачити і почути. Недарма цю місцевість називають Малими Карпатами, Наддністрянською Швейцарією.</p>
<p>А у видавництві «Місто-НВ» готується книжка краєзнавця Ярослава Левкуна «Якби гори заговорили» – тритомник з історії Незвиська.</p>
]]></content:encoded>
					
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Проект про туризм відкрив вакансію мандрівника з зарплатою в 2,5 тисячі євро в місяць</title>
		<link>https://ukr-space.com.ua/news/50876?utm_source=rss&#038;utm_medium=rss&#038;utm_campaign=proekt-pro-turizm-vidkriv-vakansiyu-mandrivnika-z-zarplatoyu-v-2-5-tisyachi-yevro-v-misyats</link>
		
		<dc:creator><![CDATA[ilona ilona]]></dc:creator>
		<pubDate>Tue, 30 May 2017 19:20:09 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Події]]></category>
		<category><![CDATA[мандрівки]]></category>
		<category><![CDATA[мандри]]></category>
		<category><![CDATA[туризм]]></category>
		<guid isPermaLink="false">http://ukr-space.com/?p=50876</guid>

					<description><![CDATA[Творці проекту Life World Experience шукають 12 осіб, які повинні будуть подорожувати по всьому світу за зарплату в 2,5 тисячі євро в місяць для кожного. Представники Life World Experience хочуть зібрати команду з шести чоловіків і шести жінок у віці від 20 до 35 років. Протягом року ця група об&#8217;їздить 40 країн в Європі, Азії, [&#8230;]]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<div id="fb-root"></div>
<p>Творці проекту Life World Experience шукають 12 осіб, які повинні будуть подорожувати по всьому світу за зарплату в 2,5 тисячі євро в місяць для кожного.</p>
<p><img loading="lazy" decoding="async" class="aligncenter size-full wp-image-50877" src="//ukr-space.com/wp-content/uploads/2017/05/unvto-675x431.jpg" alt="" width="675" height="431" srcset="https://ukr-space.com.ua/wp-content/uploads/2017/05/unvto-675x431.jpg 675w, https://ukr-space.com.ua/wp-content/uploads/2017/05/unvto-675x431-600x383.jpg 600w" sizes="auto, (max-width: 675px) 100vw, 675px" /></p>
<p>Представники Life World Experience хочуть зібрати команду з шести чоловіків і шести жінок у віці від 20 до 35 років. Протягом року ця група об&#8217;їздить 40 країн в Європі, Азії, Африці та інших регіонах світу. Мандрівники, зокрема, побувають у Португалії, Іспанії, Австрії, Великобританії, Китаї, Індії, Австралії і на Мадагаскарі, передає УНІАН.<br />
Туристи повинні будуть писати замітки про свої пригоди, а також викладати фото і відео на сайті Life World Experience і в соціальних мережах. Крім того, вони зобов&#8217;язані будуть взаємодіяти з місцевими соціальними організаціями і брати участь у благодійних проектах, наприклад допомагати бездомним.<br />
World Life Experience обіцяє покрити всі витрати своїх працівників – переліт, проживання, страхування, розваги. Крім того, туристам нададуть час на відпочинок: чотири перерви на рік по два тижні кожен. Заявки приймаються до 30 червня. Подорожі стартують в середині вересня. Співробітники Life World Experience повинні будуть їздити по світу всі разом.<br />
Щоправда, заявка не безкоштовна. За неї доведеться сплатити 9 євро, повідомляється на сайті організації World Life Experience.</p>
]]></content:encoded>
					
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Франківчанка Олена Ковтун побачила Еверест і закохалась у храми Непалу (ФОТО)</title>
		<link>https://ukr-space.com.ua/news/40711?utm_source=rss&#038;utm_medium=rss&#038;utm_campaign=frankivchanka-olena-kovtun-pobachyla-everest-i-zakohalas-u-hramy-nepalu-foto</link>
		
		<dc:creator><![CDATA[ilona ilona]]></dc:creator>
		<pubDate>Fri, 09 Dec 2016 05:09:21 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Суспільство]]></category>
		<category><![CDATA[Еверест]]></category>
		<category><![CDATA[мандри]]></category>
		<guid isPermaLink="false">http://ukr-space.com/?p=40711</guid>

					<description><![CDATA[Недавно разом із невеличкою групою франківчанка Олена Ковтун побувала в Непалі, піднялася до базового табору Евересту, набралася вражень від місцевих храмів і поховального обряду. Отримала багато емоцій, якими поділилася з «Репортером». &#160; Смуга кінчається скелею Олена родом з Івано-Франківська, навчалася в медуніверситеті на провізора. Нині живе в Києві, де працює над розробкою лікарських засобів. Поїздку [&#8230;]]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<div id="fb-root"></div>
<p>Недавно разом із невеличкою групою франківчанка <strong>Олена Ковтун</strong> побувала в Непалі, піднялася до базового табору Евересту, набралася вражень від місцевих храмів і поховального обряду. Отримала багато емоцій, якими поділилася з «Репортером».</p>
<p><img loading="lazy" decoding="async" class="aligncenter size-full wp-image-40712" src="//ukr-space.com/wp-content/uploads/2016/12/IMG_1269.jpg" alt="IMG_1269" width="800" height="600" srcset="https://ukr-space.com.ua/wp-content/uploads/2016/12/IMG_1269.jpg 800w, https://ukr-space.com.ua/wp-content/uploads/2016/12/IMG_1269-533x400.jpg 533w" sizes="auto, (max-width: 800px) 100vw, 800px" /></p>
<p>&nbsp;</p>
<p><strong>Смуга кінчається скелею</strong><br />
<!-- Composite Start --></p>
<div id="M494125ScriptRootC1245353"></div>
<p><script src="https://jsc.mgid.com/u/k/ukr-space.com.1245353.js" async></script><br />
<!-- Composite End --></p>
<p>Олена родом з Івано-Франківська, навчалася в медуніверситеті на провізора. Нині живе в Києві, де працює над розробкою лікарських засобів. Поїздку планувала два роки. Каже, націленої підготовки до походу не було, лише бігала влітку майже щодня. Ще трохи стрибала на скакалці.</p>
<p>В експедиції разом із гідом було семеро людей. До столиці Непалу Катманду вони дісталися літаком. Потім летіли в Луклу, звідки й почали сходження до базового табору Евересту. За словами Олени, посадкова смуга в аеропорту Лукли має лише 500 м і закінчується скелею.</p>
<p><img loading="lazy" decoding="async" class="alignnone size-full wp-image-108969" src="http://report.if.ua/wp-content/uploads/2016/12/1-11.jpg" srcset="http://report.if.ua/wp-content/uploads/2016/12/1-11.jpg 800w, http://report.if.ua/wp-content/uploads/2016/12/1-11-356x200.jpg 356w, http://report.if.ua/wp-content/uploads/2016/12/1-11-711x400.jpg 711w" alt="1" width="800" height="450" /></p>
<blockquote><p>«Враження при посадці були екстремальними», — сміється вона.</p></blockquote>
<p>Щодня мандрівники проходили більше 10 км. Ночували в лоджіях (будиночках), які мають вигляд класичного готелю.</p>
<p><img loading="lazy" decoding="async" class="alignnone size-full wp-image-108956" src="http://report.if.ua/wp-content/uploads/2016/12/IMG_1284.jpg" srcset="http://report.if.ua/wp-content/uploads/2016/12/IMG_1284.jpg 800w, http://report.if.ua/wp-content/uploads/2016/12/IMG_1284-254x200.jpg 254w, http://report.if.ua/wp-content/uploads/2016/12/IMG_1284-507x400.jpg 507w" alt="img_1284" width="800" height="631" /></p>
<blockquote><p>«Приміщення доволі комфортні, якщо не ставити особливих умов і розуміти, на якій висоті вони розташовані. Люди будують із того, що принесли на своїх спинах, — пояснює Олена Ковтун. — Оскільки в горах сполучення і транспорту немає, мешканці носять вантажі самі або ж за них це роблять тварини — яки та мули».</p></blockquote>
<p>Снідали й вечеряли у тих же лоджіях, а на маршруті перекусували енергетичними батончиками і сумішами із сухофруктів. До прикладу, внизу паста карбонара коштувала 400 непальських рупій (десь 4 долари), а нагорі макарони з яйцем — сім доларів.</p>
<p>У перші два дні сходження лоджії були з міцного дерева. Вище — вже тонші будинки, які не опалювалися. В останній лоджії, перед базовим табором Евересту, взагалі — мінусова температура, лід у кімнаті.</p>
<p><img loading="lazy" decoding="async" class="alignnone size-full wp-image-108971" src="http://report.if.ua/wp-content/uploads/2016/12/14947431_1161422037244187_4589704727775983364_n.jpg" srcset="http://report.if.ua/wp-content/uploads/2016/12/14947431_1161422037244187_4589704727775983364_n.jpg 800w, http://report.if.ua/wp-content/uploads/2016/12/14947431_1161422037244187_4589704727775983364_n-267x200.jpg 267w, http://report.if.ua/wp-content/uploads/2016/12/14947431_1161422037244187_4589704727775983364_n-533x400.jpg 533w" alt="14947431_1161422037244187_4589704727775983364_n" width="800" height="600" /></p>
<p><strong>Гірська хвороба прийшла вночі</strong></p>
<p>Всього ж до базового табору, розташованого на висоті 5365 м, йшли шість днів.</p>
<blockquote><p>«Можна було й швидше, але важлива акліматизація і поступове збільшення висоти, — наголошує Олена. — Під час сходження були сильні перепади температури — від -5 вночі до +17 вдень».</p></blockquote>
<p>З одягу, каже вона, нічого особливого не брала. Все, як і в похід на умовну Говерлу: термобілизна, фліска, трекові штани, пухова куртка та легка вітрівка, шарф, шапка, рукавиці. Ще — окуляри та сонцезахисний крем.</p>
<p><img loading="lazy" decoding="async" class="alignnone  wp-image-108950" src="http://report.if.ua/wp-content/uploads/2016/12/15073550_1146901432024238_3276166571375589361_n.jpg" srcset="http://report.if.ua/wp-content/uploads/2016/12/15073550_1146901432024238_3276166571375589361_n.jpg 800w, http://report.if.ua/wp-content/uploads/2016/12/15073550_1146901432024238_3276166571375589361_n-150x200.jpg 150w, http://report.if.ua/wp-content/uploads/2016/12/15073550_1146901432024238_3276166571375589361_n-300x400.jpg 300w" alt="15073550_1146901432024238_3276166571375589361_n" width="676" height="902" /></p>
<p>До речі, наплічники мандрівники несли лише перші два дні, де була незначна висота. Потім рюкзаки трохи розгрузили і чотири віддали портерам (місцевим носіям).</p>
<p>Після базового табору Евересту група ще пішла на гору Кала-Патхар. Та через гірську хворобу Олена залишилася внизу.</p>
<blockquote><p>«Ця гора — як додатковий бонус, на яку сходять подивитися на схід-захід. А я залишилася в поселенні шерпів Горакшеп, там була остання лоджія на шляху», — зазначає мандрівниця.</p></blockquote>
<p>Гірська хвороба в дівчини почалася вночі. Через холод не спала, не могла зігрітися. У неї почалися сильна задишка і нудота, які знесилювали.</p>
<blockquote><p>«Критичного стану не було, аби викликати гелікоптер. Блокбастер не знімеш», — жартує вона сьогодні.</p></blockquote>
<p>Коли перебуваєш на такій висоті й довкола краса — це настільки емоційно сильно, аж важко словами передати, каже дівчина.</p>
<blockquote><p>Це просто відчуття тотального щастя! — говорить Олена. — От, є градація щастя — від -10 до +10 — то там усе на максимумі. Це було скажено круто».</p></blockquote>
<p><strong>Заплатити за страждання</strong></p>
<p>У горах вони ще відвідали буддистський храм у поселенні Тенгбоче. Там через 10-15 хвилин у дівчини «кудись втекли всі думки».</p>
<blockquote><p>«У храмі був гонг і щось на кшталт нашої трембіти за формою, але от звук дуже специфічний. Через поєднання інструментів та прочитання молитов декількома десятками монахів в унісон побігли мурашки по шкірі», — розповідає Олена.</p></blockquote>
<p>Загалом похід тривав 11 днів. Після спуску два дні провели в Катманду, де побували у храмі Пашупатінатх. Це територія комплексу з індуїстськими храмами. Там же протікає священна ріка, де омивають тіла померлих. А недалеко їх спалюють.</p>
<p><img loading="lazy" decoding="async" class="alignnone  wp-image-108968" src="http://report.if.ua/wp-content/uploads/2016/12/15178936_955621134542062_7233198973601765433_n.jpg" srcset="http://report.if.ua/wp-content/uploads/2016/12/15178936_955621134542062_7233198973601765433_n.jpg 960w, http://report.if.ua/wp-content/uploads/2016/12/15178936_955621134542062_7233198973601765433_n-327x200.jpg 327w, http://report.if.ua/wp-content/uploads/2016/12/15178936_955621134542062_7233198973601765433_n-653x400.jpg 653w" alt="15178936_955621134542062_7233198973601765433_n" width="762" height="467" /></p>
<blockquote><p>«В Україні, коли прощаються з померлим, то кидають грудку землі, непальці ж зачерпують з ріки воду і поливають тіло, — розповідає Олена Ковтун. — Потім його несуть до п’єдесталів, які розташовані на певній віддаленості від храмового комплексу. Що нижчої касти померлий, то далі від храму його несуть».</p></blockquote>
<p>На п’єдесталі — подушка сіна, яку присипають порошком, довкола кілька колод. Їх підпалюють, і тіло горить. Каже, спостерігати за цим важко. По-перше, специфічний запах. А по-друге, дивишся, як людину ховають і родичі плачуть.</p>
<blockquote><p>«Я за це заплатила і тоді подумала: віддала гроші за те, аби подивитись, як страждають люди», — каже Олена.</p></blockquote>
<p>Ще один день провели в містечку Бактапур. На думку Олени Ковтун, воно зовсім інше, ніж галасливе Катманду, каже, там Непал відчувається краще.</p>
<p>Після цього група три дні пожила в зовсім іншій частині Непалу, протилежній до гірської, — Чітвані. То майже прикордонна зона з Індією, там джунглі й набагато тепліше. А ще, розповідає Олена із захопленням, там водяться крокодили, олені, носороги, дикі кабани. Змогла й на слонах покататися. Не приховує: дуже хотіла побачити тигра, але не вдалося, хоча там їх є три.</p>
<blockquote><p>«Треба їхати ще, бо Кала-Патхар і тигри — недопрацювання», — сміється Олена Ковтун і вже планує наступну поїздку.</p></blockquote>
<article id="post-108946" class="post-108946 post type-post status-publish format-standard has-post-thumbnail hentry category-golovne-za-den category-lyudy tag-mandry">
<div class="entry-content">
<div id="full_content">
<p>Яке спорядження найкраще обрати для підйому на базовий табір Евересту розповів <strong>Станіслав Провальний</strong> — експерт туристичного спорядження <strong><a href="http://www.gorgany.com/%D1%96vano-frank%D1%96vsk" target="_blank">мережі магазинів Gorgany</a></strong>.</p>
<p>Насамперед, потрібно обрати <strong>наплічник</strong>, який буде не лише зручним, а й досить об’ємним. Оптимально — від 40 до 60 літрів. Він повинен мати хорошу вентиляцію спини та правильний розподіл навантаження. Є жіночі та чоловічі моделі — вони враховують фізіологічні особливості.</p>
<p>Одяг варто обирати, виходячи з погодних умов та особливостей маршруту. Обов’язково потрібно мати <strong>термобілизну</strong> — це найближчий до тіла шар одягу, який виводить вологу назовні. Вона є з шерсті або синтетичних тканин. Перша гірше відводить вологу, проте добре зігріває. Синтетична — навпаки.</p>
<p>Також потрібен спеціальний одяг, найкраще — з флісу. Варто придбати мембранну <strong>куртку-вітрівку</strong>. Від звичайного дощовика вона відрізняється тим, що не лише захищає від вологи, а й виводить її зсередини.</p>
<p><strong>Штани</strong>. На теплу погоду підійде варіант з поліестеру — добре пропускає повітря та швидко висихає. Для мінімального утеплення підійдуть штани з софтшелу. Найкраще скомбінувати ці два варіанти.</p>
<p><strong>Черевики</strong> повинні добре фіксувати ногу, мати захист від води, бути з твердою підошвою та оптимальною вагою.</p>
<p><strong>Шкарпетки</strong>. Їхня особливість — у захисті від холоду та циркуляції повітря і відведенню вологи через дренажні канали у в’язці. А вовна — основний матеріал — тривалий час не набирає специфічного неприємного запаху.</p>
<p>Точно потрібна <strong>шапка</strong> — найкраще підійде з софтшелу, можна також взяти мультифункціональну пов’язку. Не менш важливо мати флісові <strong>рукавиці</strong>.</p>
<p><strong>Окуляри</strong> з високим ступенем захисту від ультрафіолету. Сніг та лід відбивають сонячне проміння, воно потрапляє в очі буквально з усіх сторін і може призвести до тимчасової сліпоти.</p>
<p><strong>Спальний мішок</strong>. Він може бути двох типів: синтетичний і пуховий. При однаковій температурі комфорту, пухові будуть легшими, а з синтетичним наповнювачем — важчі та більш об’ємні.</p>
<p><img loading="lazy" decoding="async" class="alignnone size-full wp-image-108964" src="http://report.if.ua/wp-content/uploads/2016/12/1-9.jpg" srcset="http://report.if.ua/wp-content/uploads/2016/12/1-9.jpg 800w, http://report.if.ua/wp-content/uploads/2016/12/1-9-400x173.jpg 400w" alt="Горгани" width="800" height="345" /></p>
<p>Якщо захочете відпочинку у горах, спеціальне спорядження для вершин Непалу чи Карпат можна придбати у експерта з туристичного спорядження —в магазині Gorgany – Івано-Франківськ, вулиця Гаркуші, 35. Телефони: 068 427 25 25, 099 099 50 25.</p>
</div>
</div>
</article>
]]></content:encoded>
					
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Як мешканка Івано-Франківська Іраном мандрувала (фото)</title>
		<link>https://ukr-space.com.ua/news/39917?utm_source=rss&#038;utm_medium=rss&#038;utm_campaign=yak-meshkanka-ivano-frankivska-iranom-mandruvala-foto</link>
		
		<dc:creator><![CDATA[ilona ilona]]></dc:creator>
		<pubDate>Sun, 27 Nov 2016 08:12:30 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Суспільство]]></category>
		<category><![CDATA[івано-франківськ]]></category>
		<category><![CDATA[Іран]]></category>
		<category><![CDATA[мандри]]></category>
		<guid isPermaLink="false">http://ukr-space.com/?p=39917</guid>

					<description><![CDATA[Ця країна з півночі пахне шафраном. Тут не люблять каву, не святкують весілля, звеличують жінок, а гостя вважають другом самого Бога. Держава, де багато чого заборонено, але якщо дуже хочеться і постаратися, то все-таки можна. Досвідчена івано-франківська мандрівниця Надя Черниш розвінчує стереотипи про Іран, пише ГК. Ретельно підготуватися Відчайдушна франківчанка, яка вже побувала в Болгарії, [&#8230;]]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<div id="fb-root"></div>
<p>Ця країна з півночі пахне шафраном. Тут не люблять каву, не святкують весілля, звеличують жінок, а гостя вважають другом самого Бога. Держава, де багато чого заборонено, але якщо дуже хочеться і постаратися, то все-таки можна. Досвідчена івано-франківська мандрівниця Надя Черниш розвінчує стереотипи про Іран, пише ГК.</p>
<p><img loading="lazy" decoding="async" class="aligncenter size-full wp-image-39918" src="//ukr-space.com/wp-content/uploads/2016/11/Persepolis-stolytsya-antychnoyi-Perskoyi-imperiyi-u-5-4-st-do-n.-e.-809x600.jpg" alt="Persepolis-stolytsya-antychnoyi-Perskoyi-imperiyi-u-5-4-st-do-n.-e.-809x600" width="809" height="600" srcset="https://ukr-space.com.ua/wp-content/uploads/2016/11/Persepolis-stolytsya-antychnoyi-Perskoyi-imperiyi-u-5-4-st-do-n.-e.-809x600.jpg 809w, https://ukr-space.com.ua/wp-content/uploads/2016/11/Persepolis-stolytsya-antychnoyi-Perskoyi-imperiyi-u-5-4-st-do-n.-e.-809x600-539x400.jpg 539w" sizes="auto, (max-width: 809px) 100vw, 809px" /></p>
<p>Ретельно підготуватися</p>
<p>Відчайдушна франківчанка, яка вже побувала в Болгарії, Чорногорії, Албанії, на африканському континенті, в Таїланді, Шрі-Ланці, Панамі, Угорщині, Білорусі, нещодавно повернулася з Перської імперії – країни, яку ще в 1935 році перейменували на Іран. Дівчина подорожувала там майже місяць. Каже, що встигла закохатися в цей край і навіть відчула певну спорідненість з ним.</p>
<p>Протягом останнього року Іран «ловив» її в Африці, потім в Таїланді й навіть в інтернеті. Річ у тім, що у мандрівках тими країнами Надії Черниш постійно траплялися люди, які захоплено розповідали про незвичайний Іран, вартий туристичної уваги. А коли випадково в мережі натрапила на інформацію про дешеві авіаквитки зі Львова до Тегерана (99 доларів США у два боки), то зрозуміла – це доля.</p>
<p><img loading="lazy" decoding="async" class=" aligncenter" src="http://gk-press.if.ua/wp-content/uploads/2016/11/Nagshe-Dzhahan-odna-z-najbilshyh-u-sviti-miskyh-ploshh.-Unikalnyj-zrazok-iranskoyi-musulmanskoyi-arhitektury-Isfagan.-809x600.jpg" alt="Нагше Джахан - одна з найбільших у світі міських площ. Унікальний зразок іранської мусульманської архітектури, Ісфаган." width="809" height="600" border="0" />Нагше Джахан – одна з найбільших у світі міських площ. Унікальний зразок іранської мусульманської архітектури, Ісфаган.Відразу скористалася всесвітньою гостьовою мережею каучсерфінг, члени якої забезпечують мандрівникам безкоштовне проживання у своїх домівках. Там моментально знайшла багато нових іранських друзів, які дали цінні поради.</p>
<p>Найдужче хвилювалася через візу, оскільки вже чула від знайомих, що ця процедура, як правило, великий головний біль. Візу до Ірану можна отримати трьома шляхами: подавати документи через інтернет-сайт, самотужки доставити їх у посольство або ж після прибуття в аеропорт. Надя Черниш обрала останній. Франківчанці пощастило, і відкриття візи у неї зайняло лише три хвилини. Вона й досі не розуміє, як це сталося. Вочевидь, ретельно підготувалася.</p>
<p>«Вирушаючи в цю країну, важливо пам’ятати, що у медичній страхівці необхідно обов’язково вказати «для Ірану», – пояснює дівчина. – Більшість туристів цього не знають і, маючи звичайну загальну страхівку, мусять в аеропорту купувати нову – за 20 євро».</p>
<p>Окрім цього, потрібно надати номер телефону жителя Ірану, який вас зустрічатиме. До нього неодмінно зателефонують і перевірять. Інакше не впустять.</p>
<p><img loading="lazy" decoding="async" class=" aligncenter" src="http://gk-press.if.ua/wp-content/uploads/2016/11/Persepolis-stolytsya-antychnoyi-Perskoyi-imperiyi-u-5-4-st-do-n.-e.-809x600.jpg" alt="Персеполіс - столиця античної Перської імперії у 5-4 ст до н. е." width="809" height="600" border="0" />Персеполіс – столиця античної Перської імперії у 5-4 ст до н. е.Цікаво, що вартість візи для кожного туриста є різною. Причому, як зазначає Надя Черниш, офіційні закони щодо цього ніде не прописані. Скажімо, франківчанці сказали заплатити в банк 80 євро. Хлопці з Росії мусили внести до каси по 70 доларів США. Поляки віддали 70 євро.</p>
<p>До речі, коли іранський офіцер запитав Надю про її громадянство, обом довго не вдавалося порозумітися. Назва «Україна» йому ні про що не говорила. Тоді дівчина зателефонувала по допомогу до свого іранського товариша, який мав її зустріти в аеропорту. Іранець одразу зорієнтував, що треба казати: «Shevchenko country» (країна Шевченка – англ.). Жителі Ірану шаленіють від футболу, тож ідентифікувати громадянство найлегше було саме через відомих футболістів.</p>
<p>Троянда серед будяків</p>
<p>Найперше, що вразило Надю в Ірані, – гіпергостинність місцевих. Зізнається, іноді вже було аж занадто. Часом люди, в яких франківчанка мала мешкати протягом кількох днів, навіть брали на роботі відпустку, щоб максимально провести час із гостею.</p>
<p>«Іранці так виховані, – пояснює дівчина. – Вони вірять, що гості – це друзі Бога, тож зроблять усе, аби потішити візитера і забезпечити йому найкращий комфорт».</p>
<p>Також іранці надзвичайно трепетно ставляться до іміджу своєї батьківщини. Якось, прогулюючись містом зі своїм іранським знайомим, Надя сфотографувала безхатька, який заснув на сходах біля мечеті. Він здався дівчині доволі колоритним на фоні багатства ісламської архітектури. Реакція іранського друга шокувала франківчанку. Він благав не фотографувати, адже коли люди в Україні це побачать, то думатимуть, що в Ірані живуть самі бідняки.</p>
<p><img loading="lazy" decoding="async" class=" aligncenter" src="http://gk-press.if.ua/wp-content/uploads/2016/11/Systema-antychnogo-vodopostachannya.-Misto-SHushtar-provintsiya-Huzestan-na-kordoni-z-Irakom-809x600.jpg" alt="Система античного водопостачання. Місто Шуштар,  провінція Хузестан (на кордоні з Іраком)" width="809" height="600" border="0" /><br />
<!-- Composite Start --></p>
<div id="M494125ScriptRootC1245353"></div>
<p><script src="https://jsc.mgid.com/u/k/ukr-space.com.1245353.js" async></script><br />
<!-- Composite End --><br />
Система античного водопостачання. Місто Шуштар, провінція Хузестан (на кордоні з Іраком)«30-річна ізоляція від більшості країн втомила іранців, – каже Надя Черниш. – Вони хочуть, аби світ знав правду про їхню чудову і мирну державу».</p>
<p>Мандрівниця наголошує, що такого рівня безпеки в Ірані вона навіть не очікувала. За весь час поїздки не помітила жодної спроби крадіжки, підозрілих осіб, хамства тощо. Якось на центральному базарі в Тегерані вона зняла наплічник, поклала його на лавку і трохи відійшла вбік, аби сфотографувати місцевість з кращого ракурсу. Тієї ж секунди підбігли місцеві та принесли їй наплічник, адже думали, що дівчина його забула.</p>
<p>«На фоні сусідніх войовничих Іраку, Афганістану, Пакистану спокійний та мирний Іран є кардинально іншим, – каже Надя Черниш. – Він наче троянда серед будяків».</p>
<p>У той же час іранці недолюблюють арабів з Саудівської Аравії, вважаючи їх дикими загарбниками, які напали на величну Перську імперію, силоміць насадивши їй релігію і свої порядки.</p>
<p>Найбільш небезпечним місцем в Ірані вважається територія біля кордону з Афганістаном – місто Забол. Триметрова стіна розділяє дві держави. Тут зосереджені основний наркотрафік і потік контрабандної зброї.</p>
<p>Система покарань в Ірані доволі жорстка. Наприклад, за пиятику – 80 ударів батогом по спині. За куріння марихуани – 20 ударів. Уникнути покарання не допомагають ні гроші, ні зв’язки.</p>
<p>До речі, в країні значно більше представників середнього класу, ніж, скажімо, в Україні. Мабуть, за рахунок тієї ж таки ізольованості. Середня зарплата – 300-400 доларів США.</p>
<p>&nbsp;</p>
<p>Сучасний світ підкрадається</p>
<p>Попри те, що іранська влада всіляко популяризує релігійні традиції, більшість молодих людей віком від 27 до 35 років розчарувалися в наслідках дотримання суворих канонів. Ті рамки, яких іранці мусять дотримуватися зараз, є дуже застарілими. Йдеться, наприклад, про хіджаб і чадор, заборону святкувати весілля. Взагалі, всі забави є закритого типу, й іранці їх влаштовують лише вдома за зачиненими дверима або десь за містом у спеціальних садах. Окрім цього, в Ірані жінкам заборонено співати.</p>
<p>До речі, про жінок. Як зазначає Надя Черниш, на відміну від арабів, у персів жінку боготворять. Цікаво, що в стародавні часи у Перській імперії саме жінки були родоначальниками більшості міст.</p>
<p>Надмірна увага зіпсувала тамтешніх панянок. Більшість з них не хочуть вчитися, розвиватися і працювати. З підліткового віку стараються вдосконалити свій насичений і яскравий мейкап, адже обличчя – єдина ділянка тіла, яку можна всім показувати. Такі старання робляться з єдиною метою – вдало вийти заміж і решту свого життя перебувати на утриманні благовірного. Цікаво, що іранським чоловікам не до вподоби така позиція місцевих жінок. Але що вдієш – так уже історично склалося.</p>
<p>Попри ісламські традиції, в Ірані не популярне багатоженство. Навпаки, воно вважається поганою манерою. З іншого боку, Надю Черниш неприємно вразило те, що в країні дозволений інцест.</p>
<p>З інтернетом теж проблеми. До багатьох популярних сайтів і хостингів (Youtube, Facebook, Viber тощо) доступ заблокований. Однак якщо за допомогою спеціальної програми змінити IP-адресу, то можливості стають необмеженими.</p>
<p>«Незважаючи на запаяні в державний кодекс пережитки середньовіччя, сучасний світ потроху прокрадається до Ірану», – наголошує мандрівниця.</p>
<p>Іранцям складно подорожувати, оскільки отримати візу до більшості країн їм досить важко і дорого, а безвізовий режим – лише з обмеженим колом держав. Вони можуть поїхати в Туреччину, однак тільки в Анталію і Стамбул, проте не можуть придбати тур, наприклад, до Мармарису чи Кемеру, бо там є нудистські пляжі.</p>
<p>В Ірані пляжі розташовані в окремо відведених місцях і поділяються на чоловічі та жіночі. Ввечері купатися заборонено.</p>
<p>Країна-музей</p>
<p>Чи не найдужче Надю вразила багата архітектурна спадщина Ірану. «Це країна-музей, – каже мандрівниця. – Вона фантастична в цьому плані. На кожному кроці якісь фрески, мозаїки, вітражі, пишні фонтани, тисячолітні руїни, цінні картини, коштовності…». На жаль, іранці звикли до своїх скарбів, та ще й політика уряду нехлюйська, тому місцеві здебільшого не зважають на власні грандіозні надбання.</p>
<p>По всій країні розсипані мальовничі парки. Щоправда, без сучасних атракціонів – вони не вигідні. Адже це потребує новітніх технологій, а купити обладнання нема можливості, бо його доведеться розмитнювати з 200-відсотковою націнкою. Тим не менше, популярність парків залишається високою. Іранці звикли там відпочивати: набрати їжі, постелити килимок у парку і теревенити про все на світі.</p>
<p>Улюбленим містом туристів уже давно став Ісфаган – культурна столиця Ірану. «Коли я заїхала туди о п’ятій ранку, то не могла повірити власним очам, що машина чистила милом асфальт і перила вздовж дороги. Сміття взагалі ніде немає», – розповідає франківчанка.</p>
<p>Багато м’яса і шафрану</p>
<p>В Ірані немає нічних клубів, кафе і барів. Лише ресторани, які відвідують задля популярної серед місцевого населення розваги – поїсти. Їжа виключно натуральна. Для трапези використовують одночасно ложку і виделку, а ніж лише для нарізання фруктів.</p>
<p><img loading="lazy" decoding="async" class=" aligncenter" src="http://gk-press.if.ua/wp-content/uploads/2016/11/dizi-z-baranynoyu-810x600.jpg" alt=" дізі з бараниною" width="810" height="600" border="0" />дізі з бараниноюІранці їдять багато й ситно, і все з хлібом. Як правило, це бобові, рис та м’ясо. Наді Черниш навіть випала нагода скуштувати верблюжатину.  Основну страву споживають з якоюсь кислою прикускою, наприклад, маринованими в оцті овочами. А запивають дугом – кислим йогуртом, розбавленим водою, з додаванням м’яти.</p>
<p>На сніданок їдять калі паче – варене, як на холодець, м’ясо кози чи вівці, причому серед складників є ратиці, голова, мозок, язик, щоки і навіть очі. На обід куштують кебаб – м’ясо, смажене на грилі. Або дізі – це страва, схожа на українські чанахи: картопля, м’ясо і квасоля подаються в глиняному горщику, потім бульйон відціджують, а страву товчуть на пюре. В бульйон кидають шматки лавашу і заїдають пюре.</p>
<p>Також традиційною стравою є хормосабзі – величезну кількість різноманітної зелені і трав тушать із м’ясом і горохом, додають грецькі горіхи, а подають із вершковим соусом.</p>
<p>Неодмінним складником чи не кожної страви є шафран. Іранці його обожнюють, і ця рослина росте повсюди на півночі країни.</p>
<p>Значної уваги заслуговують іранські солодощі, зокрема морозиво. Кожне місто має власне, особливе виробництво морозива: біля афганського кордону – з манговим соком, поруч з Іраком роблять морозиво з молока буйвола, на південному заході, в місті Ширазі, пропонують фісташкове, Ісфаган славиться шафрановим морозивом з горішками.</p>
<p>До речі, в Ірані кава геть не популярна. Напій вважається або предметом розкоші, або засобом випендритися. Натомість п’ють багато чаю.</p>
<p>В країні діє «сухий закон». Алкоголю не знайдете в жодній крамниці. Однак завжди можна звернутися до сагхі, який доставить за вказаною адресою все, що забажаєш. Звісно ж, підпільно. Якщо на таку послугу не вистачає грошей, то куштують алкоголь домашнього виробництва. Наприклад, самогонку на родзинках, вино або ж шафранове пиво.</p>
<p>«Чи хотіла б я знову поїхати до Ірану? – міркує Надя Черниш. – Я туди однозначно повернуся!»</p>
<p>Наталя МОСТОВА</p>
]]></content:encoded>
					
		
		
			</item>
	</channel>
</rss>
