У Львові після публікації світлин з візиту заступника міністра освіти й науки України Ігоря Гарбарука зчинився скандал. Приводом для обговорення стала відверта чорна сукня з напів оголеними грудьми супутниці міністра.

Христина Тишкун є власницею компанії “БК Забудова”, магістром права (юристом-правознавцем), закінчила Львівський національний університет імені Івана Франка. Зараз живе в Києві.

Її образ у стінах ЛМР викликав хвилю обурення у соцмережах. Жінці довелось навіть закрити свою сторінку у Інстаграмі.

“Чоловіки таємно мріють, жінки – таємно заздрять.

Не подобається мені хтиве цькування нещасної Христини Тишкун, хоча навіть і в такий спосіб «помічниця адвоката» і водночас (!) «помічниця заступника міністра освіти» може набути популярність.
Ну, во-первьіх, єто красиво (хто не знає цей чудовий анекдот — гугліть). Дівчина бачила, як голівудські на тусовках одягаються — чим вона гірше?
По-друге, вона сама, от цими руками написала: “А до міської ради треба вибирати вбрання? Я думала, що кожен одягається так, як йому подобається, зручно, комфортно”. Тобто, ця свята простота не лише забула, де вона знаходиться, але ще й з розумінням. що таке зручно і комфортно там все дуже погано (бо зручно і комфортно має бути також і оточуючим). З цього випливає, що не пані Христина, а той, хто її узяв з собою у відрядження мав би подбати про те, з ким і в чому він фотографується.
Зрештою, третє і головне. Як казав один відомий вбивця (напишіть без Гугла -хто саме) — у кожної аварії є посада прізвище, ім’я та по-батькові. У цього сорому є конкретне ім’я: заступник міністра освіти і науки ГАРБАРУК Ігор Миколайович. Треба було своїй еммм … супутниці пояснити, навчити так би мовити… Сходити з нею в шопінг як у фільмі «красуня». Обрати так би мовити, інший костюм. А інакше залишати її в номері готелю. Наодинці з її інстаграмами і зручними комфортними підборами і розрізами”, – коментує юрист Леонід Маслов.
Свою думку висловив також і львівський журналіст Роман Онишкевич.

“Категорично проти кпинів із радниці замміністра освіти, яка завітала до Львова. По-перше, вона симпатична. По-друге, побожна, що засвідчує хрестик, яким, переконаний замилувалися добродії Садовий, Паска і Москаленко. По-третє, особисто я десь із класу восьмого хотів би таку освітянку. А по-четверте, уявіть собі, як на неформальній вечері вищеозначені панове дружно затягують: “Вчителько моя, зоре світова! Звідки виглядати, де тебе знайтиииииии”!”.