5-метрове незвичне новорічне дерево складається із 125 частин.

Незвичне новорічне дерево запалили в Івано-Франківську на території колишнього палацу Потоцьких. Про це йдеться в сюжеті ТСН.

Це 5-метрова арт-інсталяція, що складається із 125 частин. Своїми обрисами вона нагадує конус справжньої ялинки, обвішаної гірляндами. Прикрашена вона дерев’яними іграшками.

На замовлення митців їх власноруч змайстрували ветерани АТО у реабілітаційному центрі. Автори інсталяції запевняють: їхня ялинка унікальна, іншої такої в Україні немає.

Ставка явно не на інтелект

Одна з українських агрокомпаній своїм календарем привернула увагу українців, але не креативом, а повним несмаком та безглуздісю. В мережі розгорілась гостра дискусія з приводу побаченого.

Про смак ту взагалі нічого говорити, а от сама ідея в українців викликала неприязнь, і це м’ягко кажучи, – передає “Рагу.лі” у Facebook.

На сторінках календаря зображені чоловіки в образах “успішних бізнесменів” у компанії голої жінки, яка виконує роль чи то посуду, чи то скатертини. В будь-якому випадку громадськість такий підхід неабияк розгнівав.

Типу “ми можемо собі дозволити все”, “ми такі успішні, що у нас навіть жінка замість скатертини, причому одна на всіх.

“Як те, що ти з пацанами жереш з голої жінки, ілюструє твою успішність в бізнесі?”, – поцікавились українці.

“У цьому розбираються Сергій Липченко, Іван Подолян, Станіслав Романенко, Руслан Борулько, Олексій Лапко, Володимир Мулявка, Сергій Поляков, Олександр Оксантюк, Сергій Крижановський, Юрій Оцабрик. Всі ці люди, а також ті, хто робив цей календар, не бачать нічого неадекватного в тому, щоб піарити свій бізнес за рахунок фото зроблених з естетичністю відвідування сауни”, – пише автор поста.

Крім “жінки-скатертини” на сторінках календаря присутні вищевказані бізнесмени приміряли на себе й інші “професії”, до яких навряд чи вони мають відношення у житті. Так, наприклад, пожежників, силачів, персонажів фантастичних фільмів, мафіозі і навіть космонавтів.

Те, ким себе вважають фігуранти календаря – непоганий матеріал для спеціаліста з комплексів, неврозів та їх заперечення через гіперболізацію своєї мачості. Ну що, наприклад, можна сказати про чувака, який демонструє всім, що його струмінь найбільший)

“Стаємо все сильніше” – це неправильна конструкція, але перед нами не філологи, а супермени-вікінги, ставка не на інтелект.

Інноваційними та передовими у цих людей виходить бути хіба що на фото, бо в 21 сторіччі рекламувати свій бізнес компліментарними фантазійними фоточками самих себе – це діагноз

Неможливого дійсно немає і, переглядаючи наступну картинку, ви в цьому переконаєтесь

21 сторіччя. Люди не знайшли кращого способу продемонструвати свою професійність на ринку

Дивний дизайн поліграфічного продукту викликав ажіотаж в мережі. Українці красномовно поділилися своїми думками щодо календаря та його “супергероїв”.

“Селюк-стайл”.

“Це всьо не наші цінності!в нас шо,свого нема?Чому не положить на бабу буряків,соняшників,кавунів по 3 грн за кіло,в конце концов,помідори?земля ж родюча! знову ж сілос, комбікорми шикарні, рапс!”.

“Сподіваюся, що аффтар цього шедевра просто вирішив пожартувати над кризою середнього віку. Якщо це серйозно, то треба плакати, бо дніщнее дно важко знайти”.

“Краще б уже своїми голими дупами сіли на ксерокс і такими фото оформили календар, додавши підписи зі своїми прізвищами. А че? Більш креативного календаря не знайшлося б у всьому світі”.

“під маркетологи “скреатівілі”! Реклама через ганьбу. Ну, зате оригінально, і статус “Агрорагулі” їм забезпечений”.

“В Загалом фото виглядає як веселі похорони, засмажений кабанчик там би Виг лядел більш органічно”.

“Це фіаско, братан”.

“Колгоспники вони і є колгоспники”, – обурюються люди.

В останні пару років українці просто з шаленою швидкістю переосмислюють поняття «простір», «середовище», «творення». У багатьох містах з’являються майданчики для навчання та спільного розвязання проблем. Створити інноваційний простір «Creative Rural Hub» не в місті, а в селі на Коломийщині береться дизайнер Михайло Обрізків з однодумцями та командою волонтерів з усього світу.

Михайло народився та виріс у селі Великий Ключів поблизу Коломиї, але вже понад 10 років живе та успішно працює дизайнером у Лондоні. Захопився дизайном ще під час навчання на інженера-програміста в Києві. Працював у кількох найбільших на той час рекламних агентствах України. Згодом переїхав до Англії. Три роки тому відкрив там власну школу дизайну, нині ґрунтовно цікавиться архітектурою.

«Здається, я ще в школі створював дизайн плакатів і предметів, – каже Обрізків. – Дизайн цікавий для мене тим, що можна створювати щось нове із нічого – і воно матиме користь».

Проект, який він планує запустити в Україні, Михайло називає дизайнуванням нового виду простору. Стару хату свого прадіда у селі Великий Вербіж дизайнер перетворить у «Creative Rural Hub».

«Коли мене питають, що ж це буде, то я хочу просто повторити назву, бо ці три слова розкривають ідею проекту, – сміється Михайло Обрізків. – Hub – це місце, де перетинаються дороги, зустрічаються люди, обмінюються досвідом. Тож новий простір має стати місцем, де українські архітектори, інженери, дизайнери працюватимуть спільно з міжнародними митцями, а ті, у свою чергу, зможуть пізнавати місцеву культуру і природу. Creative – проекти мають бути націлені на створення нового, адже спільна робота людей із різних креативних індустрій дає неочікувані результати. Rural – сільська місцевість дає більше простору для експериментів. Йдеться і про фізичний простір, і про нові проб­леми. Більшість подібних речей роблять у містах і там вирішують міські проблеми. А в селі можна експериментувати, наприклад, з пермакультурою (сільське господарство, яке не завдає шкоди середовищу – Авт.) чи еко-архітектурою».

До роботи його спонукали кілька факторів. Перший – бажання ділитися власними знаннями. Каже, бачить, що саме зараз в Україні є така потреба. Другий – можливість познайомити між собою креативних людей з України та закордону: одних – з міжнародними креативними індустріями, інших – з місцевою культурою. Важливим стало й бажання місцевих митців, зокрема сестри Михайла Наталії та її чоловіка, які займаються дизайном та різними видами ремесел, створити новий мистецький майданчик, а ще – дати нове життя сімейному будинку.

Нині команда проекту це – архітектори, дизайнери, митці. Зліва направо: Володимир Кравців, Наталія Обрізків, Івона Нов, Номеда Чюрльоніте, Роман Довганюк, Євгенія Гончар, Назар Липчук. Фото Михайла Обрізківа

До запуску проекту візьмуться вже в серпні. Організують незвичну толоку. Команда – два дизайнери з Лондона, два архітектори з Києва, прикарпатські митці та місцеві жителі, а також волонтери з усього світу. Скажімо, уже є заявки від учасників з Південної Африки, Малайзії, Британії, Польщі.

Що вони всі там робитимуть? По-перше, відреставрують старий будинок. Під час відновлення хати іноземців ознайомлять з місцевими традиціями. По-друге, збудують геодезичний купол. Споруду обрали як новий і незвичний для України спосіб будівництва. Тут експериментуватимуть з еко-дружніми технологіями, наприклад, з пасивним опаленням чи охолодженням.

«Це буде цікавий експеримент, – каже Михайло Обрізків. – Звісно, можливо, було б дешевше і простіше за той час, який ми витрачаємо на організацію толоки, заробити гроші, самостійно спроектувати простір, найняти робітників і збудувати. Але ми хочемо створити щось нове саме спільними зусиллями. Коли над ним працюватимуть волонтери з різними професіями, думками й цінностями, простір вийде унікальний».

Проект геодезичного куполу розробили архітектори Євгенія Гончар та Назар Липчук

Після толоки хаб запрацює як креативна резиденція, яка прийматиме людей з усього світу для роботи над різними проектами. Крім того, у просторі читатимуть креативні навчальні курси. «Creative Rural Hub», переконаний Михайло, має стати для місцевих порталом до Лондона, адже він викладатиме свої курси, а також планує залучати як викладачів друзів-колег із Британії.

«Також простір має стати частиною загальної місцевої екосистеми, гармонійно взаємодіяти з місцевим бізнесом та іншими ініціативами, – говорить чоловік. – Ми ставимо за правило – не завдавати шкоди, а допомагати й розвивати».

Фінансуватимуть запуск проекту із власних заощаджень, а також запустили кампанію зі збору коштів. Оскільки земля й будинок належать команді, то участь у резиденції та навчальних програмах буде або цілком, або частково безкоштовною. Але будуть і платні курси та резиденції. Частину витрат на утримання візьмуть на себе, також шукатимуть підтримки у міжнародних та українських організацій. У перспективі, сподіваються, що простір запрацює за принципом соціального підприємства.

«Я провів у цій хатині багато часу. Вчився у Коломийській гімназії і щодня проїжджав через село. Часто відвідував прадіда, багато з ним спілкувався, возив йому книжки з гімназійної бібліотеки, – пригадує Михайло. – Дідо мотивував мене вчитися, завжди підтримував. Незважаючи на вік, у нього були дуже сучасні погляди на світ. Тому, думаю, він був би дуже задоволений тим, як розвиватиметься його садиба».

Сьогодні, проходячи центром Івано-Франківська, журналіст помітив автомобіль УАЗ із нанесеною на нього оригінальною аерографією.

Начебто, нічого незвичайного — якщо не враховувати той факт, що автомобіль належить КП “Івано-Франківськводоекотехпром”, призначений для відключення боржників від водопостачання, а на боці машини зображений восьминіг, котрий щупальцями перекриває два крани з водою.

джерело http://styknews.info/novyny/sotsium/2015/04/08/u-ivano-frankivsku-pratsiuiut-kreatyvni-komunalnyky