Напередодні 70-річного ювілею Перемоги над нацизмом керівництво Росії зустрілось з ідеологічними демаршами з боку керівництва колишніх республік СРСР: одна за одною ті відмовляються використовувати в якості «переможного» знака чорно-помаранчеву «георгіївську стрічку». Стрічка відтворює колірну розкладку планки медалі «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років». За часів СРСР стрічка називалася гвардійською, її історичний прототип – жовто-чорна «георгіївська стрічка», створена за часів панування Катерини II разом з орденом Святого Георгія. Після подій у Криму й на Донбасі, де «георгіївська стрічка» стала символом сепаратизму і війни, в колишніх республіках СРСР від неї відвернулися.

БалтіяПершими від московської ідеологічної опіки дистанціювалися країни Балтії – в Литві, Латвії та Естонії давно відмовилися від символів Російської імперії та радянського комунізму, будь-які прояви якого там перебувають поза рамками закону, так само як і символіка націонал-соціалізму. За використання забороненої радянської символіки тут загрожує кримінальна відповідальність. За «георгіївські стрічки» тут не карають, але й не вітають їх, побоюючись проявів сепаратизму серед російськомовних жителів.

День Перемоги в Литві, Латвії та Естонії відзначають разом з усією Європою 8 травня.

Білорусь

Не виправдав надій Кремля і найближчий союзник Росії – Олександр Лукашенко. З ініціативи його ідеологів Білорусь отримала свій атрибут Перемоги – яблуневий цвіт на червоно-зеленому банті. Виступаючи з посланням до Національнимх зборів, Лукашенко пояснив, що насправді «георгіївська стрічка» в Білорусі не забороняється, а новий символ повинен надати святу «національної своєрідності».

Російські блогери відразу заволали, що в такому випадку білорусам за основу потрібно було б взяти колір картоплі. На що білоруси на форумах відповіли, що побоюються атаки «колорадських паразитів», безпосередньо натякаючи на схожість забарвлення «георгіївської стрічки» і колорадського жука.

Відомий білоруський художник і письменник Артур Клинов так оцінює появу білоруського символу Перемоги: «Я думаю, вже добре, що є хоч якась альтернатива. Адже очевидно, що зараз «георгіївська стрічка», які б історичні корені вона не мала, стала символом війни і насильства, і в цьому випадку ставлення до неї однозначно негативне. Тому якась білоруська альтернатива потрібна. А що стосується червоно-зеленої яблуні? Можна критикувати за художній смак, однак те, що вона є, як варіант, – безумовно, позитивний момент. А далі це вже справа смаку. На жаль, нашій владі якраз ось цього смаку часто і не вистачає: замість того, щоб звернутися до професіоналів, до експертної громадськості, незалежних фахівців, все роблять в радянських традиціях. Іншими словами, чого завжди не вистачає цій владі, – так це довіри до нових художніх, інтелектуальних технологій. І якщо виникає якась потреба, то чиновники, знову ж таки, звертаються до все тих же совкових моделей, шкіл і шаблонів. Тому в цьому аспекті сторона швидше негативна. Але ще раз повторюю: факт наявності альтернативи «георгіївській стрічці» сам по собі хороший, це я говорю щиро».

Молдова

Радикально борються з російською ідеологічної експансією в Молдові: депутати парламенту від Ліберальної партії ініціювали законопроект про накладення штрафу за носіння і використання «георгіївської стрічки». Для фізичних осіб – в еквіваленті до 120 доларів, для осіб на державній посаді – до 200 доларів, для юридичних осіб – до 250 доларів. Ініціатори закону констатують, що «георгіївська стрічка» стала символом сепаратизму, беззаконня, хаосу і сотень жертв. Справедливості заради треба сказати, такого свята, як День Перемоги, в цій країні теж немає – є День пам’яті героїв, що полягли за незалежність Батьківщини. Таким чином влада примирили всіх, хто воював з різних сторін.

Україна

Наприкінці квітня 2015 року повністю відмовилася від радянської ідеологічної спадщини Україна. Скасували термін «Велика Вітчизняна війна», а злочини більшовизму і фашизму оголосили по суті рівними. По-друге, ухвалили рішення зробити символом пам’яті жертв Другої світової війни квітку червоного маку. Зображення маку зі слоганом «1939-1945. Николи знову» нагадує мішень, від якої розходяться сліди крові.

Центральна Азія

Казахстан – незмінний учасник більшості пострадянських інтеграційних об’єднань – з цього року вводить в обіг блакитні стрічки в колір державного прапора, на яких нанесено золотий національний орнамент, а також зображення сонця і орла.

Подібним шляхом пішли і в Киргизії: спеціальна комісія постановила прикрашати міста країни в червоно-жовті тони, в яких витриманий офіційний прапор. Концепція пояснює, що червоний уособлює доблесть, сміливість і перемогу, жовтий – мир і спокій.

В Узбекистані на державному рівні жодні стрічки не використовуються, але на вінках в День Перемоги замість червоних стрічок будуть пов’язуватися зелені – це один з домінуючих кольорів узбецького прапора.

У Таджикистані через соціальні мережі започаткували ініціативу, щоб заборонити «георгіївські стрічки». Проти експансії виступає насамперед молодь та інтелігенція. Але фактичної заборони на російський символ немає.

Туркменістан давно дистанціювався від колишнього союзного центру: відгородившись від зовнішнього світу візовим режимом й інформаційною блокадою, там вихваляють подвиги Туркменбаші і його наступника Бердимухамедова.

Кавказ

У країнах Кавказу до чорно-помаранчевих стрічок ставляться частково байдуже. У Грузії та Азербайджані вони не мали поширення і донині, а влада Вірменії до 100-річчя геноциду вірмен універсальним символом пам’яті всіх жертв оголосили квітку незабудки. У всіх цих державах нагадування про радянські часи мінімізовані, пам’ятники революційним і комуністичним діячам зазнали знесення, вулиці перейменовані на честь національних героїв.

Росія і невизнані державні утворення

Однак на деяких територіях «георгіївська» символіка не має альтернативи. Насамперед, це стосується анексованого Росією Криму, а також «ДНР» та «ЛНР». Проросійські сепаратисти використовують такі стрічки з самого початку конфлікту на Донбасі, під тією ж символікою діють промосковські адміністрації в Абхазії, Південній Осетії, Придністров’ї.

Тим часом, у самій Росії «георгіївська» кампанія набула масштабів загальнонаціонального руху, градус патріотизму різко підвищився після анексії Криму і досяг критичної позначки під час військового конфлікту на сході України.

На спеціально пристосованих під такі потреби потужностях фабрики «Казанський текстиль» виробництво стрічки зросло – до 10 тисяч кілометрів проти 4 тисяч кілометрів минулого року. І роблять її з білоруських ниток. У кольорах «георгіївської стрічки» також виготовляють шарфи, якими обв’язуються російські чиновники високого рангу, в сукнях цієї колірної гами на подіум виходять моделі, в чорно-помаранчеві пакети розфасовується найрізноманітніша продукція – від крабових паличок до презервативів.

Оригінал матеріалу – на сайті Білоруської редакції Радіо Свобода