На Хмельниччині працівниця дитсадка жорстоко поквиталася з коханкою свого чоловіка. Разом з зятем вони ввірвалися до будинку суперниці, побили її до втрати свідомості та напівживу залишили помирати. На суді зловмисники своєї вини не визнали й обмовляли одне одного.

Інцидент стався в липні 2017 року. Близького сьомої години вечора мешканка одного з сіл Шепетівського району, дізнавшись, що її чоловік перебуває у коханки, разом з зятем приїхала “Жигулями” до суперниці.

Вони виламали вхідні двері, ввірвалися в будинок і влаштували розправу. Теща била господиню металевим совком, а зять штовхнув щосили, так, що бідолашна до крові розтрощила голову об стіну. Внаслідок цього потерпілій спричинили закриту черепно-мозкову у вигляді перелому правої скроневої кістки зі стисненням та зміщенням речовини головного мозку і тотальним крововиливом.

Нападники поїхали, а жінка через годину померла. Її тіло пролежало в будинку два дні, аж поки його випадково не виявили сусіди.

Теща із зятем у суді обмовляли одне одного
У судовому засіданні обвинувачена розповіла, що ввечері до неї зателефонувала кума і повідомила, що знову бачила чоловіка у коханки. Вона знала, що чоловік понад три роки зраджував їй з вчителькою місцевої школи. Після кожної зустрічі з коханкою він влаштовував скандали вдома, бив її та виносив гроші. Жінка терпіла, бо вони разом збудували хату і не могли розійтися.

Того трагічного дня зраджена дружина попросила брата, щоб він завіз її з зятем до будинку суперниці. Стверджувала, начебто хотіла тільки поговорити з потерпілою про припинення стосунків зі своїм чоловіком, а та виганяла її з хати й обзивала. Почалася штовханина. В цей час до кухні зайшов зять, а за ним її чоловік з серпом у руці. Вона схопила металевий совок і тричі вдарила чоловіка по руці. У цей час потерпіла заховалася у комору, звідки продовжувала лаятися та словесно ображала їх родину, і зятя в тому числі.

Жінка заперечила, що била суперницю, а тільки декілька разів помахала совком зверху донизу через напіввідкриті двері комори. Мовляв, це зять кинувся на потерпілу в коморі, перекинув там стелаж з банками, схопив її правою рукою за горло, вдарив кулаком у скроню, потім лобом у голову і сильно штовхнув на стіну. Вона просила зятя, щоб не бив, але він не послухався. Потім вивели потерпілу попід руки з комори, дали рушника, щоб витерла кров і запропонували викликати “швидку”. Але вона відмовилася.

Натомість зять стверджував, що не бив потерпілої, а бачив, як теща її чимось гамселила.

Обвинувачених суворо покарали
Про потерпілу сусіди в суді відгукувалися як про спокійну, неконфліктну жінку. Вона, як і коханець, вчителювала в місцевій школі. Коханець щотижня приходив до неї додому.

Дочка обвинуваченої, вона ж колишня дружина обвинуваченого, розповіла, що розлучилася з чоловіком і наразі перебуває в неприязних стосунках, позаяк той не сплачує аліментів на трьох дітей, притягувався до кримінальної відповідальності за спричинення тілесних ушкоджень батькові, їй та брату.

Вона стверджувала, що ініціатором розправи з батьковою коханкою був її чоловік. Він підмовив матір поїхати на розбори. Повернулися приблизно через півгодини. Мати перебувала у шоковому стані, нічого не розповідала, тільки запитувала зятя, що він наробив. Наступного дня чоловік казав, що потерпіла ображала і лаяла тещу, а він за неї заступився.

У суді було надано неспростовні докази вини обох підсудних. Їх позбавили волі на 8 років і 6 місяців та стягнули з кожного по 200 тисяч гривень моральної шкоди на користь родичів загиблої.

Екс-депутатка Держдуми РФ і оперна співачка Марія Максакова розкрила подробиці про росіянку Світлану Кривоногих, ймовірну коханку кремлівського диктатора Володимира Путіна, яка народила йому дочку.

Говорячи про неї Максакова, назвала Кривоногих непримітною феміною Путіна, однією з тих, хто народив йому дівчаток, пише УНІАН.

За словами екс-депутатки Держдуми РФ, за це коханка президента РФ була щедро винагороджена отримавши: 2,8% банку “Росія”, нерухомість у РФ на 7 мільярдів рублів і шикарні апартаменти в Монако, частку від морських перевезень, путінський курорт “Ігора”, а також стриптиз-клуб “Ленінград”.

“На чужу людину все це оформляти він би не став. Тому є припущення, що вона народила йому доньку. Не бачу інших причин оформляти на неї таку кількість нерухомості”, – підсумувала Максакова.

Поруч із “подарунком” була записка.

В Ужгороді біля дев’ятиповерхівки на вул. Комендаря, 78, на капот припаркованого синього автомобіля “Шкода” хтось саморізом прикрутив фалоімітатор.

Із залишеної записки стало зрозуміло, що такий “подарунок” зробила жінка коханці свого чоловіка. Про це пише pershij.com.ua.

“З наступаючими! Будеш мати свій, а не лізти до чужих!”, – ідеться у записці.

Про реакцію власниці авто не повідомляється. Також невідомо, чи звернулася вона до поліції.

Тунель кохання: чоловік прокопав підземний хід від свого будинку в спальню коханки

Мексиканець пробирався до коханки по секретному ходу, поки його дружина спала.

У Мексиці одружений муляр проклав тунель, щоб таємно зустрічатися з коханкою.

Будівельник Альберто вирив тунель від свого будинку до житла коханої Памели, що проживає в муніципалітеті Вілья-дель-Прадо. Про це повідомляє видання Daily Mail.

Мексиканець пробирався до коханки по секретному ходу, поки його дружина спала, а чоловік Памели, який працює охоронцем, Джордж – йшов на нічні зміни.

Одного разу Джордж повернувся з роботи раніше звичайного і викрив дружину в зрадах. Чоловік почав шукати Альберто і в результаті знайшов його під диваном, де знаходився прохід в тунель. Джордж спустився в підземний коридор, пройшов до самого кінця і опинився в будинку Альберто.

Коханець просив Джорджа не розповідати його дружині про зради, проте той не став його покривати. Між чоловіками почалася бійка, яку зупинили патрульні.

У ці дні минає десять років з часу страшної трагедії, яка сколихнула Волинь. У лісових хащах біля села Линівка Рожищенського району знайшли понівечене тіло 10-річної дівчинки. Її розшукували рідні понад тиждень. Коли правоохоронці назвали ім’я убивці, не вірилося, що таке можливо: забрала життя у невинної дитини батькова коханка. Зважилася на убивство, бо дівчинка… заважала її щастю.

Після розлучення дорослі знайшли інші «половинки»

Фото маленької Люди досі стоїть на видному місці в будинку її дядька та тітки Пархомчуків у селі Трилісці Рожищенського району. Адже саме тут останні кілька місяців дівчинка жила. Зі світлини усміхається миле дитя. Сьогодні Люді могло б бути двадцять, вона могла вже вийти заміж й сама стати мамою. Та чужа зловіща рука, яка жахливою зміюкою впилася у дитячу шию, забрала майбутнє.

Людині батьки Руслан та Олена розлучилися, коли їхня донечка пішла у школу. Якийсь час вона жила з мамою та її новим чоловіком у селищі Голоби Ковельського району. Та пізніше попросилася переїхати до тата у Линівку, бо дуже його любила і за ним скучала. Мама не перечила, відпустила. Вона часто їздила на заробітки, тож вдома подовгу не бувала. Та й, кажуть, стався якийсь прикрий випадок – непорозуміння онуки з бабусею за кілька гривень.

Тато донечку у свій дім прийняв з радістю. Він тішився, що дитина біля нього. А от його співмешканка, теж Люда, – ні. Вона мала сина такого ж віку, як падчерка, і добре бачила, скільки тепла та любові чоловік віддає дочці.

«Я без татка не можу жити»

Люди розповідають, що стосунки між дитиною та мачухою були не дуже приязні. Мовляв, через це дівчинка часто поверталася назад у Голоби, до мами. Та образа на татову коханку минала – і вона знову просилася у Линівку. «Я без татка не можу жити», – казала.

– Коли Люда була у нас, розповідала, що Русланова коханка йому дорікала: «Я твою дитину глядіти не буду». І мені дзвонила: «Приїжджай, малу свою забирай, бо вона мені тут не потрібна!» – згадувала після трагедії мама дівчинки. – Я їй тоді відповіла: «Слухай, дитина у своїй хаті!»

Знайомі знали, що коханка страшенно ревнувала Руслана до доньки. Ображалася:

– Ти малу більше любиш, ніж мене.

Він відказував:

– Звичайно. Жінка сьогодні одна, а завтра інша. А дитина – єдина на все життя. Хочеш з нами жити – живи, не хочеш – йди.

Мріяла, щоб батьки помирилися

Руслан Пархомчук був турботливим татом – і прав донечці, і готував, і у школу випроводжав. Єдине, до Голоб, де вчилася дівчинка, з Линівки добиратися було складно – тільки від хати до автобусної зупинки три кілометри йти. Але школярочка не жалілася. Аж поки не настала зима. У 2010-му були такі хуртовини, що дороги замітало, допікав мороз. От Русланів брат з дружиною й запропонували:

– А хай зиму Люда в нас перебуде – така погода.

Від Трилісців до Голоб ближче. Та й зупинка – під самісінькою дядьковою хатою.

Діти Зіновії Пархомчук на той час вже були дорослі, старша дочка заміжня, один син одружений. Людочку взяли до себе з радістю.

– Так племінниця в нас і лишилася. Я виведу до зупинки, посаджу на автобус – і вона вже в Голобах. Чоловік назад з автобуса зустріне, – згадує Зіновія Михайлівна. – Але ми всі розуміли, що це не вихід. Тому вже шукали можливість перевести Людочку в Маяки у ліцей, щоб там жила в гуртожитку, а додому приїжджала на суботу-неділю. Мала там вчитися з 1 вересня.

Але поки нічого міняти не стали, чекали закінчення навчального року.

Тим часом минула зима, настала весна. А від тітки з дядьком з’їжджати Люда не поспішала.

– Чи чули ви від дитини, щоб у неї з мачухою були якісь конфлікти? – запитую в жінки.

– Ні, Люда не скаржилася, – каже. – Але вона дуже любила своїх тата і маму й не раз говорила, що хотіла б їх помирити. Була впевнена, що вони все одно будуть разом.

Собаки сліду не знайшли

6 травня, на Юрія, Люда зі школи у Трилісці не повернулася.

– Вона невістці нашій подзвонила і сказала, що поїде до тата, бо має з ним до когось у гості йти, – згадує Зіна Пархомчук. – Ми були спокійні, що Люда в батька. А він спокійний, що вона в нас.

Наступного дня Зіна з чоловіком поїхала в Линівку на кладовище могили прибирати. Збиралися, вертаючись, заїхати у гості до Руслана. Але дорогою зустріли його – їхав кудись велосипедом.

– Ми зійшлися поглядами: «А де Люда?» Бо Руслан дочку ніколи ніде саму не відпускав, вона завжди була з ним. Тоді зрозуміли, що дитина не ночувала вдома, – розповідає жінка. – Звісно, одразу подзвонили в Голоби: може, там залишилася в бабусі чи в кого зі шкільних подружок. Але ніхто не знав, де поділася.

Відразу повідомили про зникнення дівчинки і класному керівнику. Вчителька дуже стривожилася, бо Люда була дисциплінованою і відповідальною, обманути батьків не могла. Знайшли водія маршрутки, якою їхала дівчинка. Він підтвердив: школярка вийшла на зупинці й попрямувала у бік татового села.

До пошуку дитини долучилося багато людей. Прочісували околиці Линівки, обійшли всі покинуті хати, заглянули в кожну криницю. І з собаками правоохоронці шукали. Але ні один сліду не міг знайти.

Мачуха плакала над труною

Родичі дівчинки розповідають, що надію давав мобільний телефон Люди – перші два дні ще йшов гудок. А потім і він змовк.

Стривожений батько не міг місця собі знайти. Сідав на велосипед – і знову їхав за село, кружляв манівцями – чи не озветься десь його дитина. З ним об’їжджала околиці й коханка. Усе заспокоювала чоловіка: «Не переживай, знайдеться Люда».

– Тоді ми поїхали по гадалках. Одна сказала: «Скоро дитина буде вдома». Так і сталося. Тільки повернулася вона мертвою… – зітхає Зіновія Михайлівна, тітка дівчинки.

У 2010-му вона працювала у сільській раді. Тож жінці одній з перших подзвонили, коли Люду знайшли.

– Як врешті вдалося вийти на слід дівчинки? – запитую.

– Завдяки телефону. Він має якийсь код, то по ньому і знайшли, де лежить, в яких координатах, – розповідає жінка. – Хлопці казали, що дитину там би ніхто й не шукав – в такі корчі була затягнута. Коли я приїхала, тіло Людочки вже було накрите. Тільки ручка виглядала. Я взяла її, стисла – і сльози самі лилися. Ще запитала, чи можна на Люду глянути. А мені сказали: «Краще не треба – запам’ятайте її такою, як вона була».

Рідним повідомили, що дівчинку вбили. Тоді все село було в шоці: яка звірюка і за що могла позбавити школярку життя?! А правоохоронці вже знали, від кого на її телефон був останній дзвінок – від мачухи.

– Четвертувати треба паскуду і сіль на рани сипати, – почувши, що дитя задушили, вирвалося в сусідки батька Руслана.

Наступного дня дівчинку ховали. Похорон був страшний. Від голосних ридань здригалося усе село. Над труною дитини плакала й мачуха. Ніхто й подумати не міг, що за кілька хвилин жінку заарештують.

«Роби зі мною, що хочеш, а тато з тобою жити не буде»

– Я ніколи в світі подумати б не могла, що та коханка таке могла зробити. Навіть якби мене стріляли, – переконує тітка дівчинки. – Хоча вона мала своєрідний характер. Але щоб вбити?!

Зіновія Михайлівна розповідає, що перед тим Руслана та його коханку перевіряли на детекторі брехні. Після дослідження на поліграфі вони зайшли у гості й розповідали, як все пройшло. І Людмила поводилася звичайно. Пізніше до тітки Зіни навідалися правоохоронці з питаннями: що думає про Русланову співмешканку і чи може вона бути причетною до зникнення дитини. Та не знала, що відповісти. До останнього в таке не вірилося.

– Але коли потім Людмилу привезли на відтворення, вона чітко розказувала та показувала, що і як робила, – ледве стримуючи емоції, розповідає жінка. – Без жалю та каяття. Казала, що покликала Людочку в посадку гриби збирати – і та пішла за нею.

Під час розслідування відкрилися страшні деталі. Убивця зізналася, що злочин задумала за три-чотири дні до того. Аби виманити дівчинку, батькова коханка по телефону попросила Люду терміново приїхати. Дитя навіть з уроків відпросилося, щоб швидше піти на автобус. А за метрів п’ятдесят від зупинки, на якій зійшла, її вже чекала мачуха. Вона повела дитя у хащі. Пробираючись крізь корчі, дівчинка спіткнулася і впала. Та не встигла підвестися – жінка її перевернула горілиць, сіла зверху й тричі вдарила кулаком по голові.

Дитина не пручалася. Лише вигукнула: «Роби зі мною, що хочеш, все одно тато з тобою жити не буде!» Це були її останні слова. Затуманена ненавистю жінка вчепилася дівчинці в горло й задушила.

Просив для своєї пасії «довічне»

Мертва дитина лежала у хащах, а вбивця дивилася на її бездиханне тіло. Справу було зроблено. Після цього жінка вийняла з дитячої курточки телефон, чомусь перевірила стан рахунку і поклала апарат на місце. Тоді сіла на велосипед і поїхала… до подружки на каву. Погостювавши, знову повернулася в ліс, аби пересвідчитися, що дитина все ще там лежить. Тільки тоді подалася додому.

– Хоч би щось в її душі здригнулося! – згадувала сусідка Руслана. – Була спокійна, пасла корови. А коли всім стало відомо, що Людочка пропала, почала жалітися, що їй сняться мерці.

Якби тоді люди здогадалися, хто вбивця, вчинили б самосуд.

– Як вбивця поводилася на суді? – запитую у Зіновії Пархомчук.

– Сиділа і дивилася прямо, ніби це не вона і її то не стосується. Не вибачте і не пробачте, – згадує жінка. – Коли їй дали останнє слово, попросила суворо не карати, бо у неї ж дитина… За свого сина згадала. А він же – ровесник Людочки.

– І який прозвучав вирок?

– Чотирнадцять з половиною років… Хоча Руслан просив для неї довічне.

Приходить усміхнена у снах

– І як Людочка могла їй заважати? – не розуміє тітка Зіна. – Дитина ж із січня місяця весь час у нас була. Може, бачила ту батьківську любов – більшу до дитини, ніж до неї.

Поки матір у в’язниці, виріс її син. Школу закінчив, в армії служить. Не так давно приїжджав у Трилісці. Зайшов у магазин, де працює Зіновія Михайлівна.

– «Не відпускають матір ще?» – спитала в нього. Не з ненавистю, повірте. Бо вона ж і себе згубила. Хай Бог буде їй суддею. Син захитав головою, що «ні».

***

Людочка була єдиною дитиною у батьків. Тато з мамою після її смерті так і не зійшлися. Й не наважилися знову стати батьками… Для них їхня донечка жива – у спогадах і снах. Приходить така ж усміхнена, доброзичлива та щира.

Наталія КРАВЧУК

У м. Пустомити Львівської області 56-річний чоловік розстріляв свою 22-річну коханку.

Про це повідомили “Надзвичайні новини”.

Як зазначається, трагедія сталась посеред вулиці. Очевидець розповів, що дівчина бігла вулицею та благала її врятувати. Один із автомобілів зупинився, з машини вийшов місцевий житель. Він благав вбивцю дати дівчині спокій, проте зловмисник вистрілив у нього. Далі чоловік відвів дівчину вбік та розстріляв її у голову.

За попередніми даними, вбивця та жертва були коханцями. Чому чоловік напав на жінку – не відомо.

Жертва зловмисника померла по дорозі у лікарню, її захисник, місцевий житель, – у важкому стані. Вбивцю розшукує поліція.

Моя мама була коханкою, скільки я себе пам’ятаю. Я пригадую, як до нас майже щовечора приходить чужий дядько.

І тоді мама уважно дивиться на мене, дарує цукерки або кілька апельсинів і більше мене не бачить упродовж усього вечора. То в нас вдома такий ритуал існував. Мені наказували йти в дитячу кімнату дивитися мультики. А тим часом мама з цим дядьком замикалися в іншій кімнаті на ключ, пише закарпатська газета «НЕДІЛЯ».

То ж мені дозволялося дивитися мультики скільки хочу – і навіть до півночі. Та все ж найчастіше мене відправляли до маминої подруги тьоті Люби. Спочатку я навіть називала її мамою. Вважала, що справді вона навіть краща за мою домашню маму.

Ми разом готували уроки. А потім разом пекли на її кухні млинці. А от мама моїми уроками ніколи не переймалася. Казала, що це моя справа. Мене це навіть трохи й тішило. Бо в нас ніколи не було сварок через погані оцінки. Ну, а вже до того, щоб маму викликали в школу через мою поведінку чи погані знання, не доходило.

Але одного разу мама все ж мене і справді насварила. Тільки зовсім не через школу. Вона покликала мене в свою кімнату і сказала, що має до мене серйозну розмову. Я аж налякалася від тих її слів і суворого тону. Але вона силувано посміхнулася. І сказала, що в мене на світі є тільки одна мама. І щоб я не сміла більше тьотю Любу називати своєю мамою. І щоб я зарубала це собі на носі. Тепер я розумію, що вона тоді просто соромилася. Бо що люди могли подумати, коли це чули від дитини?

Після цього наше життя знову потекло у звичному ритмі. Мама вся була віддана дяді Віті. А варто було йому подзвонити, як вона звільняла для нього увесь свій час. А решта часу ішло на те, щоб приготуватися до його приходу.

Я знала – якщо у нас безлад у хаті, то це значить, що дядя Вітя пішов у відрядження. Тоді мама навіть дозволяла собі деколи погуляти зі мною у міському парку. І говорити зі мною довго і весело. Якою ж я була щаслива у ці дужі рідкісні миті! Я місяцями могла жити цим подарованим мені щастям і так чекала наступної нагоди!

Як часто я хотіла поговорити з нею вечорами. Хотілося розповісти про те, що трапилося за день у школі. Але мама завжди слухала мене неуважно. І вже через хвилину перестрибувала на іншу тему. Що правда, то правда – її цікавило, щоб я була сита, щоб росла в теплі і щоб ніколи не хворіла. Тільки ці три чинники були основою нашого зв’язку.

Поза цим мене для матері ніби і не існувало. Тому в дитинстві я люто мріяла про те, що насправді в моєму житті все не так, як мені про це говорять. Що насправді моєю мамою і є тьотя Люба. Просто мені не хочуть про це чомусь говорити.

Адже саме тьотя Люба знала про мене все – що мені подобається баскетбол, що я мрію створювати мультфільми, що я закохана в Колю, але він не відповідає мені взаємністю, а натомість у мене закоханий Юрко, якого я бачити не хочу.

Дядя Вітя забрав від мене маму раз і назавжди, бо ж вона всю себе присвячували йому, а решту часу жила в його очікуванні. А от я не можу напевно сказати, як я до нього ставилася. Думаю, що байдуже. З ним теж не було про що поговорити. А згодом я навчилася і його не помічати. Тому нічого прикрого між нами й не було.

Та тут треба сказати ще й про мого батька. Мій батько пoмeр, коли мені був один рік. Він поїхав на заробітки і там зaгинyв. І це була не легенда, а таки правда.

Я була дуже схожою на свого батька. Але якось тьотя Люба розповіла мені більше – що мама його ніколи не любила. Просто напередодні її кинув хлопець, і вона з відчаю вийшла заміж за першого зустрічного. Мама приймала його подарунки, його турботи, а ще – його гроші. Але коли прийшла звістка про його cмeрть, вона й не дуже за ним сумувала. А вже через рік у неї з’явився той самий дядя Вітя.

Але це було тільки частиною великого айсберга. Набагато більша частина була для мене поки що невидимою. Про неї я дізналася випадково. Якось до тьоті Люби приїхали її подруги, яких вона майже сто літ не бачила. Якраз цього дня я була в неї. Поки господиня побігла на базар за продуктами, я поралася вдома. Адже вона довіряла мені у своїй хаті все. Тож я – разом з подругами тьоті Люби – нарізала салати, пекла котлети.

І тут я почула таке, що ледь не впала зі стільця. Вони ж зовсім не знали, чия я донька, думали, що це просто сусідка забігла на хвилинку. Подруги щебетали без краю. А одна сказала, що дуже жаліє Любу. Бо в неї була дуже велика любов зі Степаном, а от хитра подружка одружила його на собі. Так, так, йшлося саме про того Степана, який був моїм батьком.

Одного разу тьотя Люба застала їх у ліжку. Степан був п’яний до нестями. І навряд чи він тоді до ладу розумів, що трапилося. А моя мама влаштувала це навмисно. Бо подумала, що Степан завжди і заробляти на сім’ю буде, і не зрадить. А ще він був чесний, тож його завжди можна було обвести навколо пальця.

Після цієї пригоди Люба вигнала їх обох зі своєї квартири. Адже підлість полягала ще і в тому, що вона залишила ключі для моєї мами, щоб та відсвяткувала Новий рік. Адже на той час у неї ще не було свого житла, вона жила в гуртожитку. А Люба їхала додому до хворих батьків, тож квартира і так залишалася порожньою.

Від’їзд був несподіваним і вона не встигла попередити про нього Степана. Бо ж мобільних телефонів тоді не було. А тут ввечері Степан прийшов до Люби і застав там мою матір. Ну, а потім вони так відсвяткували Новий рік, що опинилися в ліжку.

Люба не могла цього простити ні своїй подрузі, ні коханому. Вони перестали спілкуватися. А Степан тим часом почав пити. Моя мама ставала до нього все ласкавішою і з горя він потягнувся до неї. Потім народилася я. А через рік його не стало. Татова cмeрть знову помирила колишніх подруг. Отака от історія.

Так от чому тьотя Люба мене так любить! Адже в мені вона любить мого батька, а я є його продовженням.

Я жодним словом не обмовилася про цю історію тьоті Любі. Хай вона думає, що я нічого не знаю. Не розказала я про це і своїй матері.

Але в нашому житті все ж сталися великі зміни. Одного разу нашу в квартиру ледь не вдерлася незнайома жінка. Жінка виглядала дуже змарнілою. І тому не можна було сказати напевне, скільки ж їй років. Єдине, що кидалося мені у вічі, – це її дуже великі і гарні очі. Але в них був такий бiль! Я не змогла довго дивитися в ті очі.

Якщо в мене ще були якісь вагання, то мама одразу зрозуміла все правильно. Тим більше, що вона чудово знала про існування тієї жінки. Це була дружина дяді Віті.

Вона знесилено сіла на стілець у нашій кухні. Так, ніби була членом нашої родини і ніби вона вже тисячу разів уже приходила на цю кухню і все їй тут було знайомо. Раптом вона почала плaкaти. Казала, що більше вже не може витримати всього цього. Хай мама забирає собі Вітю, щоб він більше її не мучив.

А мама у відповідь тільки мовчала. Вона була дуже розгублена. І такою я її не бачила ніколи. Нарешті вона почала просити пробачення в цієї нещасної жінки. Все сталося попри її волю – так намагалася пояснити ситуацію моя мама. Я зовсім не вірила їй.

Жінка кивала у відповідь і теж не вірила моїй мамі. Нарешті незнайомка пішла. У коридорі її плечі здригнулися. Я підвела погляд в ту точку, де дивилася вона, і все зрозуміла. На вішаку висів кашкет дяді Віті.

Жінка зникла і більше в нашому житті не появлялася. Ми повернулися в квартиру і обоє довго мовчали. Нарешті я відверто спитала маму, що вона збирається робити далі. Мама не хотіла дивитися мені в очі. Вона довго дивилася у вікно на наш двір. А потім сказала, що останнє слово хай вже краще залишиться за самим Віктором. Насправді ж вона просто не хотіла його втрачати.

Але того останнього його слова мама так і не дочекалася. Він теж більше не переступив поріг нашої хати. Від нього залишився хіба отой єдиний кашкет на вішаку і купа всіляких споминів. Не могло бути сумніву, що він знав про те, що відбулося сьогодні у нашій квартирі.

Адже і жіночки під під’їздом дуже цікаво перемовлялися, коли побачили незнайомку. Наше місто маленьке і ця жіночка не була для них незнайомою насправді. Вони чудово знали, що це ніяка не родичка, а суперниця моєї мами.

І я не знаю, що відбулося потім у родині дяді Віті, але він вибрав сім’ю і так більше жодного разу не повернувся до нас. І жодного разу він про себе не нагадав, не подзвонив – тож це був остаточний розрив.

Мама зустрічалася випадково з ним у місті кілька разів. Але кожного разу він відводив погляд і вдавав, що не впізнає моєї матері. Після цього мама замкнулася в собі. Стала неговіркою. Я бачила, як на неї навалюється самотність, але врятувати її не могла. Вона мене слухала так само неуважно, як і колись у дитинстві.

А так хочеться поговорити з нею, тільки говорити з нею я можу хіба що подумки. Бо ж вона мене й досі не чує і не бачить. Вона не дає мені жодного шансу сказати про найважливіше.

Тому я розповідаю про це тут. Може це допоможе хоч іншим дітям та іншим батькам. А може колись я наважуся цю статтю показати матері. Ніби випадково. Я все ще сподіваються, що крига скресне. Я ж так її люблю!

Скандал навколо розлучення ведучого Володимира Остапчука та його дружини Олени Войченко набирає обертів.

На цей раз журналістам вдалося дізнатися, хто ж та сама жінка, яка зруйнувала колись зразкову відому сім’ю. Подейкують, що новою обраницею Остапчука є жінка на ім’я Христина. Їй 33 роки і вона працює нотаріусом, йдеться в “Зірковому шляху”.

Познайомився Володимир з Христиною на весіллі в Італії влітку, де Остапчук був ведучим, а дівчина – подружкою нареченої. Про те, що між ними є роман свідчать і фотографії з одних і тих же місць відпочинку в один і той же момент в фотоблогах обох.

Цікаво, що раніше обурена поведінкою Остапчука старша дочка Сніжани Єгорової Анастасія в коментарях під його постом згадувала дівчину-юриста.

“Сумно звичайно це все…” і піти в нікуди “дуже смішно… Краще своєму нотаріусу-юристці сказати, щоб менше хвалилася.. Гидко, коли мужик так себе поводить… особливо з дітьми”, – написала Анастасія.

Екс-дружина Володимира Остапчука зізналася, що екс-чоловік їй погрожує. Вона пояснила, що через те, що вона почала говорити, Остапчук обурився і пообіцяв відібрати у неї дітей.

Прокоментувала Олена і слова колишнього про те, що вони часто сварилися при дітях. За словами Войченко, вони дійсно серйозно сварилися, однак тільки тоді, коли дітей не було вдома або вони спали. Ну а причиною сварок, каже Олена, були ті самі зради Остапчука, про які вона дізнавалася постфактум.

Кілька років тому Віра Брежнєва стала законною дружиною Костянтина Меладзе, який заради коханої пішов від першої дружини і трьох дітей. Молодята зіграли таємне весілля в Італії, і виглядали дуже щасливою парою.

Свої стосунки вони не виставляли напоказ. Але сьогодні з’явилися чутки, що музикант зраджує дружині.

У ЗМІ з’явилася світлина, де чоловік розважається з білявкою у барі. На кадрах він посміхається. Після поява цього фото в Мережі шанувальники припустили, що в зірковій сім’ї криза. Але сам Костянтин Меладзе і Віра Брежнєва відмовляються коментувати ці чутки.

Багато шанувальників відзначають, що невідома красуня зовні чимось схожа на Віру.

“Чимось схожа на Віру, але набагато гірше”.

Нагадаємо, Брежнєва опублікувала світлину зі своєю дочкою. Також вона прокоментувала фото:

«Моя випускниця 👩🎓 І нехай не віриться (це згодом все ж прийде) що сьогодні моя старша донечка закінчила школу 💛 але це таке приємне відчуття – суміш любові, гордості, щемливої ​​туги і захоплення. І сьогодні ще раз переконалася, що найскладніша і відповідальна робота – це бути мамою. Нехай наші діти будуть кращі за нас, успішніші за нас, вільніші за нас, щасливіші за нас. Вітаю всіх випускників цього року і їхніх батьків ❤️ # випуск 2019

Ймовірна коханка Путіна, олімпійська чемпіонка Афін-2004 з художньої гімнастики Аліна Кабаєва в неділю, 12 травня, відзначає свій день народження

Так, екс-спортсменці виповнюється 36 років. Аліна Кабаєва – заслужений майстер спорту з художньої гімнастики, вона є переможницею XXVIII літніх Олімпійських ігор 2004 року в Афінах, бронзовим призером XXVII Олімпійських ігор 2000 року в Сіднеї, має статус дворазової абсолютної чемпіонки світу, п’ятикратної абсолютної чемпіонки Європи і шестиразовій абсолютної чемпіонки Росії.

В останні роки екс-спортсменка більше відома як “головна коханка Росії” – адже, за чутками, саме вона є коханою жінкою російського президента Володимира Путіна і навіть народила йому двох дітей.

6 червня 2013 року в Інтернеті з’явилася інформація про те, що Володимир Путін розлучається з дружиною Людмилою. А в березні 2014 року прес-секретар Путіна Дмитро Пєсков підтвердив, що Володимир і Людмила офіційно розлучилися. Вважається, що саме Кабаєва – жінка, заради якої лідер кинув дружину.

За чутками, в 2009 році Кабаєва народила сина Діму Путіну, тепер хлопчикові 10 років і його схожість з російським президентом вражає.

Як відомо, від першої дружини Людмили у Путіна є дві дочки – Марія і Катерина, які нечасто з’являються перед пресою, відпочивають тільки на зарубіжних курортах та утримуються від використання соціальних мереж, через які багато ЗМІ добувають інформацію.

Щоб хоч якось прояснити ситуацію, відомі блогери та журналісти неодноразово шпигували за сім’єю президента і проводили масштабні розслідування, за результатами яких з’ясували, діти Путіна здобули вищу освіту, влаштувалися на роботу і продовжують займатися улюбленим хобі. Вони – погодки, народилися в 1985 і 1986 роках відповідно, названі на честь бабусь по матері і батьку.

За інформацією агентства Reuters молодша дочка Путіна – Катерина успішно вийшла заміж за Кирила Шамалова, одного і управлінців нафтохімічної компанії «Сибур» і власником великих статків, які за інформацією з різних джерел варіюються від 800 млн до 2 млрд доларів США. Де саме зараз проживає Катерина і Кирило – величезний секрет для преси, однак можна практично з 100% вірогідністю вказувати на Москву, оскільки дівчина тут займається науковою діяльністю. Вона практично у всьому рівняється на батька, адже прекрасно знає, як Путін зміг стати тим, ким ми його знаємо.