Клубівці – Український Простір Прикарпаття

На Херсонщині загинув командир розвідроти з Прикарпаття Ігор Олійник

hrystynashybista — Fri, 27 Jan 2023 05:00:48 +0000

На Херсонщині під час виконання бойового завдання загинув командир розвідувальної роти з Прикарпаття Ігор Олійник.

Про це розповів брат полеглого воїна Олег Олійник, пише Суспільне.

За його словами, Ігор Олійник народився в місті Галич. Жив у селі Клубівці Івано-Франківської громади.

Приватний підприємець Ігор Олійник пішов добровольцем на фронт на початку повномасштабного вторгнення рф в Україну. Почав службу в ЗСУ сержантом. Через пів року йому присвоїли звання лейтенант.

“Сміливий, справжній, щирий і той, хто завжди йшов з посмішкою по житті. Приклад для мене та багатьох”, — написав на своїй фейсбук-сторінці Назар Олійник.

В Ігоря Олійника залишилися троє дітей, дружина та батьки.

27 січня 2023 року йому мало б виповнитися 40 років.

В Клубівцях водій пасажирського мікроавтобуса злетів у кювет і врізався в дерево

hrystynashybista — Sat, 19 Jan 2019 14:02:56 +0000

ДТП трапилася у п‘ятницю, 18 січня, близько 18:30 в селі Клубівці Тисменицького району.
Водій пасажирського мікроавтобуса Ford Transit не впорався з керуванням та з’їхав у кювет. Про це повідомляє управління з питань цивільного захисту Івано-Франківської ОДА.

В кюветі автівка врізалася в дерево, водія заблокувало елементами кузова. Рятувальники Тисмениці виїжджали для надання допомоги при ДТП. За допомогою спеціального обладнання рятувальники деблокували постраждалого водія та передали медичним працівникам.

Цього дня рятувальники ще двічі виїжджали для доромоги населенню. Так, у Коломиї на вул. Чайковського допомогли відчинити двері квартири, де зачинилась малолітня дитина.

А у Франківську на вул. Миколайчука виїжджали для надання допомоги по відкриванню дверей, де власниця квартири не відповідала на телефонні дзвінки та не виходила на зв’язок три дні. Рятувальники по висувній драбині через вікно потрапили у квартиру. В квартирі виявили тіло 67-річної власниці без ознак життя.

На Прикарпатті через слизьку дорогу авто злетіло з мосту

hrystynashybista — Tue, 25 Dec 2018 18:02:58 +0000

Сьогодні, 25 грудня, на Тисмениччині в селі Клубівці сталася дорожньо-транспортна пригода, – легковик, за кермом якого перебував 28 – річний водій злетів з мосту та потрапив у воду.

Про це повідомляє Наталя Савик на своїй сторінці Facebook.

В результаті аварії ніхто не постраждав, автомобіль отримав суттєві пошкодження.

Плазуни, які вилупилися на подвір’ї у Клубівцях, не несуть загрози, – природоохоронець (відео)

hrystynashybista — Thu, 19 Jul 2018 17:05:53 +0000

Природоохоронці порадили сім’ї, яка у селі Клубівці Тисменицького району на своєму подвір’ї знайшла кілька гнізд із яйцями плазунів, завести їжака.

Ігор та Олена Люкляни поселилися в Клубівцях два роки тому, кажуть, досі на цій території нікого не було. Разом із ділянкою їм дісталася стара хата, яку собі облюбували плазуни. Хоча раніше жінка вже натрапляла на своєму обійсті на плазунів. Адже поруч ставок та ліс. Однак останній випадок змусив бити на сполох, йдеться в сюжеті каналу «402».

Як писав КУРС, у селі Клубівці Тисменицького району чоловік з дружиною на своєму подвір’ї знайшли кілька гнізд із яйцями плазунів – деякі вже вилупилися, деякі лише відклали яйця.

Подружжя відразу вирішило розібрати сходи. Те, що вони там побачили, їх по-справжньому налякало. Серед порожнин знайшли десятки яєць, деякі з них були ще цілі. Решта порожні.

“Змії повтікали, а яєць ми знайшли 30 штук не вилуплених. Двоякі були – продовгуваті і круглі. А вже вилуплених штук 70-80. Ми їх не рахували, просто прикопували”, – розповіла власниця будинку Олена Люклян.

Деяких плазунів вбили на місці, а пізніше з’ясували, що то були веретільниці – неотруйні безхвості ящірки.

Ще цілі знайдені яйця Олена передала директору обласного комунального підприємства “Дністровський ландшафтний парк” Михайлу Ковтуну.

Він дізнався про ситуацію з соцмереж. Природоохоронець каже, що йому до рук потрапили звичайнісінькі вужі та полози, які не несуть загрози.

Ковтун каже, що в такій ситуації треба опанувати себе і не давати волю страху.

“Потрібно все-таки викликати зоологів, природознавців, які в дійсності в цьому розуміються. Самому не знищувати і не поширювати неправдиву інформацію щодо того, як їх травити. Найпростіший спосіб завести їжака. Вони м’ясоїдні і якраз харчуються зміями. Тобто десь можна таким чином вберегтися”, – радить Михайло Ковтун.

Найкумедніше ДТП року: під Франківськом неуважний водій знайшов свій фургон під мостом (ФОТО)

ilona ilona — Sat, 31 Dec 2016 17:05:48 +0000

30 грудня в селі Клубівці, що під Івано-Франківськом, сталася незвична ДТП.

Як розповіли “Галці” очевидці пригоди, ввечері у цей населений пункт на фургоні привезли вантаж від одного з будівельних гіпермаркетів.

Поблизу місцевого потічка водій зупинився та вийшов, аби знайти потрібну вулицю. Зробив це, забувши поставити машину на ручне гальмо.

Повернувшись через кілька хвилин, він побачив свою машину вже в потічку.

Витягати довелося краном. На щастя, ніхто не постраждав.

Вільні люди в Клубівцях. На Франківщині боєць АТО Ігор Чернецький будує центр реабілітації «Бандерівський Схрон»

ilona ilona — Sun, 11 Sep 2016 10:07:59 +0000

Над будинком біля лісу майорять два прапори — синьо-жовтий і червоно-чорний. Село Клубівці, неподалік Івано-Франківська. Тут боєць АТО Ігор Чернецький з рідними та друзями будує «Бандерівський Схрон» — центр реабілітації для таких же, як він, ветеранів війни.

Як написано на сторінці центру у Facebook: «На цьому унікальному місці засновуємо спільноту вільних людей. Сюди запрошуємо всіх, хто хоче зцілити своє серце від старих і сучасних війн, хто хоче жити вільним, хто потребує підтримки друзів! Запрошуємо комбатантів нинішньої війни з Росією, вдів, учасників Майданів, дітей та членів сімей учасників АТО, волонтерів і всіх, хто хоче творити Україну!».

Так виглядає Соломійчина «пісочниця»

Вереснева субота видалася спекотною. На подвір’ї кипить робота. Шкода, працівників небагато: четверо чоловіків разом з Ігорем, його дружина Наталя, її мама та маленька весела донечка господарів Соломійка. Чернецький запрошує до хати, дорогою відповідаючи на запитання.

«Коли відчуваєш, що людям треба десь відновлюватися, отримувати якусь моральну підтримку, духовну реабілітацію, і розумієш, що в Україні такого просто немає, тоді й з’являється бажання створити таке місце, — розповідає Ігор про ідею центру. — План у мене з дружиною виник ще на початку 2015-го, після виходу хлопців з Дебальцевого, бо я бачив, як вони по-чорному спивалися. Ну і після Іловайська, де загинули мої побратими… Людину ж після війни не можна відпускати одразу в сім’ю чи суспільство, адже суспільство її не розуміє, адаптуватись їй важко. Таких потрібно збирати й везти у реабілітаційні центри, як це робиться у США чи в Ізраїлі. Щоб не було зривів, всього іншого. Тому що одна справа — покалічені тіла, а в нас душі… покалічені».

Наталя дуже часто працює не лише на кухні

У просторій світлій кімнаті із блакитними стінами стоять кілька ліжок. Тут буде відпочинкова зона, максимум на 12 людей. Звісно, розмова дуже швидко впирається в гроші.

«Якби не кошти, які я отримую за поранення, якби не друзі за кордоном і в Україні, то було б надзвичайно важко, — говорить Чернецький. — Якщо порахувати, то разом із будматеріалами ми вже вклали сюди понад 400 тисяч гривень. Майже половина — особисті гроші. Заощадження сім’ї, допомога друзів з-за кордону, звісно, ще є відкритий рахунок організації, волонтерський рахунок, усе є».

Один із чоловіків, які працюють надворі, просить Ігоря щось допомогти. Той зривається з місця.

На великій купі піску під хатою сидить Соломійка. «Має власну пісочницю», — жартує батько. Робота тут знайдеться для кожного, руки потрібні всюди.

Молода й симпатична дружина Ігоря Наталя дуже швидко пересувається кухнею, на плитці у баняках щось кипить і смачно пахне. Ґаздиня розповідає про те, що до холодів залишилося не так багато часу, а зробити ще треба багато.

«Хлопці тут уже п’ять місяців, а ми з Соломійкою — трохи менше. Добре, що приїхала мама, тепер мені легше», — говорить Наталя.

А природа тут справді чудова. Ліс поруч, пташки співають, повітря чисте, свіже. Маленьке сіре кошеня сонно потягується на порозі.

За словами господарів, у Клубівцях було єдине місце, неподалік Франківська, де вже можна було жити, бо десь треба було — і жити, і починати будувати. А коли все планувалося, то думали ще й над тим, аби місце було пов’язане з УПА чи якоюсь історичною подією. А тут неподалік, десь за 800 м — криївка.

Усіх кличуть на обід. За розмовами й жартами час летить швидко, згодом усі повертаються до справ.

У найближчих планах Ігоря Чернецького — закінчити будівництво та, нарешті, приймати відвідувачів. Насправді спершу планувалося, щоб центр будували самі бійці. Свої для своїх. Демобілізовані, після поранень, ті, хто прийшов на ротацію.

«Бо коли вони це зроблять самі і зроблять для тих хлопців, які прийдуть після них, це вже принесе моральне задоволення», — каже Ігор.

Формальних заїздів — коли є встановлений термін приїзду, від’їзду і програма на всі дні — ще не було. Зазвичай усе відбувається так: люди приїжджають на кілька днів, щоб допомогти, і лишаються, наприклад, на місяць. Ігор сміється, що зараз у центрі в основному «трудотерапія», хоча вона теж дає позитивні результати.

Час пройшов, пора збиратися. Хлопці махають на прощання з даху, вони якраз закінчують перекривати добудовану частину, яка буде відведена під санвузли. Об ногу треться кошеня. Маленька Соломійка посміхається на всі свої …надцять зубів.

Наостанок Чернецький каже:

«Нічого, якось витягнемо. Мусимо це зробити. Я все одно не відступлюся».

Жодних сумнівів.