Заступник міністра освіти і науки України Михайло Винницький заявив, що в Україні занадто багато викладачів, якщо порівнювати з кількістю студентів.

Це впливає на адекватність зарплат викладачів.
Винницький зазначає, що кількість викладачів стане меншою через недостатню кількість студентів та обмежені бюджети закладів вищої освіти.
Зарплата викладачів не є адекватною через питання про фінансування вищої освіти в Україні.

Заступник міністра освіти і науки України Михайло Винницький заявив, що в Україні занадто багато викладачів. Це не популярні слова, але реальність.

Про це інформує 24 Канал з посиланням на слова Винницького в подкасті “Дофамін для освіти”. Також він розповів, чи є зарплата викладачів адекватною на сьогодні.

Що кажуть у МОН про кількість викладачів в Україні
Посадовець вважає, що на ту кількість студентів та університетів, які на сьогодні є в Україні, не можна дозволити собі таку кількість викладачів.

У нас на сьогодні понад 100 000 викладачів – на мільйон студентів. Один до десяти. Я розумію, що ще за часів Януковича – усі пам’ятають сумнозвісного Табачника – говорилися про те, що давайте зменшимо, зробимо це співвідношення таким, як у Європі, – 18 до 1. Ніхто це силоміць робити не буде,
– заявив Винницький.

І додав: але маємо розуміти, що одна з причин, чому зарплата викладачів є такою, як вона є, – те, що їх багато, а студентів мало. І студентів стане ще менше. Вихід із ситуації, на думку заступника Лісового, буде соціально болісний.

Винницький наголошує: студентів стало менше, а викладачів стало більше, як не дивно. Зараз, під час повномасштабного вторгнення, дуже цікава статистика, тому що викладачі отримують відстрочку.

Велика кількість наших викладачів, які працювали поза академічним світом або мали менші ставки, зараз повернулися в заклади вищої освіти. А бюджети закладів вищої освіти не витримують цього, і загальнодержавний бюджет не витримує. Тому не популярно, але викладачів стане менше,
– повідомив посадовець.

Заступник очільника МОН також зазначив, що не стверджує, що зарплата викладачів адекватна.

Вона не є адекватною, я думаю, що це ми всі розуміємо. Це повертає нас до питання, як має фінансуватися вища освіта,
– резюмував він.

У класах дистанційної школи має бути не менше 20 дітей без врахування учнів, які навчаються на екстернатній або сімейній формі. Крім того, у визначеному закладі освіти створять щонайменше один клас для всіх років – з 1 по 9 або з 5 по 11 класи при проведенні синхронних онлайн-уроків.

Про це повідомило Міністерство освіти та науки на офіційному сайті. Такі зміни передбачаються в рамках комплексної політики “Школа офлайн”.

“Зараз майже 1 млн дітей навчається онлайн: приблизно 600 тисяч в Україні, ще майже 400 тисяч за кордоном. Дистанційне навчання – один із найбільших викликів для держави. Саме тому впроваджують комплексну політику “Школа офлайн”, яка надасть доступ до безпечної очної освіти, а також дозволить підвищити якість дистанційного навчання, якщо вихід офлайн неможливий”, – йдеться у повідомленні.

МОН також зауважило, що онлайн-класи будуть створені у повністю дистанційних школах або закладах очного/змішаного типу за умови наявності обладнання.

Якщо ж у громаді немає такої школи, то визначається заклад, який буде функціонувати без дотримання вимог. В іншому випадку буде створений клас в обраній школі без вимог до його наповненості.

Водночас діти, які перебувають за кордоном, повинні навчатися за програмою українознавчого компоненту. Для школярів з тимчасово окупованих територій діятиме програма педагогічного патронажу, тож учні зможуть займатися індивідуально з учителем.

Міністр освіти Оксен Лісовий заявив, що кількість предметів в українській школі треба зменшити. Вона має бути раціональною, оскільки діти все одно зосереджуються на тих, які вважають для себе пріоритетними.

Зважаючи на те, що є свої «за» і «проти» скорочення, він запропонував українцям обговорити це питання, а також, попросив розповісти про досвід відвідування дітьми шкіл за кордоном.

Аналітичний центр «Обсерваторія демократії» систематично «відвідує» демократичні школи в Ізраїлі у пошуках відповіді на запитання про те, якими мають бути державна, регіональна та місцеві освітні політики для того, щоб створити можливості для дітей здобути якісну, корисну та сучасну освіту. Це, вірогідно, потребує значно більшого, ніж зміна кількості предметів. Навчальні моделі ізраїльських демократичних шкіл наочно ілюструють, як привести шкільну освіту у відповідність до інтересів і здібностей кожної дитини, до тенденцій і потреб розвитку сучасного суспільства, і які системні зміни для цього необхідні.

Свобода вибору в демократичній школі в Хадері
Школа в Хадері – це перша демократична школа, яку відкрили в Ізраїлі. Її ідеологію, принципи організації навчання та навчальну модель взяли за зразок інші демократичні, а згодом і звичайні державні школи. Перевірена практикою ефективність цієї моделі здійснила вирішальний вплив на зміну освітніх політик на усіх рівнях – державної, місцевої й закладів освіти. Це середня школа, яка не має конкретної спеціалізації. Тут навчаються учні молодших, середніх і старших класів. Її випускники можуть складати загальнонаціональний екзамен на атестат зрілості – багрут, що необхідно для вступу до закладів вищої освіти. В школі представляють свій спосіб навчання як такий, що «дозволяє своїм студентам навчатися в умовах людської гідності, мультивікової організації, свободи та вибору». Відповідно до своїх інтересів, діти самі вибирають, що, коли і з ким вивчати.

Інформацій лист дає достатньо повне уявлення про організацію шкільного життя, в тому числі, навчального процесу. Тут зазначається, що школа ініціює та заохочує вільну й незалежну навчальну діяльність і не має жодних переваг щодо окремих дисциплін чи видів начальної діяльності. Навчання проходить індивідуально та в групах. З урахуванням напрямків навчання кожної дитини шляхом діалогу між дитиною, батьками і командою вчителів визначають зміст і траєкторію навчання для кожного студента. Навчання відбувається в різновіковому просторі в групах-класах, в навчальних центрах та індивідуально, також практикується репетиторство. Школа пропонує широкий вибір предметів і декілька рівнів для кожного з них. На початку навчального року студентам відводять час для того, щоб вони могли відвідати різні заняття різних вчителів, вибрати потрібні для себе й побудувати власну систему часу і занять.

Навчання відбувається згідно із системою уроків, класів і центрів, яка побудована таким чином, що навчальні процеси відбуваються в кожну мить і в будь-якому просторі. Суть системи в тому, що усі заходи представляють у вигляді розкладу для різних вікових підрозділів, однак це не виключає різновікового навчання. Кожен студент може отримати системи всіх розділів і вибрати заняття й класи відповідно до своїх побажань, інтересів і академічних здібностей. Звісно, трапляються накладки в часі, оскільки пропозицій занять багато, тоді студенти вибирають більш значимі для себе. Зазвичай ці розклади вивішувалися на стіні секретаря та в різних будинках школи і видавалися студентам на початку навчального року, а цього року проходить пілотна публікація системи через спеціальну програму.

Навчальний процес у початковій і середній школі підпорядковується загальній логіці: надати дітям максимальну кількість пропозицій для вивчення шкільних навчальних дисциплін у різних формах, локаціях і вікових групах та абсолютну свободу вибору. Тобто, у розкладах є всі шкільні предмети, але немає звичних для нас уроків і класів, обов’язкового відвідування студентами однієї вікової групи занять, що проводяться за однією навчальною програмою. Більше того, немає навіть вимог щодо обов’язкового вибору хоча б мінімальної кількості занять. Але на практиці таких випадків немає, а навпаки, діти активно «розбирають» курси завдяки тому, що замість «навчальної зрівнялівки» й обов’язковості мають багато альтернатив і свободу вибору. Головне завдання молодшої й середньої школи – виявити інтереси та здібності студентів, забезпечити їм можливість рухатись власною навчальною траєкторією комфортним для себе темпом і підійти до старшої школи з чітким усвідомленням своїх сильних сторін та прийнятних сфер для їх реалізації. Це необхідно, в тому числі, для вибору оптимального шляху підготовки до національного тесту на атестат зрілості, який також максимально індивідуалізований. Багрут включає обов’язкові предмети, але рівень, на якому їх складати, студент визначає сам, відповідно, готується згідно з вимогами до цього рівня. Крім того, є предмети за вибором школи і студента.

Випускники мають право здавати багрут, якщо вони складали іспити з обов’язкових предметів за курсом навчання в школі (англійська мова, математика, іврит, історія, Біблія, громадянство, література); досягли, мінімум, 21-ї навчальної одиниці (кредитів) при вивченні цих дисциплін (для кожної встановлюється обов’язковий мінімум навчальних одиниць і є можливість брати більше для тих студентів, які хочуть вивчати дисципліну глибше); склали іспити принаймні з одного поглибленого предмета не менше, ніж на 5 навчальних одиниць. Крім того, ця демократична школа згідно з рішенням шкільного парламенту приєдналася до програми міністерства освіти з альтернативного оцінювання. Ця програма передбачає, що 70 % навчального матеріалу оцінюють на ЗНО, а 30 % – на внутрішньому альтернативному оцінюванні школи. Школа сама обрала способи й методи оцінювання знань, розробила інструкції. На початку навчального року вчителі їх оприлюднюють і пояснюють. Підсумкова оцінка – це середньозважена двох оцінок – у 70% і 30%.

Зараз Міністерство освіти Ізраїлю проводить експеримент із впровадження нової програми в школах. Частиною цього експерименту є об’єднання кількох обов’язкових предметів в один. Історію, Біблію, громадянство й літературу об’єднують в один предмет – MHR (спадщина, суспільство, дух). Вивчення цієї дисципліни триватиме 3 роки, буде проходити в два етапи. Перший – етап фундаментальних досліджень у відповідних галузях знань. Він необхідний для передачі знань і навичок, які міністерство освіти визначило як базові. Для кожної з дисциплін (їх розглядають як напрями навчання в рамках об’єднаної дисципліни) встановили обсяг в 1,5 навчальних одиниць. Другий етап – мульти-дисциплінарна підсумкова робота. Її мета – дати можливість студентам досліджувати цікаві для них питання з цих дисциплін, висловлювати свої позиції з важливих для суспільства й громадян питань. Роботу оцінюють вчителі школи й зовнішні екзаменатори. Її обсяг – 2 навчальні одиниці.

З урахуванням експериментальних змін необхідний мінімум вивчення обов’язкових шкільних дисциплін для допуску до складання іспиту на атестат зрілості виглядає так: мова – 2 навчальні одиниці; англійська – 4 (мінімум) чи 5; математика – 3, 4 чи 5; історія, Біблія, громадянство, література – по 1,5; мульти-дисциплінарна підсумкова робота – 2. Вибіркові предмети для поглибленого вивчення: наука про землю; фізика, хімія; географія, театр; майстерність – по 5 навчальних одиниць кожна. Студент вибирає, мінімум, одну, максимум – три дисципліни. Додаткові умови для отримання атестату зрілості – участь студентів в заняттях з фізичного виховання протягом 3-х років за одним із планів, що пропонує школа, та регулярна соціальна участь у громадських заходах (шкільних і для місцевої громади) в 10-му класі. Оцінка з фізичного виховання не впливає на оцінки в атестаті зрілості, проте про неї необхідно повідомити міністерству освіти. Громадська участь підтверджує право на отримання атестата. Це важливо, оскільки значна частина завдань для багрута спрямовані на оцінку саме громадянської зрілості й компетентності випускників.

Навчання в академічній школі «Кехілла»
Єврейська середня школа «Кехілла» – це незалежна демократична школа, що знаходиться в Тель-Авіві. Вона акредитована Західною асоціацією шкіл і коледжів та Каліфорнійською асоціацією незалежних шкіл. Ця академічна школа готує студентів до вступу до університетів. Детальну інформацію про неї дає профіль школи. На навчання (а тут немає початкових й середніх класів, лише – старші) приймають дітей із державних та приватних шкіл. Унікальність навчальної академічної програми школи – в її блочній системі. Навчальні курси, які пропонують студентам для вивчення, об’єднали в блоки. Для студентів розробили посібник з пропозиції курсів, у якому детально виклали академічні вимоги для завершення навчання, пояснили порядок обчислення середнього балу, надали рекомендації для вивчення курсів, короткий опис завдань і змісту кожного курсу та етапів його проходження, вимоги для переходу на наступні етапи. Пропозиції на 2022 – 2023 навчальний рік включають такі блоки курсів: «Спрямовані дослідження», «Технічне мистецтво», «Англійська мова», «Історія», «Суспільні науки», «Іудаїка», «Математика», «Фізичне виховання», «Наука», «Візуальне і виконавське мистецтво», «Мови світу». В кожному блоці є перелік дисциплін, що входять до нього, пропозиції, в яких класах і семестрах їх можна вивчати.

Студенти 9-го, 10-го, 11-го класів мають пройти мінімум 7 курсів. Типовий графік включає курси із таких блоків: англійська мова, математика, природничі науки, історія, іудаїка, мова (іврит) та додатковий курс з будь-якого іншого блоку. Студенти 12-го класу вибирають мінімум 6 курсів. Обов’язковими є курси з англійської мови та іудаїки. Інші курси можна вибирати із будь-яких блоків. Головна умова – щоб вони відповідали вимогам до випуску. Ці вимоги передбачають, що студенти мають вивчати обов’язково: 4 роки англійську мову та іудаїку; 3 роки – математику, суспільні науки та історію; 2 роки – одну із мов – іврит, іспанську, французьку, мандаринську (стандартна китайська) чи латинь. Також школа рекомендує 1 рік фізкультури і 1 рік візуальних та виконавських мистецтв. В рамках цих блоків кожен студент вибирає для себе курси й рівень їх вивчення згідно зі своїми інтересами та з допомогою команди академічних консультантів і радників. Рекомендації для вибору готують департаменти. При цьому, враховують не лише інтереси студентів, а й їхні можливості для успіхів, базові знання з дисциплін та виклики, що можуть ускладнювати вивчення курсів на обраному студентом рівні.

Блок «Спрямовані дослідження» – найменший. Він включає один річний курс для набуття навичок та застосування кращих практик навчання, який можна пройти в будь-якому класі з 9-го по 12-й. Студенти вчаться вибирати пріоритети, планувати виконання завдань, управляти своїм часом, орієнтуватися в освітніх технологіях і практиках, працювати з джерелами інформації, планувати проєкти, готувати есе та анотації, розробляти власну систему відстеження своєї навчальної діяльності. З огляду на мету і зміст курсу, його рекомендують вивчати раніше.

Блок «Технічне мистецтво» складається з кількох дисциплін. Річний курс інформатики та кодування пропонують вивчати з 9-го по 12-й клас. Він потребує задовільного знання алгебри, є базовим для подальшого вивчення інформатики, також забезпечує вступ до проектування програмного забезпечення. Для тих, хто хоче просуватися далі у вивченні інформатики, пропонують два річних курси інженерії й курс інформатики, які можна вивчати з 10-го по 12-й клас, та курс «структури даних» – для 11-го й 12-го класів. Цей блок не входить до переліку обов’язкових для випуску. Його пропонують студентам, які цікавляться комп’ютерними науками й хочуть отримати високий рівень знань і практичної підготовки.

Оскільки вивчення англійської мови протягом усіх 4-х років – одна із вимог для випуску, відповідний блок актуальний для усіх класів, але передбачає можливості для вибору рівня вивчення. Річний курс для 9-го класу спрямований на розвиток базових навичок володіння англійською мовою. Учні читають тексти різних жанрів та періодів часу, при цьому, вивчають техніки читання та методи анотації для розуміння змісту, аналізу та критики, беруть участь в академічних дискусіях, розвивають навички письма. Починаючи з 10-го класу студентам пропонують по два річних курси – стандартний і з відзнакою. Другий включає всі цілі стандартного, але студенти вивчають матеріал швидшими темпами і в більшому обсязі, їм пропонують додаткові міждисциплінарні тексти. Звісно, збільшується обсяг завдань і самостійної роботи. Рівень з відзнакою у 11-му й 12-му класах – це вже рівень коледжу. Тому тут потрібна рекомендація відповідного департаменту. Крім того, в блоці пропонують кілька семестрових курсів для більш глибокого вивчення окремих періодів і жанрів, зокрема курси «Гарлемський Ренесанс», «Комедія та сатира», «Утопії та антиутопії», «Англійська література та композиція».

Вимоги до випуску передбачають вивчення курсу історії протягом 3-х років. Блок історії включає три обов’язкові річні курси, які студенти вивчають із 9-го по 11-й клас та курси з відзнакою для 12-го класу. У 9-му класі студенти проходять курс всесвітньої історії, зміст якої включає вивчення стародавніх, класичних та середньовічних суспільств на різних континентах. Він спрямований на розуміння студентами того, як формувався сучасний світ та вироблення вміння аналізувати першоджерела, проводити дослідження та реалізувати міждисциплінарні проєкти, брати участь в дискусіях і дебатах. Курс включає такі проблемні теми: Що робить нас цивілізованими? Як формуються групові ідентичності? Як формуються й чому можуть зазнати краху демократії? Як релігії об’єднують і роз’єднують? В курсі всесвітньої історії в 10-му класі вивчають основні події та історичні тенденції, що впливали на сучасність з кінця XVIII століття. Тут головну увагу приділяють піднесенню демократичних ідей та впровадженню принципів і законів, дослідженню причин, ходу й наслідків двох світових війн. Так прагнуть розвинути в студентів розуміння історичних коренів сучасних світових проблем та їх різні контексти – політичні, економічні, культурні.

В блоці «Суспільні науки» пропонують курси для 11-го й 12-го класів. Курс «Вступ до економіки» покликаний формувати економічне мислення. Студентів ознайомлюють із основними школами економічної думки, основами мікро-економіки і макро-економіки, виробляють у них навички фінансової грамотності. Також розглядають зв’язки між державною економічною політикою та добробутом громадян, між економічними мотивами голосування громадян на виборах та економічною політикою. Курс психології потрібний для ознайомлення з науковими основами вивчення поведінки та психічних процесів.

Блок «Іудаїка» достатньо ґрунтовний, змістовно насичений і різноманітний. Його не можна назвати суто релігійним. Окрім «Основ іудаїки» та трьох курсів по вивченню Тори, студентам пропонують: «Великі єврейські рішення» (сучасні виклики єврейського життя та прийняття рішень); «Фемінізм, право і традиція» (особиста автономія, роль жінок і представництво на керівних посадах в сучасному Ізраїлі); «Історія єврейської діаспори» (від раннього Середньовіччя до сучасності); «Націоналізми» (історичні, політичні, інтелектуальні корені націоналізму; націоналістичні рухи; критики націоналізму; альтернативні ідеї; народність); «Простір і час в єврейській думці» (вивчення тематичних філософських джерел та текстів Тори); «Порівняльні релігії» (вплив іудаїзму, християнства, ісламу, даосизму й буддизму на історію, політику й культуру тих, хто їх сповідує); «Я та інший в єврейській думці» (філософські дослідження ролі й місця людини в своєму суспільстві); «Сучасний Ізраїль» (політична, культурна та релігійна історія Ізраїлю з 1948 року по теперішній час); «Сучасна єврейська література» (питання єврейської ідентичності в літературних творах). Самі назви і зміст цих курсів яскраво свідчать про їх спрямування на формування культурної й громадянської ідентичності студентів, на поглиблення історичних, філософських, громадянських знань, на розвиток критичного мислення.

Математичний блок включає річні стандартні курси з алгебри та геометрії як базові, що дають необхідний мінімум знань та курси з відзнакою за рекомендацією кафедри. Додатково пропонуються: «Передчислення» (поглиблена тригонометрія), «Статистика», «Числення» (диференціальне та інтегральне числення).

Фізична культура не включається до обов’язкових вимог, проте її рекомендують, як мінімум, протягом одного року. Курс фізичної підготовки пропонують студентам з 9-го по 12-й клас. Вони вивчають фітнес, розробляють власні програми тренувань, навчаються правильно використовувати обладнання тренажерного залу. Є альтернативи проходженню курсу: зіграти сезон у спортивній лізі школи; взяти участь у двох сезонах з весняних видів спорту, які є в школі.

Блок «Наука» включає вступні курси, курси з відзнакою та поглиблені курси на рівні коледжу з біології, хімії, фізики. Крім того, в 11-му й 12-му класах запропоновані: «Анатомія та фізіологія людини», «Морська біологія», «Вступ в астрономію», «Фізика і механіка». Вимоги до випуску передбачають вивчення курсів з цього блоку протягом 3-х років і, як мінімум, 1 рік наук про життя і 1 рік фізичних наук. Тобто, студенти, які не планують обирати професію, пов’язану з цими науками, можуть обрати всі вступні курси чи два з них, наприклад, біологію й фізику, й доповнити морською біологією чи анатомією й фізіологією людини.

Перелік і зміст курсів блоку «Візуальне та виконавське мистецтво», рекомендація школи кожному студентові обрати хоча б один річний курс свідчить про багатогранність її освітніх пріоритетів та велику увагу до питань особистісного розвитку студентів. Для вибору в галузі візуального мистецтва пропонують кілька річних курсів: «Студія мистецтва», «Вступ до ілюстрації», «Цифровий дизайн», «Цифрова фотографія», «Тематична фотографія», «Дизайн видання».

Прихильники виконавського мистецтва також мають широкий спектр для вибору річних курсів: «Теорія музики та композиція», «Акустична гітара-сімейний ансамбль», «Ансамбль джаз/рок». Шанувальники театру можуть відвідувати 2 курси «Театральне мистецтво». Студенти, які обрали ансамблі й театральне мистецтво, по закінченню курсів представляють для школи й місцевої громади свої концерти й оригінальну театральну виставу.

В рамках блоку «Світові мови» студенти можуть вибрати для вивчення одну чи кілька мов: іврит, іспанську, французьку, мандаринську (китайська) чи латинь, які пропонують вивчати з 9-го класу. Для івриту, іспанської та французької передбачено кілька річних курсів, що дають можливість вивчати будь-яку мову з початкового чи з наявного у студента базового рівня – до рівня з відзнакою та кількома відзнаками. Для інших мов є початковий та середній рівні, що забезпечують формування базових навичок, розуміння граматики.

Висновки
Вибір моделей, на прикладі яких ми проілюстрували особливості організації навчального процесу й підходи до визначення оптимальної кількості навчальних дисциплін у ізраїльських демократичних школах не випадковий. Школа в Хадері – це освітній рівень звичайної середньої школи. Ефективність її стратегії організації навчання й практик, які застосовують, швидко стала очевидною, тому державні школи, і не лише в Ізраїлі, їх активно адаптують. Школу «Кехілла» в Ізраїлі вважають еталонною моделлю академічної школи, яка цілеспрямовано готує студентів до вступу до кращих університетів й не лише ізраїльських. Вона досягла й міжнародного визнання. Проте аналіз навчальної діяльності в цих школах виявив багато спільних засад, які забезпечують відповідність вимогам якісної, корисної й сучасної освіти та роблять процес її здобуття комфортним і корисним як для учасників освітнього процесу, так і для всього суспільства.

Демократичні школи вже дали відповідь на питання про те, чи потрібно скорочувати кількість предметів. Просте централізоване механічне скорочення кількості шкільних навчальних дисциплін – це подальший рух в освітній тупік. Вирішення в такий спосіб проблеми реального перевантаження учнів в українській школі не відповідає ані сучасним тенденціям розвитку шкільної освіти в цивілізованих країнах, ані вимогам до якісної освіти, ані потребам навчання і розвитку кожної дитини згідно з її інтересами та здібностями.

Аналіз переліку та змісту навчальних дисциплін у цих школах показує загальну тенденцію розвитку сучасної якісної освіти. Кількість шкільних дисциплін збільшують, а їх зміст урізноманітнюють. При цьому, відбувається відхід від освітньої «зрівнялівки», від обов’язково-примусового навчання та однотипних уроків. Починаючи з перших класів дітям забезпечують максимально широкі можливості для вибору того, які предмети, на якому рівні і в якому форматі вивчати. Для складання національного тесту на атестат зрілості передбачили необхідний мінімум та більш високі рівні, які може вибирати сам випускник. Але тут є ключова відмінність, наприклад, від довоєнної можливості для випускників українських шкіл здавати ЗНО з математики на різних рівнях. Адже в усіх школах і класах, за виключенням спеціалізованих, математику викладають за однією програмою, на одному рівні. Він не влаштовує ані тих учнів, які її не люблять й не збираються поступати на спеціальності, з нею пов’язані, ані тих, кому потрібен просунутий рівень. Одним її забагато й незрозуміло, тому вони не засвоюють стандартний курс, а іншим його замало. Тож більшість випускників користуються послугами репетиторів. При цьому, в 2021 році більше 30% випускників не склали ЗНО з математики. В ізраїльських школах діти вивчають предмети на тому рівні, на якому планують їх складати під час тестування.

Ще одна вельми корисна складова ізраїльського досвіду – врахування при складанні багрута результатів тестування та внутрішнього альтернативного оцінювання в школі, методика цього врахування та пропорції ЗНО і внутрішньої оцінки. На відміну від нашого середнього балу, питому вагу якого неодноразово змінювали й звели до мінімуму, ізраїльська внутрішня шкільна оцінка виглядає як реальний стимул для навчальних досягнень і певний запобіжник від деяких випадковостей на тестуванні.

На окрему увагу заслуговують різні, але ефективні практики громадянської освіти й виховання. У школі в Хадері окремий курс з громадянства доповнили виконанням міждисциплінарної підсумкової роботи та обов’язковою річною участю студентів у громадській роботі. «Кехілла» не впровадила цю дисципліну, проте громадянська тематика пронизує як обов’язкові курси на усіх рівнях, передусім історію й іудаїку, так і додаткові, зокрема, в блоці «Суспільні науки».

Щоб створити можливості для дітей здобути якісну, корисну та сучасну освіту, необхідні системні зміни в освітній політиці на різних рівнях, які б забезпечили відповідність розвитку нашої освіти сучасним демократичним тенденціям, інтересам і потребам здобувачів освіти. На рівні державної освітньої політики потрібно відійти від моделі стандартизованої освіти, усунути програмну монополію і створити реальні умови для академічної автономії шкіл. Для головних шкільних дисциплін потрібно визначити базовий рівень компететностей, досягнення якого мають забезпечувати всі школи. Все, що вище базового рівня, має формувати набір пропозицій кожної школи для вибору учнів згідно з їхніми здібностями й інтересами.

Регіональна освітня політика й програмування освітнього простору мають стати однією із головних складових стратегії регіонального розвитку у післявоєнний період. Для зруйнованих війною регіонів, в тому числі, й Харківського, проблеми відбудови й подальшого розвитку тісно переплітаються із питаннями повернення тих мешканців, які переїхали до інших регіонів та виїхали за кордон. Тож ці стратегії мають, по-перше, демонструвати перспективи, зокрема й освітні, які стимулюватимуть повернення до своїх громад, а по-друге, формувати кадровий потенціал і трудовий ресурс для реалізації планів відбудови й напрямів подальшого розвитку регіону.

З огляду на це, регіональним органам влади слід встановити тісну співпрацю з закладами вищої й професійної освіти для визначення основних напрямів регіональної освітньої політики відповідно до стратегічних напрямів відбудови й розвитку регіону. Це дасть розуміння того, які мають бути пріоритети в системі регіональної освіти, в тому числі, шкільної. Наступний крок – забезпечити можливості для вибору шкільних дисциплін учнями з урахуванням цих пріоритетів, організувати підготовку вчителів до роботи в нових умовах.

Місцева влада має співпрацювати безпосередньо із закладами освіти для забезпечення широкого спектру можливостей вибору шкільних дисциплін і вироблення відповідних процедур і правил.

Досвід ізраїльських демократичних шкіл дає відповідь на запитання очільника МОН України про те, як оптимізувати кількість шкільних навчальних предметів:

• Перелік шкільних дисциплін «для вибору» потрібно збільшувати;

• Необхідно перейти від освітньої «зрівнялівки» до індивідуалізації шкільної освіти шляхом розширення пропозиції навчальних предметів, забезпечення можливості їхнього вивчення на різних рівнях, надання учням максимальних можливостей для вільного вибору шкільних предметів і рівня їх вивчення.

Обов’язковим для всіх має бути лише набуття базових знань і необхідних компетентностей із головних предметів на рівні, який має визначити МОН.

Військовий експерт, полковник запасу ЗСУ Роман Світан вважає, що у росіян залишилося до 500 крилатих ракет.

“У росіян залишилося до 500 ракет типу “Калібр”, Х-101, Х-155 – це крилаті ракети. До повного нуля вони можуть вийти за 5-7 залпів, залежно від кількості ракет в одному залпі, або 100 або 70. Ці три типи ракет (“Калібр”, Х-101, Х-155) приблизно одного класу. Це крилаті ракети стратегічного значення. І виробництво у них однакове, якщо говорити про кількість зроблених ракет. Близько двох десятків ракет такого типу вони можуть виготовляти на місяць”, – сказав Світан для “Еспресо”.

Військовий експерт також додав, що для повноцінного запуску росіяни можуть виготовляти ракети раз на три місяці, залежно від того, скільки одразу будуть випускати або зберігати.

“Росіяни виробляли близько 100-120 “Калібрів” на рік, а це означає близько 10 ракет на місяць. Вони вже забирають ракети із недоторканих запасів, і заповнити їх вже не можуть. Навесні у них закінчаться ракети, а далі вони зможуть виробляти один залп на три місяці”, – додав Світан.

Росіяни вивели в три моря вже понад 20 кораблів.

Російська Федерація станом на неділю, 25 грудня, збільшила кількість носіїв крилатих ракет “Калібр” в Чорному та Середземному морях. Загальний залп сягає майже 100 ракет.

Про це йдеться в повідомленні Військово-Морських сил Збройних сил України.

Так, росіяни вивели в Чорному морі на бойове чергування до 13 ворожих кораблів, з них 4 носія крилатих ракет “калібр” загальний залп – 24 ракети.

В Азовському морі ворог перебуває 1 корабель, в Середземному морі – 9 ворожих кораблів, з них 5 носіїв крилатих ракет “калібр” загальний залп – 72 ракети;

“рф продовжує порушувати Міжнародну конвенцію з охорони людського життя на морі 1974 р. (SOLAS), вимикаючи системи автоматичної ідентифікації (AIS), на цивільних суднах в акваторії Азовського моря”, – йдеться в повідомленні.

Натомість, минулої доби морські піхотинці знищили 21 окупанта. Артилерійські військові частини та підрозділи командування морської піхоти ВМС ЗС України наносили вогневе ураження по загарбниках, в результаті чого знищено танк та 10 російських військових. Остаточні втрати ворога уточнюють.

Росія отримала ще 250 іранських безпілотників

Президент України Володимир Зеленський заявляє, що у новій партії іранських дронів-камікадзе Shahed, яку отримала Росія від Ірану, – 250 безпілотників. Про це він сказав під час звернення до учасників зустрічі лідерів Об’єднаних експедиційних сил Сполученого Королівства (JEF).

«Цієї ночі Україна знову була атакована іранськими дронами. 34 «Шахеди». Я говорю і кількість, і назву, і цілком конкретно. Це «Шахеди» з нової партії, яку отримала Росія від Ірану. 250 штук – стільки всього «Шахедів» зараз отримано державою-терористом», – сказав президент.

Зеленський нагадав, що російські ракети та іранські дрони застосовуються постійно для ударів по Україні, насамперед по українській енергетиці – лише один нещодавній масований удар по Україні зачепив понад 20 мільйонів людей.

«Унаслідок цього міста-мільйонники та більшість українських регіонів залишилися абсолютно без електрики. Загалом на вечір 16 грудня були відключені від енергопостачання 22 мільйони 408 тисяч українців. Більш як 10 мільйонам людей було перервано постачання води й тепла. Уявіть, який масштаб у цього терору. І уявіть, що його можна зупинити. Саме зараз і багато в чому саме від вас залежить, коли і як закінчиться ця війна. Що успішніші наші сили оборони, то швидше російська агресія зазнає краху», – додав глава держави.

Нагадаємо, внаслідок атаки іранських дронів по Київщині у понеділок, 19 грудня, постраждали двоє людей. Мер Києва Віталій Кличко повідомив, що у результаті нічної атаки на столицю є пошкодження об‘єктів критичної інфраструктури.

За даними розвідки, попри публічні заяви про припинення мобілізації у Москві, вручення повісток триває

Росіяни мобілізували близько 200 тис. осіб для війни проти України. Про це повідомляє Головне управління розвідки (ГУР) Міністерства оборони України.

«Підтверджується кількість мобілізованих до лав Збройних сил Російської Федерації «першої хвилі» – щонайменше 200 тисяч осіб», – повідомляє воєнна розвідка.

Зазначається, що перша частина мобілізованих, направлених в Україну з мінімальними термінами підготовки (або взагалі без неї) призначена для стабілізації лінії фронту. Наступні частини мобілізованих направлятимуть з огляду на розвиток оперативної обстановки та, за можливості, залежно від готовності особового складу.

У розвідці припускають, що за таким же принципом до ведення бойових дій проти ЗСУ залучатимуть мобілізованих другої, третьої та інших хвиль мобілізації.

Українська розвідка також зазначає, що попри публічні заяви мера Москви Сергія Собяніна про завершення часткової мобілізації, продовжується вручення повісток військовозобов’язаним за місцем проживання та роботи.

«Наразі влада зупинила роботу виключно так званих «мобільних мобілізаційних пунктів» й призупинила практику облав на військовозобов’язаних у громадських місцях. У спеціальних «темниках» (закритих директивах керівництву ЗМІ) акцентується увага на необхідності повного ігнорування теми облав у Москві та Санкт-Петербурзі», – йдеться у повідомленні.

Також зазначається, що наразі на полігонах Московської області триває підготовка мобілізованих військовослужбовців. За інформацією розвідки, після підготовки планується відправка підрозділів у зону ведення бойових дій в Україні.

«У зв’язку з браком офіцерського та сержантського складу на посади інструкторів взводів та інструкторів з підготовки призначають військовослужбовців, які підписали контракт у військовому званні «рядовий» і мають бойовий досвід на території України», – додали у ГУР.

Нагадаємо, раніше стало відомо, що президент держави-агресорки Росії Володимир Путін ще не підписував указ про завершення часткової мобілізації, але у регіонах, які виконали мобілізаційне завдання, процес вичерпано та зупинено, заявив прессекретар російського президента Дмитро Пєсков. Додамо, що 17 жовтня у Московській області та Москві заявили про завершення часткової мобілізації.

Раніше, 14 жовтня президент Володимир Путін сказав, що часткова мобілізація має закінчитись протягом двох тижнів. Він тоді зазначив, що з необхідних 300 тис. осіб на той момент до військ направили 222 тис.

Як відомо, від 21 вересня, відколи у країні-агресорці оголошена так звана часткова мобілізація, вояків набирали без відбору і Росією прокотилася хвиля протестів. Також у російській столиці Москві чоловіків призовного віку, які підпадають під оголошену 21 вересня кремлівським диктатором Володимиром Путіним мобілізацію, почали вичисляти за допомогою системи розпізнавання облич.

Мобілізовані росіяни скаржаться на нелюдські умови проживання, пункти збору призовників нагадують загони для худоби – мобілізовані сплять на дерев’яних нарах або просто на підлозі в умовах тотальної антисанітарії.

Тим часом у Москві поліція проводить облави на безпритульних. Їм виписують повістки та відвозять до військкоматів, а потім відправляють на війну.

Наразі Росія має лише третину своїх ракет, які були в арсеналі РФ до повномасштабного вторгнення в Україну.

Міністр оборони Олексій Резніков розповів, скільки ракет залишилося в Росії для терору українців. За його словами, РФ витратила вже дві третини свого ракетного арсеналу.

Про це Резніков написав у своєму Twitter.

“Демілітаризація Росії. Застосовуючи сотні високоточних ракет проти цивільних об’єктів України, держава-агресор зменшує свої можливості по враженню військових об’єктів”, – заявив міністр.

Слід зазначити, що до початку повномасштабної війни РФ мала 900 ракет для “Іскандерів” наземного базування, 500 ракет типу “Калібр” морського базування та 444 крилатих ракет повітряного базування типу Х-101 та Х-555.

За інформацією Міноборони, тепер у російських запасах на дві третини менше ракет, ніж було до початку повномасштабної війни. Наразі Росія має ще понад 600 ракет різних типів, зокрема:

124 ракети для “Іскандерів”;
272 “Калібри”;
213 крилатих ракет типу Х-101 та Х-555.

Росіяни почали лупити зенітними ракетами по наземних цілях

Ще у перші тижні повномасштабного вторгнення багато штатних експертів телемарафону «Єдині новини», а також деякі військові експерти запевняли, що країна-агресорка «практично вичерпала свій ракетний потенціал». Глядача тішили прогнозами: обстріли ракетами українських міст, внаслідок яких руйнуються промислові, інфраструктурні та житлові об’єкти, скоро припиняться.

На жаль, цього не сталося. Почався восьмий місяць великої війни, але ракетні обстріли продовжуються. Так, темпи вже не ті, що навесні (до 70 ракет на день), тепер прильотів на порядок менше, проте все одно офіційні зведення щодня засвідчують: агресор завдав ракетного удару по тому чи іншому українському місту.

«Главком» перейнявся питанням, як окупанти вирішують проблему стрімкого скорочення сучасного ракетного арсеналу. Загарбники активно використовували його з самого початку вторгнення. З’ясувалось, що Росія вирішила проблему дуже просто: вона почала бити по наземних цілях ракетами, які зовсім для цього не призначалися.

Радянські ракети для російської армії
Для того, щоб заповнити дефіцит своїх високоточних крилатих і балістичних ракет, російський агресор ще в травні почав застосовувати радянські протикорабельні ракети Х-22, які були прийняті на озброєння ще в 1968 роцi. Вони призначалися для ураження авіаносних ударних груп (у тому числі за допомогою ядерної бойової частини), і тому особливої точністю не відрізнялися: яка різниця, де вибухне ядерна боєголовка – прямо над кораблем, або на відстані 500 м.

Але, зважаючи на все, запас Х-22 також добіг кінця, і тепер окупанти вирішили активно використовувати старі зенітні керовані ракети 5В55 від зенітно-ракетних комплексів С-300. Ця зброя призначена для знищення повітряних цілей, проте збройна скрута спонукає росіян до винахідливості…

Радянська зенітна керована ракета 5В55 була розроблена у 1978 роцi спеціально для комплексу С-300, та призначена для ураження літаків, крилатих та балістичних ракет. Існує чотири модифікації, найпоширеніша – 5В55Р, яка прийнята на озброєння у 1984 році. З 1992 року на зміну цим ракетам почали приходити більш сучасні, які зараз використовуються і зенітно-ракетними комплексами С-400.

Основні тактико-технічні характеристики 5В55Р
Довжина – 7,25 м
Діаметр – 0,5 м
Стартова маса – 1665 кг
Маса бойової частини – 130 кг
Кількість уламків бойової частини – 22 тис.
Ефективний радіус ураження бойової частини – 100 м
Максимальна швидкість – 2000 м/с
Максимальна дальність – 90 км
Як розповідає «Главкому» провідний експерт Центру військово-політичних досліджень Олександр Коваленко, зараз у Росії на озброєнні перебувають 125 дивізіонів С-300 – це 1500 пускових установок. Кожна установка призначена для запуску чотирьох ракет і ще дві ракети у запасі. Отже, виходить, що на початок широкомасштабного вторгнення противник мав на зберіганні мінімум 9 тис. ракет типу 5В55.

Втім, особливо лякатися цієї цифри не варто. Хоч ракети і розміщуються у герметичних транспортно-пускових контейнерах, що дозволяє не проводити технічне обслуговування протягом десяти років, найновішій 5В55 вже 30 років. А найстарішій – 44 роки. І невідомо, чи багато з них хоч раз проходили перевірку. Швидше за все – ні, адже на зміну приходили сучасніші зенітні ракети. І ось з’явився привід ці «старі консерви» утилізувати.

Заміна «мозку»
Перші відомості про те, що агресор почав використовувати по наземних цілях зенітні керовані ракети типу 5В55, з’явилися на початку липня і цей факт спочатку викликав певне здивування. Судячи з маркування, виявлені уламки дійсно належали ракетам від С-300, але постало питання – яким чином зенітною ракетою можна вразити наземний об’єкт?

Адже як працює комплекс С-300? Він знаходить ціль – літак або ракету, до справи підключається багатофункціональний радіолокатор підсвічування цiлi і наведення ракет, і дає 5В55 команду – куди летіти. Оснащена пеленгатором, вона «бачить» радіолокаційну станцію об’єкта, і, не долетівши до нього кілька десятків метрів, вибухає, буквально засипаючи ціль хмарою з 22 тис. металевих кубиків з гранню 1 см.

Якщо ракета у ціль не влучила (а ймовірність промаху – 70-90%), вона самоліквідується. Що цілком логічно – зенітно-ракетні комплекси призначені для захисту своїх об’єктів. У разі промаху ракета впаде на своїй території, навіть якщо і не вибухне, то все одно будуть руйнування. Щоб цього не сталося, i передбачено механізм самоліквідації.

Тепер уявімо, що таку ракету вирішили використати по наземній цілі. Якщо радар не дасть цілевказівку, їй просто не буде куди летіти. (На чому, до речі, заснований ефект протирадіолокаційної ракети AGM-88 HARM: вони «засліплюють» зенітно-ракетний комплекс, і він не може вказати ракетам, куди їм летіти). І зенітна ракета, випущена просто так, навіть якщо нахилити транспортно-пусковий контейнер у бік передбачуваної цілi, просто самоліквідується.

Є, звичайно, варіант, що на потрібному наземному об’єкті, на якійсь будівлі, буде встановлена авіаційна радіолокаційна станція (прилад розміром із мікрохвильову пічку), яку помітять локатори С-300 і наведуть на неї ракету. Тоді так, спрацює, і спрацює точно (тим більше що ціль нерухома). Але такий варіант передбачає наявність диверсантів, які у потрібному місці встановлять «маячок» (авіаційний радіолокатор). Це цілком можливо, але не масово.

До речі, існує версія, що точність влучання зенітної ракети у маєток генерального директора «Нібулона» Олексія Вадатурського – результат роботи саме такого диверсанта.

Але варіанти з роботою коригувальника – поодинокі. А застосування 5В55 по наземних цілях зараз досить масове. У принципі, застосовувати їх як ракети «земля-земля» можна, використовуючи командне наведення. Така опція була у першої модифікації 5В55: вводилися координати, і радіолокатор комплексу вів ракету до цiлi, коригуючи політ. Але у цьому випадку дальність стрільби обмежена дальністю радіовидимості і становить 25-30 км. А підвозити С-300 на таку відстань до наземної цiлi небезпечно, комплекс одразу ж накриють артилерійським вогнем. До того ж у більшості 5В55 блоки наведення не командні, а напівактивні – тобто радіопеленгатори.

Єдиний варіант – поміняти ракеті «мозок», встановивши замість радіопеленгатора інерційну або супутникову систему наведення. А краще – і те, і інше. Саме такі блоки наведення встановлюються на сучасних російських ракетах «Калібр» та «Іскандер» (при цьому додаються оптичні чи телевізійні головки самонаведення, для кінцевої ділянки польоту).

Ракети класу «земля-куди поцілить»
Тут треба зазначити, що саме відсутність у Росії через санкції «розумної» начинки для ракетного озброєння унеможливила подальше виробництво сучасних ракет («Калібр», наприклад, на 80% японський і американський, з російського там – хіба що корпус).

Тож на модернізовані ракети 5В55 ставлять інерційну систему наведення – це електронний блок, куди забиваються координати наземної цiлi, і гіроскоп, який стежить, щоби ракета під час польоту не відхилялася від потрібного напрямку.

Але гіроскоп – це все-таки механіка, чим далі об’єкт – тим більше накопичується відхилення, і у результаті воно може становити десятки метрів. Ракетні блоки GPS, які можуть скоригувати політ на кінцевій ділянці – дефіцитні прилади, а російська ГЛОНАСС (глобальна навігаційна супутникова система) теж особливою точністю не відрізняється.

Тож, що являє собою 5В55, яка застосовується за наземними цілями? Відібрали на складах ракету, що більш-менш збереглася, викинули з неї радіопеленгатор і поставили гіроскоп. Ну і замінили бойову частину з 22 тис. вражаючих елементів звичайною осколково-фугасною боєголовкою, адже від влучання «рідною» ефекту буде небагато.

У будь-якому випадку переналаштовані ракети для С-300 – це неприємно. Їх все одно дуже багато і вони стали зброєю проти мирного населення. Для суто військових цілей 5В55 малопридатні, їх навіть прозвали «ракети класу земля-місто». До речі, враховуючи максимальну дальність польоту 90 км, обстрілам зенітними ракетами найчастіше піддаються прикордонний Харків та Миколаїв, що знаходиться недалеко від лінії фронту. Найсвіжіший приклад: 22 вересня російські агресори випустили по Миколаєву дев’ять ракет від С-300. Частина з них прилетіла на територію морського торговельного порту, але по головної цiлi, нафтобазi, не потрапили.

Слід зазначити, що вирішення проблеми з російськими ракетами від С-300 просте: якщо на півдні України лінію фронту відсунути до Автономної республіки Крим, а Бєлгороду зробити гарне «щеплення», то 5В55 знову стануть для агресора марними – через невелику дальність польоту.

Від початку війни Росія запустила по території України близько 3000 ракет, зокрема старих радянських Х-22, які стерли з землі безліч житлових будинків, будівель цивільної та військової інфраструктури. Використовувати такі у міській забудові – воєнний злочин, адже вони настільки неточні, що уникнути жертв серед мирного населення майже неможливо.

Проте у РФ залишилося ще багато такої смертельної зброї – більше 2000, яких ворогу може вистачити ще на кілька місяців нанесення ударів. Такі цифри називає видання Forbes (щоб переглянути інфографіку, доскрольте новину до кінця).

Які ракети є в Росії?
Загалом у РФ на початок війни було майже 7000 ракет середньої та ближньої дальності дії (до 5500 км). З них майже половина – невисокоточні Х-22, Х-55, комплекси “Точка-У”.

На першому етапі вторгнення країна-агресор здебільшого використовувала ракети морського базування типу “Калібр” і комплекси “Іскандер”. Менше – ракети Х-101 і кілька разів заявляла про застосування останньої своєї розробки – Х-47 “Кинджал”.

“Оскільки Росія не розраховувала на тривалу війну, вона активно використовувала ці ракети, хоча їхній запас не був аж надто великим (2000-3000 одиниць). У травні з’явилися перші повідомлення про те, що Міноборони РФ починає шукати ракети “на стороні” – в Китаї, Північній Кореї та інших диктаторських країнах”, – йдеться у матеріалі.

Десь у цей час поширилася інформація про перші застосування окупантами ракет Х-59 – вони старі, ще 80-х років, але достатньо точні. Кругове можливе відхилення вказано менше 10 м, але Росія, як і СРСР, схильна перебільшувати реальну точність своєї зброї.

Недоліком Х-59 фахівці називають малий радіус дії – менше 300 км. Тобто цю ракету можна застосувати лише по прикордонних областях або в районі узбережжя Чорного моря. Також вона несе найменший заряд (до 300 кг) і не здатна зруйнувати великий об’єкт.

Альтернативою “Калібрам” на більшій відстані стали радянські Х-55 і їхня сучасніша модифікація Х-555. Але й ці ракети, наголошують експерти, вже не можна назвати високоточними. Для них кругове відхилення становить 20-100 м.

Також в Україні підтвердили застосування Росією комплексів “Точка-У”, які офіційно знято з озброєння її армії. Кремль навіть певний час заперечував використання цих оперативно-тактичних ракетних комплексів (ОТРК).

Російська “Точка-У” є зброєю масового ураження. Вона здатна вражати живу силу на площі до 30 га залежно від типу боєголовки. До того ж відхилення ракети може становити до 250 м.

Окрім цього, ракети до цих комплексів зазвичай дуже старі й існує високий ризик того, що вони взагалі не влучать у ціль. Тобто це дуже невибіркова зброя, яка завдає руйнувань на великій площі.

“ЗСУ також використовують “Точки-У”, але для них вони обирають великі цілі, на значній відстані від цивільної інфраструктури. Приміром, склади боєприпасів окупантів”, – пояснили фахівці.

Скільки ракет залишилося у РФ?
Росія вже використала для ударів по Україні близько 3000 ракет, хоча складно сказати, яких саме. Найімовірніше, ракет “Калібр” та “Іскандер” в окупантів залишилося небагато. Підтвердженням цьому стало те, що Росія б’є по українській території не тільки старими й дешевими ракетами, а й новими та дорогими. Наприклад, використовує протикорабельні ракети П-800 “Онікс” вартістю понад $1 млн за одиницю.

Окрім дороговизни, ці ракети ще й створено для зовсім інших цілей. Їхнє застосування по наземних об’єктах свідчить про те, що у РФ бракує більш дешевих ракет необхідної точності. Або ж країна-агресор не встигає постачати “Калібри” на Чорноморський і Каспійський флоти (звідки ними можна діставати до території України).

“Якщо у росіян справді закінчуються Х-101, “Калібри” і далекобійні ракети комплексів “Іскандер”, то з дальністю понад 500 км лишаються тільки старі Х-55 і Х-22. Але погана новина в тому, що цих ракет більше 2000 і їх може вистачити ще на кілька місяців бомбардувань. А їхня неточність може призвести до жахливих наслідків”, – констатують військові експерти.