Штрафуватимуть і роботодавців, і працівників.

В Італії вводять штрафи для невакцинованих від коронавірусу громадян старших 50 років. Розмір штрафу – 100 євро (3 108 грн).

Про це повідомляє La Repubblica.

Уточнюється, що нове правило набуває чинності від 1 лютого 2022 року. Також від 15 лютого штрафуватимуть і нещеплених співробітників приватних і державних компаній, а також фрилансерів. Щоб вийти на роботу, італійці повинні будуть показати “зелений паспорт” з відміткою про бустерну дозу вакцинації або перенесений коронавірус.

Відповідальними за перевірку в співробітників цього документу є роботодавці, яким загрожує від 400 до 1000 євро штрафу, якщо у підлеглого не буде “зеленого паспорта”. Самому співробітнику загрожує штраф у розмірі від 600 до 1500 євро.

Покарання не поширюється на тих, у кого є офіційно підтверджені протипокази до вакцинації.

Крім того, від 20 січня для відвідування перукарні та косметолога потрібно буде показати теж “зелений паспорт”, але без відмітки про бустерну дозу”, від 10 січня це правило пошириться на проїзд в громадському транспорті, від 1 лютого – на держустанови, магазини і банки.

Цю статтю спонукали написати події, які кожен день спостерігаю в Італії. Пише Українська газета в Італії
Що буде, якщо порівняти скільки заробляють українці в Італії, білоруси, молдавани і т.д., тобто вихідців з колишнього СРСР та італійці.

Які зарплати отримують тут наші робочі? Але швидше за коректніше поставити питання отримують і чи залишається на життя?

За українськими мірками отримують зарплати величезні, за італійськими – мізер. Але навіть ці гроші доводиться витрачати на проживання та харчування. В Італії вартість харчування і особливо проживання коштує значно дорожче українських, тому більшу частину зарплати «зжирає» оренда житла.

У північній Італії оренда самої маленької квартирки обійдеться мінімум в 500 євро, трохи більше – в районі 700 євро і більше. При середній зарплаті іноземців в 800 – 1000 євро, яка, до речі, значно нижча від зарплати італійців, після сплати оренди, комунальних послуг та харчування не залишається практично нічого.

Але…

Основну частину наших робочих тут складають жінки у віці 35 – 55 років. Працюють вони в більшості «баданте» – доглядають за літніми людьми, живучи у них вдома. Тільки це рятує їх і дозволяє економити на проживанні і частково на харчуванні. Але що це за життя?

Роками вони сидять зі старими, не можуть дозволити собі мати особисте життя, так і люди похилого віку бувають різні, часто далеко не подарунок. У підсумку життя так і проходить на обслуговування чужих потреб. Якщо ж роботодавець вмирає, то знайти нового стає все складніше.

Також часом спостерігаю ситуації, коли баданте працюють наші жінки у віці 60 років і старше, з працею і небажанням вже виконуючи цю роботу. І мені їх щиро шкода, адже вже їм потрібні баданте, але, на жаль, собі вони таке дозволити ніколи не зможуть.

А що італійці? А італійці жадноваті! Ні, не все, звичайно, є люди різні, як і у нас. Але в більшості своїй дуже скупі. Коли літнім синьорам потрібна будь-яка допомога по дому – замінити кран, розетку, поміняти вимикач, люстру, розібрати-зібрати меблі і т.п., вони звуть наших чоловіків, хлопців. І не варто дивуватися, якщо після години роботи, коли стоїш весь в поту, вона з великою гордістю дають 10 євро і запитують: «Ну як, нормально?». Ось вона скупість.

А тепер обгрунтую свою відповідь, а то хтось скаже: «Ну нічого собі 10 євро за годину, та це ж на гривні багато, ми так не отримуємо в Україні!». Для прикладу, тільки сам виклик будь-якого майстра в Італії, незалежно від того зробить він щось чи ні буде коштувати як мінімум 50 євро!!! І відразу згадую сьогоднішню історію, яка сталася зі мною. У моєму автомобілі прогорів глушник і я поїхав шукати СТО, щоб його замінити.

Самому все це зробити в Італії проблематично, ніде немає доступних підйомників або естакад, як в нашій країні. Ні, вони є практично на кожній заправці, але працювати Вам на ньому, швидше за все, ніхто не дозволить. Вони призначені тільки для роботи персоналу, в основному, по заміні масел.

Загалом, взяв я з собою новий глушник. Заїжджаю до першого горе-майстра. Питаю його, скільки буде коштувати заміна глушника. Він мені починає розповідати, що мовляв не знає, що в годину він бере 30 євро!!! і що скільки піде на це часу без поняття. На моє запитання, скільки він візьме, якщо піде на це 15 хв, став нервувати і взагалі відмовився що-небудь робити.

На другий СТО відмовилися що-небудь робити, мотивуючи це тим, що ставлять тільки свої запчастини. А глушник тут може коштувати і 100 євро плюс робота. Рахуйте самі. З України мені його прислали за 30 євро. На третій СТО кельму захотів 50 євро і запис аж на завтра.

Прикинувши, що якщо я віддам 50 євро за 15 хв роботи – то буду повним ідіотом, тому що моя дружина тут «тяжко працює» за 6 євро на годину, подякував і поїхав геть. Чи знайшов я в підсумку вихід із ситуації? Так, знайшов.

Знайомий італієць безкоштовно домовився на одній з заправок орендувати підйомник на пів години. Я самостійно замінив трубу глушника за 10 хв!!! Як бачите, місцеві роботяги менш ніж за 30 євро на годину не захотіли навіть розмовляти, хоча роботи виявилося всього на 10 хвилин.

А наш народ тут тяжко працює, в кращому випадку, за 10 євро на годину, миючи, перепрошую, дупи і унітази. Ось воно – життя іноземця. Так, що не думайте, земляки, що тут «медом намазано». Як кажуть, там добре, де нас немає!

Італійці записали зворушливе відеозвернення до самих себе 10-денної давності.

Дане відео було опубліковане в соціальній мережі Facebook, пише Вголос.

Люди пішли на такий крок через масштабну епідемію коронавірусу в Італії, де уже протягом 10 днів триває жорсткий карантин.

Вони закликали усіх залишатися вдома та не нехтувати простими заходами безпеки задля мінімізації ризиків зараження COVID-19.

Нагадаємо, в Україні офіційно підтверджено 14 випадків зараження коронавірусом, з них – 2 летальні.

Варто зазначити, що Кабінет міністрів України на три тижні запровадив карантин на всій території України для протидії коронавірус з Китаю. Кабміном запропоновано встановлення обмежень на проведення масових заходів, в яких запланована участь 200 і більше осіб. Але це не стосується заходів державної необхідності. Проведення спортивних заходів можливо з дозволу міжнародних організацій, без глядачів. Також Україна закриває кордони. Роботу метро, а також автомобільне, залізничне і авіасполучення між містами і областями від 18 березня в Україні також буде тимчасово обмежено.

Італійські карабінери розкрили організацію, що вербувала найманців для війни на Донбасі. Кілька людей заарештували, частину підозрюваних оголосили в розшук. Деякі з них досі перебувають на непідконтрольній Україні території Донбасу. Рік тому журналісти «Донбас.Реалії» вже розповідали про бойовиків угруповань «ДНР» і «ЛНР» з Італії і навіть зв’язалися з деякими з них.

Як склалася їхня доля і які наслідки для найманців матиме розслідування в Італії? Розбиралися журналісти спеціального проекту Радіо Свобода «Донбас.Реалії».

Слова «найманець» і «Донбас» лунають в італійських новинах. На Апеннінах розкрили схему з вербування бойовиків на схід України.

Розшуком потенційних найманців в Італії та відправленням їх на Донбас, за версією слідства, займалися під прикриттям гуманітарних операцій. Зокрема, серед підозрюваних осіб – Ораціо Ньєрре – італійський активіст, симпатик Росії та засновник організації «Координація солідарності з Донбасом». Створили її у 2014 році, того ж року Ньєрре разом із своїм соратником Лукою Пінтауді приїжджав в Донецьк, де зустрічався з тодішніми лідерами угруповання «ДНР» Павлом Губарєвим та Денисом Пушиліним.

Нині Ньєре і Пінтауді перебувають під слідством, але не затримані. На відміну від трьох інших підозрюваних. Згідно з даними газети La Repubblica, під арештом перебувають – італієць Антоніо Катальдо, албанець Олсі Крутані і молдованин Володимир Вербицький.

Основним стимулом для цих громадян є ідеологічне переконання
Лучано Трапанезе

Карабінери [поліцейський підрозділ в Італії, який входить до складу збройних сил та займається як поліцейською, так і військовою діяльністю – ред.] дізналися, що за участь у бойових діях іноземні найманці щомісяця отримували 300-400 євро.

«Відомо, що в Україні на війні, будучи у складі проросійського війська, платять небагато, адже найманцям можна заробити значно більше в інших збройних конфліктах. Тож, основним стимулом для цих громадян є ідеологічне переконання», – розповів «Донбас.Реалії» журналіст та керівник видання «OttoPagine» у місті Авелліно Лучано Трапанезе.

Після спецоперації карабінери оприлюднили відео, завдяки якому можна ідентифікувати одного із затриманих – Володимира Вербицького, який на Донбасі взяв собі позивний «Парма». Він пішов воювати у травні 2015 року, тоді ж вступив до лав угруповання «Русич».

Перші два місяці на Донбасі він не показував свого обличчя, але пізніше ховатися перестав. На одному з відео, яке бойовики виклали на YouTube видно, як його вчать коригувати вогонь артилерії. На камеру «Парма» розповідає – йому 21 рік і хоча виріс в Італії, куди батьки переїхали з Молдови, вважає себе «русским».

Італієць отримав «паспорт ДНР»

Другий затриманий Олсі Крутані – ветеран Чечні і власник спортзалу у Мілані, затятий прихильник російських бойових мистецтв. Саме під час таких спортивних заходів і обговорювали можливу відправку найманців на Донбас, пише видання «OttoPagine».

Катальдо став орієнтиром для тих, хто хотів вирушити з Італії до українських регіонів, щоб воювати в лавах пропутінського війська
Лучано Трапанезе

Свого роду посередником між бажаючими потрапити в Україну та тими, хто вже воює на Донбасі, виступав третій затриманий – Антоніо Катальдо.

«Антоніо Катальдо – ключова фігура в матеріалах розслідування правоохоронних органів міста Генуї стосовно найманців, які воювали у складі проросійських сил в Україні. Він вважається досвідченим найманцем, бо воював у Лівії, був у полоні бойовиків Каддафі, вишкіл і воєнну підготовку пройшов у Панамі. Він став відомим, бо інтерв’ю з ним показала відома італійська телепрограма. Він розказав про свій досвід найманця у світі та на Донбасі. Відтоді він став орієнтиром для тих, хто хотів вирушити з Італії до українських регіонів, щоб воювати в лавах пропутінського війська», – розповідає італійський журналіст Лучано Трапанезе.

В Італії також видали ордери на арешт ще трьох бойовиків: Андреа Пальмері, Габріеля Каругаті і Массімільяно Каваллері. Останній взяв собі позивний «Спартак», регулярно брав участь в зйомках телевізійних сюжетів на непідконтрольній Україні території, фотографувався з ватажком угруповання «ДНР» Олександром Захарченком, а в лютому цього року похвалився отриманням так званого паспорта угруповання «ДНР».

Каваллері – не єдиний з підозрюваних, який досі перебуває на Донбасі.

«Вітаю! Мене звуть Андреа Пальмері, я зараз живу в Луганську», – так себе представляв бойовик з Італії для відео сепаратистського змісту на YouTube.

Пальмері – ультрас з італійської Тоскани. На батьківщині у лютому 2014-го його засудили за побиття, але з-під домашнього арешту він втік до угруповання «ЛНР». Саме Пальмері, вважає слідство, був посередником для майбутніх найманців вже на непідконтрольному Україні Донбасі.

Рік тому «Донбас.Реалії» намагалися поспілкуватися з Пальмері в соцмережах, але він відмовився відповідати на питання журналістів. Натомість написав – «зустрінемось у Львові».

Після затримань в Італії Пальмері в Фейсбук виклав фото з окупованого Донбасу. І написав – «я терорист і визнаю це». Цього разу на повідомлення «Донбас.Реалії» відповів лайкою.

Бойовик з Італії: «Я вже їздив додому, відпочити. Тепер в Донецьку живу»

Незговірливий і третій з оголошених в розшук – Габріель Каругаті. Щоправда, рік тому він розповів «Донбас.Реалії», що після участі в бойових діях спокійно перетинав італійський кордон.

«Я вже їздив додому, відпочити. Тепер в Донецьку живу», – відповів бойовик на запитання журналістів «Донбас.Реалії» минулого року.

Габріель Каругаті – син одного з колишніх менеджерів правлячої італійської партії «Ліга». Її лідер Маттео Сальвіні очолює МВС країни і називає законною анексію Криму.

«Ця партія уклала так званий договір про співпрацю, меморандум про співпрацю, порозуміння з правлячою партією Росії – з «Єдиною Росією». Відповідно ще тоді, на самому початку, Сальвіні неодноразово заявляв про те, що з Росії слід знімати санкції», – зауважує експерт-міжнародник, аналітик центру KievStratPro Тарас Семенюк.

Прямого зв’язку між провідними італійськими політиками і найманцями слідство, принаймні поки, не знайшло. Автор видання StopFake Мауро Воерціо розповів «Донбас.Реалії», це той випадок, коли на Донбас їхали і скінхеди, і комуністи.

«Люди, яких заарештували, підтримують праві партії (неофашистів), але ми також знаємо італійців, прихильників лівих поглядів, які воювали на Донбасі. Вони об’єднались, тому що вони проти НАТО, США і є союзниками Росії», – розповів автор інтернет-видання StopFake, яке викриває факти неправдивої інформації про події в Україні, Мауро Воерціо.

«Ломбардія-Росія»

В матеріалах справи також згадується Ірина Осипова, дочка глави російського центру «Росспівробітництво» в Італії. Вона першою взяла інтерв’ю в Андреа Пальмері ще у 2014 році. У мережі є її фото з бойовиками угруповання «Русич». Того самого, в яке свого часу вступив один із нині затриманих в Італії на прізвисько «Парма».

Організація «Ломбардія-Росія» могла бути тим мостом, яка зв’язувала центр підготовки бойовиків з терористами на Донбасі
Тарас Семенюк

Осипова всі ці роки співпрацювала з крайніми правими італійськими політиками. У тому числі, в рамках асоціації «Ломбардія-Росія». Зокрема, на сайті асоціації є публікація про те, як делегація бізнесменів з італійського регіону Венето приїздила на непідконтрольну Україні територію, зайняту проросійськими бойовиками «ЛНР» і «ДНР».

«Ломбардія-Росія» – це така громадська організація, яка фактично налагоджувала комунікацію з Росією. За тією інформацією, яку ми маємо, – ця організація могла бути тим мостом, яка зв’язувала цей центр підготовки бойовиків з терористами на Донбасі», – стверджує аналітик Тарас Семенюк.

«Ця справа відкрила очі усім і всі знають, що подібні дії є злочином. Якщо і були бажаючі поїхати на фронт Донбасу, то тепер вони двічі подумають», – зауважує журналіст та керівник видання «OttoPagine» у місті Авелліно Лучано Трапанезе.

Інформацію про цих найманців італійським силовикам передало українське посольство. У місцевій пресі пишуть про 30 громадян Італії, які воювали на Донбасі.

ДИВІТЬСЯ ПОВНИЙ ВИПУСК ПРОГРАМИ «ДОНБАС.РЕАЛІЇ»:

Поліція Італії вилучила бойову ракету класу “повітря-повітря” під час операції, під час якої було знайдено арсенал зброї і затримані особи, які брали участь у бойових діях на Донбасі.

Про це повідомляє Європейська правда з посиланням на заяву поліції Турина.

“Розслідування почалося приблизно рік тому, коли поліцейський штаб у Турині почав стежити за деякими людьми, пов’язаними з політичними рухами ультраправих і які воювали в українському регіоні Донбас на боці сепаратистів”, – йдеться в заяві.

Зрештою поліції стало відомо, що один з підозрюваних незаконно зберігав арсенал зброї, у тому числі ракету класу “повітря-повітря” MATRA, яка стоїть на озброєнні Збройних сил Катару.

Арсенал був знайдений у провінції Павія. Поліцейські також вилучили 9 штурмових гвинтівок, кулемет Scorpion, 3 рушниці, 7 пістолетів, 20 багнетів, 306 частин вогнепальної зброї, 831 боєприпасів різного калібру.

В результаті спецоперації затримано трьох осіб: колишнього інспектора італійської митниці й активіста ультраправої партії Forza Nuova 60-річного Фабіо дель Берджіоло, 51-річного італійця Фабіо Бернарді і 42-річного швейцарця Алессандро Монті.

Двоє останніх були залучені до схеми продажу ракети.

Українець отримав у подарунок пам’ятну клубну футболку

Головний тренер національної збірної України з футболу Андрій Шевченко отримав пам’ятну нагороду від італійського «Мілана».

Відповідне відео опублікували у соцмережі.

#NOISIAMOILMILAN@jksheva7#UNODINOI
pic.twitter.com/qr28EdlL44

— MILANISTAXXXL (@VECCHIOCUORE72) January 26, 2019

Шевченко, який свого часу виступав за італійський клуб, відвідав матч 21-го туру чемпіонату країни на стадіоні «Сан-Сіро». До слова, у футбольному поєдинку зійшлися «Мілан» та «Наполі».

Відтак «Мілан» вручив своїй легенді пам’ятну футболку клубу. Натомість Андрій Шевченко у мікрофон прокричав міланським уболівальникам: «Ви назавжди в моєму серці! Уперед, «Мілан», уперед, «Мілан».

Зазначимо, Андрій Шевченко грав за «Мілан» упродовж 1999 – 2006 рр. Українець провів за клуб 227 матчів, в яких забив 127 голів.

”ІТАЛІЙЦІ ДИВУЮТЬСЯ, КОЛИ КАЖЕШ, ЩО УКРАЇНЦІ ЇДУТЬ НА ЗАРОБІТКИ, АБИ ПОТІМ ЗБУДУВАТИ ДВОПОВЕРХОВИЙ ДІМ”: СПОВІДЬ ЕМІГРАНТКИ

В Італії у мене чоловік. Він поїхав ще у 2000 році в Італію в місто Генуя. Хто б та й що не казав, але зберегти сім’ю, коли хтось один майже весь час за тисячі кілометрів, важко.

Спочатку ти сумуєш, тобі не вистачає людини, а потім починаєш відвикати. В один момент я зрозуміла, що треба їхати, бо так сім’ю точно не вбережеш.

Ми хотіли бути разом, робили для цього все можливе і таки зуміли зберегти сім’ю і навіть поповнити її.

– Коли саме ви виїхали та як довго до цього готувалися?

– У грудні 2006-го. Морально готувалася майже рік. Тут у мене батьки, сестра, друзі. Тут все життя, а там, в Італії – чоловік, якого кохаю і за яким сумую.

Найважче було зібратися з духом, усвідомити те, що все треба почати спочатку – робота, знайомства і, навіть, звички. Але довго тягнути з тим не треба, бо сумніви та переживання ростуть з кожним днем і чим далі, тим важче. Якщо вирішив – роби.

– Як проходила ваша адаптація до нового місця, життя, людей?

– Важко точно сказати. З одного боку, я їхала майже на все готове, бо за шість років чоловік знайшов житло, вивчив мову, облаштувався на новому місці, влаштувався на постійну роботу. Я не була тим заляканим емігрантом, який боїться кожного звуку і навіть не знає що й до чого.

Проте дуже незвичними були спосіб життя, звичаї, цінності. Тут люди зовсім інші, ніж в Україні. Вони цінують сьогодні, живуть в своє задоволення, мають різні хобі. Вони насолоджуються життям і роблять все для цього.

– Що вас найбільше здивувало?

– Люди й те, як вони відносяться до життя. В нас всі наживають маєтки, думають, що марка автомобіля чи телефону грає роль і показує твою «крутість». Тут все по-іншому. Звісно ж, тут дбають про фінансову та матеріальну складову, але найголовніше зовсім не це.

Головним досягненням для італійців є діти, самовдосконалення. Вони не думають про те, що у сусіда більше квадратних метрів, чи краща автівка.

Тут взагалі немає такого культу. Коли розказувала про це своїм рідним, то вони здивувалися, як так, заробляти по кілька тисяч євро на місяць і не вибудувати хоромів із двометровим парканом.

Так само дивуються й італійці, коли кажеш, що українці їдуть на заробітки, аби потім збудувати двоповерховий дім і майже такий самий паркан. Так, житло треба мати, але таке, яке раціонально підходить для вас і вашої сім’ї.

Ще однією дивиною для нас та них є культ роботи. В Італії люди не женуться за керівними посадами, не йдуть по головах, аби стати начальником. Навпаки, найбільше цінуються робітничі професії.

Як у нас кажуть «простий слюсар» (але дипломований спеціаліст) тут заробляє багато і може собі дозволити купити машину, квартиру чи навіть невеликий будиночок у передмісті, вивчити дітей, поїхати на відпочинок. Робітники задоволені своєю роботою і не хочуть її змінювати.

А у нас що? Кожен другий преться до влади, аби увірвати найбільший шматок і заробити. Так само відносяться до одягу та їжі. Навіть багаті люди можуть їсти піцу чи просту пасту, а не заморочуватися із фуа-грою чи ще чимось незвичним. До одягу взагалі відносяться просто.

Ніхто не ділить його на «святковий» та «буденний», як у нас, в Україні. Звісно, вечірнє плаття на роботу тут не вдягають, проте й не тримають його для світських вечірок чи офіційних зустрічей. Немає гонитви за брендами чи оригінальністю – що зручно, те й купують.

– Яке тут ставлення до заробітчан?

– Дуже добре. Взагалі тут до людей відносяться добре, незалежно від їх статусу, віку тощо. Тут можна зайти в бар у робочій формі і тебе не виженуть. А власник сам наллє коктейль, чи прибере після тебе. Людей цінують просто за те, що вони є, що з ними можна поговорити і дізнатися щось нове, обмінятися досвідом. А те, чим вони займаються чи де працюють – другорядне.

– До чого було звикнути найважче?

– До мови та цін. Італійську я почала вчити ще вдома, бо знала, що без неї важко, та й варіантів з роботою буде значно менше.

Проте розмовна мова відрізняється від літературної. Діалекти, вимова, навіть слова можуть різнитися. Навіть зараз я можу не розуміти деяких слів, хоч мову знаю досить добре. Стосовно цін, то дивно, адже при зарплаті у півтори тисячі євро (а то й більше) за кілограм хліба ти платиш лише чотири євро.

Найдорожче тут оренда житла і комунальні послуги, все інше (особливо фрукти) значно дешевше, ніж на Батьківщині, хоч і вищі заробітні плати.

– Ким ви зараз працюєте?

– Зараз працюю телефоністкою в асоціації інвалідів, фрилансером на італійському графічному сайті і маю кілька годин прибирання, як підробіток. Проте не можу присвятити свій час роботі повністю, бо маю маленьку дитину за якою сама доглядаю. Тому основний дохід на чоловікові.

– Які умови вашого проживання?

– Наразі ми орендуємо квартиру на кілька кімнат. Будинок новий у затишному спальному районі. Нам тут добре і поки ми не хочемо щось змінювати.

– А які умови інших заробітчан, ви знаєте?

– Лише про тих, з ким спілкуюся. Тут теж по-різному. Багато людей живе у тих господарів, у яких працює. Їм звільняють невеликі кімнатки з нормальними умовами.

Є й таке, що одну невелику квартиру орендує по 10-12 людей. На роботі один або два дні на тиждень дають вихідний, хоча є й такі, що працюють без вихідних.

– Чи хотіли б повернутися в Україну?

– Ми думали про це, але навряд. За стільки років Італія стала другим домом. Звісно ж, Батьківщину вона не замінить, проте нам тут добре. Тут друзі, робота, дитина вже звикла, скоро піде до школи. Наше життя тут.

Італійська компанія Piaggio, яка виробляє моторолери Vespa, працює над випуском роботизованої валізи Gita, який в автономному режимі рухається за господарем.

Про це пише Business Insider.

Наразі компанія тестує робота.

Робот-валіза обладнаний двома колесами. Його висота становить 60 сантиметрів, місткість – близько 32,5 літра. Валіза може перевозити багаж, не важчий ніж 20 кілограмів.

За задумом розробників, Gita може рухатися в одному темпі з користувачем, це відбуватиметься завдяки датчикам, які дають змогу роботові слідувати за людиною та уникати зіткнення з іншими учасниками руху.

Валіза може перевозити багаж, не важчий ніж 20 кілограмів

Дитина потрапила в реанімацію, відкусивши наркотик від “плитки”, знайденої вдома. Заарештовано батька дитини.

18-місячну дівчинку доставили в реанімацію лікарні Равенни з діагнозом отруєння наркотиками. Дитина проковтнула частину плитки з гашишу, знайденої у себе вдома. Батька дівчинки заарештували за зберігання наркотиків (в квартирі поліція виявила 62 грами гашишу).

Зараз дитина відчуває себе краще, але залишиться на ще кілька днів у лікарні. Допит батька в поліцейській дільниці показав, що дівчинка відкрила кухонний ящик, де лежав наркотик, поки чоловік розмовляв по телефону. Коли батько помітив, що малятко жує плитку, було вже пізно. Чоловік привіз дочку в лікарню самостійно. Батьки дитини, обидва італійці, корінні жителі Равенни, які раніше не були судимі.

Молодій дружині 85 років, чоловікові – 90: вони зустрілися в Алассіо і розписалися в комуні в 1971 році, проте завжди мріяли обвінчатися в церкві.

Умберто Маджі та Марія Тарантіні всю довге спільне життя мріяли обвінчатися в церкві, проте церемонію весь час доводилося відкладати.

Здавалося, мрії обох стати чоловіком і дружиною перед Богом так і не судилося здійснитися, але Умберто – людина слова, тому, незважаючи на свій похилий вік, чоловік вирішив зробити сюрприз своїй дружині, організувавши церемонію. Так, італійці, які проживають в будинку для літніх людей в Буссеро, повінчалися в 85 (їй) і 90 (йому) років.

“У 1971 році ми розписалися і так і не змогли організувати церемонію вінчання через брак часу, – пояснює синьйор Умберто, колишній головний лікар лікарні Сан-Маттео в Павії. – Я завжди знаходився між операційним і конгресами. Далі нам просто не щастило – то документи були прострочені, то перед самим вінчанням траплялися непередбачені події… Ми так і ніколи не дійшли до вівтаря“.

90-річний Умберто і 85-річна Марія повінчалися вчора в Буссеро. Наречена, як годиться, змусила гостей і нареченого трохи себе почекати. Марія сказала “так” своєму чоловікові під оплески запрошених, серед сліз і сяючих посмішок. “Наш час, нарешті, настав!”