Сьогодні, 15 липня, профільний комітет Верховної Ради погодив збереження Верховинського району.
Про це повідомили на сторінці Івано-Франківського регіонального відділення Асоціації міст України, пише Репортер.

«Сьогодні відбулося засідання Комітету з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування Верховної Влади України, на якому розглянуто питання внесення змін до проєкту постанови ВРУ «Про ліквідацію і утворення районів», в т.ч. і щодо формування АТУ субрегіонального рівня Івано-Франківської області», – йдеться в повідомленні.

Серед іншого розглянули та підтримали пропозицію про збереження окремого Верховинського району та включення Богородчанської громади до Івано-Франківського району.

Також члени комітету не підтримала включення до переліку районів області Долинського району, що за пропозицією мав складатися з діючих Долинського і Рожнятівського районів. Як і передбачалося, громади цих районів увійдуть до об’єднаного Калуського району.

Про це повідомив у мережі голова Верховинської районної ради Іван Шкіндюк.

Він повідомив, що на виїзній сесії під стінами парламенту розглянуть питання щодо збереження Верховинського району як окремої адміністративно-територіальної одиниці.

“Запрошуємо Президента України Володимира Зеленського, Прем’єр-міністра України Дениса Шмигаля, Голову Верховної Ради України Дмитра Разумкова, усіх народних депутатів України, жителів міста Києва та України”, – звернувся голова Верховинського самоврядування.

Верховинці проведуть мирну акцію, всі учасники будуть одягнуті у гуцульський стрій, гратимуть троїсті музики та трембіти, зазначив Шкіндюк.

Голова Верховинської РДА пояснив:

“Закон говорить, що відстань від населених пунктів до адміністративного центру має бути не більше 60 км, а доїзд – до 60 хвилин. Як нам бути і жити, коли в разі ліквідації району і об’єднання з Косівським районом відстань для більшості жителів району становить від 60 до 100 км через погані дорогі і які високо в горах взагалі відсутні, а доїзд до міста Косова від 2 до 5 годин? У нас дисперсна (розкидана) форма поселення”.

До виїзної акції протесту верховинці вдаються з розпачем.

“Чому нас не чують!? Чому хочуть знищити гуцульський субетнос!? Хто перед собою поставив таке руйнівне завдання!? Ми за реформи, але реформи для людей! Ми вижили під час окупації Австро-Угорської імперії, Польської, Німецької, Московської, чому нас зараз хочуть знищити!? Почуйте “SOS” гуцулів Верховинщини! Врятуйте і підтримайте нас”, – йдеться у зверненні голови райради в мережі.

Івана Шкіндюка підтримав нардеп Микола Княжицький.

“У вівторок у Київ приїжджають мешканці Верховинщини. Вони протестують проти проєкту ліквідації району. Людей зрозуміти можна. Колись у радянські часи деякі райони були більшими і послуги були далеко. Потім влада пішла назустріч людям. Люди переконані, що тепер добиратися у районний центр гірськими дорогами треба буде за сто кілометрів.

Знищення управлінського адміністрування з корупційною метою – злочин цієї влади. Лишіть райони у спокої. Досить колотити людей, замість того, щоб об’єднувати їх у часи випробувань та агресії. І “Європейська Солідарність”, і українське суспільство каже “Досить” владі корумпованих “профанів”, – висловився Княжицький.

Радниця голови Верховинського району Марія Маківничук пояснила необхідність його збереження на прикладі тепершньої ситуації із захворюваністю на коронавірус:

“Підхід до розвитку гірських регіонів має бути спеціальний.

Верховинський район – важкодоступний та оточений двома високими перевалами – Кривопільським (1013 м) та Буковецьким (835 м), що унеможливлює виїзд з району під час природних катастроф, стихійних лих у будь-яку пору року: чи влітку (потоп), чи взимку (заметіль, ожеледиця).

Нещодавно ми зіштовхнулися з проблемою доставки хворих на COVID-19 до опорної лікарні, бо дорогу засипало, розмило і виїзду не було. Аналогічна проблема те, що у зв’язку з великою поширеністю захворюваності в області наших пацієнтів перестали приймати у м. Косові, м. Коломиї, м. Івано-Франківську, а везли у м. Городенку за 110 км від Верховини (а якщо пацієнт з дальних присілків району, то це цілих 150-180 км).

Тому для гірського регіону має бути спеціальний підхід у реформуванні, розвитку та підтримці, адже це зовсім протилежне від рівнинних регіонів.

Всі люблять приїздити у гори і привозити своїх друзів/знайомих. Щоб було куди приїхати, до кого приїхати, відчути справжність Гуцульщини, нам потрібні жителі, що не виїдуть і які будуть впевнені у тому, що їхні батьки/діти/рідні та близькі у безпеці і їм не загрожує застрягнути під перевалом чи посеред дороги до лікарні.

Кожен громадянин нашої держави заслуговує на рівну доступність до послуг, на безпеку і впевненість у безпеці своїх рідних і близьких.

До зустрічі у Києві! Любителі гір, приходьте до Верховної Ради! Підтримайте нас 14 липня об 10:00 год.”.

У Карпатах зняли фотосесію “Hutsul women” для глянцевого журналу Lucy’s.

Американський журнал з Денвера відзняв колоритну фотосесію у Карпатах. Випуск журналу датований лютим 2020 року. На світлинах дівчата у гуцульських строях позують на фоні гір, інформує “Галка”.

“Гуцули – етнокультурна група, яка живе в українських та румунських Карпатах. Протягом століть тут було місце сили і містики, люди живуть у гармонії з природою – все це відбивалося на їхніх душах і поглядах”, – йдеться на першій сторінці журналу.

Фотографом виступив Сергій Хащиюк, а стилістом Богдан Петричук, який живе на Косівщині та за старими фото відтворює гуцульські строї.

Подивитися журнал можна за посилання зі сторінки 206: https://issuu.com/lucysmagazine/docs/vol51

Зірка шоу “Холостяк” Роза Аль-Намрі відпочиває на популярному курорті Буковель, що на Прикарпатті.

Колишня учасниця шоу “Холостяк”, яка надалі стала ведучою програми “Як вийти заміж”, поділилася яскравим знімком, зробленим в українських Карпатах. Дану світлину зірка виклала у мережі Instagram, інформує WestNews.

“Я люблю Карпати! Нарешті я тут! Обожнюю гуцульські жарти і пісні, дим чана з травами і своїх друзів, які продовжують вітати мене з Днем народження!” – підписала фото Роза.

XXI Міжнародна наукова конференція під назвою “Український феномен Гуцульщини: національний та європейський контексти” відбулася у Національному музеї народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Й. Кобринського.

Організатор – Всеукраїнське товариство “Гуцульщина”. Захід відбувся в рамках проведення ХХІV Міжнародного гуцульського фестивалю, йдеться в сюжеті каналу “НТК”.

Сьогодні основне дійство проходить на стадіоні “Колос”. Тут на гостей очікують майстер-класи у містечку майстрів декоративно-ужиткового мистецтва, яскрава конкурсна програма, молодіжна забава та багато іншого. Також відбудеться наймасовіше виконання “Гуцулки” для встановлення рекорду України. Спеціальні гості фестивалю – Дзідзьо, гурт “Гонта”, Роман Скорпіон.

Намалювали гуцулів у с. Ворохта. Така мистецька акція була проведена у рамках Першого спортивно-мистецького фестивалю “Віадук – арка, що об’єднує” до дня Міста.

Про це повідомляє Регіональний часопис “Яремчанський вісник”, що і ділиться світлинами з місця події. Художниками стали франківці – Марта і Юрій Пітчуки.

Жителі Гуцульщини створили унікальний світ дивовижних міфів і легенд, химерних прикмет і забобонів.

Кажуть: щоби зрозуміти гуцула, треба самому вродитися гуцулом. І йдеться зовсім не про специфічну гуцульську говірку, а про незбагненну своєрідність гуцульських традицій і звичаїв. Бо ще можна запам’ятати, що ґражда – це така гуцульська садиба, а маржиною гуцули називають худобу. Значно важче втямити гуцульські повір’я, в яких змішані язичеські вірування i християнство, випробувані століттями народні прикмети i просто забобони, пише Збруч.

Ще наприкінці 19 століття закарпатський священик отець Теодозій Злоцький зібрав цікавий етнографічний матеріал про гуцульські звичаї та вірування, який став основою для його праці “Забобони, вірування i деякі звичаї з середовища підкарпатського руського народу”, опублікованої в угорській газеті “Kelet”. Як стверджують сучасні етнографи, окремі з описаних Теодозiєм Злоцьким повір’їв побутують серед гуцулів i сьогодні. До речі, у цьому легко переконатися, просто приїхавши на Гуцульщину…

Щоб урожай не з’їв  хробак…

Обділені родючою землею гуцули готові життя покласти за кожен клаптик свого поля чи косовиці. Суперечки через межу в горах виникали і виникають досить часто. Тому, мабуть, i з’явилося у горян таке повір’я, начебто кроти – це ті померлі, які при таких суперечках за землю давали на суді неправдиву присягу. За це їх не приймають ні на тому, ні на цьому світі, тож вони розплачуються за свої гріхи під землею.

Світлина Миколи Сеньковського, 1930

Певна річ, зі скупих гірських ґрунтів гуцулам прогодуватися важко. Тож i доводиться їм трудитися на землі не лише з мотикою в руках, але й із дотриманням певних ритуалів. Скажімо, у деяких селах гуцули ніколи не посадять цибулю у середу, бо переконані, що тоді вона не виросте круглою. Тут також вірять, що не можна плювати на городі, бо від того зігниє капуста i часник. А ще на городі не можна їсти. Інакше весь урожай з’їсть хробак.

Світлина Миколи Сеньковського

Повір’я на Гуцульщині часто бувають пов’язані з релігійними святами. Так, у п’ятницю перед Трійцею вони втикають між капустою гілки ліщини i дуба, щоби на городину не нападали шкідники. А свято Введенія Богородицi (4 грудня) є першим днем ворожіння з коровами. Того дня гуцулка підсмажує чотири куски хліба, змащує їх медом, посипає сіллю i кладе в чотири кутки хліва, щоб корова почала добре доїтися.

У гуцулів існує багато ритуалів, покликаних захистити корову від відьом, які, за тутешніми повір’ями, забирають у неї молоко. Для цього корову, яка щойно отелилася i яку ще не ссе теля, переводять тричі через брилу камя’ної солі. Потім кожну п’ятницю корові дають шматочок з цієї солі, поки вона доїться. У день святого Юрія (5 травня) як оберіг від відьми на дверях хліва вішають борону. А напередодні цього свята корові змащують місце між рогами й хвіст часником та дьогтем і в чотири кути хліва кладуть часник, щоб відьма не зайшла.

Світлина Миколи Сеньковського, 1930

Існують також свої забобони у чабанів, які ціле літо на полонинах випасають худобу. Пастух, який вперше виганяє отару на пасовисько, мусить взяти із собою замкнутий замок, щоб паща звірів була замкнута цілий рік. Також впродовж того дня він не має права нічого їсти, щоб вовки не викрадали тварин. Цей звичай деякі дослідники пояснюють тим, що гуцули таким постом намагаються догодити Богові.

Не плюй у вогонь!

Виходячи з отарою на полонини, пастухи повинні також розпалити так званий живий вогонь: полум’я добувають тертям двох шматків м’якого дерева. Ватру мусять підтримувати весь час, поки перебувають на полонині. Взагалі ставлення до вогню у горян особливо трепетне, прикмет та забобонів, що стосуються вогню, у них чимало. Скажімо гуцули вірять, що, коли дитині подати хліб над вогнем, вона обов’язково виросте злодієм. А якщо хто плюне у вогонь, у того на язиці утвориться міхур. Гріхом також вважається кинути у вогонь волосся. Коли вогонь у печі сильно тріщить, гуцул скаже, що до хати прийде розгнівана людина.

Цікавими є гуцульські ритуали для порятунку від пожежі. Скажімо, щоби пожежа не поширювалася, треба голому оббігти довкола хати. Для цього ж сусідки перед домом мають обертати сито у напрямку протилежному до того, в якому рухається вогонь. А якщо хата зайнялася від удару блискавки, то загасити вогонь, вважають гуцули, можна тільки молоком.

У середу краще не хворіти

Вогонь – це лице Бога, кажуть гуцули i ставляться до нього з відповідною шаною, чекаючи магічної допомоги i навіть зцілення. Скажімо, побутує серед гуцулів думка, наче плаксиву дитину треба вночі помити, а воду вилити у той бік, звідки світиться далека ватра. I тоді дитина перестане плакати.

Загалом у гуцулів є багато рецептів для оздоровлення за допомогою різних містичних обрядів. Хворому, наприклад, миють руки i ноги водою, яку потім виливають на собаку, щоби шкодило собаці, а не йому. А коли весною принесуть з лісу перший букет сон-трави, одну квітку розжовують i ковтають, щоб цілий рік бути здоровим. При першому громі гуцули вважають корисним вдарити головою об камінь i говорити: “Тоді би боліла голова, коли захворіє се каміння”. Коли вперше загримить також добре було б  прикусити залізо, щоб зуби не боліли.

Хворого на сухоти на сонці обливають спеціально приготовленою рідиною. У горщик кладуть три головки часнику, заткані у картоплину, три камінці, ложку, п’ять веретен i ножик. Потім у горщик набирають води з поверхні річки з отвором за течією, а тоді до того всього додають попіл і варять протягом трьох діб до сходу сонця з таким замовлянням: “Пропади, хворобо, туди, де кури не кудкудачуть, гуси не гогочуть, куди вода не затікає, сонце не заглядає, місяць не засвітить, а то я тебе голками поколю, камінням розіб’ю, ножем розріжу, водою задушу, ложкою відстороню, веретеном відплету”.

Якимось фатальним днем гуцули вважають середу. Хто того дня захворіє, стверджує повір’я, той неодмінно помре.

Побачити, як відкриється небо

Під час Різдвяних свят, Нового року та Водохреща на Гуцульщині практикують різноманітні ворожіння. У Святвечір газда має відібрати у першого колядника палку i вдарити нею корову, щоб вона стала тільною. А ще гуцули вірять, що коли в перший день Різдва поститися i обвести стіл ланцюгом, тримаючи його там до Нового року, то вовки не нападатимуть на маржину.

Перед настанням Нового року на печі розкладають стільки гарячих вуглинок, скільки осіб є в сiм’ї, зазначивши, яка жаринка кому належить. Гуцули вірять, що члени сім’ї помиратимуть в тому порядку, в якому згасатимуть куски жару. У ніч на Хрещення гуцули чекають, що відкриється небо. Кому пощастить це побачити, той отримає те, що просить. Вважається необхідним попросити Бога, щоб душа потрапила в рай. А напередодні Водохреща гуцули добре годують худобу, щоб вона не нарікала на господарів. Вважається, що в ніч на Хрещення отримує здатність говорити i худоба, i взагалі всі живі та неживі предмети.

А для прогнозування погоди на цілий наступний рік гуцули ворожать на цибулі. У передвечiр’ї дня заговіння перед великоднім постом посипають сіллю 12 цибулин. Яка з них за рахунком на ранок стане дуже вологою, у відповідному місяці будуть дощі.

…Звичайно не всі вірування до сьогодні залишилися живими явищами у повсякденному побуті гуцулів. Але навіть ті повір’я, що звелися, як писав Теодозiй Злоцький, до “язичеських байок на християнських устах”, продовжують бути цікавими як етнографам, так i просто людям, які прагнуть пізнати незбагненну душу цього гірського народу.

Минулого тижня у підніжжі Чорногори проходили зйомки проморолика на підтримку національної збірної України з футболу.

“Футболісти із Михайлівської площі в Києві вирушає на тренувальний збір до Італії, а згодом на Євро-2016 до Франції.
Відрадно, що активну участь в зйомках взяв участь колектив Татарівського будинку культури “Березунка”. На тендітні плечі наших дівчат випала місія прання футболок наших збірників.
У добру путь, хлопці!” – написали у спільноті Татарівська сільська рада.

АВТОР – Nik Simcic