У Великий піст християни б’ють поклони, та не у всі дні це доречно

Як правильно це робити, пояснив отець Ростислав Будзан, член Літургійної комісії Архиєпархії УГКЦ.

– Що таке поклони? Коли їх слід бити?

– Вочевидь, слід почати з того, що в Церкві розрізняють великі (доземні) і малі (поясні) поклони. І лише у Великому пості б’ються великі. Назагал поклін – це вияв покаянної постави і знак почитання. І, припадаючи до землі, ми сповідуємо власну гріховність, а підводячись із колін – виявляємо визволення від гріха силою хреста Господнього, знак якого робимо на собі. Малі поклони робимо щоразу, коли хрестимося.

У всіх Східних Церквах, а перш за все у Церквах візантійської традиції, до якої належить Українська Греко-Католицька Церква, а також Православні Церкви, є великі поклони. Коли ми б’ємо їх, то, перехрестившись, повинні промовляти молитву святого Єфрема Сирина (IV ст.). А молитва “Претерпівий за нас страсти…” – це,
власне, дослівний переклад латинської молитви, тому почути її можна не на кожній парафії.

– Чи обов’язково поклони бити з молитвою, чи досить перехреститися, вживаючи традиційне “Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа Амінь”?

– Усе ж таки слід промовляти або Єфремову молитву, що є ідеальним у східній традиції, або “Претерпівий за нас страсти…”. Бо маємо чіткий церковний припис, де зазначено, що саме потрібно говорити при доземних поклонах.

– То коли заведено бити поклони?

– П’ять днів у тижні під час посту належить бити поклони. А в суботу і неділю – ні. Бо субота і неділя – це завжди радісні дні: у суботу було зішестя в ад Христа, а в неділю – воскресіння Ісуса Христа. Тому суботи і неділі цілого року ніколи не є постами, і в ці дні поклони не б’ють. Так само недоречно, коли люди б’ють їх
поза Великим постом — нема такого припису. Неправильно бити доземний поклін і під час Божественної літургії.

За матеріалами видання “Жіночий порадник”.

У соцмережах та смс-повідомлень часто надсилають “помічні” молитви. Однак, аби допомогли — їх слід розіслати ще 8-12 друзям. Якщо ж ігнорувати ці повідомлення, то, пишуть, буде біда.

У таких випадках ідеться не про побожність, а про магію, — розповідає піддиякон Володимир Мамчин, докторант Богословського факультету Інсбруцького університету Леопольда-Франца. – Молитва сприймається як заклинання. За матеріалами Жіночий Порадник

Не можна зводити Бога на рівень ідола, із яким можна вести “духовну бухгалтерію”: я тобі — молитву, ти мені — успіх. Справжні стосунки із Господом так не будуються. Слабкі у вірі люди спокушаються на такі речі. Та ці повідомлення нічого спільного із справжньою вірою та молитвою не мають.

— Феномен так званих “листів щастя” існує у різних варіаціях, — каже протоiєреєй Євген Заплетнюк, кандидат богословських наук УПЦ КП. — “Листами щастя”, які можуть існувати на папері, в електронному вигляді чи навіть у вигляді “єрусалимського тіста” вимагають ділитися з друзями. Це феномен, побудований на людському марновірстві та невігластві, що паразитує на страху, соромі та провині.

Цікаво, що часто в таких листах прямо фугують релігійні символи, згадки про святих, Богородицю чи Ісуса Христа. Однак церковним це явище не назвеш, а швидше антицерковним.

– Чи слід вірити людям, які говорять, що їм почало таланити після пересилання “листів щастя” або передавання тіста друзям?

-Дuявол буде робити все,лише б людина переконалася в реальності чудес поза Церквою. І це свідчення нашого марновірства. Віруюча людина боїться лише Бога, а не нещасть, які можуть статися через ігнорування повідомлень. Усі необхідні молитви надруковані в спеціальних книгах — молитовниках або молитвословах. Всі інші молитви використовувати не благословляється.

Що ж до “єрусалимського тіста”, то викидати його не варто. Краще спекти і з”їсти. Цей хліб немає ніякого відношення ні до Бога, ні до Церкви, ні до Єрусалиму чи Почаєва. Це всього лиш тісто, якому приписуються властивості, яких воно не має.

Богданна МАРТИНИК

«Мітинг за дружбу між народами» буде проходити 19-25 серпня в італійському Ріміні.

Як повідомляє «Благовіст-Інфо», цей найбільший європейський християнський форум проводить міжнародний рух «Спілкування і Визволення» («Comunione e Liberazione», CL).

Його щорічно відвідують сотні тисяч людей із різних країн. «Одні й ті ж сили рухають історію та роблять людей щасливими» («The forces that move history are the same that make happy man») – це ключова тема всього форуму, яку з різних сторін і в різних форматах розкривають численні заходи.

Даний день в народі має назву – Михайлове чудо. В цей прекрасний період часу багато хто згадує неймовірне диво, яке в свою чергу походить вкрай багато століть назад. Полягало воно безпосередньо в тому, що Архангел Михаїл врятував від руйнування церкву.

Віруючі люди в цей день згадують диво, яке сталося багато років тому. Приблизно в 4 столітті, за легендою, Архістратиг Михаїл врятував від руйнування християнський храм. Назв у цього свята, як виявилося досить багато – Михайлов день, Михайло, Михайла, михайлівські морози, михайлівські ранки, михайлівські заморозки, Михайло-архістратиг.

Народна мудрість говорить, що Михайло вкрай злопам’ятний і мстивий святий. У народі цей день називали страшним святом, тому що якщо порушити традиції і проявити неповагу до Святого Михайла, то покарання наступало в той же день. Люди похилого віку знають, що на Михайлове Чудо суворо заборонено працювати. Тих, хто не вірить в це повір’я, і ​​йде в цей день працювати, чекають неприємні сюрпризи – ламаються інструменти, робота не йде на лад і навіть можна отримати травму.

Обов’язково в цей день в храмі разом ставлять загальну свічку і служать молебень. Уже в церкви наші предки просили кожен про своє – хто щастя і миру в родині, хто достаток, хто здоров’я. Вони вірили, що в цей день можуть виповнитися будь-які бажання і мрії.

Іллін день – це свято на честь пророка Іллі зі Старого Завіту, яке християни святкують 2 серпня. Він був родом із Палестини, жив у IX столітті до н.е. За переказами, коли пророк народився, його батько побачив видіння, що достойні мужі вітали дитину, пеленали вогнем і годували полум’ям. За своє служіння Богові Іллю взяли на небо у вогненній колісниці. Про це повідомляє PRESS-ЦЕНТР.

Традиційно на Іллін день падає дощ. Вважається, якщо вмитися під ним, то можна вилікуватися від хвороб і прокази. Зазвичай в цей день уночі бувають грози і буревії. Якщо грім запалив хату, то таку пожежу, за віруванням, неможливо погасити, адже «як Бог запалив, то чоловік не погасить!». Поки йдуть грози, селяни запалюють перед образами свячену свічку, щоб захистити дім від негоди.

Після цього дня перестають купатися, встановлюється помірне тепло, день коротшає, а ніч – довшає. Після Іллі починають сіяти жито і пшеницю, селяни випікають урочистий хліб – караван із першого врожаю, який розрізали і роздавали членам сім’ї у порядку від найстаршого до наймолодшого.