Українські освітяни можуть встановлювати правила користування гаджетами з метою інформаційної безпеки та запобігання булінгу.

Кожен заклад освіти може визначити правила користування, такі як часовий проміжок, місце зберігання, доступність Інтернету та допустимий контент.

Надмірне користування телефонами у школі викликає занепокоєння у вчителів по всьому світу. Деякі країни на законодавчому рівні обмежують чи забороняють їх в освітніх закладах.

Тож і українські освітяни цікавляться, чи можуть вони встановлювати правила користування гаджетами серед учнів та чим керуватися у таких випадках. Роз’яснення на цю тему дає юристка Лілія Орел, пише 24 Канал.

Чи можуть вчителі обмежувати використання гаджетів
Юристка і психологиня Лілія Орел на своїй сторінці у фейсбук пояснила, що правила користування гаджетами у школі можуть встановлюватися з метою створення інформаційної безпеки та запобіганню булінгу.

А саме, відповідно до пункту 5 Розділу V “Порядку реагування на випадки булінгу (цькування)” затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України від 28 грудня 2019 року № 1646 до заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладі освіти, належать заходи щодо:

організації безпечного користування мережею Інтернет під час освітнього процесу;
контролю за використанням засобів електронних комунікацій малолітніми чи неповнолітніми здобувачами освіти під час освітнього процесу.
Отже, керуючись вищевикладеним:

З метою запобігання та протидії булінгу заклад освіти має право встановлювати правила користування гаджетами здобувачами освіти, зокрема передбачати їх використання лише з дозволу педагогічних працівників або забороняти їх застосування у визначених випадках.
Керівництво закладу освіти зобов’язане забезпечувати безпеку кіберпростору закладу (ст. 1 Закону України “Про освіту”).
Тому кожен заклад освіти може встановити свої правила з визначення часового проміжку користування, місця зберігання, доступності мережі Інтернет і допустимого контенту.

Питання булінгу у навчальних закладах стоїть дуже гостро. З метою його попередження та запобігання регулярно проводяться тренінги для освітян, бесіди з учнями, психологічні ігри, введено посаду офіцера Служби освітньої безпеки та телефон довіри, за яким можна повідомити про булінг.

Телефони гарячої лінії:

дитяча лінія 116 111 або 0 800 500 225 (з 12:00 до 16:00),
гаряча телефонна лінія щодо булінгу (цькування) 116 000,
гаряча лінія з питань запобігання насильству 116 123.

Український актор та режисер Олександр Мірошниченко розповів про своє бачення, чому діти не люблять читати. На його думку, попри те, що провину покладають на ґаджети та батьків, в цьому питанні значний приклад показують вчителі. Він задається питанням, чи багато педагогів приділяють час на читання літератури не повʼязаною зі шкільною програмою.

Мірошниченко в дописі у Facebook пояснює, що все починається в педагогічних вишах, де майбутніх вчителів не привчають любити читання, а вони, в свою чергу, не роблять це потім з дітьми. За його словами, це впливає і на виховання школярів.

“Одне чіпляється за інше. Якщо вчитель не привчений читати щось, за шкільну програму – кого він виховає? Ну добре. Залишимо термін “виховання” “за бортом”. Просто подумаємо який приклад вчитель може дати дітям. А ось тут ланцюжок вже тягнеться в педагогічні виші. Де не привчають майбутніх вчителів любити читання. А вчителі не привчають дітей. Коло замикається. Але винуваті, все ж таки, ґаджети та батьки”, – пише Мірошниченко.

За його словами, якщо задати питання освітянам про те, чи люблять вони читати, то можна вислухати емоційні обурення, яке “важке життя вчителя”. Він каже, що вони можуть посилатись на відсутність часу через навантаження та заповнення різних документів. Крім того, вчителі можуть поскаржитися на низьку зарплату. Проте Мірошниченко запевняє, що у дітей часу не більше, ніж у педагогів.

“У дітей часу не більше. Враховуючи кількість уроків, завдань та роблення уроків до другої ночі. Можна ще адвокатувати низькою зарплатою. От якщо б платили високу зарплату – читали б, а так не будемо. Але тут логіка явно шкутильгає. Я власне до чого веду? Ланцюжок”, – написав режисер.

Українська кандидатка педагогічних наук та старша екзаменаторка з кодування відкритих відповідей на завдання математичної галузі дослідження PISA Юлія Простакова розповіла, що дітей, які проводять багато часу за екранами ґаджетів, не можна вчити з крейдою та ручкою.

За її словами, таким учням потрібно створювати умови, аби вони щось будували, досліджували, рахували у графічному калькуляторі. Вона запевняє, що нічого поганого не станеться, якщо школярі будуватимуть графіки не на папері, а на екрані.

Про це освітянка розповіла в інтервʼю Новій українській школі. Простакова каже, що нині багато закладів освіти працює дистанційно, тож варто використовувати нові методики, які допомагатимуть школярам включатись у навчання. Педагогиня зауважує, що електронні пристрої часто використовуються як транслятори або фон, проте не як платформа, де можна зробити онлайн-дослід.

“Онлайн-інструменти для тестування чи опитування мають бути звичними на уроках. Це не повинно бути екзотикою або елементом відкритого уроку. Не можна вчити з крейдою і ручкою дітей, які не уявляють свого життя без ґаджетів. Нехай вони щось досліджують, будують, рахують у графічному калькуляторі. Нічого поганого не станеться, якщо учень чи учениця побудує графік не на папері, а на екрані комп’ютера, бо однаково треба знати, яку формулу ввести і як знайти точку перетину”, – ділиться викладачка.

Вона наголошує на важливості пояснювати дітям, як математика може бути повʼязана з життям. Зокрема, розказувати, в яких професіях вона необхідна. Таким чином, школярі розумітимуть, що цей предмет важливий для багатьох речей, а не лише тому, що його треба вивчити, аби скласти іспити.

Простакова радить також розвʼязувати з учнями практикоорієнтовані задачі, які мають зʼявитися в підручниках НУШ. Проте, за її словами, важливо, аби вчителі прагнули вчити по-новому, бо інакше користі від таких книг не буде. Зокрема, вона привела для прикладу результати дослідження PISA-2022, згідно з якими вчителі не хочуть сприймати зміни на краще, а реагують на них як на погіршення умов роботи.

Педагогиня каже, що коли школярі не розуміють, навіщо їм вчити математику, то в них падає мотивація до навчання, що призводить до виконання завдань абияк.

Заступник міністра освіти та науки України Михайло Винницький звернувся до батьків, учнів та вчителів. Посадовець закликав усіх учасників освітнього процесу більше приділяти уваги читанню.

В інтервʼю на Українському радіо Винницький зазначив, що нині діти читають набагато менше, ніж колись, і більше часу проводять у ґаджетах. За його словами, мова не йде про вміння читати, а про те, що як школярі засвоюють та аналізують прочитане.

“Читацька грамотність – це не про те, що не вміють читати, а про те, що не засвоюють те, що прочитане. Не запамʼятовують. Мова не йде про вміння читати – впізнавати букви”, – сказав заступник міністра освіти.

Така відповідь Винницького повʼязана з результатами національного дослідження PISA-2022. Згідно з ним, в школярів погіршились показники з читання, лише 59% досягли базового рівня. Такі дані говорять про те, що українські учні відстають від своїх однолітків з країн ОЕСР приблизно на два з половиною роки.

“Найважливіше, на що націлена PISA, це так звані компетентності. Це не тільки те, що я вмію прочитати, а що я вмію з цим зробити, що я прочитав. Чи можу я це переказати, засвоїти, проаналізувати і порівняти з іншим текстом”, – сказав Винницький.

Він також додав про піраміду якості. Зокрема, підкреслив, що діти, які відвідують ліцеї або навчаються у містах переважно не мають проблем з компетентностями з трьох дисциплін, які досліджувались на PISA. Проте, за словами службовця, є велике провалля між міськими та сільськими школами.

“Не обовʼязково кращу систему вищої освіти, але однозначно кращу систему шкільної освіти. Наша система вищої освіти непогана, а зі шкільною треба ще попрацювати. Нова українська школа – це про то”, – зазначив заступник міністра освіти.

В Україні під час навчального року 2022-2023 1,5 млн дітей навчались дистанційно.

Однак не всі школярі мають гаджети, що є проблемою для якісного освітнього процесу.

У Міністерстві освіти та науки запевнили, що школярі можуть безкоштовно отримати ноутбук чи планшет, та розповіли який спосіб це можна зробити.

Хто може отримати безплатний гаджет для навчання?

Першочергово скористатися такою послугою можуть діти з малозабезпечених або багатодітних сімей. Також внутрішньо переміщені школярі, діти з особливими освітніми потребами, інвалідністю або ті, хто позбавлені батьківського піклування.

У міністерстві зазначають, що пріоритетність також визначається по областях, де переважає дистанційне навчання. Зазвичай пристрої розподіляють пропорційно між цими областями України.

Перелік пріоритетних областей:

Чернігівська;
Сумська;
Луганська;
Харківська;
Дніпропетровська;
Донецька;
Запорізька;
Херсонська;
Миколаївська;
Одеська.
Як отримати ноутбук чи планшет?

Батькам потрібно написати заяву про потребу в гаджеті у закладі, де вчиться дитина. Школа, коли отримає планшети та ноутбуки, сама аналізує та вирішує як розподілити пристрої.

Міністерство освіти і науки наголосило, що не керує процесом, хто саме отримає цифровий пристрій і не може впливати на ці рішення.

Моніторити передачу гаджетів можна на дашборді від МОН. Школи можуть використати його, аби звірити кількість гаджетів з фактично наявними та поскаржитися у разі невідповідності.

Що робити, коли пристрій зламався

Бувають випадки, коли діти можуть випадково зламати гаджет, або ж він пошкодився через певну ситуацію. У такому разі батькам потрібно звернутися до свого закладу освіти. Оскільки школи є власниками отриманої від держави чи спонсорів техніки, вони мають намагатися забезпечувати відновлення пристрою самостійно.

Якщо пристрій не можливо зремонтувати, то школа мусить списати його за відповідною процедурою.

Без них дехто не може спокійно поїсти. А інші – заснути. Телефони й планшети настільки увійшли в життя сучасної дитини, що часом їхнє забирання приводить не лише до сліз, а й до повноцінних істерик. Згідно з дослідженнями, на Заході підлітки «сидять» у телефонах та інших гаджетах у середньому 9-11 годин на день (без урахування виконання домашніх завдань). Більше половини дітей визнають, що йдуть спати з телефоном у руках та перевіряють його в той час, коли повинні спати.

Черкащанин Віктор Євпак уже кілька років вивчає питання дитячої залежності від смартфонів та інших «екранів». Говорить, і сам колись мав таку проблему. У 2014-му разом із командою він створив мобільний додаток Kidslox, який дозволяє контролювати час використання дитиною смартфону, а також контент, який вона споживає. Сьогодні програма – одна з найпопулярніших у світі.

В інтерв’ю кореспонденту «18000» Віктор Євпак розповідає, як у світі борються із залежністю від девайсів, та чим їх можна замінити.

Чому надмірне використання мобільних девайсів – це небезпечно?
Небезпека криється у тому, що використання пристроїв має безпечний вигляд. Вони продаються як «крута» тема, яка «розвиває» дітей, робить їх розумнішими. Дослідження показали, що мобільні пристрої викликають на рівні мозку таку ж залежність, як героїн. Потрібно розуміти, що насправді для просування пристроїв збудована дуже сильна маркетингова «махіна».

Батьки думають, що можуть легко цьому протистояти. І це – ще одна небезпека. Якщо у сім’ї є дитина, залежна від наркотиків, то мати або батько розуміють, що не можуть це побороти, треба йти до професіоналів, у реабілітаційний центр. А з планшетом ти думаєш: навіщо кудись іти? Я батько, скажу «Ні», я у змозі сам це контролювати. Насправді батьки не можуть легко конкурувати з програмами, які викликають колосальну залежність.

Можеш на години забути про дитину й не думати, що з нею робити. Певною мірою девайси для дітей продаються їхнім батькам. Наприклад, за кордоном ця проблема більш поширена серед не дуже заможних сімей, у «робітничого» класу. Пояснення просте. Батьки приходять із роботи втомлені, працювали весь день, хочуть простого відпочинку. А в них є діти, які потребують уваги. Діти тягнуться до батьків, а ті не можуть дати цієї уваги, тому що хочуть сконцентруватись на чомусь іншому: спати, дивитись телевізор, побути з гостями. Найлегший спосіб заспокоїти дитину – це дати їй планшет або телефон. Такий собі новий «інструмент заспокійливого».

У групі підвищеного ризику – найменші
Для маленьких дітей телефони, комп’ютери й планшети – це зло. Їх треба заборонити до 2-3 років. Такої думки дотримуються члени Асоціації педіатрів Америки.

Через вплив девайсів діти починають говорити набагато менше і пізніше. Їхній світ концентрується на предметі, який до них у відповідь не розмовляє. До 2-3 років діти дізнаються 90% інформації, яка буде їм потім потрібна в житті. Відомо, що дитина вивчає інформацію по-іншому, ніж дорослий.

Якщо вони вчать, що таке цифра 5, треба побачити п’ять речей, відчути їх пальцями, погратись. Тоді дитина запам’ятає інформацію. Планшет і комп’ютер множать це на нуль і просто показують на екрані цифру 5. Як наслідок, мозок дитини неправильно записує інформацію, що ж насправді робить п’ять п’ятіркою. Замість розуміння кількісних показників вони бачать, що оце щось намальоване – п’ять. Але що це означає певну кількість речей, не розуміють.

Інтернет – також небезпека. Є багато поганих речей, як порнографія, насильство, педофілія, примушення до самогубства, булінг… Програма Кідслокс, яку ми створили, блокує більше 5 млн шкідливих сайтів. І ми весь час моніторимо появу нових. Ще одна проблема – використання девайсів у нічний час. Мозок дитини має заспокоїтись за 1,5-2 години до сну.

«Стрілялки» і шкода від них
Також у світі звертають зараз увагу на «агресивні» ігри. Доведено, що деякі ігри здатні впливати на психіку. Наприклад, «стрілялки». Постійний контакт із вбивством притупляє емпатію дитини, робить її менш співчутливою до болю інших людей. Мозок звикає, що це «норма».

Минулого року був на конференції в Бостоні. Там показували цікавий експеримент. Спортивний зал наповнюється дітьми, ставляться 50 комп’ютерів з одного боку, 50 – з іншого. На 50 комп’ютерах діти грають у «стрілялки», на інших – у футбол. Опісля дітей впускають у симульовану кімнату, де обігрують елемент, у якому треба проявити невеличке співчуття. Майже 100% дітей, які грали в «стрілялки», ігнорували проблему, на яку звернули увагу «футболісти».

Як девайси змушують нас реагувати на них?
Будь-який бізнес покликаний робити одне: заробляти гроші. Це нормальна комерційна складова. Виробники програмного забезпечення і планшетів, і комп’ютерів насамперед думають, як збільшити свої заробітки. Тому вони звертають свою увагу на нові ніші. Якщо тобі, як дорослій людині, продали телефон – ти стаєш «абонентом» певного бренду. За тебе битва закінчилась. Тож треба шукати новий ринок. Наприклад, дітей.

Засіб, який використовують для збільшення часу перебування людини за девайсом, називається «переконливим дизайном». «Переконливий дизайн» викладають у Стенфорді як науку. Професора, який усе це започаткував, звуть BG Hogg. Стенфорд – головний університет при Силіконовій долині, який генерує фахівців, які потім роблять круті додатки. Засновник руху навіть кічиться тим, що першими його учнями були хлопці, які зрозуміли всі ці поведінкові штуки й створили «Інстаграм».

Ідеться тут, звісно, не лише про сам дизайн, а більш глобально – про те, як поводить себе програма. Частково для цього використовується інстинкт страху. І він дуже круто реалізований.

От ти сидиш, і тут «дзинь» – сигнал сповіщення. Що ми думаємо перше? «А може, це щось важливе?», «Може, це моя кохана дружина?» «Може, це щось по роботі?» «Може, щось трапилось?» І що ти робиш? Відволікаєшся від важливої розмови з живою людиною, щоб приділити увагу чомусь неживому. Це дуже сильно генерує (особливо у дітей) розлад уваги (ADD). Опісля дитина не може спокійно сидіти на уроці 45 хвилин, тому що вона звикла, що кожні 5 хвилин її щось відволікає. До речі, як правило, всі ці сповіщення налаштовані за замовчуванням, одразу після встановлення програми.

Ще одна «тема» – кольори, які використовують розробники в мобільних додатках. Зазвичай сповіщення – у червоному кружечку. Де червоне використовується як щось позитивне? Нас із дитинства вчать, що червоний – це колір світлофора, червоне означає «приділи мені увагу», «зроби щось». Як варіант боротьби з цим дехто робить екран телефону монохромним. І тоді певний елемент залежності спадає.

У функціонуванні мобільних додатків використовують механізм із азартних ігор – за аналогією слот-машин у казино. Щоразу є хибне відчуття контролю і небажання щось пропустити. «Ось я натисну на важіль слот-машини – і це дасть мені якусь користь чи нагороду». Щось подібне до цього відбувається, коли ти скролиш сторінку у соцмережах.

Компанії дуже таргетовано рекламують свої товари дітям. Роблять це вишукано, діти потім приходять до батьків і кажуть: треба. Усе це через рекламу в іграх, на телебаченні.

Ще одна тема, яка активно піднімається останнім часом у світі – порушення прав приватності дорослих і дітей. Деякі компанії почали робити іграшки, які розмовляють із дітьми, слухають їх. Була спроба запустити барбі-ляльку, яка має штучний інтелект, слухає дитину, з нею починає розмовляти. З’ясувалось, що всі ці розмови записуються на сервер компанії Барбі.

Усвідомлюють проблему
Колись люди так само не розуміли, що паління цигарок несе небезпеку. Вважалось, що це модно, скрізь можна було палити. Потім провели дослідження, всі зрозуміли: куріння вбиває. Так само з наркотиками. Думаю, прийде час, коли щось схоже скажуть про девайси. Зараз на крупні компанії як Google та Apple йде великий пресинг за кордоном, їх завалюють петиціями. І вже є перші зрушення.

Google присвятив ¼ частину щорічної конференції цьому питанню. Якщо раніше тема була табуйованою, мовляв, як обмежувати те, на чому ми заробляємо. То тут вони вже розповідають про «цифрове здоров’я» і кажуть, що в новій операційній системі буде особливий функціонал, який показуватиме, скільки часу ти проводиш за девайсом. Натомість Apple розробив власний додаток, що допомагає відслідковувати час, проведений за девайсом.

У деяких штатах Америки уже на законодавчому рівні ухвалюють рішення про заборону користування мобільними телефонами у школах. У цьому є логіка – якщо вдома ти можеш для дитини встановити певні правила поводження з девайсом, то у школі це некеровано. Не так давно смартфони у школах заборонили і у Франції.

Як протидіяти?
Батькам треба знову стати батьками, а не менеджерами своїх дітей. Найкращий спосіб відволікти дитину від девайса – це заміщення. Не просто жорстко забрати, а замінити це чимось: настільні ігри, спорт, виїзні прогулянки, читання книг разом, спільний перегляд мультиків і фільмів, а опісля – їхнє обговорення. Може, інколи і в гру якусь зіграти, але разом із дитиною. Щоб дитина будувала стосунки не з гаджетом, а з живими людьми.

Є батьки, які просто забирають планшет. Я противник цього. Девайс – це як машина. Автомобіль – це інструмент, засіб пересування від точки А до Б, однак навіть у Правилах дорожнього руху написано, що це засіб підвищеної небезпеки. Телефон – це також засіб підвищеної небезпеки. І треба ставитись до нього не як до чогось «няшного» і красивого, а як до засобу підвищеної небезпеки. За умови правильного балансу і гаджет може бути корисним. Визнаний педіатрами баланс – дві години на день.

На власному прикладі
Із дружиною Кароліною маємо двох дітей: Миколу та Лізу. У будні дозволяємо їм гратись телефоном або планшетом 2 години. У вихідні – трішки більше, 3 години. Крім того, ми виставляємо на деякі ігри особливі обмеження – по півгодини, наприклад.

Із сином маємо правило: хочеш позависати на одну годину більше в телефоні – маєш годину почитати книжку. Купив йому хрестоматії з української мови, працюємо над читанням. Інколи шукаємо у планшеті невідомі слова. Це дозволяє показати, що корисного йому може дати девайс. Натомість заборонили купу речей, які йому непотрібні, деякі ігри. Тобто ми виставили нормальні обмеження, а не просто забрали і все. Згадайте, те саме ми всі кілька років тому робили з телевізором.

Діти – це як м’яка глина, їх можна «ліпити» до певного часу. Коли ти виставляєш нові обмеження, перші кілька днів відбувається звикання, може бути якийсь протест. Але якщо правило продовжує працювати, дитина звикає до нового статусу, і далі протесту немає.

Я така людина, що не можу робити щось, у що сам не вірю. Чотири роки сам мав залежність від девайсів. Якось усвідомив, що коли прокидаюсь, перше, що роблю – це дивлюсь у телефон. Здавалось, що це нормально, бо мені це треба для роботи. Але потім побачив, що такий самий приклад почали брати діти.

Маю таку звичку, як у комп’ютері, «мультитаскінг» – робити кілька справ одночасно. Дружина почала обурюватись удома. Мовляв, «Ти зі мною і не зі мною одночасно». Зрозумів, що в цьому є логіка. Зараз намагаюсь навіть комп’ютер залишати на роботі, а вдома віддаватися сім’ї.

Кілька років тому з дружиною також ухвалили рішення, що не беремо у спальню девайси. У нас двоповерховий будинок, залишаємо їх унизу на кухні. Раніше я використовував телефон як будильник, зараз просто купив звичайний будильник. Майже не дивимося нічого в ліжку. Зрозуміли, що краще засинати під книжку. Звісно, часом бувають винятки.

З родиною вечеряємо разом, спілкуємось, а потім граємо в якісь настільні ігри. Зараз наш фаворит – «Skip Bo». Виграє завжди Ліза. Ми граємо на повну, не піддаємось, а вона, п’ятирічна, все одно виграє (сміється, – ред.). Це маленька гра, тому зручно її брати з собою у подорожі, у ресторан, граємо, коли чекаємо замовлення.

На Буковині у сім’ї забрали субсидію, бо купили гаджети «Apple». Про це повідомляє Буковинська правда bukpravda.cv.ua з посиланням на начальника обласного департаменту соціального захисту населення Віталія Савкіна.

У Заставнівському районі особа отримувала субсидії у сумі 21 тисяча гривень, але при цьому мала змогу придбати продукцію компанії “Apple” на суму 52 тисячі гривень. Після перевірки органами соцзахисту субсидію забрали.

“За результатами цієї перевірки, в першому кварталі 2018 року від Міністерства фінансів України отримано рекомендації на припинення отримання субсидій для 179 тисяч осіб, із них за результатами перевірки підтверджено та призупинено переплат по 185 особах на суму 339 тисяч гривень. Не була винятком і наша область. Наприклад, у Заставнівському районі особа отримувала субсидії у сумі 21 тисяча гривень, але при цьому мала змогу придбати продукцію компанії “Apple” на суму 52 тисячі гривень. У Чернівцях одним із членів сім’ї, які теж отримували майже 21 тисячу гривень субсидій, було придбано запальничок на 100 тисяч гривень”, – розповів Віталій Савкін.

У департаменті соцзахситу зазначають, що отримувачі субсидій несуть повну відповідальність за подання недостовірних даних і зобов’язані повернути надміру перераховану суму житлової субсидії з місяця, в якому було виявлено порушення.

За інформацією департаменту соціального захисту населення Чернівецької ОДА, понад 130 тисяч домогосподарств в області отримували субсидії під час опалювального сезону.

Відтепер для користувачів Android-гаджетів доступна функція авторизації в додатку “Приват24” за допомогою відбитків пальців.

Про це йдеться на офіційному сайті фінансової установи.

Ця функція покликана додатково захищати власника смартфона від несанкціонованого доступу до його рахунках.

“Користувачі всіх гаджетів на платформі Android, які обладнані дактилоскопічний сканером, тепер зможуть заходити в додаток і підтвердити оплату не тільки за допомогою пароля, а й відбитками пальців. Така функція реалізована в новій версії програми Privat24”,– йдеться у повідомленні.

Додаток “Приват24” став одним з перших мобільних банків Європи, в якому була впроваджена технологія розпізнавання відбитків пальців.

Багато хто думає, що знає про свій мобільний телефон все.

Е-е-е, ні. Технології у нас час розвиваються досить швидко, і ми за ними трошки не встигаємо. Мобільний гаджет зараз лежить у кожного в кишені, та мало хто знає що в цій «слухавці» є багато таємниць.

Приховані можливості телефону стають доступними при натисканні певних комбінацій клавіш.

Їх насправді безліч, але одні з них підходять для всіх гаджетів, а інші тільки для конкретних моделей.