В одному із сіл Одеської області горе-мати посадила на ланцюг свою 11-річну доньку, щоб та не заважала їй та коханцю пиячити у сусідки.

Про це повідомляє ТСН.

Як зазначається, мати зв’язала дитину ланцюгом, котрим раніше припинала корову.

“До спинки дивана цей ланцюг був закріплений. І між собою нога з рукою теж були пов’язані. Сиділа, тряслася, вона боялася. Голодна”, – розповіла уповноважена особа з надання соціальних послуг населенню Руськоіванівської сільради Світлана Мотіна.

Раніше горе-матір у 12-ти градусний мороз вигнала доньку на вулицю, проте тоді їй нічого за це не було. На цей раз жінці загрожує до 12 років тюрми.

Працівники прикарпатської ювенальної превенції ретельно перевіряють кожну інформацію, у якій йдеться про ймовірну бездоглядність дітей.

Про це повідомляє Ювенальна Превенція Прикарпаття, пише Типовий Франківськ.

Поліцейські спілкуються з представниками місцевої влади щодо виявлення сімей, у яких батьки неналежно дбають про виховання дітей, а також перевіряють умови проживання неповнолітніх в родинах, що опинилися в складних життєвих обставинах.

Ювенальні поліцейські Долинщини днями провели спільні з працівниками служби у справах дітей та районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді перевірки таких сімей на території Вигодської ОТГ та Болехівської міськради.

Виявилося, що у двох випадках батьки малолітніх дітей нехтують піклуванням про них та їх вихованням.

За ухилення від виконання передбачених законодавством обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей на батьків складено адмінпротоколи за ч.1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

На відео чутно, як плаче дівчинка і  погрожує дорослим, що все розповість бабусі.

Подружжя з Ярославля зайнялася сексом під час прямої трансляції, причому їх анітрохи не збентежило присутність їх трирічної дочки. Дівчинка увійшла в кімнату, коли п’яні батьки “освоювали” соцмережі, і відразу ж заплакала, попередивши їх, що все розповість бабусі Поліні.

На кадрах чутно, як в кінці кінців 32-річний Микола К. і 23-річна Яна Л. сваряться через крики дочки. Жінка каже: “Я просто чисто відпочиваю”.

Про чоловіка і жінку, які живуть в Заволзькому районі міста, ходять чутки, що вони місцеві алкоголіки. Їхній вчинок викликав сотні обурених відгуків користувачів Мережі, після чого поліція почала перевірку. Зараз дівчинка перебуває в лікарні, де з нею працюють лікарі та психологи.

Японська поліція затримала чоловіка з дружиною, які 15 років протримали під замком в тісній кімнаті свою дочку, яку подружжя вважали божевільною. В результаті жінка померла від холоду і недоїдання.

Тіло 33-річної Айри Какімото було виявлено правоохоронцями в приватному будинку в Осаці після того, як батьки 23 грудня повідомили про її смерть. На момент смерті жінка зростом 145 сантиметрів важила всього 19 кілограмів.

55-річний Ясутака Какімото і його дружина 53-річна Юкари розповіли, що їхня дочка провела в кімнаті площею три квадратних метри останні 15 років після того, як в молодому віці у неї почали спостерігатися ознаки божевілля, що супроводжувалися спалахами насильства. У японському суспільстві, незважаючи на певні зрушення в свідомості останнім часом, люди з фізичними та психічними вадами досі можуть піддаватися осуду і осміянню.

У приміщенні, обладнаному в одноповерховому будинку сім’ї, була встановлена ​​камера спостереження і подвійні двері з замком, який відкривався тільки зовні. Дівчину годували лише раз в день. У кімнаті також знаходився саморобний туалет і труба, підведена до резервуару з водою зовні будинку.

Батьки зізналися, що виявили дочку мертвою ще 18 грудня, але не повідомили про це відразу, тому що хотіли побути з нею. На даний момент подружжя знаходиться під арештом за звинуваченням у незаконному позбавленні від тіла, хоча, швидше за все, в їх адресу будуть висунуті і серйозніші звинувачення.

Подружжю Кудрявцевих вже повідомлено про підозру у вчиненні злочину.

У понеділок, 24 липня, в Кривому Розі стало відомо, що 21 липня прийомним батькам Аміни Менго, чиї останки були виявлені в водоймі, повідомлено про підозру у вчиненні злочинів за 297 статтею Кримінального кодексу України (наруга над місцем поховання або над тілом померлого), і за статтями Кримінального кодексу 383 (завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину) і 384 (завідомо неправдиве показання). Рідна бабуся Аміни Елліна Менго розповіла, що вона підозрює, що її внучку вбили напередодні Дня дитини. Про це пише 1kr.ua, передають Патріоти України.

“Її, як цуценя вбили, над тілом познущалися. Дитина.. не похована, Кудрявцеви її вбили,” – розповідає вона.

“31 травня був День дитини, як я думаю, вони наголошували на тому, випивали. Весна важка була, а Аміна ревматик, видно крутили суглобчики, і вона плакала. Мабуть сильно дістала Таню (прийомну матір, – ред) І вона її прибила. Може так по попі дала, не розрахувавши силу, дитина-то кволенька. Навіщо над тілом познущалися? Може вони намагалися приховати сліди побиття? Дітей не годували молоком, м’ясом,”- додала бабуся.

Рідна мати Аміни на даний момент знаходиться в Арабських Еміратах і не може приїхати в Кривий Ріг, а бабуся не може стежити за дітьми через стан здоров’я.

Як повідомив начальник слідчого відділу КОП Олександр Гоптарєв, батько вказав місце поховання дівчинки.

Слідством встановлено, що 2 червня близько 21:00 батьки вивезли в сторону Миколаєва останки дівчинки і там спалили. Останки поховали в поліетиленових пакетах у водоймі.

При проведенні молекулярно-генетичного дослідження правоохоронці встановили збіг генотипів останків обгорілого тіла і зубної щітки. Ймовірність збігу майже 100%.

Максимко Ткачук з Турійська потрапив у жорна долі відразу після народження. Батьки залишили його немовлям на бабусю, потім розлучилися, створили нові сім’ї і… забули про первістка. 10 літ малюка ставить на ноги жінка, яка до сьогодні навіть не наважувалася оформити опікунство.

Доля подарувала Галині Ткачук двох діток – доньку та сина. Коли вони були зовсім маленькими, в дім «прийшло» ще одне немовля.

— У мене рідна сестра Неля, глyхонiма. Вона була вагітна, наpoдила дівчинку і написала від малечі відмову. Я перейнялася цим, кажу чоловікові: «Де двоє ростуть, третьому місце знайдеться». Він згодився, і ми племінницю Юлю до себе забрали. Догледіли до семи місяців, та сестра схаменулася, доньку забрала до себе. Тепер Юлічка вже має свою сім’ю, у неї все добре. Але коли від нас поїхала, мені стало дуже бракувати тієї третьої дитини. Була думка взяти собі немовля з будинку маляти. Але…

Власна сім’я розпалася, Галина була змушена з дорослими дітьми окремо винаймати житло, їздити по заробітках. Ніколи не опускала рук і шукала можливості, щоб забезпечити дітям нормальне існування.

Син Саша, як закінчив школу, вирішив не продовжувати далі навчання і подався шукати щастя-долі до Києва. Мати не перечила. Хоч хотіла, звісно, щоб хлопець отримав вищу освіту й вибився в люди. Але вибрав заробітки. Та не побув й кількох місяців, як повідомив: буде одружуватися! Й влітку привіз зі столиці студенточку з животиком, яка наpoдила сина.

У той час молодята ще не узаконили своїх стосунків. Але у свідоцтві про народження записали імена і тата, і мами. Зробили хрестини, назвали хлопчика Максимком і… поїхали назад до Києва.

На моє здивування «чому?», Галина Володимирівна лише знизує плечима:

— Невістка Люба закінчила із золотою медаллю, добре вчилася в інституті. Її мама мені дорікнула: «Ваш син змарнував моїй дитині життя». Я покинула роботу, попросила Любу перевестися на заочне й пообіцяла, що глядітиму Максимка, як вона їздитиме на сесії. Але мене ніхто не послухав.

Молоді батьки поїхали в Київ, залишивши дитину в селі, і… більше по неї не повернулися.

Жінці важко даються ці спогади. Спочатку мала надію, що все налагодиться. Брала внука на ручки, співала йому колискових й напувала розведеним коров’ячим молоком. Та з кожним місяцем надія на повернення сина з невісткою танула. Не тьохнуло їхнє серце ні тоді, коли бабуся споряджала Максима у перший клас, ні тоді, коли їхала з ним на перший конкурс талантів…

Доля обділила хлоп’я материнським теплом, але щедро обдарувала незвичайної краси голосом. Бабуся змалечку стала помічати, що малий підспівує усім рекламам, що йдуть по телевізору. Якось зустріла свого вчителя музики Віктора Скулинця й попросила хлопця прослухати. Той відразу взяв маленького таланта під своє крило. І вже у вісім років Максим здобув свою першу перемогу на всеукраїнському конкурсі!

Сьогодні за плечима хлопчика не один фестиваль не лише загальнодержавний, а й міжнародний. Слухати ліричні мелодії у виконанні Максимка Ткачука неможливо спокійно. Душа співає й плаче разом з ним…

— Хто допомагає з поїздками на конкурси в столицю? – запитую бабусю хлопчика, яка тримається за роботу двірника, аби мати хоч якісь засоби для існування.

— Ніхто, – ніяковіє. – Якщо конкурс організовує освіта, то, звісно, нам це нічого не коштує. Але ж більшість фестивалів не бюджетні. Аби зібратися на один, потрібні кошти і на одяг, і на дорогу, і на проживання з харчуванням. А в кого маю просити?

— Хоча б у батьків дитини.

Галина Володимирівна змовкає. А тоді зізнається:

— Син нічим не допомагає, а невістка, як вже дуже попрошу, перешле пару сотень гривень.

Видно, що жінка думає над кожним словом, бо не хоче нічого поганого казати про Максимових батьків, не засуджує їх – ні сина, ні невістку… Але мимохідь згадує факти, які красномовно показують їхнє ставлення. Як одного разу поїхала з внуком на конкурс у столицю, а в Києві саме був батько. На зустріч не прийшов. Іншим разом жінка у період відпустки на основній роботі поїхала на заробітки з внуком і дочкою і в супермаркеті зустріла Любу. Рідна ненька… відвернулася, вдала, що не впізнала сина зі свекрухою! Що ні тата, ні мами ні разу не бачили у школі (Максим навчається в турійській гімназії), а «мамою» називає тьотю…

— Але ж ви, як опікун, повинні мати якісь гроші, – випитую у жінки.

— А опікунство не оформлене, – відповідає.

Виявляється, за усі десять років, відколи жінка сама виховує внука, не отримала від держави ні копійки. Чому? Каже, цікавилася цим питанням, але її налякали, що раз не має власного житла, а тулиться на найманій квартирі, то дитину їй не дадуть. Навіть можуть в інтернат забрати! І вона більше не ходила й не питала. Влаштувалася на роботу двірником, аби мати постійний, хоч і мізерний дохід, й бути біля дитини.

Та виявляється, побоювання жінки були марними. Бо, як пояснив начальник служби у справах дітей Луцької міської ради Федір Шульган, ніде в законі не прописано, що наймане житло може бути перешкодою в оформленні опікунства. Порадив звернутися в службу у справах дітей за місцем проживання про підготовку висновку про доцільність позбавлення батьківських прав тата і мами, далі – в суд. Тоді клопотати про опікунство. Підтримка держави соціальних сиріт непогана – гріх від неї відмовлятися. Жінка уже почала збирати відповідні документи.

Тим часом щасливий Максимко повертається з нагородою з чергового конкурсу – отримав друге місце на міжнародному фестивалі «Перлина-фест». Мріє про наступні перемоги. Усі їх присвячує бабусі.

Волинська область