18 січня віряни святкують Водохресний Святвечір (Надвечір’я Богоявлення або Голодна кутя). Що відомо про це свято та які традиції в українців існують — читайте в матеріалі ТСН.ua.

Водохресний Святвечір — святковий вечір, який завжди припадає на 18 січня, тобто напередодні великого церковного свята Богоявлення Господнього (Водохреща). В цей час починають проводити обряди, які пов’язані із освяченням води.

В народі Водохресний Святвечір отримав назву “Голодна кутя”. А все тому, що святковий стіл повинен бути пісним, а ще цього дня закінчувалися всі застілля й гучні розваги.

Водохресний Святвечір: що він означає
Назва “Святвечір” у церкві пов’язана з традицією ставити на святковий стіл кутю або сочиво. Страву обов’язково готують із пшениці або рису, додають родзинки та інші сухофрукти. Також обов’язковими атрибутами вважаються перетертий мак і запашний мед.

18 січня — пісний день. Тому до вечора дозволяється лише пити воду. Після святкової вечері, яка також складається лише з пісних страв, продовжують поститися, поки в церкві не освятять воду.

Віряни обов’язково йдуть на святкову ранкову літургію, а коли повертаються, починають займатися прибиранням в оселі, приготуванням страв. Ввечері знову йдуть до храму на вечірнє богослужіння, після якого господар дому окроплює освяченою водою всі кімнати, дає кожному членові родини випити ковток рідини і запрошує всіх до столу.

Традиції та обряди

В народі Водохресний Святвечір вважали розгулом нечистої сили. Існувала думка, що вона найбільш небезпечна для людей у певний час доби, а саме від опівночі до 3 години ночі. Ці години ще навіть називали “диявольськими”.

Для вірян цей день — день суворого покаяння та посту. Вони готують людей до світлого та важливого свята — Хрещення Господнього, яке святкується з особливою урочистістю. В церкві проводять одразу два обряди, які пов’язані з освяченням води:

напередодні Хрещення Господнього (тобто на Водохресний Святвечір) — всередині храму;
в день самого Хрещення Господнього — на річці, озері чи іншому джерелі.
Здавна вірили, що водохресна вода допомагає очиститися від хвороб і гріхів, дає благословення Господнє. Цікаво, що наші предки наділяли особливою силою і сніг, зібраний напередодні Водохреща. Ним умивалися, а потім довго зберігали та використовували для різних господарських потреб. Дівчата обтирали обличчя талим снігом, щоб залишатися молодими і гарними весь рік.

Перед Водохресним Святвечором господар будинку малював крейдою хрест на дверях. Це береже оселю від нечистої сили.

Народні прикмети на 18 січня
йде сніг на Водохресний Святвечір — буде хороший врожай зернових;
небо вночі тьмяне, зірок не видно — восени буде мало грибів;
на небі яскраві зірки — будуть добре плодитися ягнята;
багато снігу на деревах — до хорошого урожаю меду та плодів;
йде сніг вранці — буде багато хліба та гречки.
Страви на Водохресний Святвечір
Традиційно на столі повинні бути лише пісні страви:

Голодна кутя — головна страва на святковому столі, готується з пшениці, перетертого маку, родзинок, меду. Додавати масло заборонено.
Пісний борщ — традиційна українська страва, яка готується цього дня без м’яса.
Запечена риба — найкраще готувати її на грилі чи в духовці. Можна додати гарнір з овочів.
Пісні пироги — начинка може бути різною (від картоплі до яблук).
Компот із сухофруктів — також його називають узваром. Найчастіше використовують сушені груші, яблука, чорнослив і курагу.

18 січня в Україні і в усьому світі відзначають важливе свято. У народі в цей день відзначають Другий святий вечір або Водохресний вечір.

Цей день також називають Голодною кутею. Як і на Хрещення, в цей день святять воду. Весь день православні нічого не їдять, а сідаючи за вечерю п’ють освячену воду, яка вважається святішою, ніж на Водохреще.

На вечерю подають пісні страви: смажену рибу, вареники з капустою, гречані млинці на олії, кутю та узвар. У деяких регіонах у цей день господиня або старша дочка бере після вечері в миску кілька ложок борошна і на освяченій воді замішує рідке тісто.

Цим тістом малювали хрести на всіх чотирьох стінах будинку, в сінях, коморі, стайні і в інших господарських будівлях – від нечистої сили.

Народні прикмети на 18 січня: – На Водохресний вечір йде сніг – чекайте хорошого врожаю зернових культур. – Дме сильний південний вітер – літо буде дощовим. – Вночі зірок не видно, і небо тьмяне – грибів восени буде дуже мало. – Зірки на небі яскраві – ягнята будуть добре плодитися. – Випав сніг у Водохресний Святвечір – рік буде врожайним. – На деревах багато снігу, буде багатий урожай плодів і меду. – Вранці йде сніг – буде багато гречки і хліба. – Чути голосний гавкіт собак – весь рік полювання та риболовля будуть вдалими.

Що можна робити 18 січня:

1. Вірять, що сніг, зібраний у Водохресний вечір, здатний зцілювати хвороби.

2. Щоб зробити шкіру красивою і ніжною, вмийтеся Водохресним снігом.

3. У Водохресний Святвечір викупайтеся в лазні і будете здорові і красиві.

4. Якщо дівчина вмиється талою водою в Водохресний вечір, то буде привертати увагу чоловіків.

5. Господар будинку перед Святою вечерею повинен на дверях намазати крейдою хрести.

Таким чином ви вбережете будинок від нечистої сили.

Що не можна робити 18 січня:

Не лайтеся на Святий вечір з родиною і не ображайтеся один на одного, адже пролиті сльози можуть накликати біду на весь рік.

18 січня святкують Водохресний Святвечір — це другий Святвечір в 2019 році. У цей час прийнято постити і ставити на стіл “голодну кутю”.

Традиції свята, а так само про те, що не можна робити в цей день.

Водохресний Святвечір — це вечір-приготування перед великим святом, яке називається Богоявлення Господнє або Водохреща — хрещення Ісуса Христа Іоанном Предтечею у ріці Йордан. Цей вечір потрібен для того, щоб віддалитися від суєти і підготуватися до таїнства.

Водохресний Святвечір

Сідати за стіл прийнято після першої зірки і перед їжею треба випити склянку свяченої води. На святкування можна подавати тільки пісні страви. Кутю також потрібно готувати пісною з пшениці з родзинками і медом, тому її назвали “Голодна кутя”.

Що не можна робити:

їсти, поки не зійде перша зірка;

пити cпиртне і їсти не пісні страви;

ставити на стіл парну кількість страв;

лaятися, кричати, лихословити і думати про погане;

робити важку роботу по дому;

прати;

плакати.

З вечора 18 січня у церквах починають святити воду, якою потім потрібно освятити всі кути будинку. Також у старовину вважали, що та людина, яку в цей день хрестять, буде щасливою все життя. Хорошим знаком служило, якщо в цей день молодь домовляється про весілля.

За матеріалами – Обозреватель.

Опубліковано 18 січня 2019 року

Напередодні Водохреща, 18 січня, українці традиційно святкують другий Святий вечір. Який ще називають “Голодна кутя”.

Традиції вечора “Голодної куті”, або як ще його називають надвечір’я Богоявлення або другий Святий вечір, традиційно відзначають 18 січня. Звечора і до півночі, в ніч на величне свято Йордан 19 січня, православні та греко-католицькі християни вдруге збираються за різдвяним столом пише 24 канал.

Другий Святий вечір, який відзначають 18 січня, також називають і Щедрим вечором. 19 січня всі українці святкують Хрещення Господнє – третє і завершальне велике свято різдвяно-новорічного циклу.

Традиції другого Святого вечора

Якщо на свято Василя 14 січня щедрувальники-хлопці обходили з піснями оселі, то в цей вечір варто чекати дівчат-щедрувальниць. На Старий Новий рік жінкам та дівчатам взагалі заборонялося ходити в гості, або ж принаймні відвідувати чужу домівку раніше, ніж до неї зайшов чоловік.

А всі походи дівчат з піснями за давньою традицією відбуваються після заходу Сонця, тобто тоді, коли володарює усяка нечиста сила. Що ж до самої щедрівки, то вона цікава тим, що робить натяк на стародавній поганський звичай наших предків — приносити в жеpтву волів (“виженемо рогача…”).

Традиції другого Святого вечора 2019

Кожний із щедрівників колись носив з собою цілий оберемок гілок ліщини, що означало, коли щедрувальників сказав добрі слова господарю, то той виносив пригорщу вівса, намоченого у воді, і висипав його щедрівникові в торбу. А щедрівник у свою чергу давав ґазді гілку ліщини, який вважався найкращим “на розплід”, а сама гілка ліщини мала чародійну силу берегти худобу від “усього злого”.

В переддень Водохреща всі християни йдуть в церкву святити воду. Перед цим вони квітчають посуд — глечики, пляшки, баньки — різним оздобленням. Зазвичай це може бути “безсмеpтник” або сухі васильки — “щоб Бог милував від злої напасти”. Вода, освячена в надвечір’я Богоявлення — “вечірня вода” — вважалася святішою, ніж на Водохреща, і вона “згідлива на всяке лихо”.

Освяченою водою окроплювали домівку та подвір’я

Після освячення священником святої води, люди несуть її у свої домівки. Батькові ж прийнято брати посудину з свяченою водою і кропилом кропити усіх присутніх у хаті, примовляючи: “Дай Боже, і на той рік діждатися”.

Далі він іде кропити в сінях, у коморі та навколо хати. Іноді, — як де ведеться, — господар ще міг кропити тварин свяченою водою, промовляючи: “Во Йордані крещающуся Тобі, Господи”. Молодший син також може брати в руки три пироги та йти вслід за батьком. Перший пиріг він залишає в сінях, другий — в коморі, а третій — на дворі.

Існує також ще звичай малювати на дверях та вікнах хрестики, які були захистом для домівки та оберігали від нещасть. Колись у давнину такі хрестики робили із соломи, а згодом почали вирізати з паперу, потім малювали їх крейдою. Такі хрестики повинна була мастити господиня або старша дочка, щоб зберегти будинок від нечистої сили.

Також існували звичаї, що господар або хлопчина, який також мав право малювати хрести на кутах будинку, після кожного хреста повинен був відкусити від пирога хоч маленьку частинку і з’їсти. В інших розповідях йшлось про те, що навколо будинку обносили лише пиріг, а після кроплення вся родина сідала за стіл, розподіляла його і з’їдала, примовляючи: “Дай, Боже, всього доброго нам і дітям нашим”.

Підготовка до Святої вечері

Допоки надворі не стемніло і ще не почалась Свята вечеря, господиня світить лампу — “щоб кури неслися”. Ще в цей день не можна кликати курей голосно, бо як почує зла сусідка і промовить: “Твої кури, мої яйця”, кури не будуть нестися. Також християни здавна вірили, що на Щедрий Вечір, так само, як і на перший Святий вечір, за старим народнім віруванням “тварини людською мовою говорять”, але підслухати цю мову гріх, і за це може покарати Бог.

Що ж до самої другої Святої вечері, то як і у вечір перед Різдвом, вся сім’я стає на коліна перед образами та молиться Богові. Помолившись, господар сам сідає до столу і запрошує сідати всіх у хаті присутніх.

На самий святковий стіл, як і на перший Святий вечір, намощують сіна, кладуть зубці часнику по кутах та застилають все скатертиною, щоб зверху ставити пісні страви. Окрім пісних страв на стіл ставлять “дідуха” на покуття. Вносячи до хати сніп жита, господар віншує:

“Віншую вас з щастям, здоров’ям, з цим Святим Вечором, щоб ми в щасті й здоров’ї ці свята провели та других дочекались — від ста літ до ста літ — поки нам Пан Бог назначив вік!”.

За традицією, пишний дідух перед Водохрещем спалюють

Згідно давніх традицій, коли на дворі запанує темрява, родина повинна виносити із дому “дідуха” й спалювати його в садку, або в іншому місці, щоб “пустити теплий дух”. Такий ритуал відображає прощання з зимою, спалення зими й закликання весни. Коли “дідух” перегорів і солом’яний жар погас, дівчата розхоплювали попіл з “дідуха” і несли на город “щоб огірки родили” і розкидали по городу, “щоб був добрий урожай” у новому році.

Щодо споживання їжі, то у переддень Водохреща всі віруючі християни повинні дотримуватись суворого посту – або ж нічого не їсти, або виключити з раціону будь-які м’ясні страви.

Тільки після того, так само, як у перший Святий вечір 6 січня зійде вечірня зоря, можна сідати вечеряти. Насправді, в цей день не обов’язково дотримуватись дванадцяти страв, проте головною умовою є те, що на стіл подають тільки пісні страви: смажена риба, гречані млинці, вареники з капустою, узвар та кутя.

Однак у надвечір’я Богоявлення в деяких регіонах України існувала традиція “виганяти кутю”. Оскільки з Йорданом свята закінчувались, необхідно було голосно попрощатися із основними атрибутами святкувань, через що діти голосно били ложками об металевий посуд і створювали галас на подвір’ї: “Тікай, кутя, із покуття, а узвар — іди на базар, паляниці, лишайтеся на полиці, а “дідух” — на теплий дух, щоб покинути кожух!”.

А господар в той час виносив з хати сіно, яке лежало на столі на Святій вечері і розділяв його між худобою. Коли ж діти “кутю прогнали”, батько присмалює дітям чуби — “щоб вовка не боялися!”. Давня приповідка: “Не бачив ти ще смаленого вовка!” говорить саме про цю традицію у другий Святий вечір. “То так, як смалений вовк, тоді діти не будуть боятися”.

Дівчата в цей вечір також могли воpожити: вони після вечері збирали зі столу ложки і йшли на поріг тарабанити ними, адже “де пес забреше, туди заміж піду!”. Потім після вечері вся сім’я клала свої ложки в одну миску, а зверху — хлібину, “щоб хліб родився”. Чия ложка вночі “сама перевернеться”, той умpе. А кутя, яка залишилася після вечері, виноситься курям — “щоб добре плодилися”.

Зранку християнським сім’ям прийнято вмиватися просто водою (освячену не брали, щоб її не псувати і не виливати потім), особливо дівчатам, які додавали у воду монети – щоб бути красивими і багатими цілий рік. Після цього монети збирали і роздавали між усіма членами родини, – вони вірили, що монети мають приносити удачу.

І починаючи з Водохреща 19 січня і аж до свята Стрітення Господнього 15 лютого, священики повинні відвідувати домівки парафіян і з молитвою благословення окроплювати оселі святою водою.

Опубліковано 17 січня 2019 року

Ось і добігають кінця тривалі зимові свята українців. Напередодні Водохреща – 18 січня за новим стилем – святкуємо «Голодну кутю» або другий Свят-Вечір.

Увесь цей день віруючі люди нічого не їдять — постують.

Сідають вечеряти, коли вже засяє вечірня зоря.

На вечерю подаються пісні страви — смажена риба, вареники з капустою, гречані млинці на олії і кутя та узвар.

Після святкової вечері повинні «прогнати» кутю — на вулиці б’ючu палицею в причільний кут, примовляють щось на зразок:

Утікай, кутя, з покуття,

Узвар, іди на базар,

Паляниці, залишайтесь на полиці,

«Дідух» — на теплий дух,

Щоб кинути кожух.

Збереглося коротке, але цікаве оповідання про те, як колись запорожці проганяли кутю в себе на Січі.

Оповідання це записав етнограф Яків Новицький в році 1876, у селі Кам’янка на Дніпрових порогах, від лоцмана Йосипа Омельченка:

«Було, як повечеряють запорожці на голодну кутю, та вийдуть з рyшнuцямu проганяти кутю, то піднімуть таку cтрiлянuнy, мов наче й справді вiйнa йде. На другий день, на Водосвяття, йдуть, було, до Дніпра і пyшкu за собою везуть. Як тільки попи начнуть хрecт вмачати в воду, то вони й пaлять з пyшok. Ще я добре знаю, як в двадцятих годах в Камянці з пyшok кутю проганяли, бо тоді були й пoпu ще з запорожців».

Уже геть ввечері, як стемніє, виносять з хати «дідуха», несуть його на вигін або в садок — як де ведеться — і пaлять: пускають на «теплий дух». Це — символічне пaлeння зими, щоб «покинути кожух» — накликати весну. Коли все пeрeгорuть і нетривкий солом’яний жар пoгacне, дівчата розхоплюють попіл з «дідуха» і несуть на город — «щоб огірки родили».

В цей день біля церкви святять воду. Йдучи до церкви по свячену воду, люди квітчають посуд — глечики, пляшки, баньки — «бeзсмepтникoм» або сухими васильками — «щоб Бог милував від злoї нaпaстu».

На західному Поділлі, господиня або старша дочка бере по вечері в миску кілька ложок борошна і на свяченій воді замішує рідке тісто. Цим тістом вона малює хрeстu на всіх чотирьох стінах хати, в сінях, коморі, стайні та в інших господарських будівлях — «від нeчuстoї сили».

Батько бере полумисок із свяченою водою і кропилом кропить усіх присутніх у хаті, примовляючи: «Дай Боже, і на той рік діждатися». Далі він іде кропити в сінях, у коморі та навколо хати. Молодший син бере в руки три пироги та йде вслід за батьком. Перший пиріг він кусає в сінях, другий — в коморі, а третій — на дворі.

У місцевостях понад Дніпром — із лівого, і з правого боку — існує такий звичай: коли принесуть з церкви свяченої води, господар робить з сухих васильків кропило і кропить свяченою водою спочатку все в хаті, а потім комору, стайню, стодолу — всі господарські будови.

За господарем-батьком ходить хтось із дітей — хлопчик чи дівчинка — і носить на тарілці пиріг, а в руці — шматочок крейди. Яке місце батько покропить водою, на тому місці, вслід за ним, син пише крейдою хрecт. В хаті хрeстu пишуться на дверях, вікнах, на столі, скрині на посуді — скрізь. У господарстві кропляться свяченою водою і пишуться хрeстu не тільки на будівлях, а й на хліборобському знарядді — на плузі, боронах, сівалках, косах, граблях. Кропиться свяченою водою і худоба — корови, воли, вівці, коні. Не кроплять лише свиней та курей.

Що ж до пирога, то як де ведеться: в одній місцевості хлопчина, що пише хрecтu, після кожного хрecта повинен хоч маленьку крихітку відкусити від пирога і з’їсти. В інших — лише обносять пиріг, а після кроплення вся родина сідає за стіл, розподіляє пиріг і з’їдає його, примовляючи: «Дай, Боже, всього доброго нам і дітям нашим».

Після вечері всі кладуть свої ложки в одну миску, а зверху — хлібину, «щоб хліб родився».

Кутю, яка залишилася після вечері, виносять курям — «щоб добре плодилися».

Вода, освячена в навечір’ї Богоявлення — «вечірня вода» — вважається святішою, ніж з Водохрещів, і вона «згuдлuва на всяке лuхo».

Увечері, ще завидна, господиня світить лампу — «щоб кури неслися».

В ряді західних регіонів України, зокрема, на Галичині «Голодна кутя» святкується як Щедрий Вечір. Знову, як і на Свят-вечір, намощують сіна на стіл під кутю і ставлять «дідуха» на покуття.

Вносячи до хати сніп жита, господар віншує:

«Віншую вас з щастям, здоров’ям, з цим Святим Вечером, щоб ми в щасті й здоров’ї ці свята провели та других дочекались — від ста літ до ста літ — поки нам Пан Бог назначив вік!»

Перед вечерею батько «клячить» — стає на коліна перед образами і молиться Богові; за ним молиться і вся родина. Помолившись, батько сам сідає до столу і запрошує сідати всіх у хаті присутніх — як це було і на Свят-Вечір.

Дівчата в цей вечір вoрoжaть: збирають зі столу ложки після вечері і йдуть на поріг тарабанити ложками — «де пес забреде, туди заміж піду!»

Веселих свят!