Після публікації другої частини доповіді незалежної комісії Всесвітнього антидопінгового агентства (WADA) під керівництвом Річарда Макларена стало ясно: Росія провела в Сочі справжнісіньку гібридну Олімпіаду. Проведення ігор на території імперії Володимира Путіна дозволило російським спортивним і медичним відомствам в тісній співпраці з Федеральною службою безпеки провести справжню спеціальну операцію по заміні допінг-проб російських учасників. При цьому мова йде не про окремих людей, а про справжню систему. Про застосування допінгу знали, очевидно, всі. Хвалений російський спорт – це коли злочинці змагаються із брехунами заради незаслужених медалей і дутих рекордів.

А після гібридної Олімпіади Путін, як і обіцяв своїй агентурі на українській території, почав гібридну війну з Україною. З моральної точки зору це практично те ж саме, що й допінг. Вводяться війська, яких немає. Обстрілюють українські міста – а потім в цьому звинувачують українську ж армію. Людей, які дотримуються норм міжнародного права щодо Криму чи Донбасу, оголошують злочинцями і репресують, а тих, хто порушує закон – кримінальників, бандитів, садистів і вбивць – оголошують героями, як це було з мерзотниками «Моторолою» і «Гіві». Перевернутий світ!

Те, що дійсно вдалося Володимиру Путіну – це не «гібридна Олімпіада» і не «гібридна війна», а гібридна Росія. Не тільки Путін розуміє, що російські спортсмени перемагали на Олімпіаді завдяки допінгу – це тепер знають і мільйони громадян Російської Федерації. Не тільки Путін знає, що і в Криму, і на Донбасі для окупації чужих територій застосовувалася військова сила – про це знали мільйони громадян Російської Федерації. Але воліли брехати, бо вважали, що для перемоги – спортивної або військової – всі засоби придатні.

Гібридність Росії – в тому, що більшість громадян цієї країни впевнені у необхідності і доцільності брехні заради досягнення власних цілей. У Росії брешуть буквально всі – перехожі на вулицях під час опитувань, журналісти в телевізійних ефірах, політики в парламенті і уряді, священики у храмах. Бреше патріарх Кирило, бреше прем’єр-міністр Дмитро Медведєв, бреше президент Володимир Путін. А коли брехня стає тотальною, люди, які говорять правду, виглядають справжніми божевільними.

Так вже було в Радянському Союзі. Брехали всі і всюди. На партійних і профспілкових зборах. На телеекрані. В офіційних виступах. Брехали комуністи, безпартійні, комсомольці, піонери. Навіть жовтенята теж брехали – їм з першого класу пояснювали, що можна говорити, а що ні. Брехали про окупацію Чехословаччини. Про війну в Афганістані. Про знищений південнокорейський «Боїнг». Про Чорнобиль. Про історію. Про релігію. Про науку. Взагалі про все.

Але, що найцікавіше – ця тотальна брехня Радянський Союз не врятувала. І гібридну Росію Путіна теж не врятує. Брехня – дуже хиткий фундамент для міцної будівлі.