Кароліна Мосейчук, яка запустила пральну машину з єнотом всередині, записала нове відео і продемонструвала, що тварина жива.

Тварина в центрифузі
21 лютого в соцмережах поширили запис сторіс 22-річної Кароліни Мосейчук, колишньої студенти Івано-Франківський юридичний інститут НУ “Одеська юридична академія”. Дівчина “зацентрифужила” єнота в пральній машині.

Благодійна організація “Дім Сірка” першою повідомила про цей випадок жорстокого поводження з тваринами в Івано-Франківську.

Увечері Кароліна Мосейчук опублікувала відео, де переконує, що тварина жива.

“Як бачите, мій єнот живий, не вбитий, не закатований. Їсть, грається, купається і прекрасно себе почуває”, – розповідає у відео дівчина.

Університет засуджує
Тим не менш, Кароліну засудили і у ВУЗі, де вона свого часу навчалася.

Керівництво, викладачі та здобувачі освіти Національного університету «Одеська юридична академія», включаючи філіали у різних містах КАТЕГОРИЧНО ЗАСУДЖУЮТЬ насильство над тваринами у будь-яких проявах. Нещодавно у соціальній мережі Instagram з’явились показові відео жорстких протиправних дій по відношенню до єнота від випускниці бакалаврату Івано-Франківського юридичного інституту НУ «ОЮА» 2021 року”, – йдеться в дописі на сторінці студради вишу.

Там відмітили, що якби Кароліна ще в них навчалася – її одразу б відрахували.

“Звертаємо вашу увагу на те, що жоден студент НУ «ОЮА» не дозволяє собі такої поведінки, та зауважимо, що у випадку з цією дівчиною відрахування відбулося би негайно! Також, ми сподіваємося, що Мосейчук Кароліна відповідатиме за свої дії перед законом нашої держави в повному обсязі”, – додають на сторінці студентської ради Національного університету «Одеська юридична академія».

Поліція почала перевірку
Поліція також почала перевірку за фактом жорстокого поводження з твариною

На відео, що опублікували в мережі, тварину помістили в сушку. А опісля побутову техніку увімкнули. Наразі поліцейські встановлюють особу правопорушниці, а також всі обставини події”, – повідомляє Поліція Івано-Франківської області.

В Італії відійшла до Господа Бога наша українка із Івано-Франківщини Наталія Равлюк- Sarkisyan. Нехай з Богом спочиває і вічна пам’ять! Співчуття рідним.

Зі святими упокій, Христе, душу спочилу рабу Твою, де немає недуги, ні смутку, ані зітхання, але вічне життя. Бо Ти єси Воскресіння, Життя і вічний Спокій, Христе, Боже наш, і Тобі славу віддаємо з Предвічним Отцем і Святим Духом нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

Царство небесне. Вічна пам‘ять.

Наталія Равлюк- Sarkisyan з синами

Франківка Любов Бублінська провела 35 днів у реанімації міської клінічної лікарні №1. Через COVID-19 її легені були уражені на 80%.

Суспільне розповідає про реабілітацію жінки, передає Фіртка.

Так, з діагнозом COVID-19 Любов Бублінська потрапила до лікарні 26 жовтня 2021 року.

“У мене тільки кашель був. Зробила флюорографію – почалася маленька пневмонія. Нюх втратила і я зрозуміла, що в то вже COVID-19. Ще вдома я ходила до сімейної лікарки та пила п’ять днів таблетки. Сімейна сказала, що то тільки початок, а вже в понеділок зробила рентген, то вже почалося в мене це”, — ділиться Любов Бублінська.

Перші три дні жінку лікували у міському перинатальному центрі, де тоді лікарі розгорнули додаткові ліжкомісця. Коли жінці стало гірше, то допомогу почали надавати медики міської клінічної лікарні №1. Проте стан хворої знову погіршився, і вона потрапила до реанімаційного відділення.

“Картина розгорілася на другий тиждень перебування у стаціонарі — так, 80%. Хоча кореляція між ураженням у відсотках і клінічним станом не завжди збігається.

У реанімації вона перебувала 35 днів, була у вкрай важкому стані, навіть такому, прекоматозному стані, що жінка не дуже це все пам’ятала. Лежала, потребувала догляду”, — розповідає заступник головного лікаря з медичної частини Ярослав Кобиляк.

Після реанімації Любов Бублінська проходить реабілітацію у терапевтичному відділенні № 2. Жінка вже почала самостійно ходити, але поки на невеликі відстані.

“Трошечки, знаєте, ноги тремтять, але ходжу палатою сама. Спочатку з підтримкою, бо вони трохи водили. Трохи чоловік водив”.

Жінка вже почала самостійно ходити, але поки на невеликі відстані. Пацієнтка ще продовжує дихати киснем і надуває повітряні кульки, щоб тренувати легені.
“Ще не можуть легені дихати самі. Чую, що мені важко, починаю кашляти, задихатися і тоді я дихаю. Годину можу без кисню, потім трошечки подихаю і знову під’єдную. Якщо сидіти – можу довго, ходити мені важче, бо коли більше навантаження на ноги – задихаюся”, – каже Любов Бублінська.

Перед хворобою Любов Бублінська планувала вакцинуватися.

“У четвер захворіла, а в суботу ми планували йти вакцинуватися. Думала, знаєте, ще трошки, й так дотягнулося”.

За словами Ярослава Кобиляка, за час пандемії у лікарні перебували понад 30 пацієнтів, які одужали після важкого перебігу COVID-19. З деякими із них медики досі підтримують контакт.

“Такі пацієнти “прив’язуються” і до персоналу, і, зокрема, до лікаря. З деким ми підтримуємо телефонний зв’язок, навіть так– вони приходять на повторний огляд за порадою. Це ще з 2020 року тягнеться. Слава Богу, вони відлучаються від кисню і починають працювати, живуть активним життям”, – пояснює Ярослав Кобиляк.

Раніше жінка звинуватила франківських медиків у вимаганні грошей.

Франківчанка Мирослава Молитовник відзначила, що двічі була у міському пологовому будинку і декілька разів у міській дитячій лікарні! Але такого відношення як у обласній дитячій лікарні на Коновальця вона ще не бачила, пишуть Версії.

Міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків привітав щасливу маму та вручив сертифікати для кожного малюка.

Про це Руслан Марцінків написав у Фейсбуці.

“Одразу трьох маленьких франківців народила щаслива мамуся. Вручив їй подарункові сертифікати для кожного малюка. Цьогоріч сам став батьком вдруге, тому знаю, яка це радість. Побажав діткам здоров’я, а мамі – щоб дітки спали вночі”, – зазначив мер.

Після приземлення, жінка переконує, пережила клінічну смерть, споглядала власне тіло, як люди юрмилися навколо, як збирали її кросівки, а хтось ще закричав: «Ану обережно з тапчаном! Не бачиш, у неї нога обірвана!»… Коли розплющила очі, побачила лікаря й встигла сказати лиш: «Рятуйте мене!» І відключилася.

Франківчанка випала з 10-го поверху і вижила. Довгі місяці в лікарняних палатах, досі мордують пекельні болі, але живе надією нарешті випростатися на повен зріст і знову самотужки ходити. Для цього потрібна дорога операція, а ще щодня необхідні ліки, продукти і чимось платити за житло. Однак і мотивація в жінки потужна – каже, що хоче почати зовсім інше життя, не таке, як колись, пишуть Версії з посиланням на Галицький кореспондент.

Коли все летить шкереберть

Ніхто з нас не знає, коли нам судилося літати, а коли – падати. Багато чого в нашому житті залежить від нас, але іноді все летить шкереберть… В житті 31-річної Ірини Купки було все: сім’я, друзі, дім, краса і здоров’я, улюблена робота. Вона багато років працювала в церквах і золотила іконостаси, реставрувала ікони на висоті, а потім… упала.

Півтора року тому трапилася біда – жінка випала з вікна 10-го поверху житлового будинку і відтоді бореться за життя. У неї поламаний хребет, постійно треба ліками глушити нестерпний біль від защемлення нервів, так званий синдром кінського хвоста.

Необхідна операція, вартість якої близько півсотні тисяч гривень. Окрім цього, постійно треба купувати медикаменти, їжу, засоби гігієни, підгузки. Доходів Ірина не має, лише пенсія по інвалідності – півтори тисячі гривень… Біда і з квартплатою. Також є борг за комунальні послуги.

Нині вона переосмислює все, що було колись у її житті, вчиться жити сама і… без алкоголю. Іноді, аби це усвідомити, треба гепнутися аж з 10-го поверху. Мріє нарешті випростатися на повний зріст, самотужки ходити, знову обіймати донечку і повернутися до улюбленої роботи.

«Рятуйте мене!»

«Один, два, три…» – встигла порахувати Іра під час падіння. Каже, що дуже добре це пам’ятає.

Того вересневого вечора надворі було сиро, дощило. Жінка була вдома, трохи п’яна – на той час вона ще полюбляла заглядати до чарки. Іра захотіла курити. Надвір було ліньки виходити, тому підійнялася на 10-ий поверх. Всілася на підвіконні, що на загальній площадці. Ноги під себе. Відчинила вікно. Курила. Коли викидала недопалок, Ірину хитнуло… не в той бік.

Після приземлення, жінка переконує, пережила клінічну смерть, споглядала власне тіло, як люди юрмилися навколо, як збирали її кросівки, а хтось ще закричав: «Ану обережно з тапчаном! Не бачиш, у неї нога обірвана!»… Коли розплющила очі, побачила лікаря й встигла сказати лиш: «Рятуйте мене!» І відключилася.

«Провісників тієї біди було багато, ось тільки я запізно їх розпізнала, – згадує франківчанка. – Наприклад, коли ми закінчували мій останній об’єкт, напередодні трагедії, колеги чомусь по кілька разів на день повторювали одне й те ж: «Іро, будь уважна…», «Обережно!». Також на своїй сторінці у соцмережі я чомусь оновила головну світлину – обрала фото птахи під час нічного польоту…»

Травматолог Олег Федунків, який лікує Ірину, називає дивом те, що жінка вижила. «У неї був важкий перелом поперекових хребців і крижової кістки, потім зрослося не так, як треба, – продовжує лікар. – Це називається «неправильно консолідований перелом». Тому зараз є парез нижніх кінцівок – затерпання, погано працюють судини. Також після травми виник великий абсцес на сідниці. На щастя, все пролікували, загоїлося, хоч і лишилися певні наслідки. Операція здатна їй допомогти вирівнятися і знову самотужки ходити, але це хірургічне втручання є і складним, і дорогим. Робити треба якнайшвидше, бо ж з часом у місці травми утворюються спайки. Однак перед цим необхідно ретельно обстежити її поточний стан, наскільки організм готовий до операції».

На початках колеги-художники дуже підтримували Ірину грошима на лікування. Також зібрали кошти в школі, де навчається її донька. І волонтери долучилися. Наразі збір фінансів і будь-якої іншої допомоги координує та контролює керівник освітньо-благодійного проекту «Янголи поруч», франківчанка Ореста Возняк.

Як розповіла соціальний працівник Тетяна Огерук, ситуацію ускладнює те, що Ірина Купка прописана в іншому місті – там, де мешкає чоловік із донькою. Тому її неможливо влаштувати ні в Івано-Франківський геріатричний пансіонат, ні в хоспіс.

Ціль – вижити

Іра змалку звикла до боротьби за виживання. «Мої колеги не раз мені казали: «Ти живуча, як кішка – завжди можеш сама собі витягнути кістку з горла», – сміється вона.

Батька Ірина не знала, а мама постійно була п’яна. Дівчинка сама ходила в дитсадочок і школу, їздила в село, доглядала за молодшими братом і сестрою, готувала їсти. І навіть гроші заробляла – комусь допоможе на городі, десь поприбирає – і вже є на якісь продукти.

«Коли в дитсадку питали, ким мрію стати, я поняття не мала. В мене була єдина ціль – щоб ніхто з нас не був голодним, щоб ми просто вижили, – пригадує вона. – Все самі робили. Пам’ятаю, як із братом (а ми тоді ще геть малі були) самотужки накрили різдвяний стіл – наварили картоплі з м’ясом… »

Іра дуже не любить згадувати своє важке дитинство, намагається стерти погані сторінки з пам’яті, як файли з комп’ютера.

Потім дівчина жила в школі-інтернаті. Далі скочила в доросле життя. Ціль лишалася та сама – вижити. Без даху над головою – квартиру мама пропила. Іра вчилася в училищі, десь у той час і познайомилася з товариством місцевих митців. У реставраційних проектах працювати починала з самих низів. Спершу виконувала чорнову роботу: шліфувала, фарбувала… А потім спробувала золотити. Так Іра багато років була позолотником-реставратором, працювала із сусальним золотом. Каже, що таких фахівців є дуже мало.

«Ось бачите цей храм, – жінка показує світлини в друкованому каталозі. – Тут наша бригада повністю зробила реставрацію… А ось це моя робота… У храмі в Криму. Це ще до війни було… Працювала і в Франківську, і в Крилосі…»

Тепер лише так

Тепер, коли Іра приходить до свого лікаря на огляд, він усміхається: «О! Пташка прийшла!» Друзі, ті, що ще лишилися, називають її восьмим чудом світу.

Надворі вона пересувається на візку, вдома – за допомогою ортопедичної палиці. Розігнутися на повний зріст не може, ходить зігнута буквою «Г». Рецептурні ліки, які полегшують болі, треба приймати з перервами. І в ті періоди Іра готова верещати від болю.

Під час інтерв’ю жінка часто зупиняється, аби перетерпіти біль. Їй важко багато говорити: «Перепрошую… Від шокової болі внаслідок падіння зуби порозколювались. Я страшенно терплю».

Але не менший біль від розлуки з восьмирічною донькою, яка зараз живе з татом і його батьками в іншому кінці України. З чоловіком Іра ще перед падінням перестала жити разом, але за дівчинкою дуже сумує. Наразі є можливість спілкуватися з дитиною лише по телефону. Скоріше б уже на ноги стати!

Іра дуже любить фотографувати, найдужче – природу. Колись чоловік подарував їй на Новий рік професійну камеру. «А тепер ось забула, як користуватися нею, – сумно всміхається жінка, вовтузячись із пристроєм. – На півтора року я вилетіла з життя. За цей час пам’ять моя стала геть понищена. Особливо проблемна короткочасна пам’ять. Але я знову фотографуватиму. Неодмінно буду. Все треба робити з душею, з любов’ю – тоді будь-що вдасться. Навіть мити підлогу – з натхненням. Як нема наснаги, краще перечекати».

Як Ірі вдається морально триматися? Зціпила зуби і вперед. Переконує, що кардинально змінила погляди на життя. Каже, що без алкоголю воно значно приємніше і в сто разів барвистіше, тому тепер хоче лише так. «Смертю смерть подолала, – сумно всміхається Іра. – Треба було довести аж до такої трагедії, аби нарешті зрозуміти, що жила неправильно».

Наталя МОСТОВА

P.S. Охочим допомогти Ірині Купці треба зв’язатися з координаторкою освітньо-благодійного проекту «Янголи поруч» Орестою Возняк за тел. 0666789463. Або ж можна надіслати гроші на картку Орести 4731 2191 1106 6183 (ПриватБанк).

Жінки, які мріють одружитися з греком, мають знати собі ціну. В цьому переконує 36-річна франківчанка Олександра Цюпек, яка вже давно живе в Салоніках. Тепер вона розуміє, чому в цій країні така популярна професія бухгалтера, майже ніде не користуються газом, а весілля і хрестини відзначають в один день. Загалом жінка призвичаїлася до місцевого менталітету – греки відпочивають багато і люблять святкувати, навіть про скрутні часи вони говорять легко і неспішно, попиваючи каву десь на сонячній терасі.

Хіба може бути інакше на Криті?

Ця історія кохання дуже романтична. А хіба може бути інакше, коли відпочиваєш на острові Крит? Шість років тому Олександра Цюпек приїхала туди разом із подругою та її маленьким сином. В один із вечорів коліжанка з дитиною швидко повкладалися спати, тож Олександра вирішила ще піти у басейн. Поруч у барі вечеряла компанія працівників закладу, серед яких був і Мільтос – шеф-кухар готельного ресторану. Українка розговорилася з греками, оскільки вже була трохи знайома з ними. Коли всі порозходилися, зосталися лиш Олександра і Мільтос – їм так цікаво було вдвох, ніяк не могли натеревенитися.

Грек був старшим на вісім років, жив у місті Салоніки, а на острів приїхав попрацювати на літо. Зізнався, що побачив франківчанку у вікно, щойно вона прибула на курорт, й одразу зацікавився.

Наступного дня вони домовилися про зустріч – погуляти увечері. Згодом такі зустрічі відбувалися щодня. Грека і українку найдужче об’єднала любов до рок-музики. До того ж, Мільтос мав витатуйований напис Harley Davidson, він обожнював мотоцикли, був членом байкерського клубу. Олександра подумала: байкер, який любить рок-музику, певно, дуже романтичний.

«Коли ми з подругою приходили в готельний ресторан поїсти, Мільтос завжди визирав з кухні і просто милувався мною, – сміється жінка. – Товаришка щоразу смикала мене за руку: «Глянь – стоїть і дивиться сюди». І я більше не могла їсти – почувалася ніяково. А йому як шеф-кухарю було важливо знати, чи подобається мені приготовлена їжа».

А одного разу просто під час обіду офіціант приніс Олександрі записку, і коли жінка розгорнула її, то знайшла там чоловічий перстень – подарунок Мільтоса. Колежанка одразу ж вибyхнула емоціями: «Як же це романтично!»

Коли настав день від’їзду, грек сказав: «Я закінчу робочий сезон і приїду до тебе в Україну женитися». Звісно, Олександра не сприйняла ці слова серйозно. А дарма.

Особливо тішився снігом

Обоє продовжували багато спілкувалися через інтернет. Коли Мільтос повідомив, що його закордонний паспорт уже готовий, і почав розпитувати, як дістатися до України й Івано-Франківська зокрема, жінка зрозуміла – наміри серйозні.

Грек прибув у листопаді й гостював аж півтора місяця. А Новий рік пара святкувала вже на батьківщині обранця – в Салоніках. Всі його родичі намагалися розмовляти англійською мовою – аби порозумітися з Олександрою. Взагалі, більшість греків знають основи цієї мови, бо ж країна – туристична.

«Коли Мільтос жив у Франківську, то дуже багато там фотографувався і надсилав фото своїм рідним, – з усмішкою пригадує жінка. – Особливо його тішив сніг. Пам’ятаю, коли ми прийшли в гості до мами і Мільтос побачив, що весь балкон засипаний снігом, адже він був не засклений, то помчав відкидати сніг. І так йому сподобалося це заняття!..»

А ще грек, гуляючи Івано-Франківськом, зауважив, що містяни якісь аж надто похмурі. Не міг зрозуміти, чому. А також – чому багато балконів засклені. Він звик, що в Греції балкони слугують терасою зі столиком і стільцями, щоб можна було посидіти з кавою і цигаpкою, насолодитися краєвидом чи поспілкуватися з друзями. Олександра пояснила – в Україні більшість місяців холодно, тому краще, щоб балкони були закритими. До речі, оскільки грек і не думав, що в Україні буде аж настільки холодно, то геть не мав що взути. Мусив купувати собі зимові черевики.

«Коли поїхали в село до моїх друзів, то, вийшовши з авто, Мільтос одразу провалився у фосу – не побачив її під величезним шаром снігу, – сміється франківчанка. – Погруз аж по пояс».

Чоловіка також здивувало, що в селах є газові труби, адже на його батьківщині навіть у прогресивних селах (та й в містах теж) не завжди користуються газом, бо це дорого. Натомість опалюють дровами чи спеціальним пальним. Дуже часто можна побачити, що взимку балкони напхані дровами. Коли гуляєш увечері типовим грецьким селом, видно, як чи не з кожної хатини вгору в’ється димок.

І весілля, і хрестини

Свої стосунки пара оформила в івано-франківському РАЦСі, далі Мільтос повернувся додому працювати й створювати матеріальний фундамент для нової сім’ї, а Олександра ще мусила завершити роботу в Івано-Франківську. Пишного весілля вирішили не влаштовувати. Цікаво, що в Греції пари можуть довго зустрічатися, мешкати разом, але не одружуватися. А ось коли народжується дитина, в один день влаштовують святкування і весілля, і хрестин. Найперше, з ціллю економії – криза дуже вдарила по кишенях греків. Але хрестини вважаються однією з найважливіших подій у житті людини. Запрошують усіх родичів, дбають про різноманітні приготування, купують всілякі подаруночки… Словом, дуже багато витрат.

Вже незабаром наpодилося малятко. У Греції тепер поширено наpоджувати в приватних клініках, хоч це і дорогувато, але зате там дозволяють партнерські пoлоги, а в державних медзакладах це заборонено.

Донечку назвали Ефрансі. Це ім’я – унікальне в Греції, і так звали маму Мільтоса. У країні заведено дитину називати іменем батьків чоловіка. Франківчанка дала дівчинці і друге ім’я – Антонія. Проте так її називає лише дідусь з України.

Грецьку мову Олександра вивчала самотужки, каже, найлегше це робити, коли переглядаєш кулінарні шоу, а ще – коли гуляєш на дитячому майданчику. Складну граматику жінка буде опановувати разом із донечкою – коли та піде в школу. А наразі поповнює свій словниковий запас, співпрацюючи з українсько-грецьким виданням в Афінах, перекладає для греків різну інформацію і новини про Україну.

Куховарити по-грецьки

Зараз Олександра у декретній відпустці, а Мільтос працює шеф-кухарем у бенкетному центрі в Салоніках. Працює багато, з ранку до пізньої ночі, бо на день може бути по п’ять весіль. Взимку роботи менше, тоді сім’я живе за рахунок заощаджень. Взагалі, так живуть багато греків, адже туризм дуже розвинений тут, тому робота сезонна – з квітня по жовтень, зазвичай десь на острові в готелі, барі чи турфірмі. Такий заробіток особливо популярний серед греків, які без сім’ї. А з листопада по березень вони стають на біржу праці і отримують невеличкі виплати.

Мільтос, хоч і кухар, але вдома готує рідко, бо за цілий день вимучується на робочій кухні. А ось взимку часто балує своїх дівчаток смачними десертами чи стравами з риби або м’яса. Олександра навчилася куховарити по-грецьки: класична мусака – запіканка з баклажанами і фаршем під соусом бешамель, фаршировані помідори, солодкі перці та цукіні… Традиційна страва на Новий рік – капустяні голубці.

Класичний грецький ресторан – таверна. Там можна ситно і смачно поїсти. Як правило, туди ходять компаніями, аби поласувати стравами з риби чи м’яса на грилі і різноманітними закусками.

До чужої кухні греки ставляться обережно. Наприклад, вони навряд чи їстимуть варене тісто, як-от вареники. Мільтосу подобається більшість українських страв, він із задоволенням куштував смаколики, гостюючи у тещі. Однак це не стосується салату «Шуба», грек не розуміє його гастрономічної цінності.

Коли франківчанка тільки переїхала до Греції, їй дуже важко було звикнути, що там немає стихійних ринків із домашньою продукцією. Все купують у супермаркетах. Тим, хто має родичів у селі, які утримують корову, дуже пощастило – завжди є можливість дістати натуральний сир і молоко. Хоча не так багато людей мають корову. Здебільшого коров’яче молоко – це промисловий продукт із магазину. Щоправда, є ярмарки, які відбуваються у певний день і спеціалізуються на конкретних продуктах.

«Однак я не помітила великої різниці між тамтешніми продуктами і тими, що в супермаркеті, – каже жінка. – Овочі такі ж глянцеві. На всьому ярмарку можна знайти одного-двох продавців, які продаватимуть щось органічне».

Тому в країні зараз мода на біомагазини, але там дорого. Олександра в тих крамницях купує лише гречку, бо цю крупу важко знайти деінде – греки її не особливо полюбляють.

Зате в Греції ростуть апельсини, мандарини, ківі і гранати, тому вони за доступною ціною впродовж усієї зими – їж, скільки забажаєш.

Краще в Салоніках

Грецькі чоловіки дуже сімейні. В країні зараз спостерігається бейбі-бум, повсюди батьки з візочками. У вихідні на дитячих майданчиках можна побачити здебільшого татів зі своїми малюками.

Грекині не затримуються в дeкретній відпустці: або наймають няню, або їм допомагають дідусі-бабусі. Часто дорослі діти і їхні батьки живуть в одному будинку, але на різних поверхах.

«Грецьким чоловікам, як і багатьом іноземцям, подобаються українки, – розповідає Олександра. – Зазвичай йдеться про греків, які мріють створити класичну сім’ю і домашній затишок. Це слід враховувати, відповідаючи грекові взаємністю на його залицяння, і погоджуватися, якщо і у вас така мета. І обов’язково знати собі ціну, адже українські жінки не лише найкрасивіші, але й найкращі в створенні сімейного затишку».

Всі греки дуже тeмпераментні, чимсь схожі до італійців, завжди гучно розмовляють, жестикулюють. «Мені постійно здається, що вони кричать», – каже Олександра.

Греки багато куpять, всюди і завжди. Звичне явище – побачити компанію, яка димить у кафе просто під знаком «Не куpити». І зауваження не зробиш, наприклад, пояснюючи, що ти з дитиною, бо навіть такі ж батьки часто пaлять поруч зі своїми ж дітьми чи на дитмайданчику.

Про грецьких пенсіонерів виключно позитив. У день виплати пенсії кав’ярні заповнюються дідусями і бабусями. І ще є муніципальні клуби, де пенсіонери зустрічаються, щоб просто поговорити, пограти в шахи чи нарди, а також для них проводять різні лекції і семінари про здоров’я. Є, наприклад, окрема програма для виявлення і профілактики хвоpоби Aльцгеймера.

Загалом греки відпочивають багато, люблять святкувати. Навіть про скрутні часи вони говорять легко і неспішно, попиваючи каву десь на сонячній терасі.

До речі, пікніки в країні заборонені, тобто будь-де не можна розпалювати вогнище – через високу пожежну небезпеку. Хіба на приватній території. Багато греків мають заміські будиночки біля гір чи моря, на зразок українських дач, і там проводять вікенди.

Дуже популярна робота бухгалтера, адже кожен грек, який бодай десь працює, повинен користуватися послугами фахівця, який би контролював його рахунки, податки та інші грошові операції. Тим паче часто є можливість скористатися різними пільгами, про які далеко не завжди інформують суспільство. А ось бухгалтер постійно в курсі і підкаже та порадить. Тож їхні офіси тут можна побачити на кожному кроці.

Чимало греків їдуть на заробітки. Нерідко студенти намагаються виїхати вчитися по обміну, найчастіше в Англію чи США, рідше в Німеччину. Після навчання здебільшого залишаються там працювати.

Олександра каже, якби в Івано-Франківську чи у Львові була школа, де викладають сучасну грецьку мову, сім’я могла б спробувати пожити в Україні – чоловікові тут подобається. Однак для Мільтоса дуже важливо, аби донька знала його рідну мову. «Є велика грецька діаспора в Маріуполі, – продовжує франківчанка, – але я б не змогла там оселитися».

Автор – Наталя МОСТОВА

За матеріалами – Галицький Кореспондент. Фото – Галицький Кореспондент

Опубліковано 27 січня 2019 року

Кандидат історичних наук, експерт із питань розвитку громадянського суспільства, формальної та неформальної освіти Оксана Руда на своїй сторінці у Facebook поділилася історією про життєві цінності, над якою варто задуматися кожному.

“Днями поверталася потягом з Івано-Франківська до Києва.

Як правило, в купе всі сідають, втикаються у гаджети і дорога спокійно пробігає.

Але інколи трапляються цікаві співрозмовники і отримуєш радість від спілкування. Так сталося і цього разу. Товариство зібралося дуже різне: троє містян і один сільський житель, який одразу окреслив свою приналежність: “Я ж гуцул!”.

А далі цей простий сільський чоловік, гуцул Петро, висловив так багато простих і мудрих думок.

Ось деякі з них:

– Нема що чекати, що хтось прийде і зробить твоє життя кращим – сам маєш це зробити.

– Сусід – то твій найрідніший брат, бо до брата поки доїдеш, а сусід ось тут, поруч. Маєш з сусідами добре жити.

– У мене нічого не закрито на замок, і кожен сусід знає, де які інструменти лежать, бо як кому треба – прийде і візьме. І на місце покладе. Я так само знаю, що можу взяти у сусіда, як мені треба.

– Я все вмію зробити сам, своїми руками. А як інакше?

– Коли хтось з сусідів робить весілля (а весілля у нас на тисячу людей!!!), то кожен з сусідів прийде помогти, та ще принесе 3 курки, яйця, молоко, сметану. Так заведено. А як інакше?

– Як йдемо колядувати, то не минаємо жодної хати. Навіть, якщо в хаті ніхто не живе – зайдемо на подвір’я, заколядуємо. Бо в кожній хаті належиться заколядувати.

Були в розмові й жарти, гуцульські приказки. І все це з усмішкою і вірою в добро. Ні він, ні його діти не виїхали за кордон в пошуках кращого, а роблять своє краще тут, вдома. Мають господарство, бізнес, роботу. Опираються на родинні цінності, справедливість, довіру до людей.

І якось так тепло стало.

І згадалися слова Далай Лами:

Планеті не потрібна велика кількість “успішних людей”. Планета відчайдушно потребує миротворців, цілителів, реставраторів, казкарів і люблячих всіх видів. Вона потребує людей, поруч з якими добре жити. Планета потребує людей з Мораллю, які зроблять світ живим і гуманним. А ці якості мають мало спільного з “успіхом”, як він визначається в нашому суспільстві”, – написала пані Оксана.

Джерело – Facebook Оксана Руда

Опубліковано 14 січня 2019 року

Українська співачка Тіна Кароль вкотре здивувала прихильників. Зірка опублікувала грайливі фото, на яких засвітила стрункі форми.

Тіна Кароль полюбляє приміряти звабливі образи, які зачаровують ніжністю та сексуальністю. Так, у гардеробі артистки є чимало латексних суконь, а нещодавно зірка засвітила ще й досить відверте боді чорного кольору.

View this post on Instagram

#тинакароль #tinakarol

A post shared by Tina Karol (@tina_karol) on Dec 20, 2018 at 7:32am PST

Свій образ Тіна доповнила рожевою шубою. Чорні колготи та взуття на підборах завершили сексуальний look популярної співачки.

View this post on Instagram

#тинакароль #tinakarol

A post shared by Tina Karol (@tina_karol) on Dec 17, 2018 at 10:36am PST

Варто зазначити, що Тіна Кароль зробила традиційний макіяж з акцентом на губи. Зірка підвела їх червоною помадою, що в кадрі виглядало досить пікантно.

Такий образ Тіни Кароль розбурхав мережу. Прихильник зірки навіть написав віршовані рядки для співачки, висловивши свій захват від її вигляду. “Ніжна квітка з поглядом вовчиці! Голос такої хитрої лисиці! Образ розкішний, всім дарує нам світло! Стільки енергії”, – написав один з користувачів мережі.

Співачка порадувала зовнішнім виглядом.

Тіна Кароль показала розкішний образ на світському заході в Києві, пише Лайм

Поп-зірка відвідала премію Best Fashion Awards 2018, яка відбулася 15 листопада в FAIRMONT Grant Hotel Kyiv.

Кароль з’явилася на публіці в червоній сукні від польського бренду Magda Butrym, вартістю 2785 доларів (78 тисяч гривень). Ефектний наряд з скуйовдженим коміром і мерехтливими блискітками співачка доповнила туфлями в тон і дорогоцінними сережками від Alessandra Rich.