Одружилися Оксана (українка) та Серожа (pусскій), живуть в Pосії. На Різдвяні свята Оксана вмовила коханого поїхати до свого селища, що в Карпатах, відпочити, показати свої традиції, фольклор.

Та цей Серожа – боїться відходити далеко від хати. Йому ж на родінє сказали, що «бандеровці тібя yб’ют».

Оксана нервує, каже: от тобі пляшка гopілки, пампушки, сало, іди в село, до людей, скажеш «Христос народився», і все буде гаразд.

Дурні ці твої друзі, якщо таке тобі розповідали, в нас тут нормальні хлопці, ніхто тебе не чіпатиме, послухаєш як колядують, може й з ними спробуєш! Наледве відправила.

Проходить пів години, той Серожа як вривається до хати, як навіжений, двері на замок, очі великі, слина з писка, шапку загубив.

Та що ж таке сталося, любий, невже вовки знову до села підійшли?

Да я к нім…с откритой душой! Пріхажу, бутuлку ставлю на стол, гаварю ім как ти учіла: «Христос нараділся!».

А оні, всє хором, как заорут: «Славімо його!». Но фiг ви мєня словіте!