Родючі українські землі, тролінг Путіна і проблеми багатіїв по всьому світу, в дайджесті іноземної преси.
Війна за український чорнозем – Die Zeit

Для Фредеріка Муссо, директора каліфорнійського дослідницького центру “Інститут Окланда”, що займається питаннями продовольчої безпеки, ситуація гранично зрозуміла: Захід хоче роздобути українську землю.

І це ніяка не метафора. У двох нових доповідях співробітники інституту задокументували, наскільки високий інтерес великих західних, зокрема американських, концернів до українського чорнозему.

Серед згаданих в доповідях виявилися концерн Monsanto, критикований за використання генно-модифікованого насіння, агрокомпанія Cargill і хімічний концерн DuPont.

Останнім часом, за даними Муссо, західні компанії “настільки сильно підвищили свої інвестиції в Україну, що це практично рівнозначно передачі контролю за українським сільським господарством західним концернам”.

А західні фінансові організації на кшталт Світового банку або МВФ, за його словами, підтримують “інтереси капіталу за допомогою своєї політики”.

“Боротьба за контроль над сільськогосподарським сектором стала вирішальним фактором у найбільшому конфлікті між Заходом і Сходом з часів холодної війни, – вважає директор “Інституту Окланда”.

Взагалі, інтерес іноземних інвесторів до української землі так явно позначився після міжнародної продовольчої кризи 2007-2008 років, коли український уряд на короткий термін припинив експорт сільгосппродукції, в результаті в багатьох країнах світу подорожчав хліб, а в деяких відбулися голодні бунти.

Україна є третім за величиною постачальником кукурудзи в світі, сьомим – пшениці і продає свою продукцію в країни Північної Африки та Близького Сходу.

Сумарно українські плодоносні землі займають32 млн га – це приблизно третина всіх орних земель Євросоюзу.

Криза вбиває єдине прогресивне місто Росії – The Wall Street Journal

Над Калугою, як і над усією країною, постає зоря нової економічної реальності. Падіння цін на нафту і західні санкції через конфлікт в Україні викликали загрозу рецесії.

Європейські та американські інвестори починають бути обережними. Це викликає особливу тривогу в Калузі, економіка якої була перетворена так, щоб спонукати іноземні компанії будувати там заводи, що забезпечують довколишню Москву всім, від автомобілів до цементу.

Коли Путін вступив на посаду в 1999 році, Калуга була сонною глибинкою, що страждала від занедбаності, яка тривала майже десять років після розпаду СРСР.
AP

Путін розважається на заводі Volkswagen в Калузі

Але ціни на енергоносії зростали, і 20 млн жителів Москви та її околиць почали робити ремонт, купувати телевізори, елітну косметику, перші смартфони і автомобілі. Іноземні фірми, прагнучи заощадити на робочій силі і уникнути митних зборів, підшукували місця недалеко від російської столиці для виробництва своєї продукції.

Тоді Анатолій Артамонов, губернатор Калузької області з 2000 року, зрозумів, що її близькість до Москви – головна запорука конкурентоспроможності.

Він розгорнув цілий “хрестовий похід”, щоб переконати транснаціональні корпорації в тому, що Калуга є найдешевшим і найменш забюрократизованим місцем для відкриття бізнесу.

Навіть в умовах економічного занепаду 62-річний губернатор, колишній член КПРС, який керував колгоспом за часів Брежнєва, невпинно їздив в європейські столиці і зустрічався з керівництвом компаній.

Він давав західним інвесторам особистий номер мобільного телефону, пропонував щедрі субсидії і знижені податкові ставки і обіцяв відсутність корупції, повідомляє журналіст.

У підсумку серед транснаціональних корпорацій, що побудували заводи в цій галузі, – L’Or?al, Samsung, General Electric, AstraZeneca, Lafarge. З 2007 року ЄБРР інвестував в цей регіон 675 млн доларів, профінансувавши відкриття низки нових заводів.

Приплив іноземних грошей допоміг перетворити Калугу. Область стала епіцентром діяльності європейських автовиробників, таких як Volkswagen, Peugeot Citro?n і Volvo.
AP

Медведєв на заводі Volkswagen в Калузі.

На автомобілебудування наразі припадає 42% промислового виробництва Калузької області.

Але торік Росія анексувала Крим і підтримала сепаратистів, які воюють на сході України. ЄБРР, який фінансував багато іноземних заводів в Калузі, призупинив всі нові інвестиції в Росію через санкції.

За словами Артамонова, ті, хто стверджує, що Росія зможе виплисти самотужки, не розуміють, як функціонує економіка, вони загрузли в радянському мисленні.

Путін всіх тролить – The Christian Science Monitor

Усміхнений Володимир Путін знову з’явився на публіці в понеділок після десятиденної відсутності, так і не поясненої, і змусив знамениту російську “фабрику чуток” працювати на знос.

В непрозорій, орієнтованій на лідера політичній системі Росії, де створено враження, що одна людина – це все, що відокремлює порядок від хаосу, найменше зникнення президента Путіна неминуче викликає масове занепокоєння і потік пліток.

Деякі експерти не відкидають, що Путін міг навіть інсценувати власну тривалу відсутність на публіці, – щоб відвернути увагу від недавнього вбивства лідера опозиції Бориса Нємцова або просто подивитися, що станеться.

ЗА ТЕМОЮ

СюжетУ пошуках Путіна. Інтернет обговорює, що сталося з президентом РФ 12 березня 2015, 16:17
“Він усіх тролить, – вважає великий російський експерт в галузі зовнішньої політики Сергій Караганов. – Він бос, він може це зробити. Його люди – спритні маніпулятори, і, подивіться, вони змусили всіх говорити про Путіна”.

“Наша політична система повністю зосереджена на лідері, – вважає політолог і журналіст Микола Сванідзе. – У нас немає надійної системи наступності, так чи можна звинувачувати людей у ??тому, що вони злякалися, коли Путін раптово зник з радарів?”

При колишньому президентові Борису Єльцину чутки, пов’язані з його здоров’ям, кожен місяць ставали головним інфоприводом.

Єльцин переніс інфаркт за кілька днів до президентських виборів 1996 року, і його помічники приховували це кілька тижнів.

Як вважає політолог Олексій Макаркін, заступник директора незалежного Центру політичних технологій у Москві, “суть в тому, що президент Росії повинен демонструвати бездоганне здоров’я, ніщо інше не прийнятно”.

Ось чому навіть незначна хвороба повинна бути прихована – вона може очорнити образ нашого незамінного лідера.

Багаті теж плачуть – Time

Для Нігерії, яка майже 70% своїх державних доходів отримує від нафти, падіння нафтових цін стало ознакою серйозних неприємностей.

У 2014 році індекс курсу акцій там опустився на 40%, а національна валюта за останні шість місяців втратила 20% своєї вартості. Але найбільше від таких негараздів постраждала людина, якій все це цілком по кишені.

Найбагатша людина в Африці Аліко Данготе отримав від журналу Forbes титул «найбільш переможеного» – адже його статок в доларовому численні зменшився більше, ніж у кого-небудь ще в світі.

Тим не менше, він і досі становить 14,7 мільярда доларів, а на частку компаній Данготе припадає чверть сумарної ринкової вартості фондового ринку в Лагосі. Хоча безробіття в країні зростає, а корупція проникла всюди, економічне зростання продовжує збагачувати еліту країни. У Нігерії кількість людей з великими доходами з 2007 по 2013 роки збільшилася на 44%.
AP

Аліко Данготе не схожий на людину, яка втратила купу грошей.

Росія також серйозно постраждала від падіння нафтових цін, а санкції надали надзвичайно потужний вплив на найбагатших людей в країні і на найближчих соратників Володимира Путіна (найчастіше це одні й ті ж люди).

У 2014 році країна втратила найбільшу кількість мільйонерів: їхня кількість скоротилася з 111 до 88. У період з лютого по грудень 2014 року сукупний статок 20 найбагатших росіян зменшився на 30%.

Іншими словами, 0,0000001 російського населення втратило 73 млрд доларів, що відповідає річному ВВП сусідньої Білорусі.

Мільйонери голосують ногами. У період з 2003 по 2013 роки з Китаю емігрували 76200 мільйонерів, що становить 15% від їхньої загальної кількості. Це найбільший результат мільйонерів у світі.

За той же період часу свою країну залишили 27% індійських мільйонерів, тобто, 43 400 осіб. На третьому місці Франція, з якої виїхали 13% мільйонерів. Мабуть, це було викликано надмірним, на їхній погляд, оподаткуванням найбагатших.

Кілька років тому Нью-Йорк обігнав Москву і став першим містом у світі за кількістю мільярдерів. Слідом за ними першу п’ятірку замикають Гонконг, Лондон і Пекін. Але на відміну від Москви, де проживає 80% російських мільярдерів, в Нью-Йорку живе менше шостої частини американських власників мільярдів.

У США багатство розподілено рівномірно: в 11 американських містах проживає 11 і більше мільярдерів. У Каліфорнії їх – 131. Якби вона була країною, то в цій країні мільярдерів було б більше, ніж в будь-якій іншій, за винятком США і Китаю.