Родину очолювала жінка Бетті Кольт.

В Австралії поліція викрила родину із 38 членів, яка мешкала на закинутій фермі посеред лісу. Те, що вони дізнались про них, їх шокувало: там доньки вагітніли від батька, а сестри – від братів. Через це у їхніх дітей були проблеми з розвитком та здоров’ям.

Про це пише dailystar.co.uk.

Родину ЗМІ назвали “кланом інцесту Кольт”. Відомо, що їхня історія починається ще у Новій Зеландії, де у 1960-х роках одружилися брат і сестра – Тім і Джун. Вважається, що Тім був у родині “патріархом” і він мав дітей від власних доньок.

Згодом їхні діти – Бетті та Чарлі у Південному Уельсі, в сільській місцевості Австралії, заснували свою родину. Мешкали вони в убогих сараях, наметах і фургонах без водопроводу і каналізації посеред лісу. У пари було 12 дітей. Родину заснувала “матріарх” Бетті.

Про інцидент стало відомо ще 2012 року, коли місцева дівчинка почула розповідь від однієї з сестер “клану Кольтів”. Та розповіла, що її сестра вагітна, але не знає, хто з її братів є батьком дитини. Лише у квітні 2018 року вісім осіб з родини у віці від 29 до 50 років були заарештовані. Їх усіх підозрювали в інцесті, сексуальному насильстві над дітьми та недбалому ставленні до них.

Чарлі Кольту, якому на той час було 45 років, було пред’явлено звинувачення у більш ніж десятці злочинів, включаючи шість випадків сексуальних стосунків з дитиною віком до 10 років.

Дерек Кольт, якому тоді було 29 років, був заарештований в той же час в регіоні Ріверленд в Південній Австралії за ордером штату Новий Південний Уельс. Його звинуватили в інцесті з особою, яка не досягла 16-річного віку.

За словами детективів, складне розслідування, що включало аналіз ДНК, юридичні питання і серйозність звинувачень, призвело до того, що минуло шість років, перш ніж були висунуті будь-які звинувачення.

Багато дітей з “клану Кольтів” страждали від каліцтв і мали проблеми зі здоров’ям. Дванадцять дітей мали деформації обличчя, труднощі з мовленням і жахливу гігієну. Вони були неписьменні, сильно недоїдали і спали поруч з відрами з фекаліями і сечею. Всі, крім одного, були інбредними (народжені від близьких родичів). Наразі суди ще тривають.

Нa вiйнi зaгuнyлu piднi бpaтu Вiктop тa Кocтянтuн Кpaвчeнкu. Зaхucнuкu бyлu жuтeлямu мicтa Хpucтuнiвкa. Пpo цe пoвiдoмляє пpeccлyжбa Хpucтuнiвcькoї мicькoї paдu.

“Вucлoвлюємo щupi cпiвчyття poдuнi зaгuблuх. Вiчнa пaм’ять i cлaвa yкpaїнcькuм вoїнaм, якi зaхuщaлu Бaтькiвщuнy тa кoжнoгo з нac”, – зaзнaчuлu в пoвiдoмлeннi.

Пpo цe пoвiдoмляє iнтepнeт видaння “Лiтoпиc” з пocилaнням нa Хpиcтинiвcькa мicькa paдa.

Редакція висловлює найщиріші співчуття рідним…

Просто неможливо підібрати слова… сум, сльози, серце розривається.

Низький доземний уклін батькам за синів та самим Героям. Вічна і світла пам’ять.

Царство небесне!

Брати Бутусіни народилися в росії, утім переїхали до України. Вони разом служили в ЗСУ й загинули в один день.

Ця історія — про велику сім’ю Бутусіних — тата, маму і їхніх 12 дітей. Родина жила у російському Владивостоці, але потім вирішила перебратись в Україну. Передовсім тому, що не могла змиритися з путінським режимом. Ніхто й подумати не міг, що саме за наказу мерзенного диктатора загинуть двоє братів з цієї сім’ї…

“Ще у 2014-му ми вирішили зайняти активну проукраїнську позицію і долучились до боротьби з путінізмом, який завжди ненавиділи, — розповідає 51-літній Олег Бутусін, який народився у Сибіру. — Це режим колишніх більшовиків (хоча колишніх, ви знаєте, не буває), основне завдання яких — знищувати вільних людей…”

“Цей режим вже сто років, починаючи з часів леніна, несе жах, творить геноциди”, — додає його дружина, 42-річна Тетяна.

Олег Бутусін протягом 2015 року воював у складі ДБ “Правий сектор” у Донецькій області. Коли чоловік був на фронті, у нього народилась дитина, згодом — ще двоє (а переїхали вони до України, коли у сім’ї було дев’ятеро дітей). Тож у сім’ї стало шість доньок і шестеро синів. Останні п’ять років родина Бутусіних живе в селі Грабівка на Івано-Франківщині. Це село обрали не просто так.

“Щороку учасників АТО запрошували сюди на свято Героїв, адже свого часу тут було серце УПА, — каже пан Олег. — Саме тут упівці чинили сильний спротив більшовикам. Нам це дуже імпонувало, тому ми сюди й переїхали. Влаштувалися з дружиною лісівниками…”

Бутусіни самостійно вивчали українську мову. Старший син, Роман, після переїзду до України за пів року самотужки освоїв дворічну шкільну програму, а тоді вступив до Національної академії сухопутних військ імені П. Сагайдачного у Львові. “Він мріяв про кар’єру військового, був у числі найкращих курсантів, його фото висіло на дошці пошани, — розповідає мати. — Але після третього курсу сина комісували через виразку шлунка”.

Проте торік Роман та його брат Леонід (який саме закінчив Надвірнянський військово-спортивний ліцей) вступили до лав ЗСУ й воювали у зоні ООС у складі однієї з бригад піхоти. “Ми завжди вчили дітей, що за правду треба боротися, не можна стояти осторонь”, — пояснює батько.

З 25 лютого цього року він разом із побратимами з “Правого сектора” став на захист столиці. А його сини (Романові — 24, Льоні — 20) боронили українську землю на півночі.

ЇХНІ ТІЛА ЛЕЖАЛИ ПОРЯД…

“Дев’ятого березня бригаду, в якій служили мої сини, взяли в оточення в селі Лукашівка Чернігівської області, — розповідає пан Олег. — Був запеклий бій, після якого багато наших воїнів, серед них Роман із Леонідом, вважались зниклими безвісти…

Одинадцятого березня я разом із побратимами прибув туди на допомогу, але в селі вже стояв противник. 30 березня ми брали сусіднє село, а інша бригада зачищала Лукашівку. Я весь час думав, що зараз знайдуться мої хлопці, все буде добре”.

Але першого квітня, одразу після звільнення села, Олег Бутусін потрапив на поле бою, де серед загиблих виявив тіла своїх синів. Вони лежали поряд…

“Майже місяць тіла наших бійців були на полі, вороги їх не ховали”, — каже пан Олег.

“Було б справедливо, якби кожному із загиблих там дали звання Героя України, — долучається до розмови Тетяна Бутусіна. — Адже вони з мінімумом боєкомплекту вступили в нерівний бій з противником й ціною свого життя стримали наступ на Чернігів. Якби там опинився ворог, вся та техніка пішла б далі — на Київ. Ці хлопці зробили неможливе!”

“МИ ПОВЕРНЕМОСЯ В РОСІЮ, АЛЕ НА ТАНКАХ!”

Тетяна Бутусіна з невимовною теплотою розповідає про загиблих синів.

“Ромочка був правою рукою батька, дуже працьовитий, все вмів робити, за що б не брався — все вдавалось. З 15 років допомагав сім’ї, заробляючи на мініекскаваторі, який освоїв самостійно. А перед тим, як підписати контракт із ЗСУ, вступив до Київського авіаційного інституту на геодезиста, дуже любив цю справу, — розповідає жінка. — Льоньчик був дуже добрий, компанійський. Немає жодного фото, де він похмурий чи сумний. У нього було багато друзів. Він дуже любив життя. Після ліцею вступив на юридичне відділення в одеський виш, вчився на другому курсі, а тоді підписав контракт із ЗСУ…”

“Обидва сини зачитувались книжками про війну, з дитинства любили їзду верхи, — додає батько. — Любили небо, літали на парапланах над Дністром. Рома займався боксом, а Льоня — тайським боксом. Льоня дуже любив борщ, а Рома — мамині пиріжки…”

За словами батька, в обох хлопців була мрія — повалити путінський режим. “Рома навіть казав: “Ми повернемося в росію, але на танках”, — згадує чоловік.

“ВОНИ ЗБЕРЕГЛИ НАМ ЖИТТЯ!”

Нещодавно батьків Романа й Леоніда запросили місцеві жителі Лукашівки — вони встановили на честь загиблих воїнів дубовий хрест. “Люди розповідали, що в кожному дворі стояла ворожа техніка, багатьох, хто допомагав нашим воїнам, катували й розстрілювали, інші ховалися по підвалах, — ділиться Тетяна Бутусіна. — Село було в окупації 21 день”.

Місцеві розповідають, що наші бійці розгромили чотири “камази” їхньої піхоти, чотири “урали” з мінометними батареями, підбили декілька танків.

“Вони зберегли нам життя! Ми живемо завдяки їм”, — зі сльозами кажуть жителі Лукашівки.

Місцевий фермер Григорій розповів батькам, що він та його родина живі завдяки Льоні. Виявляється, чоловік щодня привозив українським бійцям на позицію їжу, тож Льоня мав його номер. Дев’ятого березня Леонід зателефонував Григорієві й сказав: “Ми не втримаємо села, їх дуже багато. Йдемо в останній бій, рятуй свою сім’ю”. Чоловік встиг…

“РОМАШКА І ЛЬОНЯ ЗАВЖДИ ПОРЯД З НАМИ”

…На згарищі, що залишилось на полі бою, Бутусіни знайшли ніж 24-річного Романа, його розірваний паспорт України, а ще — другу половинку натільного дерев’яного хреста. “Одну половинку Олег виявив одразу, коли розшукав тіла наших дітей, а другу — зараз”, — ділиться мати.

Пані Тетяна знайшла там і листа, в якому дитячим почерком написано: “Тату, я чекаю тебе. Твоя доця”.

“Дуже хочу знайти цю дитину й віддати їй листа, з яким її батько не розлучався до останку, аби знала, як сильно він її любив”, — мовить пані Тетяна.

…Братів Бутусіних поховали на Івано-Франківщині — у Калуші на Алеї слави. “Сини були нашою опорою… Пережити таку втрату неможливо, з цим болем треба навчитись жити, — ділиться Тетяна Бутусіна. — Але ми знаємо, що достойно виховали своїх дітей. У нас їх і надалі 12, адже Ромашка і Льоня завжди поряд із нами…

Двоє братів, Андрій та Олександр Козuрка, бійці 91-го окремого Охтuрського полку, загuнулu від куль російськuх окупантів.

Їх поховали поруч. Проститися з ними прийшло сотні людей.

Про це повідомляє військова частина у якій служили герої.

“Козuрка Олександр та Козuрка Андрій два братu, два воїнu, два сuнu, два батька! Тепер хлопці спочuвають дома…

Вонu булu хоробрuмu воїнамu, вонu віддалu найцінніше, захuщаючu рідну землю – своє жuття… Не заховалuся, не злякалuся, а мужньо і відважно боролuся до останнього подuху…”

Щойно калуський ветеран АТО/ООС Олег Бутусін повідомив про загибель на війні двох своїх синів, воїнів і захисників України: Романа і Леоніда.

Кілька днів тому, 28 березня, у соціальній мережі він написав:

«День 20 без новин. Господи помилуй!».

Сьогодні Олег Бутусін повідомив:

“Зі святими упокій, Христе, душі убієнних вояків Романа і Леоніда, моїх дорогих синів”.

“В світі немає таких слів якими можна б було розрадити родину Бутусіних ОЛЕГА та ТАТЬЯНУ з Калуського району, які отримали найважчу новину: в боях з окупантами загинули сини РОМАН та ЛЕОНІД. Надія жевріла до останнього, що живі, але: сум та біль, сльози та горе!!!
Дякуємо вам, наші захисники України! Нехай Господь допоможе рідним перенести біль втрати, а ми повинні зробити все, щоб пам‘ять про кожного Героя була вічною!” — зазначив начальник обласного відділу Мінветеранів Володимир Веркалець.
Олег Бутусін родом з Росії. В Україну разом з дружиною та дітьми переїхав у 2014 році. Усього родина виховувала 12 дітей. Впродовж 2015-2016 років воював неподалік Донецька у сьомому батальйоні Добровольчого українського корпусу. Олег Бутусін з сім’єю проживає в селі Грабівці Новицької громади, інформують “Вікна”.

У листопаді минулого року в інтерв’ю Громадському радіо Олег Бутусін розповів, що двоє старших синів родини — 21 та 24 років — зараз на фронті.

“Вони вже дорослі діти. Це їхнє рішення. Я можу тільки пишатися. І вони не ховалися, хоч і народилися у РФ. Батьківщина їхня зараз тут, тому вони пішли її охороняти. Їхня родина тут, їхні друзі тут. Ніхто з них не ховався. Навіть навпаки — вони самі вирішили йти на передову”, — розповів він тоді.

Сам Олег Бутусін у ці дні також перебуває на передовій і захищає Україну від російських загарбників.

В Австрії на одній із трас у напрямку міста Медліенг 31 серпня в аварію потрапила сім’я українців з дітьми. Унаслідок чого двоє братиків 2 і 6 років загинули, батьки з травмами потрапили до лікарні. Сім’я поверталася з рідної Львівщини до Італії, де вони живуть останнім часом. Старший син повинен був наступного дня йти в школу.

Детальніше про це читайте в матеріалі OBOZREVATEL.

Старший син збирався в перший клас
34-річна Романа та 42-річний Богдан Горен із села Прилбичі Яворівського району Львівської області 31 серпня поверталися до Італії своїм автомобілем. Наступного дня їхній старший 6-річний син мав піти в перший клас.

Сім’я вже кілька років живе в Італії. Богдан легально працює на заводі, а Романа виховує дітей. До від’їзду в Європу вона працювала в місцевій лікарні в реанімаційному відділенні.

Минулого року в Романи помер батько, але через пандемію сім’я не змогла приїхати в Україну, щоб попрощатися. Вирвалися тільки цього літа у відпустку, побували в рідних краях, зустрілися з родичами.

Автомобіль зламався просто на трасі
А на зворотному шляху трапилася трагедія. “Сама Романа не пам’ятає, як сталася аварія. Вона знепритомніла, тільки пам’ятає, як одного сина витягали з автомобіля і все. Вона прийшла до тями вже в лікарні 1 вересня, і дізналася про те, що діти загинули”, – розповіла OZREVATEL одна з родичок сім’ї.

Автомобіль Богдана дорогою зламався, тому вони зупинилися в третій смузі. Наступна за ними автівка не встигла загальмувати й врізалася. Діти на цей момент були в салоні на задньому сидінні.

Молодший син загинув майже відразу, а старшого відвезли в австрійську лікарню, але врятувати не змогли.

За словами родички, допомогти родині зголосились українці, які живуть в Австрії, вони купили подружжю квиток на літак в Україну. Інша сім’я зголосилася довезти їх додому. Австрійське похоронне бюро обіцяє доправити тіла дітей у суботу, 4 вересня, на Львівщину.

“На зв’язок ще вийшла польська фірма. А ось із України ніхто допомогу так і не запропонував”, – каже родичка.

Рідні та знайомі оголосили збір грошей для сім’ї для допомоги в доправленні й похоронах дітей. Хто хоче допомогти зробити це можна, перерахувавши гроші на рахунок: Horen Bohdan IBAN IT57M0760105138236378736388. Це італійська картка Богдана. А також є українська картка Ощадбанку, вона оформлена на родичку сім’ї: 5167803245136713.

Між рідними братами виник конфлікт, який завершився смертю.

У Новому Роздолі Львівської області 44-річний місцевий мешканець вбив свого рідного брата. Про скоєне чоловік сам заявив у поліцію у вівторок, 10 серпня, о 08:20 ранку.

Про це повідомила пресслужба поліції Львівської області.

“Під час огляду помешкання правоохоронці виявили тіло 48-річного місцевого мешканця з ознакам насильницької смерті, зокрема, колото-різаною раною у ділянці грудної клітини. Поліцейські встановили особу зловмисника – 44-річного брата загиблого”, – йдеться у повідомленні.

Як з’ясувалось, між чоловіками виник конфлікт, під час якого молодший брат завдав старшому удару ножем у ділянку грудей, від чого той помер на місці події.

Зловмисника затримано. Невдовзі суд обере йому запобіжний захід.

Йому вже повідомили про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого за ч.1 ст.115 (Умисне вбивство) Кримінального кодексу України. Санкція статті передбачає покарання – позбавлення волі на строк від семи до п’ятнадцяти років.

У Вінниці лікарі борються за життя двох братів, які внаслідок ДТП отримали важкі травми.

Про це повідомляє ТСН.

Відомо, що потерпілі брати їхали на скутері. Аж раптом на перехресті в них врізався легковик. Удар був такої сили, що хлопців перекрутило в повітрі і розкидало по дорозі.

Нині стан 19-річного хлопця вкрай тяжкий. Рідні шукають для нього донорів крові.

За кермом автівки була 26-річна дівчина. Слідчі кажуть, що вона порушила правила дорожнього руху і не пропустила скутер, який рухався головною дорогою. Сама водійка не постраждала, але їй загрожує кримінальна відповідальність.

У Дніпропетровській області у річці Бик знайшли тіла двох чоловіків. Брати 46 і 28 років зникли 23 січня цього року.
Про це повідомляє Dnepr.info.

Востаннє брати виходили на зв’язок 23 січня 2021 року поблизу річки Бик. Молодший з них того дня запросив старшого прогулятися біля річки. За кілька годин вони перестали виходити на зв’язок.

Рідні братів звернулися до поліції. Чоловіків розшукували правоохоронці, волонтери і місцеві жителі. Знайти їх не вдалося, оскільки річка була покрита льодом. Коли лід розстанув, братів знайшли практично одразу на відстані 400 метрів від берега.

“Першочергових видимих ​​слідів насильницької смерті на тілах не видно. Експертиза покаже: була насильницька смерть, або смерть настала в ході утоплення або переохолодження”, – розповів в.о. обов’язки начальника Петропавлівського відділення №4 Синельниківського ОП Олександр Дулін.

Даміану 14 років, Максиму – 5,5 і обоє хлопчика мають вади, які потрібно виправляти.

«Дьома народився з деформацією обличчя, але в пологовому будинку заспокоїли, що через 3 місяці минеться. Але цього не сталось, дитині діагностували лімфангіому. У 8 місяців з’явилися перші судоми, ми з синочків потрапляємо в 8 дитячу інфекційну лікарню, де ставлять нам діагноз епісиндром», – розповідає мама хлопчика.

Відтоді почалася боротьба за здоров’я сина і постійні лікарні і діагнози, які лише додавалися. З часом батьки зважилися на ще одного сина, та ніхто не думав, що і в нього виникнуть ускладнення. “В 3 роки синочок не заговорить, після обстежень, аналізів і консультацій – мінімальна мозкова дисфункція, синдром збудливості з дефіцитом уваги», – розповідає жінка.

Тож батькам доводиться витрачатись на лікування уже одразу двох синів, до того ж, стан старшого останній часом почав ускладнюватися.

«Він росте, змінюється організм і йому стало гірше: почастішали нічні напади з втратою свідомості і зупинкою дихання, стали сильніше і важче, постійний тремор рук, з’явилися і денні напади, погіршився сприйняття інформації, погіршився зір, знизився імунітет», – розповідає мама Дьоми.

Родина вже не справляється із фінансовим навантаженням, мама дітей благає про допомогу, щоб подарувати хлопчикам більш самостійне майбутнє.

«Я благаю допомогти мені продовжити лікування моїх діток, дати їм шанс стати на ноги. З епілепсією люди живуть все життя, це не заважає їм працювати, створювати сім’ю, головне правильне лікування, для якого необхідні дослідження. А Максимчика можна повністю вилікувати, не можна опускати руки, потрібно продовжувати заняття, лікування і корекції. Дуже прошу допомоги для своїх діток», – просить мама дітей.

Реквізити для допомоги:

Банк «Аваль» 4149 5010 1031 7577 Бринза Таисия Владимировна