Провокацію вчинив скандальний болгарський політик Атанас Стефанов, який відомий своєю симпатією до РФ і антиукраїнськими витівками.

У столиці Болгарії Софії скандальний політик маргінальної проросійської партії “Відродження” Атанас Стефанов, одягнувши на себе рясу, з хрестом у руках напав на кортеж Зеленського.

Про це передає болгарське видання Телеграф.

На опублікованому відео в Мережі, яке швидко підхопили російські пропагандистські пабліки, видно, як чоловік у рясі накинувся на кортеж президента Володимира Зеленського, який в’їхав до столиці Болгарії Софії. Пропагандисти одразу заявили, що це був православний болгарський священник, який “оголосив Зеленському анафему”.

На відео він розмахує хрестом та кричить: “Анафема, анафема, Зеленський, фашистська Україна, західні сатаністи”. Поліцейські зупинили його та відвели вбік.

Проте, як виявилося, на відео чоловік зовсім не має ніякого відношення до Церкви. Це скандальний болгарський політик Атанас Стефанов, який відомий своєю симпатією до РФ. Він також очолює болгарське громадське об’єднання “Друзі Росії”.

Це не перша антиукраїнська провокація Стефанова. У березні цього року він викинув з балкона мерії Софії прапор України, вигукуючи “Геть із Болгарії фашистські українці”.

Це не перший випадок, коли наявність прапора на балконі будівлі викликає невдоволення у представників партії “Відродження”.

У Болгарії кандидат в народні депутати від проросійської партії “Відродження” Атанас Штефанов зняв український прапор з будівлі мерії Софії і скинув його з балкона.

На опублікованому в мережі відео чути, як він кричить: “Геть з Болгарії, фашистські українці”. Потім він піднімає український прапор, який називає “ганчіркою” і знову кидає його на тротуар. “Ми зняли фашистський прапор, якому там нагорі не місце. Його там давно не повинно було бути. Смерть фашизму, ми не будемо узаконювати фашистів і Голокост”, – цитує його видання news.bg.

Відзначається, що прихильники партії вимагали прибрати прапор ще 12 жовтня, а кількома місяцями раніше прихильникам партії вдалося зняти його, найнявши будівельні ліси. Прапор повернули на балкон.

Пізніше з’ясувалося, що прапор зняв заступник голови Софійської муніципальної ради Борислав Іванов. Це коштувало йому посади.

Позиція Болгарії у війні
Як відомо, на початку повномасштабного вторгнення Болгарія відмовлялася передавати Україні техніку радянських часів, проте обіцяла прийняти на ремонт військову техніку.

Наприкінці 2022 року вони заявили, що хочуть передати українській армії стрілецьку зброю та боєприпаси.

За даними журналістів, за два роки Болгарія поставила Україні озброєння на суму понад $1 млрд доларів, але через ряд інших країн.

Водночас група представників Народних зборів хотіла визнати рішення про надання військової допомоги Україні неконституційним, проте суд відхилив їх клопотання.

Щонайменше 18 людей були знайдені у Болгарії мертвими в покинутій вантажівці, яка нелегально перевозила мігрантів.

Про це повідомляє агентство BGNES.

Стало відомо, що машиною нелегально перевозили кілька десятків мігрантів. Ті, хто вижив, були доставлені в лікарню для лікування – всього 34 людини, серед них п’ятеро дітей.

Зазначається, що вантажівку знайшли недалеко від села Локорсько, за 20 км на північний схід від столиці Болгарії Софії. Вважається, що це найбільший смертоносний інцидент за участю мігрантів у Болгарії.

Видання зазначає, що вісім осіб, доставлених до лікарні, перебувають у тяжкому стані, повідомили державному інформаційному агентству БТА в Центрі екстреної медичної допомоги Болгарії.

Поліція розшукує контрабандистів, які, ймовірно, керували вантажівкою та втекли.

Що українці знають про Болгарію? До початку повномасштабної війни – це була одна з найпопулярніших країн літнього відпочинку серед українців.

Болгарія має вихід до Чорного моря, і ТСН.ua неодноразово писав, надто рік тому, що саме Болгарія, разом із Румунією та Туреччиною, мала б відігравати більшу роль у безпеці Чорноморського регіону.

Про Болгарію ми ще й знали за проросійськими там течіями.
По-перше, багато нерухомості, особливо в курортних регіонах біля моря, там належало й належить росіянам. Проте після початку повномасштабної війни, закриття неба для перельотів з/до Росії та призупинення видавання віз росіян на болгарських курортах майже немає, а свою нерухомість (а це було майже 80 тис. власників) вони активно розпродають.

По-друге, російський вплив у Болгарії традиційно через культурні, конфесійні та історичні чинники ще до 24 лютого був надзвичайно високим. Один дуже показовий приклад: Путіна підтримували понад 50% громадян Болгарії. Наразі таких не більше 20%, що теж, на жаль, досить багато.

По-третє, навіть попри зменшення рівня підтримки Путіна, перекриття Росією постачань газу за відмову Софії сплачувати в рублях та висилання 70 російських дипломатів, Болгарія так і не дозволила Зеленському виступити в парламенті країни.

По-четверте, політичний хаос, в якому Болгарія живе вже понад два роки з короткими перервами на дострокові парламентські вибори, поглиблює протистояння між президентом і парламентом. В останній своїй заяві очільник країни Румен Радев висловився вкрай негативно щодо надання військової допомоги Україні після того, як лише 9 грудня парламент Болгарії більшістю голосів нарешті схвалив надання Україні військової та військово-технічної допомоги.

По-п’яте, що, напевно, є найважливішим – у Болгарії, як колишньої країни Варшавського договору, є багато радянських зразків озброєнь, які так необхідні Україні. Наші західні партнери, надто США, без перебільшення “полюють” на них. Зокрема, на МіГ-29 та комплекси С-300. До того ж Болгарія має власний ОПК, який здатен виробляти радянські зразки та боєприпаси до них, що теж вкрай важливо для України.

В розмові з ТСН.ua керівник відділу Південно-Східної Європи New Geopolitics Research Network Ігор Федик підтвердив, що, дійсно, Болгарія має досить розвинений ОПК, який виробляє озброєння, військову техніку та боєприпаси саме радянських зразків. Це те, чим ми зараз воюємо, що у нас вичерпується і що нам дуже потрібно. Так, західні партнери постачають нам багато західних зразків, на які ми поступово переходимо. Але радянські зразки ми ще маємо, вони воюють, виконують і ще будуть виконувати свою роботу. В першу чергу, йдеться про артилерію та боєприпаси до неї.

По-перше, Болгарія – одна з небагатьох країн, яка виробляє боєприпаси 122 мм та 152 мм радянських калібрів.

По-друге, цих боєприпасів на складах Болгарії дуже багато. І, власне, йдеться саме про передавання Україні складських запасів у контексті військової допомоги. Бо те, що виробляється зараз на заводах у Болгарії, – нова продукція, вона Україні постачається. Але кількість цих боєприпасів обмежена. А нам потрібно набагато більше. Болгарські заводи й так працюють у три зміни, але не все йде Україні, бо вони так само мають й інші міжнародні замовлення.

По-третє, Болгарія має і стволи: самохідні та буксировані гаубиці (близько 48 машин – ред.). Також йдеться про стрілецьке і протитанкове озброєння, самохідні міномети, міни до мінометів різних калібрів, бронетехніку, танки (близько 90 танків Т-72 – ред.), радянські зенітні установки, а також нові одноразові артилерійські радіоперешкоди компанії “Самел-90” (час їхньої дії – до години; протягом цього часу вимикаються всі радіостанції в зоні покриття).

Щодо літаків МіГ-29 і систем ППО С-300, тут, за словами Ігоря Федика, все трохи складніше.

“Дійсно, якщо Болгарія віддасть свої літаки, їм треба буде чимось оберігати своє небо. Ці місії зараз виконують союзники, також вони замовили дві партії F-16, але перший літак надійде до Болгарії лише у 2025 році. Також, за різними оцінками, їхні МіГ-29 до літа 2023 року вже можуть просто “стати” і не летіти. Тобто наскільки вони можуть виконувати бойові завдання, мені важко сказати. Те саме стосується й комплексів С-300. Кажуть, що Болгарія ніби має дивізіон. Про стан самих пускових установок я не знаю, але кажуть, що він більш-менш. Але є питання до ракет, бо нові ракети до цього комплексу їм не постачалися. Плюс, якщо ці комплекси забрати, Болгарії їх треба чимось знову ж таки замінити. І головне питання в тому, що Болгарія не дуже то й хоче це передавати”, – пояснює ТСН.ua Ігор Федик.

Тож ТСН.ua окреслив п’ять найголовніших викликів, які постають для України, коли йдеться про Болгарію – країну-члена ЄС і НАТО.

В цих умовах Києву треба мати не просто сильного, а потужного дипломата в цій країні, який би не просто переконував болгарських політиків допомагати Україні, а й активно боровся з російськими впливами. Чого лише варта посол Росії в Болгарії Елеонора Митрофанова, колишня депутатка Держдуми, перша заступниця міністра закордонних справ та керівниця “Россотруднічества”, яку вже колишній прем’єр країни Кирил Петков звинуватив у причетності до його відставки.

І на тлі всіх цих беззаперечних фактів Володимир Зеленський призначає новим послом до Болгарії нікому раніше невідому ні в дипломатичному секторі, ні в секторі держуправління Олесю Ілащук.

Відповідний указ на сайті Офісу президента України з’явився 23 грудня. Саме цими днями до України на нараду в умовах воєнного часу приїхали всі наші посли, де виступав президент і де вперше з’явилася Олеся Ілащук.

Українські посли, з якими поспілкувався ТСН.ua, підтвердили, що бачили новоспечену амбасадорку України в Болгарії на нараді. Проте подумали, що вона працівниця МЗС, яка радше супроводжує організацію наради на високому рівні, ніж є новопризначеним послом. Саме тому на нараді особливих обговорень навколо її призначення не було.

Все почалося пізніше, 25 грудня, коли в пресу просочилися скриншоти сторінки Олесі Ілащук у Facebook, де вона іменувала себе “клінічним психологом, системно-сімейним терапевтом, гештальт-терапевтом та сексологом-консультантом”.

Telegram-канали, особливо російські, одразу ж підхопили новину, мовляв, подивіться, Україна – це таки failed state. Проте треба одразу підкреслити, що мережею ширилися лише скриншоти з начебто її неверифікованої сторінки у Facebook, яку може створити будь-хто. Але тривало це недовго. У неділю, 25 грудня, з посиланням на кілька джерел в українському дипкорпусі “Європейська правда” повідомила, що це таки правда.

Пізніше виданню вдалося отримати й біографію Олесі Ілащук, яку офіційно надали до МЗС Болгарії. Уродженка Чернівців, вона почала свою кар’єру з асистентки, а потім і вчительки англійської. 1997-2000 рр. пані Ілащук спробувала себе в журналістиці. Днями в ефірі одного з YouTube каналів політолог Олесь Доній, який, за численними повідомленнями українських ЗМІ, наразі співпрацює з Офісом президента, сказав, що знає Олесю Ілащук вже 25 років, і вона – природжений дипломат.

Щоправда, знову ж таки з біографії, видно, що Олеся Ілащук має досвід роботи в ювелірній компанії, закінчивши до цього курси в бельгійському союзі, що регулює оброблення діамантів, а 2018 року вона відкрила приватну практику психотерапевтки в Києві за напрямком гештальт-терапевтки та сексологині. Проте фахової вищої медичної освіті Олеся Ілащук не має.

Що ж її пов’язує з дипломатією? У понеділок, 26 грудня, МЗС вийшло з поясненням, що новоспечена амбасадорка України в Болгарії має диплом з відзнакою за спеціальністю “Країнознавство” кафедри міжнародних відносин Чернівецького національного університету.

В коментарі ТСН.ua головний редактор “Європейської правди” Сергій Сидоренко, якому і вдалося отримати офіційну біографію пані Ілащук, зазначив: ця біографія передусім важлива тим, що свідчить, що за цією пані хтось стоїть. Бо біографія, її послужний список є умовно фіктивним.

“Неможливо бути директором купи компаній з абсолютно різних сфер діяльності. Тобто вона нібито керувала великим бізнесом, радикально змінюючи сферу діяльності на 1-2 роки. Не можна бути два роки успішним директором освітнього центру після того, як ти був фахівцем по діамантах, а після того одразу перейти на гуртову торгівлю, а потім – на видавничий будинок. Якби йшлося про те, що вона в якійсь із цих галузей працювала 5-10 років і здобула визнання крутого менеджера, – це можливо. А відбувалося одне: вона була фіктивним керівником, за яким хтось стоїть. Ми не знаємо, хто це”, – вважає Сергій Сидоренко.

В розмові з ТСН.ua чинні українські дипломати в різних країнах навіть неофіційно дуже обережно коментували це призначення. Але всі підтвердили – за призначенням стоїть Офіс президента. Власне, аналогічну інформацію має і Сергій Сидоренко, додаючи, що система влади в Україні, на жаль, працює таким чином, що ОПУ не можна казати “ні”. Проте скандальне призначення Олесі Ілащук послом у Болгарії набуло такого резонансу, що навіть у соцмережах неозброєним оком видно, як чинні українські дипломати коментують і лайкають відверто критичні дописи на цю тему. Ба більше, треба сказати, що переважна більшість українських експертів та журналістів-міжнародників закликали Офіс президента переглянути це кадрове рішення.

ТСН.ua, як і багато інших журналістів, намагався сконтактувати з Олесею Ілащук через нібито її Telegram-канал під назвою “Олеся Ілащук”. Власне, немає ні підтверджень, ні спростувань, чи це дійсно її канал, що в дипломатії є не дуже прийнятним. І треба особливо підкреслити, що в цьому каналі відбувається повний хаос. Відверто критичні запитання від головних редакторів провідних українських ЗМІ видаляються, як, власне, і вони самі з цього чату. Кілька днів тому журналіст ТСН.ua спробував поставити запитання пані Ілащук у цьому Telegram-каналі, на що у відповідь вона продублювала офіційний коментар МЗС, оприлюднений у понеділок 25 грудня. А пізніше в цьому ж каналі в одному з дописів Олеся Ілащук (знову ж таки, повторимо, якщо це дійсно її власний канал) назвала журналістів, які піддають сумніву рішення президента й уряду про її призначення послом до Болгарії, “недолугими”.

ТСН.ua надіслав інформаційний запит до Офісу президента України із запитаннями щодо причин призначення пані Олесі Ілащук послом України в Болгарії. Щойно ми отримаємо відповідь, одразу ж її опублікуємо.

Також ТСН.ua вдалося дізнатися особистий телефон новопризначеної амбасадорки, який нам дали в одній із держустанов. У профілях різних месенджерів за цим номером розміщена та сама картинка, що й на сторінці Ілащук у Facebook. Протягом п’ятниці, 30 грудня, ТСН.ua телефонував Олесі Ілащук з одного номера на мобільний та WhatsApp 15 разів, який потім, як ми припускаємо, заблокували. З другого номера ТСН.ua телефонував пані Ілащук двічі. З третього номера ми телефонували один раз і написали повідомлення такого змісту:

“Олесю Костянтинівно, доброго дня. До Вас звертається редакція сайту ТСН.ua, мене звати Ігор Сєров, я журналіст. Важливо звернутися до Вас за коментарем. Хотіли б поставити Вам кілька актуальних питань, які, своєю чергою, адресує Вам наша читацька аудиторія. Питання стосуються дипломатичних відносин України та Болгарії, допомоги Україні, Ваших перших кроків на такій важливій посаді. Гадаємо, що Вам є що сказати українському суспільству. З повагою, Ігор Сєров, журналіст сайту ТСН.ua”.

Варто особливо зазначити, що це нормально для дипломатичної практики – призначати послами осіб, які не мають профільної освіти у галузі міжнародних відносин чи державного управління. Наприклад, того самого дня, 23 грудня, Володимир Зеленський призначив послом України в Перу Юрія Полюховича, кандидата історичних наук, який 2020 року досить недовго виконував обов’язки міністра освіти. Чи взяти хоча б амбасадорку України в США Оксану Маркарову, яка до цього була міністром фінансів. Або вже колишнього посла України в Канаді Андрія Шевченка. Журналіст за фахом, після цього був стипендіатом багатьох міжнародних престижних освітніх програм саме по міжнародному спрямуванню.

Тож в українській дипломатичній історії ми маємо дуже багато прикладів успішних дипломатів, які не мали профільної освіти, проте мали величезний досвід роботи в державному управлінні, міжнародних відносинах тощо.

В коментарі ТСН.ua міністр закордонних справ України 2007-2009 рр. Володимир Огризко теж зауважує, що, справді, є політичні призначення, і це нормальна практика для всього світу. Дипломат нагадує, що колишнього міністра оборони Андрія Тарана призначили послом України в Словенії. Колишня перша заступниця міністра економіки Юлія Ковалів наразі є амбасадоркою України в Канаді. Колишня генеральна прокурорка Ірина Венедіктова є амбасадоркою у Швейцарії.

“Про що це говорить? Що насправді є люди, які працюють в держапараті на високих посадах, мають великий управлінський досвід на високому рівні, розуміються на якихось проблемах, притому доволі глибоко, якщо вони були міністрами або заступниками міністрів, або, скажімо, депутатами, які працювали в тих чи інших комісіях. І тоді це цілком прийнятний варіант, ніхто не має жодних заперечень. І саме з цієї точки зору оцінка того, що відбулося (з призначенням Олесі Ілащук – ред.) в жодні ворота не лізе. У своєму Twitter, в день, коли я цей указ побачив, я написав, що так не можна витирати ноги об українську дипломатію. Бо для професійних дипломатів – це річ неприйнятна. Це помилка, яку треба розумно і спокійно виправити, поставивши в цьому крапку. Ми всі люди, всі помиляємося”, – зауважує Володимир Огризко.

Москва надіслала Софіії ноту з вимогою скасувати рішення про вислання російських дипломатів за підозрою у шпигунстві.

Росія розглядає можливість розірвання дипломатичних відносин із Болгарією в разі, якщо вона не скасує рішення про вислання 70 працівників російських дипломатичних представництв.

Про це посол Росії в Болгарії Елеонора Мітрофанова заявила в четверг, 30 червня, в ефірі болгарського телеканалу BNT.

“Москва ухвалить дуже кардинальні кроки. Це (вислання – ред.) не може пройти непоміченим”, – прокоментувала вона відповідь Росії на вислання дипломатів.

На уточнення, про що йдеться, Мітрофанова заявила: “Дипломатичні відносини можуть бути розірвані! Москва ухвалить рішення”.

Крім того, болгарські ЗМІ у четвер повідомили про те, що Росія надіслала Болгарії ноту з вимогою скасувати рішення про вислання російських дипломатів за підозрою у шпигунстві. Пізніше існування такого звернення підтвердило і МЗС Болгарії.

У ноті стверджується, що рішення має бути переглянуте до опівдні 1 липня, інакше “перед російським керівництвом буде негайно порушене питання про закриття посольства Російської Федерації у Республіці Болгарія”.

МЗС Болгарії передало ноту канцелярії прем’єра й очікує на подальші дії.

У Болгарії на трасі Софія-Благоєвград у ДТП потрапив туристичний автобус. Він врізався в огорожу і спалахнув. В автобусі знаходилися 52 особи, 45 з них загинули (за іншими даними – 53 особи та 46 загиблих). Серед жертв 12 неповнолітніх.

Про це повідомляє місцеве видання “Bgnes”.

Аварія сталася близько 3:00 за місцевим часом, неподалік прикордонного пункту пропуску “Капітан Андрєєво”. Напередодні автобус перетнув кордон Болгарії.

Відомо, що в інциденті вижили лише 2 жінки та п’ять чоловіків. Усі вони у тяжкому стані. У постраждалих опіки обличчя та верхніх дихальних шляхів, рвані рани.

За попередньою інформацією, в автобусі були туристи з Північної Македонії. Автобус мав македонську реєстрацію. Найімовірніше туристи прямували до Стамбула.

Як повідомляють місцеві ЗМІ, через зіткнення дверей в автобусі було заблоковано і люди не змогли вибратися назовні.

Глава уряду Північної Македонії Зоран Заєв висловив співчуття родичам загиблих. На місце трагедії було відправлено македонські бригади. Політик зазначив, що належить з’ясувати, звідки їхав автобус. Він сподівається на розслідування ДТП.

Українка Софія вже 1,5 року проживає в Болгарії, в місті Пловдив. Здавалося б, вона не так давно в цій країні, але вже сповна відчула всю красу й недоліки перебування в ній.

В ексклюзивному матеріалі для OBOZREVATEL Софія розповіла про життя емігрантки в Болгарії, про медицину, пологові будинки та садки. Вона також назвала ціни на стандартний набір продуктів у супермаркеті та повідала, як зараз ідуть справи в Болгарії через пандемію коронавірусу.

Про еміграцію з України
Я родом із Києва. Мого чоловіка запросили на роботу і ми переїхали жити в Болгарію. В Україні нас ніщо не тримало, тому ми зважилися на поїздку. Нам хотілося спробувати щось нове.

У Пловдиві ми живемо вже півтора року. Перший рік життя в цій країні дуже хотілося додому, а зараз уже звикли.

Тут дуже багато росіян, українців якось менше. Живуть усі по-різному, тому мені складно говорити про проблеми емігрантів, оскільки нам у переїзді та оформленні документів дуже допомогли роботодавці.

Про медицину
Є хороші фахівці, як і всюди, але медична система обслуговування, як на мене, трохи дивна. В Україні ми звикли до високого рівня, а ось у Болгарії з цим проблеми. Болгари платять “здравну касу” – обслуговування у них або безкоштовне, або за дуже невеликі гроші. Діти консультуються безкоштовно в особистого лікаря. Якщо ж спостерігатися в приватній клініці, тоді прийом коштує €20 (665 грн).

У Болгарії можна отримати медичну страховку, найчастіше її надають на роботі.

Про ситуацію з коронавірусом
У Пловдиві хворих на коронавірус, як і всюди, багато. Сам COVID-19 не сильно вплинув на наше життя: в громадських місцях потрібно носити маску, до 10 години ранку в магазин впускають тільки пенсіонерів. Було і таке, що закривали двічі всі навчальні заклади, деяких співробітників перевели на віддалену роботу. Також надовго закривали ТЦ і громадське харчування – ось вони зазнали серйозних збитків.

Про пологові будинки
Свою першу дитину я народила в Україні, а другу – в Болгарії. Я дуже хотіла народжувати в Україні, де все знайоме, знаєш хороших лікарів і головне – немає мовного бар’єра. Тут мені пощастило з бригадою та умовами, а лікарі в будь-якому місці є чудові, а є і такі, до кого краще не потрапляти. Мені обидва рази пощастило, але психологічний стан у Болгарії був гірший.

Про зарплати й ціни на продукти
Зарплати тут різні й залежать не тільки від міста, але і від професії. Мінімальна 300€ (10 тисяч грн), середня, на скільки я знаю, 600€ (20 тисяч грн).

У середньому ми витрачаємо (сім’я з 4 осіб) 120€ (4 тисячі грн) на тиждень на продукти. Ціни різні, овочі й фрукти на базарах набагато дешевшіе. Але частіше ми купуємо продукти в найближчому супермаркеті.

молоко €1,15 (40 грн);

масло вершкове €2,5 (83 грн);

яйця 6шт €1,5 (50 грн);

хліб €1 (33 грн);

круасан €0,5 (16 грн);

чай чорний €2 (66 грн);

болгарський трав’яний чай до €1 (33 грн);

хороша курка – близько €5 (166 грн) за 1 кг;

яблука €1,5 (50 грн) за 1 кг;

картопля €1 (33 грн) за 1 кг;

Про дитячі садки
Садки тут хороші, практично всі, що я бачила, з ремонтом і сучасними майданчиками. Державний садок коштує €25-35 (1 тис. грн) на місяць. Наша дитина ходить у приватний садок, це обходиться в €200 (6600 грн) на місяць (у вартість входить харчування). Головне, що ніхто не просить різні благодійні внески.

Про відмінність у менталітетах: українці та болгари
Поки що я ще знайомлюся з цією країною. Але болгари дуже усміхнений народ. Вони привітні й добрі. Літні люди шалено люблять маленьких дітей і майже завжди під час зустрічі скажуть: “які у вас солодкі діточки”. А ще вони живуть зовсім в іншому темпі, ніж в Україні. У болгар розмірене життя, не люблять сидіти на роботі понаднормово й нікуди не поспішають. Нам спочатку було дуже складно до цього звикнути, оскільки ми постійно кудись бігли.

Про плюси й мінуси життя
Для мене в Болгарії важкий клімат – із травня по жовтень тут стоїть жахлива спека. Також у цій країні дуже жорстка вода і складно до неї звикнути. Загалом, для кожного свої мінуси, але через рік життя тут можу точно сказати, що плюсів набагато більше і переїжджати поки не збираємося. Болгарія – країна усміхнених людей.

Про ціни на житло
Купити житло в Болгарії може кожен охочий. Винайняти його теж можна, ціни є на будь-який гаманець – оренда квартири від €150 (5 тисяч грн), а купити квартиру можна від €25 тисяч (830 тисяч грн), все залежить від будинку й місця. На узбережжі багато росіян купують нерухомість для подобового здавання в оренду.

Про транспорт
На поїздах не роз’їжджала, але автобуси їздять у будь-якому напрямку. У місті проїзд коштує € 0,5 (16 грн), і тут дуже доступне таксі. У нашому місті перевозять тільки автобуси й за розкладом. В Україні багато приватників, а тут вся ставка на міський транспорт.

Про розваги
Під час пляжного сезону оживає узбережжя, ціни на житло піднімаються, як і в будь-якому курортному місті. А взимку тут процвітає гірськолижний курорт – Болгарія готова до туристів у будь-яку пору року. Так само ця країна багата історичними містами, руїнами й просто неймовірно красивими місцями.

В Болгарії сталася смертельна дорожньо-транспортна пригода за участю вантажівки, якою керував українець, та мікроавтобуса. В результаті аварії троє людей загинули, ще 15 отримали травми та були госпіталізовані.

Трагедія на дорозі сталася на трасі між Єлхово та Лесово, недалеко від кордону з Туреччиною. Про це передає ТСН.

Автобус врізався у фуру, яка стояла в черзі на перетин кордону. Водій буса і двоє пасажирів після зіткнення загинули на місці.

Кількох людей після ДТП, які отримали серйозні травми та перебувають у дуже важкому стані, вирішили перевезти в лікарню в столицю країни – в Софію.

Про стан українця наразі не повідомляється.

У туристичному чорноморському районі “Сонячний берег”, що у Болгарії, потонув 31-річний українець. Про це повідомляє bntnews.bg, інформує УНН.

“31-річний українець потонув на Сонячному березі під час відпустки у Болгарії. Трагедія сталася 11 вересня близько полудня”, – йдеться у повідомленні.

Зазначається, що до Несебирського регіонального управління поліції надійшло повідомлення, що на пляжі на Сонячному березі біля посту №9 морем викинуло тіло молодої людини.

“Встановлено, що це 31-річний український турист, який прибув до Болгарії близько опівночі того ж дня. Тіло українця було доставлено до відділу судової медицини Бургаської загальної лікарні. У справі порушено досудове провадження”, – резюмували у ЗМІ.

У Віктора Медведчука виявили нерухомість в Болгарії

Віктор Медведчук скупив майже 23 гектари землі на узбережжі Чорного моря в Болгарії. Там у глави партії “Опозиційна платформа – за життя” знаходиться земля, вартістю майже 19 мільйонів євро. Про це стало відомо з розслідування Bihus.info.

Ділянки розташовані на узбережжі Чорного моря, в муніципалітетах Несебр, Поморіє і Царево. Це популярні курортні регіони в Бургаській області Болгарії. Частина землі має призначення під вілли та курортно-рекреаційні будівлі, частина – під сільське господарство.

Зазначимо, що Медведчук купив цю нерухомість через два роки після того, як обіймав посаду голови Адміністрації президента (тоді главою держави був Леонід Кравчук).

Для покупки закордонної нерухомості в Болгарії заснували п’ять компаній. У їх капітал загалом вклали близько 37 млн лев – це майже 19 млн євро за нинішнім курсом.

Болгарські фірми мають складну структуру власності, яка через Кіпр веде в Україну.

Цікаво, що кінцевим власником цих фірм в болгарському реєстрі компаній значиться дружина Медведчука телеведуча Оксана Марченко. Вона також є кумою Володимира Путіна.

Про болгарські фірми стало відомо після призначення Медведчука народним депутатом в 2019 році. Саме тому він повинен пред’являти електронні декларації. Дані із закордонних реєстрів журналістам допомогла дістати компанія Schmidt & Schmidt.