До складу злочинної банди входило п’ятеро осіб. Всі вони жителі міста Ірпінь, крім лідера угруповання – 31-річного киянина.

У Київській області затримано членів злочинного угруповання, яке скоїло розбійний напад на будинок підприємця в селі Луб’янка Бородянського району, застосувавши жорстокі тортури до господарів. Про це повідомив на своїй Facebook-сторінці начальник поліції в Київській області Андрій Небитов, опублікувавши фото і відео затримання.

Злочин було скоєно ще 30 листопада, коли учасники цієї банди увірвалися в будинок приватного підприємця і близько години жорстоко знущалися над ним і його сім’єю – катували праскою, різали ножем і заливали в очі горілку, вимагаючи інформацію про місце зберігання грошей. В результаті нападу бандити пішли зі здобиччю в розмірі 3000 доларів, 8000 гривень, забрали ювелірні вироби та інші цінності, а також викрали два автомобілі, які були припарковані у дворі.

Як повідомили в прес-службі поліції, до складу злочинної банди входило п’ятеро осіб. Всі вони жителі міста Ірпінь, крім лідера угруповання – 31-річного киянина. Раніше він відбував покарання за крадіжку з квартири і вчинення грабежу. Деякі з учасників організованої банди раніше брали участь в рейдерських захопленнях.

“Під час проведення обшуків за місцем проживання зловмисників співробітники поліції вилучили 9 одиниць зброї, в тому числі автоматичної, балаклави, рукавички, спецодяг, спецзасоби, стяжки, ювелірні вироби і годинники, гроші, в тому числі і в іноземній валюті. Також вилучено 6 транспортних засобів, в тому числі і автомобіль, на якому зловмисники прибули в село Луб’янка, щоб скоїти напад”, – йдеться в повідомленні.

Україна все більше нагадує “Весілля в Малинівці” в гіршому її вигляді, коли бандити грабують, а влади не має.

Таку думку висловив народний депутат України, співголова політичної партії “Опозиційна платформа – За життя” Вадим Рабинович в коментарі телеканалу NewsOne.

“Сьогодні, можна сказати, знаковий день – день, коли Президент України Володимир Зеленський призначає “шпрехенфюрером” представника партії Парубія-Яценюка. Я навіть не знаю, як це назвати з точки зору психіатрії, але, як мені здається, це зашквар повний!” – обурився політик.

Рабинович також звернув увагу українців на послідовність подій в країні.

“Спочатку Європа забороняє нам підтримувати наше машинобудування, потім реформатор-Саакашвілі заявив, що до складу судів потрібно вводити іноземців. Тобто, спочатку у “холопів” відібрали право управляти своїм добром, поставивши в наглядові ради державних компаній іноземців, а потім довели країну до повного банкрутства! Коротше, раби повинні працювати “на полуниці” і в публічних будинках в Європі, а не розвивати свою країну!” – зауважив політик.

Рабинович зазначив, що уряд прем’єр-міністра Дениса Шмигаль працює за програмою, “яку не затвердила навіть Рада “зелених”.

“І, як би дивно це не звучало, Кабмін не звільняють, а він продовжує працювати!” – обурився народний депутат.

На його думку, всі життєво важливі функції держави передані під управління різних іноземців: “Спочатку нам привезли Супрун, яка знищила безкоштовну медицину, гарантовану нам Конституцією… Потім на відкуп віддали наглядові ради держкомпанії, потім Національний банк України став повністю непідзвітним нам, потім нам заборонили розмовляти рідною мовою, потім заборонили розвивати власну промисловість”.

“Але “іграшки” закінчилися: банди тероризують людей на вулицях, гранати кидають в офіс другий за популярністю політичної партії в країні, і ніхто на це не звертає уваги! Наша країна все більше нагадує “Весілля в Малинівці” в гіршому її вигляді, коли бандити грабують, а влади не має!” – заявив нардеп.

Рабинович нагадав, що 75% населення країни обрали свого президента.

“Але саме цей президент після перемоги на виборах оголосив війну своїм же виборцям. І це, я вважаю, рубікон! Що тепер робити? Ми не повинні робити нові революції, “розгойдувати човен” остаточно, ми навчилися перемагати таких як Порошенко на виборах. Петро Олексійович думав, що у нього все в руках, але вийшло по-іншому. І Зеленського, схоже, чекає такий же кінець! І якщо місцеві вибори виграють не ті, хто дивиться на Україну, як на дійну корову Заходу, а ті, хто хоче її будувати і розвивати, то і конфігурація влади Зеленського швидко зміниться”, – упевнений політик.

Він нагадав, що носієм влади в Україні є народ.

“І якщо цей народ заганяють у глухий кут, якщо українці не можуть прогодувати своїх дітей, якщо їм чоботом натягують на обличчя маску, а гроші, виділені на боротьбу з коронавірусом, направляють на будівництво доріг, люди рано чи пізно зрозуміють, що влада вбиває власний народ”, – сказав Рабинович.

Завжди уважно і ретельно оглядайте всі двері автомобіля перед тим, як сісти в нього і поїхати у справах. Серед злодіїв зараз набирає популярність нова фішка, про яку ви напевно не чули.

Бандити стають все більш нахабними і тепер використовують дуже зухвалий і простий спосіб злому вашого автомобіля.

Перед тим, як сісти в автомобіль, огляньте всі його двері. Чи немає вставленої в зазор між ручкою і замком монетки?

Якщо ви пропустите цей момент і просто поїдете, швидше за все, нічого не трапиться. Найцікавіше буде вночі. Коли ви прийдете додому.

Ви зайдете в будинок і будете абсолютно спокійні: ви ж закрили двері за допомогою дистанційної системи керування сигналізацією. Але через монетку замок на одній із дверей не спрацює – і злодій легко відкриє її.

Щоб переконатися, що ви в безпеці, завжди перевіряйте двері!

Будь ласка, передайте це повідомлення своїм друзям, щоб вони знали про це! Безпека – справа колективна!

У Харкові бандити намагалися пограбувати водія машини з іноземними номерами. Вони представилися співробітниками поліції і фіскальної служби і вимагали хабар. Почувши відмову, погрожували розправою і намагалися задушити. Наостанок зірвали з шиї золотий ланцюжок і втекли.

Напередодні ввечері Віталію зателефонувала жінка з проханням перевезти дитячу коляску. Разом з замовницею в салон сів кремезний чоловік 30 з гаком років. Коли приїхали за адресою, пасажири заявили, що це спільний рейд поліції і фіскальної служби. Сказали, що на машину нібито накладено арешт, що виписаний штраф 8,5 тис.

Почувши відмову, жінка, нібито для перевірки, забрала у Віталія всі документи на авто. З ними сіла в патрульний “Пріус”, що під’їхав, а чоловік висмикнув ключ із замка запалювання і спробував силою витягнути Віталія із-за керма.

Не зумівши витягнути Віталія з салону, зловмисник зірвав з його шиї золотий ланцюжок і втік.

Віталій подзвонив у “102”. Але знайти кривдників у поліцейській формі правоохоронці, що приїхали, не змогли.

Віталію обіцяють, якщо в справі дійсно замішані поліцейські, її перекваліфікують і передадуть в прокуратуру. В патрульній від коментарів відмовилися. У фіскальній службі повідомили, що спільних рейдів по автомобілях з іноземною реєстрацією зараз не проводять. Номер, з якого Віталію дзвонила нібито їхня співробітниця, тепер не відповідає.

Машина Віталія зараз на парковці райвідділу поліції. Забрати її він не може, залишився без документів і ключа.

Пропрацювавши два десятка років у міліції, Віталій впевнений, на нього напали не шахраї. І сподівається, що вони будуть покарані за всією суворістю закону.

Чергове зборище союзу “добровольців” Донбасу проходить у Ростові-на-Дону, передає “Лєнта.ru” з посиланням на “РаSSєя 24”. Там зібралися соратники-“собутильнікі” з російських регіонів, самопроголошених Донецького і Луганського бандформувань (“народних рєспублік”).

Перед присутніми виступив головний бандит – Олександр Бородай. За його словами, Ростов для з’їзду був обраний не випадково – “саме звідси у багатьох російських добровольців почався шлях на землю Донбасу”.

Зборище бойовиків прокоментував український журналіст і блогер Денис Казанський:

“Якщо повірити роSS-ЗМІ і на хвилину погодитися з тим, що в Україні йде громадянська війна, то виходить, що Ростовська область – це Україна. Ростов приймає в нашій громадянській війні таку активну участь, що доведеться нам невдовзі зафарбовувати цей регіон на карті у свої кольори і вимагати виведення російських військ.

Все почалося ще в лютому 2014 року, з тих пір, як там з’явився живий і легітимний ЯнукОвоч і став ламати кулькові ручки перед камерами. А потім закрутилося. У Ростов з Донецька потягнулися фури з написами «Вантаж-200» на бортах.

І як стали їздити, так і не можуть зупинитися вже два роки. Кілька днів тому ось запаяли в цинк Баггі.

Підозрюю, що ростовські трунарі вже озолотилися і побудували собі по дві дачі. Громадянська війна нібито в Україні йде, а запаювати в цинк всіх возять чомусь у Ростов. Містика якась.

З Ростовської області по наших позиціях в 2014 році регулярно наносилися артилерійські удари. Ось, наприклад, знаменитий Гуковскій «Град». Чи то Гуково – це українське місто, чи то війна у нас насправді не громадянська.

З Ростовської області в Україну увійшов загін Стрєлкова-Ґіркіна, який натиснув спусковий гачок війни. З Ростовської області приїхав і туди ж поїхав «Бук», з якого збили малайзійський «Боїнг». А сьогодні ось в Ростові пройшов з’їзд «добровольців Донбасу». Збиралися учасники нашої громадянської війни. У сюжеті кажуть – сотні людей приїхали.

Козіцин, Бородай, козаки, чорносотенці. Всі в зборі. Нічого вже не зрозуміло, чи то їх там немає, то їх тут немає, то чи є у нас з Ростовом війна, чи то Ростов – це Україна. Чекаю, коли Руслан Коцаба з Тетяною Монтян все роз’яснять. Вони точно знають правду”, – додав Казанський.

Між тим, сьогодні у «міністерстві держбезпеки ДНР» паніка через смерть російського полковника в Донецьку, якого, за твердженням бойовиків, вбили проукранські партизани. Про це в Facebook розповів координатор групи «Інформаційний спротив» Дмитро Тимчук.

«Раніше серед дислокованих у Донецьку бойовиків і місцевих жителів (в основному – Київський і Куйбишевський райони міста) поширювалися чутки про те, що українські диверсанти вискочили з каналізаційного люка, викрали якогось російського полковника і потім відрізали йому голову», – пише Тимчук.

Тарас Микитюк© спеціально для “Український простір Прикарпаття”

За матеріалами публікацій:

https://lenta.ru/news/2016/10/08/donbass/

http://deniskazansky.com.ua/rostov_eto_ukraina/

https://www.facebook.com/den.kazansky/posts/1166345556778288

https://www.youtube.com/watch?v=Z-azwTcaG7g

https://www.facebook.com/dmitry.tymchuk/posts/975273215934667

А тим часом УКРАЇНСЬКІ патріоти, які змушені жити на тимчасово окупованих територіях, вважають російських найманців покидьками і вбивцями.

У суботу, 10 вересня в Донецьку відбувся похорон одного з ватажків «ДНР», який замість “водяри” випив невідому речовину, отруївся і помер (здох як собака).

Невимовний смуток із приводу загибелі “кончіни” одного з ватажків бойовиків «ДНР» з банди «Кальміус» Алєксандра Нємоґая висловив депутат міськдуми раSSєйського Ростова-на-Дону Анатолій Котляров. Останній про смерть друга повідомив 8 (!) вересня.

Про справжню дружбу (“дєльож бабла”) свідчить нагрудний знак “За заслуґі”, яким Нємоґай особисто нагородив Котлярова.

При цьому, сепаратистські ресурси стверджують, що Нємоґай помер 9 (!) вересня, а не 8-го. Крім того, вони стверджують, що “хєнєрал” пішов з життя від хвороби: «… сьогодні проводили в останню путь ґероя ДНР, командира артилерійської бригади «Кальміус», генерал-майора Олександра Нємоґая, який помер від хвороби на 60-му році життя. Траурна церемонія пройшла в залі Донецького державного академічного театру», – пише кремлівсько-пропагандистський ресурс «Новини НовороSSії».

Нємоґай очолював терористичне угруповання – «артилерійську бригаду особливого призначення», яка брала участь у захопленні Донецького аеропорту, здійснювала обстріли Збройних сил України на Маріупольському напрямку, в Докучаєвську і в Дебальцево. Бойовики цього бандформування контролюють Сніжне, Шахтарськ і околиці.

Чутки про загибель Нємоґая з’явилися ще в кінці серпня. Деякі користувачі соцмереж писали, що він впав у кому в результаті отруєння невідомою речовиною нервово-паралітичної дії і знаходиться в лікарні Донецька. Цю інформацію всіляко спростовували “падєльнікі” бойовика, стверджуючи, що він «живий і здоровий».

А в окупованих раSSєйсько-терористичними бандами містах сходу України поширюють антиросійські листівки.

Про це у Facebook  написала написала проукраїнська активістка Лілея Івасик.

За її словами, українські патріоти, які змушені жити на окупованих територіях, вважають раSSєйських найманців покидьками і вбивцями.

«Ось такі листівки поширюють партизани на окупованих росіянами територіях. Донбас – це Україна!», – написала вона.

Тарас Микитюк© спеціально для “Український простір Прикарпаття”

За матеріалами публікацій:

https://www.facebook.com/photo.php?fbid=1421156967913072&set=a.540414909320620.135067.100000563477660&type=3&theater

https://www.facebook.com/photo.php?fbid=1653587951623505&set=a.1410947395887563.1073741828.100009169496199&type=3&theater

https://psb4ukr.org/criminal/kotlyarov-anatolij-aleksandrovich/

У зоні проведення АТО раSSєйсько-терористичні банди продовжують обстріли українських військовослужбовців використовуючи зброю різного калібру. За минулу добу таких епізодів було 67.

Гаряче було на Донецькому напрямку. Поблизу Луганського по наших опорних пунктах бойовики неодноразово вели вогонь із озброєння бойових машин піхоти. Із мінометів різного калібру було завдано 11 вогневих ударів біля Авдіївки та по одному – в районах Невельського, Новгородського, Опитного, шахти Бутівка та Зайцевого. Для обстрілів в Пісках та Світлодарському групи бандитів використовували стрілецьку зброю та своїх снайперів.

На Маріупольському напрямку терористи проявили активність поблизу Мар’їнки, де по позиціях наших захисників 6 разів стріляли із гранатометів, кулеметів, зенітних установок та стрілецької зброї. В районах оборони українських підрозділів у Широкіно та Красногорівці вони вели вогонь із мінометів.

На Луганщині по нашим бійцям в районі Новозванівки бойовики використовували зенітні установки та автоматичні гранатомети.

У свою чергу українська армія 10 разів відкривала вогонь у відповідь по незаконних збройних формуваннях та продовжує й надалі надійно утримувати свої позиції, захищати рідну землю.

За матеріалами: https://www.facebook.com/ato.news

На Донбасі священнослужителі вимушено або й з власної волі стали безпосередніми учасниками війни: хтось – сповідуючи та проповідуючи, а дехто – зі зброєю у руках і катуючи полонених. Про це йдеться у статті “Радіо Свобода”.

Страшна історія, що трапилася в січні минулого року, коли чоловік, який називав себе священиком, катував полонених захисників Донецького аеропорту, продовжує набувати резонансу: «Ми були у «Мотороли», до нас прийшов священик у рясі, ніби з Московського патріархату, з хрестом. Він бив нас цим хрестом по голові, казав, що ми – не люди. На комусь із пацанів цей дерев’яний хрест зламався. Потім він повернувся з металевим і продовжував бити. Я такого священика хіба що у фільмах жахів бачив», – розповідає Олександр Машонкін, боєць львівської 80-ї аеромобільної бригади, який 197 днів провів у полоні бандитів «ДНР».

«Він просив «Моторолу», щоб йому дали «пару рабів». А потім підійшов до нас і почав кричати, що ми «запроданці, Іуди», при тому стукаючи пацанів хрестом по голові», – пригадує інший очевидець, “кіборг” 81-ї десантної бригади Юрій Шкабура.

УПЦ МП навіть після двох років війни лишається каналом, яким у своїх цілях активно користується держава-агресор, – вважає релігієзнавець, доктор філософських наук Олександр Саган, наголошуючи, що релігійний фактор взагалі тривалий час не розглядався як фактор загрози національній безпеці та дестабілізації суспільства.

«Тільки зараз ми підходимо і в теоретичному, і в політичному плані до того, що воно теж несе вагомі загрози національній безпеці саме через зв’язок цієї церкви із закордонним національним та релігійним центром. Тут виявилася ситуація приблизно така ж, як у березні 2014 року, коли всі наші оборонні укріплення і військові містечка сконцентрувалися на заході, а удар ми отримали зі сходу», – говорить Саган.

Релігієзнавець, православний богослов Юрій Чорноморець переконаний, що якби в Україні була грамотна державна релігійна політика, то православна церква була б проукраїнською: «В Україні не було протидії «руSSкаму міру». На Донбасі буквально заражені цією бацилою – і будь-ласка: танки, «ополченці» з автоматами в руках. Чим нижчий рівень релігійної культури, тим більше ці бацили заражають людей. З одного боку, в Донецьку невисока релігійна активність і люди рідко ходять до церкви. Але з іншого – вони за ці гасла готові помирати. Це парадокс», – говорить Чорноморець.

За його словами, настрої серед вірян і священства Московського патріархату різні, але все більше спостерігається «дрейф у бік проросійських». Навіть після Революції гідності релігійною політикою в державі ніхто серйозно не займався й зараз у цій царині Україна робить «мало і кволо». «Візьміть ці церкви за свого союзника, якщо вони вам не потрібні, то вони стають союзниками сусідніх держав», – підсумовує Чорноморець.

Саме православну церкву (РПЦ і підконтрольну їй УПЦ МП ред.) Кремль перетворює на «громадянську релігію» й намагається через неї вибудувати «руSSкій мір». Саме це й зробило російське православ’я фактором розгортання конфлікту, вважають аналітики.

«Одним із підґрунть трагічних подій, що вже два роки відбуваються в Україні – анексія Криму і війна на Донбасі – є доктрина «руSSкава міра» і оскільки вона була офіційно проголошена патріархом Кірілам у листопаді 2009 року, як напрямок дії православної церкви в суспільному просторі, це дає право її оцінювати як релігійну, але якщо придивитися, то ця доктрина релігійною не є», – зазначає релігійний публіцист Тетяна Деркач.

З її слів, «війну за мізки українців Росія програла, але небезпека використання РПЦ задля суспільного збурення залишається», тож тепер варто «загасити залишкові явища».

Джерело – http://www.radiosvoboda.org/content/article/27541395.html

Вина за події на Сході України лежить тільки на РаSSєї, яка спровокувала Донбас на повстання, підтримувала його, але зараз залишила в стадії «ні війни, ні миру», – повідомляє про міжусобні війни в “ДНР-ЛНР” gazeta.ru.

Уже місяць розвідрота «Троя» тримає оборону від банд “ДНР”, що її оточили: «Троя» звинувачує інші підрозділи ополченців в кришуванні наркотрафіку і «мертвих душах».

«Троянці», за словами їхніх вожаків, брали участь у боях за Савур-Могилу, Іловайськ, Горлівку, Зуївку та Дебальцеве, бойовики мають нагороди від сина творця ВДВ О. Маргелова і генерал-полковника В. Шаманова. На момент початку оточення розвідрота складалася з 28 осіб. Але відразу після початку облоги вони кинули клич про допомогу, і з самопроголошених республік і росії до них підтяглися нові “добровольці”. У результаті тепер в роті 150-200 чоловік.

«Троянці» побоюються повторити долю Олексія Мозгового і Павла Дрьомова, відомих незалежних польових “командирів”, які загинули при загадкових замахах. Свого часу підрозділи цих та інших вожаків або змусили вступити в народну міліцію “ЛНР”, або роззброїли в рамках вертикалізації військової влади. У “ДНР” подібних конфліктів у публічному полі було менше, ніж в “ЛНР”, і блокаду «Трої» можна назвати одним з найгучніших випадків в “республіці”.

Конфлікт «Трої» з владою “ДНР” почався 30 грудня 2015, коли влада “республіки” спробувала роззброїти і відправити загін «на підвал», стверджував в інтерв’ю командир спецназівців Алабай. Два батальйони міноборони “ДНР” оточили частину відразу після того, як сам Алабай виїхав з Йосипом Кобзоном в Росію – «троянці» охороняли “звєзду” під час його гастролей в “ДНР”.

Офіційних претензій до «Трої» “влада” не назвала. За словами Алабая, рік тому після зачистки «котлів» в Іловайську ополченцям вдалося добре озброїтися, проте на сьогодні воювати нічим. «Зброя пропала в невідомому напрямку, було і немає», – стверджує “камандір”.

Друга претензія – система «мертвих душ» у підрозділах міноборони “ДНР”. Так, у батальйоні може бути офіційно 1 тис. осіб при реальній чисельності в 400 бойовиків.

«Відповідно, одержувані на 600 «мертвих душ» зброя, боєкомплекти, їжа, обмундирування розкрадаються і розпродаються. Недолік «мертвих душ» компенсується “добровольцями”, які воюють «в обмотках», – скаржиться Алабай.

За його словами, для «Трої», зібраної навесні 2014 року в основному з місцевих ідейних ополченців з Горлівки і Кіровського, в штаті міністерства оборони “ДНР” не знайшлося місця. «Але там є місця для кого завгодно: для наркоманів, алкоголіків, які сприяють торгівлі наркотиками, а для тих, хто воює два роки на передовій, місця немає», – нарікає він.

Давній конфлікт «троянців» з місцевими частинами спалахнув з новою силою в кінці минулого року, коли розвідрота зловила ополченців третього мотострілецького батальйону під наркотиками. Алабай запевняє, що ополченці розкрили наркосхеми та махінації з «мертвими душами» в штабі третьої МСБ під командуванням Остапа Чорного. У «Трої» командира Чорного звинувачують у вбивстві свого товариша, наркоторгівлі, тортурах, пограбуванні відділення Приватбанку в Луганську.

Соратники Алабая запевняють, що на боці «Трої» виступають ветерани ВДВ, спецназу внутрішніх військ РФ і “російської асоціації героїв”, і закликають російських десантників до допомоги. Вони пояснили, що головний штаб всього загону «Трої» базується в Москві, а розвідрота є всього лише однією з його складових.

За версією противників «Трої», конфлікт розгорівся, коли начштабу 1-го батальйону Горлівки В.Куц заявив, що «троянці», перебуваючи під дією наркотиків, убили пострілами в потилицю свого ж бійця з позивним Зуй. А самого Куца після прибуття в частину обстріляли і поранили.

Блокада частини ведеться не тільки у військовій, але і в інформаційній сфері. Влада “ДНР” заборонила поставки “гумпомащі” в обложену частину.

Втім, вони сподіваються на слідчу групу “МГБ ДНР”, яка збирає матеріали і на їх супротивників. Командування «Трої» скаржиться, що, виконуючи наказ про оточення розвідроти танками в демілітаризованій зоні, влада порушує мінські угоди.

Абсолютно протилежну картину малює колишній боєць «Трої» Артем Шарлай. За його словами, «Троя» припинила існування на початку жовтня 2014 року, “добровольці” роз’їхалися по домівках. Алабай поїхав у Підмосков’я, де він живе і з жовтня 2014 працює в одному з московських банків. За словами Шарлая, у Донбасі він з’являється на вихідних для координації банди Білого. Боєць стверджує, що Білий і є безпосередній ватажок ОЗУ «Троя», а Алабай нібито “криша”, який за допомогою московських корупційних зв’язків прикриває злочинну діяльність Білого. Шарлай говорить, що до війни Алабай був тричі судимий, займався рекетом, грабежами, зґвалтуваннями, викрадав дівчат.

За його словами, Алабаю давали десятки мільйонів рублів на створення підрозділу, який він рекламував то як бригаду, то як батальйон, то як полк. За його версією, вони з Білим змовилися, що люди Білого зображують спецназ у всяких позах, а за це їм перепадає амуніція і гуманітарна допомога від спонсорів Алабая. «У результаті ні підрозділів, ні грошей, а керівництво “республіки і міноборони” по вуха вимазане в алабаєвській брехні, – журиться Шарлай. – Ось що робить зброя на руках і безкарність».

Ополченець і координатор негуманітарної допомоги “ДНР” Олександр Жучковскій вважає, що в кінцевому рахунку вина за події лежить тільки на РаSSєї, «яка надихнула Донбас на повстання, підтримувала його, але не довела справу до кінця і залишила Донбас в нинішній проміжній стадії «ні війни, ні миру». Враховуючи досвід подібних конфліктів у самопроголошених республіках, найближчим часом розвідроту, швидше за все, чекає один із двох сценаріїв. Або мирне розформування і входження в інші з’єднання, або визнання «троянців» бандою і силове роззброєння.

Джерело – http://www.gazeta.ru/politics/2016/01/28_a_8045843.shtml

«Російські військові злочини у Східній Україні в 2014 році» – під такою назвою опубліковано рапорт, який потрапить до Міжнародного суду в Гаазі. У рапорті точно описано те, про що мовиться в його назві.

Гість ефіру на Polskie Radio є Ян Пєкло з Польсько-української фундації співпраці ПАУСІ, один з ініціаторів та співавторів документу.

Скажіть, як створювався цей рапорт? Це, здається, перший такого типу звіт, настільки детальний і великомасштабний?

Ян Пєкло: Найімовірніше, саме так. Хоч, здається, існують також інші рапорти, проте їхній масштаб не такий великий. У нашому випадку йдеться про те, щоб цей документ міг конкретно допомогти, щоб він посприяв конкретній справі, і щоб винні у цих звірствах були покарані. Рапорт потрапить до Міжнародного суду в Гаазі і, можливо, в майбутньому, служитиме так, як це було у післявоєнній Югославії, коли розслідувано воєнні злочини. Тобто в цьому випадку Міжнародний суд досліджував би питання російських злочинів на території Східної України.

Скажіть, яким чином збиралася інформація, з чиєї ініціативи створювався цей документ, хто брав участь у цій роботі?

Я. П.: У першу чергу, це надзвичайно велика заслуга депутатки Сейму пані Малґожати Ґосєвської та групи колег, у яких була професійна підготовка для того, щоб зібрати такий матеріал, позаяк – це надзвичайно складна і копітка робота. Це спільна справа поляків й українців, які допомагали збирати інформацію, показання жертв. Тут треба звернути увагу, що в цьому випадку, збирання матеріалів відбувалося по-іншому, ніж у випадку війни в колишній Югославії, коли матеріал збирався вже після закінчення військових дій. У випадку України, все відбувалося в ході подій, тим паче, що війна у Східній Україні постійно триває. Це було надзвичайно важко.

Уточнімо, яким чином вдалося знайти потерпілих?

Я.П.: Усе це відбувалося за посередництвом приватних, неофіційних контактів пані Ґосєвської. Важливо було, щоб розшукати потерпілих, і щоб вони захотіли розповісти, що трапилося. А далі, спираючись на їхні показання, точно вказати порушника, віднайти його. Тут треба наголосити, що це не є закритий процес, що це лише перша частина рапорту. Інформація про цей звіт стала загальновідомою, отже, надалі зголошуються люди, які хотіли б давати свідчення. Існує, однак, надзвичайно велика проблема з показаннями щодо зґвалтувань. Для жінок – це дуже болюча тема, вони просто не хочуть про це розповідати.

Яким чином ідентифіковано зловмисників, і хто вони, чи це росіяни, чи українці? Хто ці люди, які скоїли злочини описані в рапорті?

Я.П.: Тут варто підкреслити, що у кожній війні, практично кожна зі сторін у конфлікті здійснює злодіяння. Натомість, у цьому випадку чітко видно, що на боці росіян, на боці сепаратистів існує своєрідна закономірність. Вони вживають дуже жорстоких дій, аби лише досягти політичної мети диктатора путіна. Ви запитуєте, як це відбувалося. Отже, це жахіття стосувалося не лише військовослужбовців, а й волонтерів, добровольців, цивільного населення, жінок. Взагалі, у кількох випадках, є абсолютно очевидним, що злочинцями були російські солдати зі спецназу. Були також звичайні бандити, яких звільнили з тюрем, яким дали зброю, і яким дали теж повну свободу дій. Подібний механізм був присутній під час війни на Балканах. Про усі ці речі надзвичайно складно говорити, і щоб запустити в Міжнародному суді у Гаазі всю процедуру, жертви злочинів будуть примушені говорити про це ще і ще.

Міжнародний суд у Гаазі для декого має, так би мовити, таку трошки сумнівну репутацію, деяких злочинців вдається, щоправда, засудити, але судові процеси затяжні. Чи автори рапорту та жертви цих військових злочинів чекають справедливості, чи вірять, що Європа про них не забуде?

Я.П.: І Стрєлков, і Захарченко, які відповідають за ці злочини, можуть потрапити у Гаагу так, як свого часу Караджич і Мілошевич. Безпосереднім призвідцем цього страхіття є Владімір Путлер, тут можна робити деякі аналогії зі Слободаном Мілошевичем. Я розумію, що на даний час це може звучати як якась фантастика і, можливо, самі жертви теж у це не вірять, але якщо таке трапилося у випадку колишньої Югославії, Балкан, то чому б не мало трапитися тепер?

А українці? Теж припускаються насилля на території, що охоплена воєнними діями.

Я.П.: Я хочу сказати одну, дуже важливу річ: на боці росіян, на боці сепаратистів – ці дії – системного характеру, вони, в певному сенсі, – стандартні. Натомість, на боці українців, – це окремі випадки, і часто трапляється, що люди відповідальні за ці злочини – йдуть під суд. Системний характер злочинів скоєних росіянами і сепаратистами – вражає. Подібні приклади ми мали під час російсько-грузинської війни, під час війни Путлера в Чечні – ось це їхні методи.

На даний час рапорт готують до того, щоб представити його у Гаазі, з рапортом має ознайомитися міжнародна думка, оскільки нині надто сильно світ зосередився на злочинах президента Сирії Асада, натомість про Східну Україну вже дещо забуває. Є ще теж питання російських злочинів проти татар в Криму.

Джерело – http://www.polradio.pl/5/39/Artykul/237006