Акції прихильників “ЛНР” викликають ті ж змішані почуття жалю і огиди

, що й мітинги ошуканих вкладників МММ у 1994 році. Люди, які власноруч зруйнували своє благополучне життя, які довірилися відвертим пройдисвітам, тепер вимагають від держави Україна(!), тобто – від інших таких же людей, щоб їм компенсували збитки …

Картина маслом. У Стаханові жителі міста вийшли на мітинг, тому що у них зупинився завод. Ситуація дійсно серйозна. З тих пір як місто захопили козацькі банди (саме так прийнято тепер називати козаків у російських ЗМІ), завод стоїть. Само собою, таке підприємство не може працювати в умовах війни і кримінального свавілля. Уже сім місяців його співробітники знаходяться в безкоштовних відпустках.

Але що вимагають на мітингу робітники? Думаєте, вони хочуть, щоб бандити звільнили Стаханов і дали йому працювати в українському правовому полі, як раніше? Як би не так. Вони просто вимагають від власника в Києві запустити завод, при цьому плакати у них чомусь з попереднього аналогічного мітингу в Луганську.

Як працюватиме завод у невизнаній “державі”? Куди буде дівати свою продукцію? Як буде експортувати її без українських документів та української митниці, якщо навіть росія не візьме такий товар без належного оформлення?

Всі ці питання ми задавали ще минулої весни. Але хіба стануть лохи думати, коли у них перед очима обіцяні пройдисвітами “величезні зарплати, як у Москві”? Звичайно ні. У результаті – сумні і передбачувані наслідки. У 1994 році було МММ, тепер “ЛНР”, але суть та ж. Всі купилися на “фантастіческіе” обіцянки халяви, і в підсумку втратили ВСЕ!

Тепер цей завод, як і багато інших, буде деякий час агонізувати, а потім “піде під ніж” на металобрухт, як Стахановський КХЗ, знищений у свій час Єфремовим. Стаханов буде розграбований бандитами і вимре. А жителі його так нічого і НЕ зрозуміють!

На жаль.

Оригінал – http://frankensstein.livejournal.com/605916.html