Тимчасово виконуючий обов’язки Міністра оборони України Євгеній Хмара провів робочу поїздку на командні пункти Сил безпілотних систем, 3-го та 19-го армійських корпусів і корпусу «Азов».

Поїздка відбулася після зустрічей командирів корпусів із Президентом України, під час яких були озвучені ключові проблеми та потреби підрозділів. Міністерство оборони отримало завдання оперативно взяти ці питання в роботу.

Обстановка на фронті та потреби підрозділів

Під час поїздки команда Міністерства оборони працювала з командами Роберта Бровді, Дениса Прокопенка, Валерія Скреда та Андрія Білецького.

Командири надали повну картину про обстановку в зонах відповідальності, склад і дії противника, стійкість української оборони та ключові потреби військових частин.

Окремо обговорили, що потрібно для захисту української логістики, виснаження ворога і вогневого контролю над шляхами його постачання.

Євгеній Хмара підкреслив, що українські війська діють ефективно на всю глибину побудови противника — від лінії бойового зіткнення до логістичних хабів глибоко в тилу.

Запити воїнів взяли в роботу

Під час поїздки Євгеній Хмара окремо поспілкувався з військовими на місцях. Запити, які потребують рішень Міністерства оборони, взяті в роботу.

У тісній координації з Головнокомандувачем Збройних Сил України Михайлом Драпатим Міністерство оборони буде посилювати бойові підрозділи на фронті.

Нагороди для воїнів

Євгеній Хмара подякував військовослужбовцям за стійкість і високі результати під час виконання бойових завдань та відзначив їх нагородами.

«Сучасна зброя дає результат лише тоді, коли її використовують сильні люди. Українські воїни — це безцінні спеціалісти з реальним досвідом сучасної війни», — наголосив він.

Окремо під час розмови з командирами Євгеній Хмара підкреслив, що збереження життя воїнів є безумовним пріоритетом. Важливо, щоб бойові завдання виконувалися професійно, відповідально та з повагою до військовослужбовців.

Російська пропаганда зробила своє і більшість росіян підтримують війну Московії проти України, хоча ще не так давно вони волали на кожному розі, що ми є браття і «Адіннарот». Навіть так звані «хорошіє рускіє» відверто співчувають «нашим мальчікам», які сидять в окопах на Донбасі та вбивають українських мирних мешканців. Але можна, як з’ясувалася, всю цю пекельну енергію російських «патріотів» спрямувати в правильне русло. Це довели українськи хакери, які зламали сайти російських волонтерів, де збиралися пожертви на їхнє «СВО».

Представники волотерських фондів в рф заявляють, що їхні сайти, через які збиралися донати, були зламані невідомим хакерським угрупуванням і у формах на переказ фінансової допомоги були замінені реквізити таким чином, що протягом 6 місяців усі перекази росіян йшли на рахунки «Азова».

Але цього замало. Виявилося, що деякі волонтерські організації рф були заздалегідь створені проукраїнськи налаштованими громадянами і, під виглядом допомоги учасникам СВО, збирали кошти на український підрозділ «Азов» та «Російський добровольчий корпус», який цього року здійснив кілька рейдів до Білгородської області. Слідчий комітет РФ вже відкрив кримінальне провадження за статтею КК РФ 205 ч.1 «Пособництво терористичної діяльності» щодо 10 громадян Російської Федерації та 2 громадян України, які звинувачуються у фінансуванні терористичних воєнізованих організацій «Азов» та «РДК». Для реалізації своїх планів лояльні до українського режиму громадяни створили низку благодійних організацій на території Російської Федерації та під виглядом волонтерів СВО півроку приймали фінансові кошти від громадян РФ на криптовалютні гаманці українських терористичних організацій. Загалом за час діяльності шахраям вдалося зібрати «Азову» коштів на понад 57 мільйонів рублів.

Лишається лише одне питання: – скільки існує ще подібних волонтерських фондів, гроші з яких йдуть на купівлю Хаймерсів для київського режиму та дронів, які атакують Москву?

Служба безпеки України присікла проникнення агента ворога до лав Сил оборони. У Києві затримано російського шпигуна, який намагався влаштуватись в бойовий спецпідрозділ полку “Азов”. Про це повідомляє пресслужба СБУ в п’ятницю, 16 вересня.

“За даними слідства, затриманий виявився мешканцем Донецької області, який у 2015 році приєднався до угруповань терористичної організації “ДНР”. Там він входив до складу підконтрольних РФ так званих “1 і 2 армійських корпусів”. Зокрема, проходив службу в загоні спеціального призначення “республіканської гвардії ДНР”, – йдеться у повідомленні.

Зазначається, що до 2018 року шпигун брав активну участь у бойових діях проти української армії на сході України. Згодом бойовик покинув своїх ватажків та поїхав до Росії. Там його було завербовано російськими спецслужбами для проведення розвідувально-підривної діяльності. Щоб виконати завдання, зловмисника було перекинуто з території Росії до України до початку повномасштабного вторгнення, 24 лютого.

“У разі проникнення до лав ЗСУ він міг передавати своїм російським “кураторам” дані про місця дислокації та переміщення наших військ, а також кількість особового складу та техніки. Співробітники СБУ своєчасно викрили та затримали агента на етапі проходження відбору до “Азову”. Наразі йому повідомлено про підозру за ч.1 ст.258-3 (участь у терористичній групі чи терористичній організації) ККУ та обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою”, – наголосили у пресслужбі.

Він припускає, що тих цивільних осіб, хто у Маріуполі начебто зник безвісти, насправді вже немає серед живих.

Звільнений з полону боєць окремого загону спеціального призначення “Азов” Владислав Жайворонок (позивний “Вікіпедія”) розповів, що російські окупанти в Маріуполі “спалювали цивільне населення цілими кварталами”.

Про це він сказав під час прес-конференції захисників “Азовсталі”, які повернулися на підконтрольну Україні територію внаслідок обміну військовополоненими.

Відповідаючи на запитання щодо побаченого ними в Маріуполі, Жайворонок наголосив: “Я бачив, як противник спалював цивільне населення, людей. Не сім’ями, не квартирами, навіть не будинками, а кварталами. На моїх очах це були артилерійські обстріли, внаслідок яких вигорали будинки цілими кварталами”.

Він зауважив, що будинки спалювалися разом з цивільним населенням.

“У Маріуполі загиблих – десятки тисяч. Уявіть собі кількість цього цивільного населення”, – наголосив боєць.

Таким чином, додав Жайворонок, усі маріупольці “мають певну кількість своїх сусідів, друзів з інших районів, які або загинули 100%-во, і вони це знають, або вони зникли безвісти”.

“І якщо подивитися на фото, що трапилося з містом, і як я вже сказав, люди згорали зі своїми квартирами, разом зі своїми будинками, з сусідами, всі разом, – ці всі люди зникли безвісти фактично. До того ж, згадайте, що Російська Федерація привозила у Маріуполь ці пересувні крематорії. Тому, розумієте, ті, хто зникли безвісти у Маріуполі, – вони загинули. Це факт”, – сказав боєць.

Він зауважив, що перевірити якусь конкретну особу неможливо, але “в цілому, всі, хто зникли безвісти, – це загибле цивільне населення”.

Своєю чергою боєць ОЗСП “Азов” Денис Чепурко (позивний “Манго”) розповів, що бачив, що танки окупантів розстрілювали будинки, де були цивільні люди.

“Був свідком, як перебігала родина, і російські військові дали чергу з кулемета, і прострелили дитині ногу”, – зазначив він.

Також боєць Дмитро Усіченко (позивний “Вишня”) зазначив, що у Маріуполі “тисячі були, сотні на вулицях лежали мертвими”.

Як повідомляв УНІАН, 4 червня Андрющенко повідомив, що окупанти зносять зруйновані будинки в тимчасово окупованому Маріуполі без розбору завалів. Як наголосив радник мера, дані про нові тіла загиблих неможливо отримати у зв’язку з тим, що після знесення все вивозиться на сміттєзвалище.

Місцева влада оцінює кількість загиблих у Маріуполі у щонайменше 22 тисячі осіб.

Президент України Володимир Зеленський заявляв, що у Маріуполі загинули десятки тисяч людей, і росіяни хочуть зробити його “показово знищеним містом”.

Пропагандистські ЗМІ РФ повідомили про вивезення командира полку “Азов” Дениса Прокопенка до Росії.

Державні структури та “Червоний Хрест” інформацію про “азовця” ще не підтвердили.

Про це дружина командира “Азову” Катерина Прокопенко розповіла в інтерв’ю “Суспільному”.
“Я знаю лише, що він вивезений до Росії і взагалі це ще не підтверджено. Щодо місця перебування Дениса я дізналась через російські ЗМІ. Держструктури мені остаточно не підтверджують, тому що тут важко щось підтвердити. Я розумію, Росія зараз командний склад сховала, інших солдат і офіцерів ховає та не розголошує, де вони перебувають. Чекаємо, що буде далі”, – сказала вона.

За її словами, “Червоний Хрест” не надав їй інформації про місцезнаходження чоловіка.

“Я дотепер не знаю, де мій чоловік. Навіть, якщо він в Росії, тож існує, в принципі, комунікація з московським філіалом “Червоного Хреста”. Але її немає. Це означає, що є, можливо, певний договірняк з тією ж владою в Росії, щоб не видавати інформацію про місцезнаходження і т.д”, – зазначила Катерина.

Катерина Прокопенко говорить про мізерну комунікацію ЧХ з родичами. За її словами, були випадки, коли “Червоний Хрест” дзвонив рідним, повідомляв, що їхні сини перебувають в Оленівці чи Новоазовську, але ці кейси дуже малі.

“Більшість випадків повідомлення про місцезнаходження. Але питання здоров’я, харчування, їжі, умов, тортур, медобслуговування — на це вони не мають відповідей, хоча вони мали б їх надати. Як ми вже побачили з кейса по трагедії в Оленівці, Червоний Хрест не залучений взагалі. Я не розумію, що він робить і чому він існує. Я була б рада, якщо була б реформація системи міжнародних організацій, які начебто за безпеку, за права людей, за життя людей, але в цілому в війні в Україні ці міжнародні організації нічого не вартують”, – резюмувала вона.

Один із героїчних захисників Маріуполя на псевдо “Мольфар”, “азовець”, який відповідав за зв’язок у штабі оборони Маріуполя, був тяжко поранений. І став учасником першої секретної операціїї з прориву на гвинтокрилах до заблокованого Маріуполя.

В ексклюзивному інтерв’ю кореспонденці ТСН Оксані Радіоновій боєць розповів: чому росіянам не вдалося заглушити зв’язок у Маріуполі, де командир “Редіс”, та як росіяни відфільтрували “азовців” перед терактом в Оленівці.

– Хто з твоїх найближчих побратимів був в Оленівці?

Я в полку з 2014 року. І я знаю дуже багато людей. Там були офіцери управління. Навіть попередньо в тих списках загиблих, які оприлюднила Росія, є як серед поранених мої хороші друзі і підлеглі, так і серед загиблих. Це як акт публічної страти і ніяк інакше. Це військовий злочин.

Довідка: У ніч проти 29 липня спалахнув один із бараків виправної колонії в окупованому селищі Оленівка на Донеччині. Загинули щонайменше 50 військовополонених, 73 поранено. Росія організувала масове вбиство українських полонених, щоб дискредитувати українські сили, зокрема, щоб нашкодити постачанню ефективної зброї до України.

У нас якраз була інформація про те, що мого хорошого друга вивезли за два дні до цього. Просто їх перевезли в інший барак. Всі були дуже здивовані – навіщо їх перевезли туди. І потім наступного дня – вибух. І там були тільки військовослужбовці “Азова” конкретно в цьому бараку. Здебільшого це були артилеристи, мінометники. От так от вирішили російські військові, хоча військовими їх важко назвати, напевно – терористи.

– Командир “Редіс” живий? Ти знаєш щось про нього?

Він зараз у Москві, але де саме, що зараз там з ним відбувається – ніхто не знає. У нього немає ні зв’язку з рідними, ні зі спецслужбами, взагалі ні з ким.

– Як вас поранили і коли?

На заводі “Азовсталь”. Мені треба було поїхати в місто, завезти хлопцям пальне. Я йшов з двома каністрами бензину до своєї машини і просто в один момент – вибух. І я розумію, що я падаю. Я опускаю голову вниз – моя нога зламана, я просто не можу на неї опертися і падаю на землю. Потім були ще три вибухи. Як потім виявилося, це була авіація. На нас кинули чотири бомби. Мої хлопці мене евакуювали тоді ще в цілий госпіталь – 555 військовий у місті Маріуполі.

– Оперувати було чим?

Мені дуже пощастило, що на той момент госпіталь був ще цілий. Мене привезли і добре прооперували, бо в мене було важке поранення в живіт. Після того, як мене привезли в госпіталь, туди прилетіла авіабомба і госпіталь був знищений. І вже після того шпиталь переїхав у бункер на “Азовсталі”. В бункері перебували 100 осіб – лежачі поранені. Одна операційна. мінімум медиків, вже починалася проблема з медикаментами.

– Як ти дізнався про евакуацію?

Про евакуацію дізнався особисто від командира, від друга “Редіса”. Він підійшов до мене, запитав, як мої справи, як здоров’я, як настрій і сказав, що скоріш за все, зранку буде евакуація, і чи готовий я полетіти на гелікоптері. Я сказав, що, звичайно, я погоджуюся, тому що він озвучив, що потрібно буде у разі найгірших сценаріїв, відновлювати полк тут, на вільній території, і тому ми повинні жити, щоб продовжувати цю справу.

Довідка: 21 березня о 6:00 до оточеногоз усіх боків заводу “Азовсталь” мали прибути гвинтокрили зі зброєю й засобами зв’язку, та евакуювати тяжко поранених “азовців”. Спецоперація проводилася в повній секретності. Пілоти летіли на порятунок, знаючи, що шанс бути збитим первищують всі прийнятні пороги.

– А ви розуміли, наскільки це було ризиково – прориватися так далеко в тил ворога?

Я до останнього не вірив, що можуть долетіти наші гелікоптери. Мали бути о 6-тій, а вони прилетіли о 6:40, на 40 хвилин запізнилися. І за цей короткий проміжок часу по заводу “Азовсталь” було чотири авіанальоти і були чотири артобстріли по місту. Ти просто лежиш і чуєш, як летять артснаряди над тобою, і ти не знаєш, куди вони впадуть. Я був абсолютно впевнений, що тільки-но гелікоптери сядуть, їх зразу знищить артилерія або авіація.

Потім гелікоптери сіли, почалося розвантаження. Я це добре памятаю, тому що перша коробка, яка випала з гелікоптера, це був ящик зі Starlink, який я дуже довго замовляв. І залишилося одне, останнє оптоволокно, яке заходило в місто з боку Розівки, і воно вже майже не працювало. І це було дуже критичне питання, тому ми чекали цих перших бортів, щоб вони доставили Starlink. Зараз вже можна сказити про те, що ми замовляли хоча б 2 Starlink, а завдяки Головному управлінню розвідки нам привезли 22 комплекти. В останній день вже, коли хлопці виходили в тарвні, командир вузла зв’язку доповів про те, що знищили останні два Starlink. Тобто з 22-ох 20 були знищенні ворожою артилерією, авіацією. Завдяки тому, що таку велику кількість привезли, всі змогли побачити відео з “Азовсталі”.

– Це було два гвинтокрили?

Так. У моєму борті було вісім осіб. Нас було троє лежачих і п’ятеро сидячих. Я назвав це американськими гірками на максималках. Максимальна швидкість, мінімальна висота, огинаючи рельєф, ти просто постійно – вниз-вверх, вниз-вверх. Найнебезпечнішим моментом було вийти з цього першого кільца навколо Маріуполя. А потім ще була така ділянка фронту – це на переході у Запорізькій області, де лінія фронту йшла між противником і нами. Там була ймовірність, що можуть вразити і наші сили, оскільки операція була дуже секретна і піхота навіть не знала про всю цю історію.

­– Ти, коли сідав на борт, розумів, що це міг бути твій останній політ?

Звичайно. Я був більш ніж впевнений, що ніхто – як вони, так і ми – не могли повірити в те, що на таку глибину могли залетіти наші гелікоптери.

– Це був перший рейс але не останній?

Орієнтовно, наскільки я знаю, було сім рейсів. Але точної інформації в мене немає.

– Ви готували місто? Як ви його готували?

Був максимлаьний спротив, аж до того, що на околиці міста не дозволяли копати окопи, тому що це ж сільгоспугіддя, на яких мала бути посівна. А це ж приватна власність, і відповідно, це незаконно, не можна.Поки не введено віськовий час, ми не маємо права копати там окопи і готувати місто до оборони. Ніхто не вірив. Просто ніхто не вірив у те, що буде якась війна.

– А що ви думали в полку? Ви вірили?

18 лютого сказав наш командир, Герой України друг “Редіс” про те, що у нас є два варіанти: ми можемо підготуватися, зробити все і війни не буде, і ми будемо молодці, а можемо не підготуватися, а якщо буде війна, то це буде найбільша помилка в нашому житті.

– У Маріуполі яка в тебе була посада?

Я відповідав за весь зв’язок у місті.

– Як вдавалося підтримувати зв’язок в повній блокаді?

Звичайна Motorola, але це ж полійцейські радіостанціїї, які для військових дій не призначені в принципі. Росіяни не змогли заглушити наш зв’язок. Вони пробували, але нічого не вийшло. Ми в полку були одними з перших, хто взагалі використовував автоматичні системи управління військові.

Місто було розділено по секторах, грубо кажучи, по батальйонах, і в кожному штабі була розгортана автоматична система управління, на якій вони бачили поле бою в даний момент. У Маріуполі, коли величезна кількість різних підрозділів, різнихсилових структур, і якщо б у них всіх була ця єдина система АСУ, ми б могли нормально діяти й відповідно реагувати. І немає цих дурних запитань: а хто там? А хто ходить по тій посадці? І хто стріляє? Це досить спрощує всі питання взаємодії.

– Коли і чому ви обрали “Азовсталь”?

“Азовсталь” була вибрана на тій самій нараді 18 лютого. Коли ми почули кількість засобів та сил, які в нас є, і подивилися на карту, то зрозуміли, що задача неможлива для виконання. І тоді було ухвалено рішення, що у разі поганих сценаріїв, всі сили та засоби будуть відтягуватися до заводу “Азовсталь”.

– Завдяки вам вдалося стримати росіян?

Ми всі з самого початку розуміли, наскільки це небезпечна історія. Проте ніхто не опустив руки і не сказав: “Ну, все, раз так – розходимося, переодягаємося в цивільний одяг і їдемо в Європу”. Всі сказали: “Ну, будемо битися, скільки зможемо. Зробимо все, що можемо, щоб сили, які сховалися навколо Маріуполя, не змогли швидко перекинути на інші ділянки фронту”.

– Ви казали, що зброї не вистачало катастрофічно, але і харчів не вистачало, і цивільних треба було годувати?

Працюємо, працюємо і в один момент виявляється, що на заводі вже 800 цивільних і їх треба годувати, бо в них нічого немає з собою. Тому більшість харчів пішла на цивільних. Було важко, коли діти голодами.

Довідка: Захисники Маріуполя, незважаючи на всі труднощі, 82 дні відтягували переважальні сили противника на себе та дали змогу українській армії перегрупуватися, підготувати більше особового складу та отримати велику кількість озброєння від країн-партнерів.

– Чому у росіян від слова “Азов” аж в очах темніє?

Всі називали нас різним словами, але потім стався Маріуполь і всі побачили – хто нацисти і фашисти, а хто – захисники своєї країни. Наші хлопці ризикували власним життям, прикриваючи мирне населення, допомагали людям. А вони навпаки діяли, як нацисти і фашисти, які просто знищували цивільне населення, воювали проти людей і пологових будинків, драмтеатрів, а не проти військових. Вони порушували всі правила і традиції війни.

– Як ти зараз почуваєшся? Збираєшся поверталися на фронт?

Найшвидше відновитися і стати в стрій, щоб продовжити свою роботу, тому що треба повертати хлопців, поки ще є кого повертати.

– Дякую вам за вашу відвагу, незламність.

Дякую за інтерв’ю, за вашу роботу. Всім нам перемоги!

Захисник “Азовсталі” розповів, що окупанти на початку війни дійсно вважали, що українці не чинитимуть опір.

Боєць полку “Азов” із позивним “Торк”, якого нещодавно звільнили з російського полону, розповів, як окупанти пояснювали провал в Україні.

Інтерв’ю бійця опублікував YouTube-канал “Азову”.

За словами бійця, у полоні окупанти дійсно катували бійців, проте траплялися росіяни, з яким можна було поговорити про політику.

“Мужики сиділи небойові, у чистенькій формі. Поговорили про політику. Чоловік адекватний трапився. Цитата: “Наша (російська. – Ред.) розвідка схибила, ми думали, що багато міст самі складуть зброю і не буде ніякого спротиву”. Тобто, це не чутки. Росіянам говорили, що війна закінчиться за три дні. Але щось пішло не за планом”, – згадує “Торк”.

Нагадаємо, “Торка”, який брав участь у героїчній обороні Маріуполя, звільнили під час обміну полоненими 29 червня. Під час ворожого обстрілу в Маріуполі боєць отримав важке поранення. Історію захисника “Азовсталі”

читайте за посиланням.

29 червня Україні в межах чергового обміну вдалося визволити з полону окупантів ще 144 військовослужбовці, більшість із яких — оборонці “Азовсталі”.
Як розповіла керівниця Патронатної служби “Янголи Азову” Олена Толкачова, Герої у важкому, запущеному стані, без речей, без телефонів. Наші воїни отримали неліковані опіки від фосфорних боєприпасів з ураженням більшої частини тіла. Часті випадки важких ампутацій, неправильно зрощених тканин. Крім того, багато хто з наших поранених втратив житло – воно лишилося на захоплених територіях.

Позаяк, в Україні почали збір на звільнених захисників “Азовсталі”.

“Це все – непочатий край роботи для нас і витрат. Попереду тривале лікування і реабілітація. Тому сьогодні оголошуємо окремий збір на поранених, які повернулися з полону. Хлопці пережили таке пекло і вижили! Вони точно заслуговують на повернення до повноцінного життя. Допоможіть нам поставити їх на ноги!” — закликала керівниця Патронатної служби.

Реквізити для перерахування в українській гривні:

Одержувач БО “БФ ПАТРОНАТНОЇ СЛУЖБИ “ЯНГОЛИ АЗОВУ”

Код одержувача 44853674

Поточний рахунок UA973052990000026002026224377

Банк одержувача АТ КБ “ПРИВАТБАНК”

Отримувач: Толкачова Олена Олександрівна

UAH (ПриватБанк): 5168752003016162

Tolkachova Olena

UAH, PLN (Монобанк): 5375411504836680

IBAN: UA963220010000026209327739902

Swift: UNJSUAUKXXX

PayPal: olenayasko@gmail.com

BTC: 1BAkfVnRxpvQPdcgeS6y72uMUjk5GGuJSF

ETH: 0x8e63a242acfa1c2984a02934c7295b0972fcad0c

Українська боксерка Діана Петренко, ставши срібною призеркою на міжнародному турнірі Bornemissza-2022 в Угорщині, врозгорнула прапор полку “Аzoв”.

Про це розповідає ТСН.ua.
16-річна українка з Черкас під час церемонії нагородження розгорнула прапор полку, який героїчно тримав оборону Маріуполя від російський окупантів. Проте це не сподобалося організаторам турніру, вони негайно попросили Діану його сховати.

Як виявилося, боксерка проігнорувала ганебні вимоги організаторів та тримала прапор в руках впродовж усієї церемонії нагородження. Про це Петренко розповіла в інтерв’ю Федерації боксу України.

“Я тренуюсь в залі, що носить ім’я Героя України Сергія Амброса, який служив у батальйоні “Азов”. Вийшовши на церемонію нагородження з прапором полку “Азов”, я хотіла вшанувати Сергія Амброса та всіх загиблих захисників України… Організаторам мій вчинок не сподобався, вони двічі просити сховати прапор, але я їх не дослухалась і тримала прапор в руках впродовж усієї церемонії нагородження”, – зазначила Діана.

Окрім того Петренко заявила, що виграну медаль присвятила всім захисникам України, серед яких є й члени її родини. Хрещений батько дівчини Сергій Оношенко загинув у боях з російськими окупантами за Гостомель, а її дядько Григорій Федотов зараз воює на фронті.

“Азов” припинив оборону Маріуполя. Наказ надійшов від вищого військового керівництва.

Про це повідомив командир полку “Азов” підполковник Денис Прокопенко.

“86 днів оборони Маріуполя. Вище військове керівництво дало наказ про збереження життя та здоров’я військовослужбовців гарнізону та припинення оборони міста”, – відзначив Прокопенко.

За словами командира полку, з початку оборони вдалося евакуювати усіх цивільних. Важкопоранені отримали необхідну допомогу і їх також було евакуйовано з подальшим обміном та доставкою на підконтрольну Україні територію.

“Щодо загиблих героїв, то процес триває”, – заявив Прокопенко.

‼️Звернення від командира полку «Азов» підполковника Дениса Прокопенка pic.twitter.com/tsGYYPhHnE

— АЗОВ (@Polk_Azov) May 20, 2022