У пошуках пригод та щастя тисячі людей вирушають різним транспортом у далекі країни, щоб на власні очі побачити світ. Коломиянин Андрій Костащук – мандрівник і відеоблогер. Він подорожує автостопом, любить важкодоступні локації і вже перетнув Тихий океан.

Андрій поділився корисними порадами, як планувати мандрівку та що необхідно покласти в дорожній рюкзак, пише «Дзеркалом Коломиї»

– Чи можна зекономити на мандрівці автостопом?

– Звісно. Вперше кілька років тому я поїхав таким чином до Криму. До того був переконаний, що це зробити неможливо. Я не міг повірити у те, що можна подолати якусь певну відстань і не заплатити гроші. Після кількох спроб зрозумів, що це реально. Подорожував трішки Європою, а потім вирішив підкорити Норвегію. Я знав лише одне – хочу мандрувати. У мене було у кишені 100 доларів. Логічно, що без автостопу я не протягнув би. Отож, автостоп однозначно економить бюджет, але натомість бере багато енергії і дуже виснажує…

– Кому найбільше підійде автостоп?

– Автостоп – нестабільна річ. Ти не можеш сказати напевне, коли і де будеш. Пунктуальність абсолютно відсутня. Для осіб, які звикли до точних графіків і стабільності, він не підійде. Для людей, які за природою авантюристи, які хочуть нових вражень, знайомств і пригод – тільки автостоп. Для мене це свій світ філософії, мені подобається, коли я потрапляю туди, де ніколи не був, де заново починаєш будувати діалог з незнайомими людьми. Тенденція бюджетних поїздок.

– Наскільки це актуально для українців?

– В Європі чи в Америці давно подорожують автостопом. А в Україні така тенденція з’явилася недавно. Люди живуть у страху, і це можна побачити на обличчі старших людей чи навіть молоді. Однак інтернет дає можливість дізнатися, як подорожують автостопом інші. Якщо американці це роблять для того, бо їм цікаво, і вони спеціально не беруть багато грошей, то українці просто не мають цих грошей. Моє улюблене запитання до іноземців таке: «Вгадайте, яка мінімальна заробітна плата в Україні?». 50-100 доларів. Вони знають багато доброго про Україну, де вона і чим славиться, але від почутої відповіді неабияк дивуються.

– Назви п’ять речей, які необхідно взяти з собою, щоб вирушити у пошуках щастя.

– Коли я почав подорожувати, то зрозумів, що ж необхідно мати з собою.

1. Невеликий (35-40 літрів) хороший і якісний рюкзак. Адже, коли ти подорожуєш, то не маєш сил нести серйозний вантаж.

2. Зручне взуття.

3. Гроші. Не обов’язково їх має бути багато і не обов’язково їх витрачати одразу. Але, щоб не вскочити у халепу, про всяк випадок вони мають бути.

4. Смартфон – це зв’язок, мапи. Щоразу ти формуєш чи доповнюєш свою мережу нових друзів. Ти записуєш все і потім користуєшся чи ділишся з друзями контактами добрих привітних людей.

5. «Go Pro» для тих, хто хоче ділитися своїми подорожами і цікавими дослідженнями. Я думаю, це класний гаджет.

– Що цікавіше – побачити все чи відвідати важкодоступні місця?

– Я люблю бути там, куди нечасто ступає людська нога. Однозначно мені подобаються не міста, а гори й цікаві ландшафти. Всі міста, куди ломляться тисячі туристів, мені не до смаку.

Щоб донести до всіх людей, що життя коротке, а світ прекрасний, я завантажую відео двома мовами – українською і російською.

– Тихий океан. Що вразило найбільше і скільки часу пішло на подорож?

– Я переламав у собі багато страхів. Я домовився, що працюватиму на яхті і разом з командою ми перепливемо Тихий океан. Півроку ми це робили. Від Коста Ріки до Французької Полінезії 21 день без упину. Але часом ми зупинялися на різних островах і це було незабутньо. У команді було п’ятеро осіб, я був наймолодшим. Океан і небо здаються однаковими, але це не правда, щосекунди все змінюється. Ти дивишся на всю цю красу і бачиш свою справжню планету такою, якою вона є. Ти бачиш і розумієш, що людство забагато на себе бере і пише себе з великої літери. Даремно. Будучи там я можу сказати, що океан мене змінив. Сильні хвилі, небо, зірки – це заворожує кожного. Ймовірно, що люди мають такі самі права на Землі, як і інші тварини, підводні істоти. Люди – це прекрасні створіння, однак через своє его вони думають, що мають право на щось більше і вносять свою силу. Рано чи пізно природа зробить своє.

– Для звичайної людини, яка обмежує своє життя формулою «робота–дім»,як збадьоритись, підірватись і надихнутись на подорож?

– Нехай вони підуть до своїх дідусів чи бабусь і розпитають, що б ті хотіли змінити. Я сумніваюся, що хтось скаже «більше працювати». Імовірно, вони згадають яскраві моменти поїздок на море чи просто прогулянок в дитинстві. Адже щасливі моменти зазвичай запам’ятовуються на все життя. Людина така маленька, а світ такий великий. Життя надто коротке, тому його треба побачити.