В Ізраїлі знайшли печатку із зображенням давньогрецького бога Аполлона. Знахідці 2 тисячі років.
Про це повідомляє “Gazeta.ua” з посиланням на The Jerusalem Post.

Її виявили у дренажному каналі міста Давида. Це третя дорогоцінна печатка періоду Другого Храму, яку знайшли в Єрусалимі.

Як ззначається, печатку зробили з темно-коричневої яшми. На ній є залишки світло-жовтого, коричневого та білого шарів. У давнину яшма була дорогоцінним каменем. Знахідка має овальну форму. Її довжина 13 мм, ширина – 11 мм, а товщина – 3 мм. Дослідники вважають, що печатку використовували для відбитка на бджолиному воску.

На печатці вирізана голова Аполлона, його профіль зліва. На думку археологів Елі Шукрон, Шуа Амораї-Старк і Малкі Гершковіц, хоча Аподлон і є олімпійським божеством, імовірно, що печатку носив єврей.

“Коли ми знайшли цей дорогоцінний камінь, то запитали себе: “Що Аподлон робить в Єрусалимі? І навіщо єврею носити перстень із портретом іноземного бога? Відповідь на це запитання, на наш погляд, полягає в тому, що власник персня не сприймав його як ритуальний предмет, що відображає його релігійні переконання. Швидше за все, він хотів володіти тим, що символізує зображення Аполлона: світло, чистота, здоров’я та успіх”, – розповіла Елі Шукрон.

Аполлон був одним із найпопулярніших і шанованих божеств у регіонах Східного Середземномор’я. Його порівнювали із Сонцем і світлом, з логікою, розумом, пророцтвом і зціленням.

“Той факт, що майстер залишив жовто-золоті і світло-коричневі шари на волоссі бога, ймовірно, вказує на бажання підкреслити аспект світла в особистості Аполлона, а також в німбі, що оточував його голову. Вибір темного каменю і жовтого забарвлення волосся передбачає, що творець або власник цього персня прагнув підкреслити взаємозв’язок світла і темряви”, – зазначив професор Амораї-Старк.

Італійські археологи виявили останки бойового коня, який був у вулканічному попелі вулкану Везувій в Помпеях.

Про це повідомило видання Independent.

Рештки тварини були знайдені за межами міста, в руїнах вілли, яка перебувала менше, ніж в кілометрі на північний захід від міських стін. У минулому році поліція виявила на віллі сліди діяльності “чорних археологів”. Після цього археологи спільно з поліцейськими зайнялися тими місцями, де побували злочинці, щоб спробувати зберегти зруйновані або зіпсовані артефакти.

Вчені зробили гіпсовий зліпок загиблої тварини. Вперше, завдяки подібній техніці зліпка, стало можливим відновити повний силует коня, знайденого в зоні, яка постраждала від виверження вулкана.

На голові тварини збереглися металеві деталі вуздечки – вудила з дорогого заліза і бронзові накладки на потиличному ремені. Дослідники кажуть, що це був дорослий кінь зростом близько 150 см в холці. Імовірно, в ті часи цей кінь вважався досить великої особиною і, можливо, брав участь в боях.

В інтернеті з’явилося відео зняття археологами плити з похоронного Ложа Ісуса Христа в храмі Гробу Господнього в Єрусалимі. Журнал National Geografic опублікував ролик на своєму сайті.

Мармурова плита була встановлена в 1555 році. Під нею було виявлено велику кількість кам’яного матеріалу. Вчені з Національного географічного товариства повідомили, що після безлічі наукових досліджень можна буде побачити, якою була оригінальна поверхню каменю, на якому, за переказами, покоїлося тіло Ісуса Христа.

Могила воїна має елементи Пшеворської та Черняхівської культур, обидві з яких історично співіснували майже III століття.

Знайдена могила воїна, очевидно, належала представнику Пшеворської культури, яка була поширена переважно на території Польщі, а також Західної України. Найдавніші знахідки Пшеворської культури відносять до II століття до нашої ери. Проіснувала вона майже до п’ятого століття, часі зародження ранніх слов’ян.

Дивним історики називають той факт, що урна для поховання, в якій Пшеворці залишили прах покійного, походить з Черняхівської культури, яка є дещо молодшою. Черняхівська культура проіснувала з I по майже VI століття нашої ери, а географічно розміщувалась між Прутом та Дністром – тобто не мала б перетинатися з Пшеворцями.

Спочатку знахідку сприйняли просто як купку іржавого заліза та уламків посуду. Але пізніше люди, які під час польових робіт знайшли залишки старовинної культури, передали їх науковцям, які підтвердили історичну цінність знахідки.

Наразі історики намагаються з’ясувати, яким чином перетнулися між собою дві культури, і ким міг бути похований у могилі воїн. Науковцям доведеться відредагувати меч та спис, які зазнали корозії, а також залишки двох урн, одну з яких відносять до пізньої римської доби. Історики також вказують на те, що поєднання двох культур – доволі суперечливе, оскільки їх співвідносять як попередників германських та слов’янських племен, які не повинні мати спільних коренів.

Група дослідників з Феррарского і Болонського університетів провела аналіз зубів двадцятип’ятирічного мисливця.

Як вдалося з’ясувати вченим, вже 14 тисяч років тому люди практикували прості стоматологічні операції, повідомляється в журналі Scientific Reports. До такого висновку прийшли італійські археологи, що виявили каріозний зуб зі слідами обробки спеціальним інструментом.

Група дослідників з Феррарского і Болонського університетів провела аналіз моляра (шості, сьомі і восьмі зуби постійного ряду з лівого і правого боку щелепи) з рота двадцятип’ятирічного мисливця-збирача. Його останки були виявлені в 1988 році в околицях італійського міста Беллуно.

Могила мисливця являла собою неглибоку яму, в якій, разом з останками, були виявлені цінні речі покійного – камінь, кремінний ніж, кремінну лезо і загострений уламок кістки. Могила була обкладена червоними каменями, пофарбованими охрою, а сам скелет добре зберігся.

Один з молярів первісної людини був пошкоджений карієсом. При цьому вчені відзначили, що зруйновані тканини були витягнуті з зуба. Скоріш за все, операція була проведена загостреною кременевої платівкою.

“Цей зуб є найдавнішим свідчення стоматологічної операції з ураженим карієсом зубом. Вже у верхньому палеоліті люди знали про шкоду карієсу і про необхідність лікування хворих зубів. Вони користувалися кам’яними інструментами для вичищення зубів”, – заявив керівник дослідницької групи Стефано Бенацці.

Раніше історію стоматології відраховували від бронзового століття. Відомо, що лікарі Хараппской цивілізації свердлили хворі зуби дев’ять тисяч років тому. Найдавніший пломбувальний матеріал (бджолиний віск зі Словенії) датується IV тисячоліттям до нашої ери (неоліт).

Вік невідомої тварини становить 240 мільйонів років.

Учені виявили на території Німеччини рештки живої істоти, яка є предком сучасних черепах. Вік тварини, яку назвали Pappochelys (в перекладі “прадідусь черепах”), сягає 240 млн років, пише журнал Nature.

У зоопарку Сан-Дієго приспали 150-річну галапагоську черепаху

Знахідка є величезною цінністю для науки, бо досі вчені ще не знаходили жодних останків предків плазунів. Унікальність рештків полягає в тому, що вони належать черепасі, у якої не був сформованим не лише спинний щит панцира – карапакс, але і черевний – пластрон.

Проте Pappochelys вже мав 2 отвори в скроневій частині кісток черепа, що були призначені для кріплення щелепних м’язів. Ці отвори є характерними для тварин з підкласу діапсидів, до яких відносять крокодилів, деяких змій та ящірок.

Дослідники стверджують, що Pappochelys можна по праву вважати прабатьком сучасних черепах. Вони переконані, що його скелет дозволить краще розібратись в еволюційному розвитку тварин із ряду черепах, які досі були не досліджені.

Недоторканими залишилися волосся, шкіра і мозок жінки.

У Франції археологи виявили майже повністю збережене тіло жінки-аристократки, яка померла в 17 столітті, повідомляє The Daily Mail. Недоторканими залишилися волосся, шкіра і мозок покійної.

Крім того, на 350-річному тілі добре зберігся одяг – плаття та взуття. Згідно з даними археологічного інституту Inrap, жінка померла в 1658 році у віці 60 років. Вона була похована разом з серцем її чоловіка.

Вже вдалося встановити, що померла була вдовою по імені Луїза де Кенго, графиня Брефейяк. Поки вчені за допомогою сучасних технологій займаються вивченням тіла аристократки. Після ретельного аналізу її перепоховають в її рідному Ренні. Для науки буде збережений її одяг, навіть можливо, що його виставлять на огляд.

Нагадаємо, раніше археологи виявили в Італії останки стародавньої людини з трепанацією черепа.

Польські вчені проводять розкопки в районі міста Гданськ.

У Польщі археологи виявили шкіряний фалоімітатор 18 століття, повідомляють Central European News. Разом з інтимною іграшкою вчені також знайшли велику колекцію старовинних мечів. Розкопки проводяться в школі для фехтування в районі міста Гданськ.

“Це досить велика річ, зроблена зі шкіри з дерев’яним наконечником. Вона збереглася у відмінному стані”, – розповіли в прес-службі регіонального бюро із захисту пам’ятників.

В Інституті сексології зазначили, що люди протягом останніх десяти тисяч років використовували різні секс-іграшки, виготовлені з каменю, дерева, шкіри і навіть гною.

У січні цього року в Німеччині був знайдений доісторичний фалоімітатор, якому, за експертними оцінками, близько 28 тисяч років. Його вже визнали найстарішою у світі секс-іграшкою.

Зазначимо, що нещодавно в Лондоні Інститут сексології проводив виставку “Вийми свою свідомість”.