У Карпатських лісах група жінок заснувала сучасне плем’я войовниць, історичне коріння якого нібито походять від міфічних амазонок стародавньої України. Вони не терплять критики, і можете бути впевнені, що у них завжди є нунчаки для підтвердження своїх слів. Про це повідомляє шведський портал Expressen.

Повідомлення, які разом з фотографіями одягнених в чорне жінок раз у раз з’являються в Інтернеті, поширюються зі швидкістю вірусу. Ці знімки поклали початок своєрідного міфу про «українських жінок-воїнів», і це не вигадка, навіть якщо реальність і постає трішки прикрашеною.

«Асгарда», як називається ця група, представляє собою школу бойових мистецтв, яку в 2002 році заснувала тренер з гімнастики і чемпіонка з кіксбоксінгу Катерина Тарновська. Коли в Інтернеті з’явилися фотографії войовниць, «Асгарда» стала залучати все більше уваги ЗМІ, про неї навіть зняли кілька документальних фільмів і сюжетів для телебачення.

Плем’я войовниць-амазонок зустрічається в міфологіях різних культур, але історики розходяться в думках про те, що в цих міфах відповідає дійсності, а що ні. Амазонки згадуються в «Іліаді». За легендою, вони відрізали собі ліву грудь, щоб було зручніше стріляти з лука, але Тарновська каже, що не вірить у це. Зате вона вірить, що українки безпосередньо походять від амазонок, про що вона, наприклад, міркувала в інтерв’ю з PRI.

«Вивчаючи історію, виявляєш, що на території України жили групи молодих жінок, які об’єднувалися і допомагали одна одній в бою. Існувала якась подоба школи, де жінки, яким подобалося битися, могли навчитися такого способу життя».

Сьогодні в школі «Асгарда» пропонуються курси самооборони для жінок, а також організовуються тематичні табори, в тому числі табір амазонок, що привернув стільки уваги.

На основі одного зі стилів боротьби Тарновська розробила спеціально для жінок єдиноборство, в якому вона зосередилася на прийомах самооборони. Вона запросила молодих дівчат і жінок в свою школу. Крім бойових мистецтв, там викладаються ремесла, музика, а також йдуть лекції про роль жінки в історії України.

«Ми обговорюємо, які жінки і дівчата стають воїнами, звідки вони беруться, яких правил повинні дотримуватися, як стати справжнім бійцем. Згадуємо жінок-войовниць минулого і роль, яку вони відіграли в нашій історії», – пояснила вона PRI.

Оксана Кіс, антрополог та історик з українського міста Львова, стверджує, що не вірить в міф про амазонок, але бачить в цьому явищі позитивні риси.

«Докази того, що на Україні були амазонки і матріархи, то чи існують, то чи немає. Але якщо це допомагає жінкам, розвиває їх впевненість і почуття власної гідності, то чому б і не вірити в цей міф?».

Це єдине бойове єдиноборство, створене спеціально для жінок, зазначає Катерина Тарновська, яка вже навчила кілька сотень людей. Крім того, вона пише практичні керівництва, пише музику для амазонок і займається багатьма іншими речами, як повідомляв Vice після зустрічі з Тарновською в Карпатах у 2013 році.

При цьому її філософія не забуває і про материнство і традиційні гендерні ролі. Наприклад, у бесіді з в Vice – вона заявила, що не може однозначно вважати себе феміністкою.

«Якщо розглядати фемінізм з точки зору місця жінки в суспільстві, то я феміністка. Але якщо фемінізм проголошує жінок найсильнішими істотами і протиставляє їх чоловікам, то я не феміністка. Я вірю в природний хід речей. Завдання жінки – народжувати дітей».

Варто зазначити, що сліди жінок-войовниць знайдені в степових курганах Донбасу. Одна з них була поранена, а потім убита мечем і знайшла останній притулок біля села Кам’яного. Ще одну, з відрубаною рукою і посіченими кістками таза, відшукали біля селища Новолуганське. А під час експедиції в районі Сіверського Дінця археологам попалося поховання сарматської амазонки. «На ній був одяг з парчі, на голові – золота діадема, багато прикрас, поруч перебувала кінська збруя, короткі обоюдогострі бронзові мечі-кинджали, дерев’яний спис, сагайдак зі стрілами, – розповів краєзнавець Олексій Філатов. – А поруч з цим військовим скарбом лежав невеличкий посудину з пахощами. Жінки в усі часи залишалися жінками».

Довідка: Асгарда – українське бойове мистецтво, відтворене на основі елементів традиційного козацького бою, що збереглися в народних танцях, та власного досвіду дослідника бойових мистецтв львів’янина Володимира Пилата та його учениці Тарновської (Шалухіної) К. В.

Це мистецтво базується на техніці Бойового Гопака, але у ньому враховані анатомо-фізіологічні можливості жінки. Дівчата вивчають боротьбу, техніку і тактику ведення бою, володіння різними видами зброї і систему самозахисту.

Асгарда – це назва міста і звучить як Асгард. Це небесне селище, фортеця богів. Там жили Аси – боги. Цікавим є те, що доля Асів залежала від Богинь.

©Natali – спеціально для “Український простір Прикарпаття”

За матеріалами публікації “Möt ”Asgarda”, Ukrainas egna kampsportsamazoner” (Expressen).

Використані матеріали:

http://www.expressen.se/geo/carl-fridh-kleberg/mot-asgarda-ukrainas-egna-kampsportsamazoner/

http://nika-org.kiev.ua/gopak/asgarda.html

https://www.youtube.com/watch?v=B4wmW8fKrwk

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D1%81%D0%B3%D0%B0%D1%80%D0%B4%D0%B0