Свідомо обрала шлях служби й відповідальності.
Сьогодні вона виконує такі ж бойові завдання, як і чоловіки, — поруч із побратимами, у складі своєї бригади.

Її приклад — про рішучість, витримку й готовність діяти там, де це потрібно.
У сучасному українському війську важливими є не стереотипи, а професіоналізм, мотивація і здатність працювати в команді.

117-та окрема бригада територіальної оборони —
це люди, які стали на захист своєї землі й щодня виконують важливу роботу заради України.

🤝 Чоловіки та жінки, долучайтеся до ЗСУ:
https://army.gov.ua/
https://recruiting.mod.gov.ua/
https://lobbyx.army/

Вони зробили свідомий вибір — не стояти осторонь, а стати до строю.
Дівчата, які підписали контракт

«18–24», доводять: сила — це не про слова, а про готовність діяти.

Попереду — навчання, підготовка й новий етап життя,
де важливими стають витримка, дисципліна і підтримка команди.
Вони йдуть у військо заради свого міста, своїх людей і майбутнього України.

127-ма окрема важка механізована Харківська бригада —
це підрозділ людей, які тримають стрій і захищають рідну землю.
І сьогодні до них долучається нове покоління вмотивованих воїнів.

Чиновники та представники фондів, які працюють на окупованих територіях, фактично визнали, що не здатні забезпечити навіть мінімальні потреби населення окупованих районів Донеччини питною водою. Про це стало відомо з перехоплених розмов під час вебінару, організованого таким собі російським фондом підтримки гуманітарних і просвітницьких ініціатив «Соработничество».

26 травня 2026 року фонд «Соработничество» провів онлайн-зустріч для учасників конкурсу на отримання грантів «Бережлива ініціатива». Захід анонсувало так зване «міністерство культури» окупованої Донецької області, розіславши запрошення головам окупаційних адміністрацій міських округів і керівникам підпорядкованих установ.

Спершу «донецький чиновник» поцікавився, чи можна застосувати «ощадливі технології» конкурсу до розв’язання критичної проблеми з водопостачанням на Донеччині, яка виникла за часи окупації. Відповідь росіянина Олексія Мещерякова, директора проєкту виробничої системи державного Росатома, була однозначною. «Ми не можемо вирішити її методами ощадливих технологій кардинально, щоб раптом у всіх з’явилася вода», – запевнив він, додавши, що питанням опікується профільне «міністерство будівництва та ЖКГ».

Мещеряков згадав можливі технічні варіанти – буріння нової свердловини для Донецька чи будівництво додаткових водоводів, але одразу наголосив, що жоден із них не розв’язує проблему по суті. Тобто гарантувати воду мешканцям окупованих міст регіону російська влада не береться.

Ця розмова остаточно підтверджує: Росія не має ні ресурсів, ні технологій, ні політичної волі забезпечити нормальне життя на захоплених територіях. Окупована Донеччина перетворюється на зону гуманітарної катастрофи, де базові потреби населення – насамперед доступ до питної води – не задовольняються.

Під час тієї ж розмови прозвучало й визнання щодо культурного життя: «Зірок світового масштабу не чекайте». Коли «Євген Павлович» нагадав, що до війни Донецьк приймав світових зірок на «Донбас Арені», представниця фонду «Соработничество» Лариса Даль відповіла:

«Якщо ми говоримо про зірок світового масштабу, найімовірніше, вони просто побоюються їздити на окуповані території».

Характерно, що навіть російська чиновниця назвала ці території «окупованими», а потім ще й додала, що співаки такого рівня не їздять «навіть туди, де немає окупації».

Проблеми з водопостачанням на окупованій Донеччині тривають уже багато років. Через бойові дії, відсутність ремонтів інфраструктури та некомпетентне управління окупаційною владою місцеві жителі змушені набирати воду з автоцистерн. Російська влада роками обіцяла «відновлення», але на практиці визнала свою повну безпорадність.

Цей випадок – чергове підтвердження того, що для Росії окуповані території є не частиною «русского мира», а тягарем і джерелом проблем, які вона не здатна вирішити.

Морська піхота — це про характер, витримку й готовність діяти там, де найважче.
Тут немає випадкових людей. Тут поруч стоять ті, хто обрав силу, дисципліну і відповідальність.

Кожен починає з першого кроку.

Саме тому головне — не досвід, а твоє бажання вчитися, розвиватися й бути частиною команди, яка захищає Україну.

Тебе навчать усьому необхідному:
працювати в підрозділі, діяти в складних умовах, ухвалювати рішення й довіряти побратимам поруч.
Крок за кроком формується воїн, здатний витримати випробування й рухатися вперед.

Від тебе потрібні лише рішучість, дисципліна та готовність боротися за Україну.
Усе інше — здобувається разом із командою.

👉 Стань частиною Морської піхоти України. 🇺🇦

Волонтер з російським громадянством, відомий як Аслан Хакімов, опинився в центрі гучного скандалу через підозри у зв’язках із терористичними структурами та можливе примусове видворення з України. У публічному просторі з’явилися взаємовиключні версії — від історії про допомогу ЗСУ до звинувачень у використанні підроблених документів і причетності до тяжких злочинів.

Ситуація викликала широкий резонанс і зацікавленість суспільства. Спробуємо розібратися у деталях цієї заплутаної історії.

Хто такий Аслан Хакімов і в чому суть конфлікту

У центрі скандалу — людина, відома як Аслан (Руслан) Хакімов. За словами його прихильників, він є волонтером, розробником наземних роботизованих комплексів (НРК) та інженерних рішень для української армії.

Однак, за іншою інформацією, справжнє ім’я цієї особи — Руслан Пуптаєв, громадянин Російської Федерації, який нібито використовував підроблені документи для легалізації в Україні.

Ключовий конфлікт полягає в тому, що українські органи можуть готувати його до примусового видворення, що викликало хвилю обурення серед частини суспільства.

Позиція підтримки та заяви про ризики для армії

Частина військових, політиків та публічних осіб заявляє, що справа Хакімова може мати негативні наслідки для обороноздатності. Зокрема, звучать звинувачення на адресу державних органів у тому, що такі дії можуть послабити військо.

Військовий Дмитро Биков (“Киянин”) публічно назвав ситуацію проявом антидержавних рішень і припустив, що видворення людини, яка працює на користь фронту, може грати на користь ворогу.

Народна депутатка Софія Федина також заявила, що мова йде про особу, яка допомагає українській армії, але може бути передана Росії, де їй загрожує переслідування.

Також зазначається, що Хакімов має родину в Україні, включно з дітьми-громадянами України, і наразі утримується у пункті тимчасового перебування.

Критика, підозри та альтернативна версія подій

Журналіст Костянтин Андріюк звернув увагу на факти, які, за його словами, свідчать про іншу біографію цієї особи.

Зокрема, стверджується, що Хакімов насправді є Русланом Пуптаєвим, який у минулому мав проблеми із законом у Росії. Також озвучуються дані про використання підробленого паспорта громадянина України та незаконний перетин державного кордону у 2015 році.

Окремо згадуються можливі контакти з представниками радикальних угруповань та спроби виїзду до Сирії в минулому. Ці твердження активно використовуються як аргументи на користь необхідності перевірки та реагування з боку держави.

Позиція самого Хакімова

Сам Аслан Хакімов публічно визнав факт використання підроблених документів, однак пояснив це вимушеними обставинами. За його словами, він залишив Росію після переслідування та катувань і був змушений нелегально перетнути кордон, щоб врятувати своє життя.

Він наголосив, що за роки перебування в Україні створив сім’ю, має трьох дітей та вважає країну своїм домом. Також Хакімов заявив, що працював, сплачував податки та займався виробництвом.

Окремо він підкреслив свою участь у допомозі українській армії після початку повномасштабного вторгнення, зокрема у фінансовій підтримці та розробці технічних рішень для фронту. Він заявив, що готовий нести відповідальність за порушення, але просить не передавати його до Росії.

Версія правоохоронців

В правоохоронних органах розповідають, що йдеться про громадянина Російської Федерації Руслана Пуптаєва, 1987 року народження. У 2015 році він незаконно перетнув державний кордон України поза пунктами пропуску в районі Харківської області.

Ще у 2007 році він затримувався в росії за розбійний напад і до 2014 року відбував покарання у місцях позбавлення волі. Після звільнення він нібито встановив контакти через месенджери з представниками радикальних структур на Близькому Сході.

Зазначається, що він міг отримувати інструкції щодо подальших дій і розглядав можливість виїзду до Сирії, однак спроба виїзду через Туреччину не вдалася через проблеми з документами. Після цього, за версією джерел, він прибув до України.

Вже на території України він нібито скористався послугами осіб, які займаються нелегальною легалізацією іноземців. За грошову винагороду було виготовлено підроблений паспорт громадянина України на ім’я Руслана Хакімова. Надалі, за цими документами, він отримав нові паспорти, у тому числі для виїзду за кордон.

Використовуючи ці документи, здійснював підприємницьку діяльність, реєстрував компанії, відкривав банківські рахунки та укладав фінансові угоди. Згадується і про можливе отримання кредитів, які не були повернуті відповідно до умов договорів.

Крім того, у матеріалах від джерел, фігурує інформація про можливу причетність до нібито фінансування тероризму. Зазначається, що з 2021 року перебуває у міжнародному розшуку за відповідною підозрою. Також існує версія про можливу причетність до фінансування теракту в нічному клубі Reina у Стамбулі у 2017 році, відповідальність за який взяло на себе угруповання Ісламська держава.

У матеріалах також приділяється увага особистому життю та діяльності в Україні. Зазначається, що він проживав у різних регіонах, мав сімейні відносини, дітей, а також займався бізнесом. Окремо згадуються конфлікти з колишньою партнеркою, фінансові суперечки та питання майна.

Також описується, що він публічно позиціонував себе як особа, пов’язана з добровольчими формуваннями, однак підтверджених даних про безпосередню участь у бойових діях у відкритих джерелах не наведено.

Водночас усі ці відомості подаються як інформація, що потребує перевірки та юридичного підтвердження у встановленому законом порядку.

Підсумовуючи вище сказане виходить, що  по суті мова йде про громадянина рф, який втік з території країни-агресора та з не зовсім зрозумілих причин залишився в Україні в статусі нелегала, зробивши собі підроблені документи. І зараз шляхом суміщення комерційної діяльності з волонтерською намагається приховати своє минуле і висвітлити себе в якості жертви бюрократичної машини. Але справа набула політичного розголосу. І єдиним вірним виходом з такої ситуації може бути виключно детальний розбір цього кейсу компетентними органами. Власне, лише вони можуть поставити реальну крапку в цій справі на основі наявних у них фактів та документів.

]]>