Роман Пастушенко

У мережі ФБ нещодавно завірусилося відео інциденту між учнем та вчителем у школі Покрова Дніпропетровської області. У коментарях до нього, як завжди, хтось – на боці вчителя, а хтось – учня.

Проте мейнстримом обговорення став не конкретний конфлікт, а проблема ставлення до вчительства та його правового захисту. Я згідний з більшістю закидів до влади та суспільства, висловлених учасниками обговорення.

Усе ж смію додати: високий статус вчителя не слід розглядати тільки як завдання управлінців освітнього відомства; його гарантією є не лише висока заробітна плата педагогічних працівників чи відповідне потребам облаштування шкільних будівель.

Те, що хлопець «підняв руку» на педагога, і ніхто з однокласників / однокласниць його не опам’ятав, черговий раз засвідчує, що в багатьох школах сформувалося невідповідне моральним нормам і вкраїнським традиціям освітнє середовище.

Освітнє середовище школи – це передусім соціальне оточення здобувачів загальної середньої освіти, тобто взаємини, у яких перебувають між собою учасники освітнього процесу. Звісно, учителі між собою та з учнями і батьками так чи інакше у школі взаємодіють і комунікують. Найчастіше, це взаємини, типові для місцевої громади.

Теперішні правила, на яких вчителі співдіють між собою та з учнями і батьками, дуже плинні. Хтось їх загалом дотримує, а хтось, залежно від власного розуміння ситуації, намагається обійти чи відкрито ігнорує. Звідси й інциденти на зразок покровського, які час від часу збурюють спільноти соціальних мереж.

На біду, політика МОН стосовно освітнього середовища спрямована більше на убезпечення від загроз війни і модернізацію просторово-предметного оточення учасників освітнього процесу. Випадки цькування учня або учениці, знущання учнів над вчителем чи вчителя над учнем «списують» на прорахунки керівництва школи або / і недостатній професіоналізм окремих педагогів. Що освітнє середовище школи має бути організоване так, щоб виховувати учнівство, майже не говорять.

Навряд чи багато в освіті управлінців, ба, навіть вчителів, які розуміють, що виховувати – означає заохочувати та підтримувати фізичний, емоційний, соціальний та інтелектуальний розвиток дитини. І найдієвішим інструментом виховання є демонстрація і дотримання у повсякденному житті (дорослими і дітьми) норм та правил належної (схваленої суспільством) поведінки, моральних, правових, корпоративних (шкільних), сімейних та естетичних.

Станом на сьогодні більшість учителів очікує, що норми життя шкільної спільноти будуть детально виписані «згори» (МОН; Кабміном; Верховною Радою…). Ці ж «зовнішні» для шкільних спільнот інститути мають, відповідно, гарантувати дотримання цих норм (через місцевих управлінців; ювенальну поліцію, офіцерів безпеки, освітнього омбудсмена та ін.).

Джерело таких поглядів – досвід совєтських часів. В УРСР закону про статус вчителя не було, але на учнів – порушників дисципліни – педколектив «тиснув» через їхні сім’ї, а на сім’ї – через партком, профком, дирекцію підприємства чи установи, де вони працювали, у крайньому випадку – через міліцію.

Проте в демократичному суспільстві «інструменти впливу» тоталітарного режиму не працюють. Сумнівно, що стан освітнього середовища у школах суттєво покращиться завдяки ухваленню законопроєкту «Про правовий статус учителя».

Мало вплине на зростання авторитету вчительства й очікуване з таким нетерпінням зростання заробітної плати працівників освіти.

Ставлення до учительства загалом та до кожного окремого педагога радикально зміниться на краще тільки тоді, коли основна маса учасників освітнього процесу у більшості шкіл досягне порозуміння щодо місії своєї шкільної спільноти і виробить та погодить відповідні цій місії правила її життя.

Звісно ж, тон у цьому процесі має задавати педагогічний колектив. Дирекція та вчителі повинні також подбати про те, щоб ці правила підтримали реальні лідери батьківської та учнівської громад школи. Лише за цієї умови правила стануть дієвими.

Вироблення та погодження таких правил – це тривалий, можна навіть сказати, перманентний процес, бо щорічно до школи приходять нові діти і вчителі, міняються також виклики, з якими стикаються українське суспільство та місцева територіальна спільнота, впроваджуються нові юридичні норми шкільного життя.

Педагогічний колектив школи, її дирекція має також продумати, як, якими засобами забезпечити безумовне дотримання правил, схвалених спільнотою закладу освіти, дібрати дієві санкції до порушників та стимули для послушних учнів.

При цьому не слід забувати, що в демократичній спільноті педагоги не можуть мати привілеїв, наприклад, користуватись смартфонами, якщо учні зобов’язані свої смартфони залишати в спеціально відведених місцях, або бути намальованими (стосується жіноцтва) чи палити, якщо учням це заборонено.

Робота над організацією ефективного для виховання освітнього середовища – це обов’язковий елемент повсякденного життя шкільної спільноти та управлінської діяльності дирекції школи. На жаль, станом на сьогодні у багатьох школах вчителі неспроможні домовитись між собою навіть про елементарне: яким правилам має підлягати відвідування школи учнями; яким має бути зручний та корисний і дітям, і вчителям розпорядок дня (чи робити велику перерву для харчування та фізичного відпочинку між уроками, коли проводити «виховні заходи» – коштом уроків чи в позаурочний час), як організувати здорове харчування (бо справа не тільки в асортименті продуктів, а й в часі й темпі їх споживання; кількості спожитого, відмові від вживання шкідливої для дітей продукції тощо); як забезпечити достатню фізичну активність дітей і т. ін.

Наше учительство натепер використовує різні стилі виховання, від авторитарного до вседозвільного. Це одна з причин того, що колеги неспроможні підтримати один одного в налагодженні взаємин з учнями.

Справді авторитетних вчителів, поведінка яких є зразковою для дітей, порівняно небагато. Понад те, інтелігентний і вимогливий учитель / учителька у багатьох школах є «білою вороною» і може зазнавати цькувань, бо не відповідає очікуванням. Для колег він / вона – нонконформіст, бо його / її погляд на управлінські рішення не завжди співпадає з позицією дирекції («Тобі що, більше всіх треба?» – дивуються / обурюються вчителі).

Чимало батьків учнів вважають його / її черствою та зневажливою людиною, адже з ним / нею неможливо «домовитися» ні щодо вимог до їхніх дітей, ні щодо оцінок у свідоцтві досягнень.

Для значної кількості учнів вимогливість вчителя та його / її «скупість на оцінки» є доказом зневажливого до них ставлення, нездатності «увійти в їхні обставини», бо зазвичай інші вчителі готові «закрити очі» на невиправдані пропуски уроків, списування, зависання під час уроків у соціальних мережах тощо.

Ізольований, відкинутий учитель / учителька рано чи пізно або залишить школу, або зазнає відкритої зневаги зі сторони окремих батьків чи побоїв від учнів, як це трапилось в школі Покрова Дніпропетровської області. Тож не бачу для вчительства іншого виходу, як негайно заопікуватися освітнім середовищем у своєму закладі, регулярно його діагностувати (на Львівщині є відповідний інструментарій), щоб зробити придатним для виховання.

До речі, в основоположному документі сучасної освітньої політики для системи загальної середньої освіти «Нова українська школа» сказано: «У формуванні виховного середовища братиме участь увесь колектив школи. У закладах буде створюватися атмосфера довіри, доброзичливості, взаємодопомоги і взаємної підтримки при виникненні труднощів у навчанні та повсякденному житті».

Сподіваюсь, учительство уже найближчим часом розпочне втілення цього слушного задуму в життя!

Автор: Роман Пастушенко, член Експертної ради при департаменті освіти і науки Львівської облдержадміністрації.

Останнім часом чимало вчителів піднімають тему відсутності механізму впливу на учнів, які не хочуть вчитися.

Андрій Карбівничий, викладач фізики й астрономії Самарського металургійного коледжу Українського державного університету науки і технологій у Дніпрі у своєму блозі на osvita.ua, піднімає питання реальної та вигаданої корупції в українській освіті.

Тільки глухий не чув, сліпий не бачив, а німий не говорив про жахливу корупцію, яка панує в системі вітчизняної освіти,- пише він.

Вдячний учень подарував учителю букет квітів – корупція.

Класний керівник збирає кошти на необхідне, але бюджетом не передбачене поточне впорядкування класу – корупція.

Адміністрація школи збирає кошти на не передбачені бюджетом побутові дрібнички – корупція.

І, напевно, всі думають, що тому класному керівнику – велика радість від того приниження, від тієї ганьби, від тих душевних мук, які пов’язані з виклянчуванням тих клятих коштів, які злослови називають корупцією.

Карбівничий погоджується, що вітчизняна система освіти, м’яко кажучи, не свята.

Але звертає увагу на інше:

От наприклад, чи будете ви давати хабар учителю математики з метою підвищення оцінки, якщо ця оцінка буде визначатися на не пов’язаному з школою та цим учителем державному екзамені (ЗНО)?

Чи будете ви давати хабар учителю фізики з метою підвищення оцінки, якщо ця оцінка практично не впливає на процедуру вступу до університету?

По суті, після того як вступ до закладів вищої освіти почав здійснюватися за результатами зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО), у системі освіти залишилося лише одне реальне підґрунтя для системного хабарництва.

І це підґрунтя полягає в тому, що в системі вітчизняної освіти практично відсутній механізм реального впливу на, умовно кажучи, «двієчників».

Далі освітянин розмірковує про те, що практично в кожній середньостатистичній загальноосвітній школі є учні, реальний рівень знань яких відповідає оцінці «незадовільно». За законами об’єктивного оцінювання, цих учнів потрібно залишати на повторний курс навчання.

Однак чи відомий вам бодай один випадок того, щоб в загальноосвітній школі, учня залишили на другий рік? І це при тому, що мова йде про десятки, якщо не сотні тисяч учнів, – запитує викладач.

Не маючи жодної суттєвої мотивації до навчання, десятки тисяч двієчників, автоматично перетягуються з класу в клас, втрачаючи при цьому навіть залишки мотиваційних бажань.

Нарешті після дев’ятого чи одинадцятого класу, чи то за державний кошт, чи за кошт батьків, вони стають студентами коледжів та університетів. А вони таки стають тими студентами! Бо в більшості тих коледжів і університетів вступний конкурс якщо і є, то лише на бюджетні місця, – продовжує освітянин.

Що далі, запитуєте? А далі, за законами об’єктивного оцінювання, після першої сесії потрібно відрахувати щонайменше третину студентів, а після другої – ще третину.

І от дилема. З одного боку, студента потрібно відраховувати, і не тільки тому, що він не засвоїв необхідний мінімум знань, а й тому, що за попередні роки «навчання» він практично втратив здатність до засвоювання знань.

З іншого боку, студента не можна відраховувати, бо тоді не буде кого вчити, а відповідно, відпаде потреба в самому вчителі.

Ясно, що в такій ситуації існує системне джерело потенційних корупційних ризиків, – підкреслює Карбівничий.

Квіти вдячності, вимушені стимуляції батьків та учнів до, по суті, благодійної допомоги навчальному закладу, та реальні хабарі – це елементи тієї реальної та вигаданої корупції, про яку чули, знають і говорять всі, – вважає він.

Однак у системі вітчизняної освіти існує і процвітає та реальна, але прихована корупція, про яку майже ніхто не говорить і злочинно-руйнівний вплив якої на систему освіти в десятки, якщо не сотні, разів більший за всі разом взяті загальновідомі реальні та вигадані хабарі.

Утім, про цю приховану корупцію варто поговорити окремо. І це буде темою наступного допису, – завершує свій блог педагог.

Школярам мають намір перенести канікули на квітень, що відомо
Діти мають вирушити на канікули вже найближчим часом. Однак у деяких школах мають намір перенести дату відпочинку на квітень, щоб діти змогли на Великдень бути вдома. Про це розповідає «Стіна» із посиланням

на «Інформатор».

Як повідомляється, березневі канікули для школярів Коломиї та сіл громади під питанням. Зокрема, 17 березня у батьківських чатах розповсюдили опитування, коли варто йти на канікули.

Серед запропонованих варіантів – періоди з 24 березня до 30 березня або з 21 квітня до 27 квітня. Опитування триватиме до 13:00 18 березня і лише все вирішиться.

Тим часом, якщо батьки виберуть варіант відстрочення весняних канікул, то вчителям доведеться працювати на виснаження, адже під час дистанційного навчання багато вчителів вели уроки онлайн, маючи недугу через поширений вірус.

Водночас, варіант відпочити наприкінці квітня є привабливішим для дітей, адже це буде якраз на Великодні свята і можна буде відсвяткувати у колі сім’ї та родичів.

Коли вирушать на канікули діти з інших регіонів:

Київ – 25-31 березня;
Тернополь – 22-30 марта;
Житомир – останні десять днів березня (точні дати можуть помінятися);
Кропивницький – 24-30 березня, але у 13 школах канікули скасували через подовжені зимові канікули;
Миколаїв – з 24 березня на тиждень, можливі коригування;
Хмельницький – діти вже відпочили раніше через епідемію грипу;
Івано-Франківськ, Одеса, Ужгород, Харків – 24-30 березня;
Львів – 24-28 березня (тільки 5 днів);
Луцьк, Полтава – 22-30 березня;
Дніпро, Суми – 31 березня – 6 квітня;
Черкаси – весняних канікул не буде, оскільки учні вже мали місячний відпочинок взимку.

Національний багатопрофільний тест (НМТ) в Україні є важливим етапом для тих, хто хоче вступити до вищих навчальних закладів. Проте учасники повинні дотримуватись певних правил, оскільки будь-які порушення можуть призвести до дискваліфікації з тесту, як повідомляє «nv».

Щоб уникнути ускладнень, важливо розуміти основні правила та заборони для НМТ-2025.

Перед складання іспиту всі кандидати повинні переконатися, що вони добре підготовлені. Ось що вам потрібно мати на увазі:

Переконайтеся, що ви прибули заздалегідь до призначеного вам центру тестування, як зазначено у вашому запрошенні. Вхідні ворота закриються за 5 хвилин до початку тесту, і будь-якому учаснику, який прибуде після цього вікна, буде відмовлено в доступі до НМТ.

Також на місці проведення іспиту учасники повинні пред’явити два важливі документи: посвідчення особи, що діє, та сертифікат НМТ.

Суворе дотримання правил є обов’язковим. Якщо якесь із цих правил буде порушено, учасника можуть попросити негайно залишити аудиторію, що призведе до скасування тесту. Так, були перелічені дії, суворо заборонені під час іспиту:

Прибуття після встановленого часу (за 5 хвилин до початку тесту) призведе до дискваліфікації.

Будь-які небезпечні матеріали або предмети, які можуть становити небезпеку для інших, не допускаються до аудиторії.

Окрім цього, розмови, обмін матеріалами чи взаємодія з іншими учасниками заборонені.

Мобільні телефони, смарт-годинник, планшети, навушники та будь-які пристрої, здатні обробляти або передавати інформацію, суворо заборонені.

Учасникам не дозволяється приносити письмові або друковані нотатки, незалежно від того, планують вони їх використовувати чи ні.

Заборонено копіювати, фотографувати чи дублювати будь-яку частину тесту. Це порушує конфіденційність тесту.

Усі матеріали, надані для тесту, включаючи аркуші із нотатками, повинні залишатися в екзаменаційній аудиторії.

Також учні не можуть отримати доступ до Інтернету під час тесту за жодних обставин.

Навіть під час призначених перерв або у призначених притулках використання електронних пристроїв, таких як телефони, не допускається.

Важливо розуміти, що порушення будь-якого з цих правил призведе до негайного виключення з аудиторії. У таких випадках результати тесту будуть анульовані, і учасник не зможе завершити НМТ. Щоб уникнути таких результатів, дуже важливо уважно ознайомитися з усіма інструкціями та слідувати їм перед здаванням.

У 2025 році більшість учнів загальноосвітніх шкіл України матимуть тижневий перепочинок від навчання вже в березні. Дати канікул можуть відрізнятися залежно від міста, конкретної школи, а також епідеміологічної та безпекової ситуації, повідомляє УП.

У Києві весняні канікули розпочнуться з 25 березня і триватимуть до 31 березня включно.

На Рівненщині найбільше закладів освіти підуть на канікули з 22 березня до 30 березня.

Деякі школи області обрали графік відпочинку з 31 березня, а деякі навіть із 16 квітня.

У Житомирі канікули заплановані на останні десять днів березня, але конкретні дати можуть змінити залежно від ситуації в області.

Школи Кропивницького відправлять учнів на канікули з 24 по 30 березня.

Проте в 13 школах міста діти не підуть на відпочинок, адже вже мали довгі зимові канікули.

У Миколаєві канікули стартують 24 березня й триватимуть тиждень, хоча можливі зміни через безпеку.

У Хмельницькому діти вже відпочивали — весняні канікули там почалися на три тижні раніше через епідемію грипу.

Івано-Франківськ, Одеса, Ужгород і Харків призначили відпочинок з 24 по 30 березня.

Школярі Львова матимуть 5-денні канікули — з 24 по 28 березня, тоді як у Луцьку й Полтаві учні відпочиватимуть із 22 по 30 березня.

Найпізніше весняний відпочинок розпочнеться у Дніпрі та Сумах — з 31 березня по 6 квітня.

У Черкасах цього року весняних канікул не буде — там діти вже відпочивали взимку протягом місяця.

Андрій Карбівничий, викладач фізики й астрономії Самарського металургійного коледжу Українського державного університету науки і технологій у Дніпрі у своєму блозі на osvita.ua, піднімає питання реальної та вигаданої корупції в українській освіті.

Тільки глухий не чув, сліпий не бачив, а німий не говорив про жахливу корупцію, яка панує в системі вітчизняної освіти.

Вдячний учень подарував учителю букет квітів – корупція.

Класний керівник збирає кошти на необхідне, але бюджетом не передбачене поточне впорядкування класу – корупція.

Адміністрація школи збирає кошти на не передбачені бюджетом побутові дрібнички – корупція.

І, напевно, всі думають, що тому класному керівнику – велика радість від того приниження, від тієї ганьби, від тих душевних мук, які пов’язані з виклянчуванням тих клятих коштів, які злослови називають корупцією.

Карбівничий погоджується, що вітчизняна система освіти, м’яко кажучи, не свята.

Але звертає увагу на інше:

От наприклад, чи будете ви давати хабар учителю математики з метою підвищення оцінки, якщо ця оцінка буде визначатися на не пов’язаному з школою та цим учителем державному екзамені (ЗНО)?

Чи будете ви давати хабар учителю фізики з метою підвищення оцінки, якщо ця оцінка практично не впливає на процедуру вступу до університету?

По суті, після того як вступ до закладів вищої освіти почав здійснюватися за результатами зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО), у системі освіти залишилося лише одне реальне підґрунтя для системного хабарництва.

І це підґрунтя полягає в тому, що в системі вітчизняної освіти практично відсутній механізм реального впливу на, умовно кажучи, «двієчників».

Далі освітянин розмірковує про те, що практично в кожній середньостатистичній загальноосвітній школі є учні, реальний рівень знань яких відповідає оцінці «незадовільно». За законами об’єктивного оцінювання, цих учнів потрібно залишати на повторний курс навчання.

Однак чи відомий вам бодай один випадок того, щоб в загальноосвітній школі, учня залишили на другий рік? І це при тому, що мова йде про десятки, якщо не сотні тисяч учнів, – запитує викладач.

Не маючи жодної суттєвої мотивації до навчання, десятки тисяч двієчників, автоматично перетягуються з класу в клас, втрачаючи при цьому навіть залишки мотиваційних бажань.

Нарешті після дев’ятого чи одинадцятого класу, чи то за державний кошт, чи за кошт батьків, вони стають студентами коледжів та університетів. А вони таки стають тими студентами! Бо в більшості тих коледжів і університетів вступний конкурс якщо і є, то лише на бюджетні місця, – продовжує освітянин.

Що далі, запитуєте? А далі, за законами об’єктивного оцінювання, після першої сесії потрібно відрахувати щонайменше третину студентів, а після другої – ще третину.

І от дилема. З одного боку, студента потрібно відраховувати, і не тільки тому, що він не засвоїв необхідний мінімум знань, а й тому, що за попередні роки «навчання» він практично втратив здатність до засвоювання знань.

З іншого боку, студента не можна відраховувати, бо тоді не буде кого вчити, а відповідно, відпаде потреба в самому вчителі.

Ясно, що в такій ситуації існує системне джерело потенційних корупційних ризиків, – підкреслює Карбівничий.

Квіти вдячності, вимушені стимуляції батьків та учнів до, по суті, благодійної допомоги навчальному закладу, та реальні хабарі – це елементи тієї реальної та вигаданої корупції, про яку чули, знають і говорять всі, – вважає він.

Однак у системі вітчизняної освіти існує і процвітає та реальна, але прихована корупція, про яку майже ніхто не говорить і злочинно-руйнівний вплив якої на систему освіти в десятки, якщо не сотні, разів більший за всі разом взяті загальновідомі реальні та вигадані хабарі.

Утім, про цю приховану корупцію варто поговорити окремо. І це буде темою наступного допису, – завершує свій блог педагог.

У коментарях до блогу українці реагують:

QXWU

Все правильно. Нушівці «доходять» до 7-го класу, а читати не вміють. Як вчитель може чогось навчити учня, коли елементарні знання з початкової школи відсутні?

У школах Київщини з’являться простори ментального здоров’я. Їх створять, щоб допомогти учням, вчителькам і батькам краще справлятися зі стресами, особливо в умовах війни.

Такі зони стануть місцем, де можна буде не тільки перепочити, а й отримати фахову підтримку для психологічного відновлення, пише КМДА.

За інформацією Київської міської військової адміністрації, у закладах освіти облаштують спеціальні простори, де кожен зможе знайти спосіб зняти напругу. Відкриття таких місць відбудеться в рамках Всеукраїнської програми ментального здоров’я “Ти як?”, яку курує перша леді України, Олена Зеленська. Метою цієї ініціативи є турбота про психоемоційний стан українців у надскладний період. На недавньому засіданні розглянули основні напрямки розвитку цих просторів та визначили, як їх найкраще впровадити в навчальні заклади.

Нові простори допоможуть учням адаптуватися до навчання у складних умовах та підтримають вчительок і вчителів, щоб уникнути професійного вигорання. Тут передбачені кімнати для психологічного розвантаження, а також доступ до групових і індивідуальних консультацій психологів. Заплановано регулярні тренінги, семінари, заняття з арттерапії та інші інтерактивні форми відновлення.

За бажанням кожен зможе звернутися на гарячу лінію підтримки, щоб отримати поради або допомогу у складних ситуаціях.

Не зважаючи на те, що росія напала на Україну, наша держава продовжує впроваджувати нові ініціативи, покращуючи систему освіти та підтримуючи ментальне здоров’я українських дітей, педагогинь і батьків. Україна розвивається й далі, бо ми сильні й єдині.

Доплата за класне керівництво складає 20% посадового окладу для педагогічних працівників у 1–4 класах, а також 25% ставки зарплати вчителям у 5–11 класах. Нарахування коштів передбачене Інструкцією про порядок обчислення оплати працівників освіти.

На цьому зауважує консультантка з питань соціально-економічного захисту Олена Пилипенко на офіційному сайті Харківської обласної організації профспілки працівників освіти і науки у Facebook. Вона розповідає, що доплата за класне керівництва не залежить від обсягу навантаження вчителя і встановлюється відповідно до тарифної ставки.

Як відбувається доплата за класне керівництво: роз’яснення МОН
“Доплата встановлюється вчителям та іншим педагогічним працівникам у 1–4 та підготовчих класах у закладах загальної середньої освіти, а також викладачам, старшим викладачам, майстрам виробничого навчання та іншим педагогічним працівникам (крім керівних) у закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої освіти у розмірі 20% посадового окладу (ставки заробітної плати) та у розмірі 25% посадового окладу (ставки заробітної плати) – вчителям та іншим педагогічним працівникам у 5–11 (12) класах у закладах загальної середньої освіти”, – зазначає експертка.

Якщо вчителю підвищують посадовий оклад, доплата за класне керівництво також зростає, каже фахівчиня. Водночас, коли у класі змінюється кількість учнів, перерахунок розміру доплати не проводиться, крім випадків коли тарифікація педагогічних працівників складається на початок першого та другого півріччя.

“Така доплата у класах (групах) закладів загальної середньої освіти з кількістю учнів менше 12 осіб, закладів професійної (професійно-технічної) освіти – менше 20 осіб здійснюється в розмірі 50% відповідних розмірів доплат. Зазначена норма не поширюється на спеціальні класи (групи), для яких нормативами передбачено меншу наповнюваність”, – пояснює Пилипенко.

Як відбувається доплата за класне керівництво: роз’яснення МОН

Якщо класним керівником не може бути вчитель, то призначити на цю посаду можуть керівних працівників, які й отримуватимуть доплату.

“Відповідно до Постанови № 1391 керівним працівникам закладів освіти, які виконують викладацьку роботу в цьому закладі освіти, дозволяється встановлювати доплату за класне керівництво у разі неможливості покладання обов’язків класного керівника на іншого педагогічного працівника”, – розповідає експертка.

У випадку, коли класний керівник захворів й його заміняє інший вчитель, то доплату має здійснюватися педагогу на заміні на період хвороби шкільному викладачу.

З січня 2025 року вчителі в Україні додатково отримують “на руки” 1000 гривень доплати до зарплати. З вересня ця сума зросте удвічі.

Тож збільшення заробітної плати педагогів зросло більш ніж на 10 відсотків. Про це під час години запитань до уряду в парламенті заявив міністр освіти і науки Оксен Лісовий, інформує 24 Канал.

Чи зросла цьогоріч зарплата вчителів
Посадовець зазначив, що питання соціального забезпечення вчителів є справді великою проблемою і потребує негайного розв’язання.

В цьому році уряд забезпечив збільшення заробітної плати більш ніж на 10 відсотків. Цього, звичайно, недостатньо. Це 12 мільярдів гривень, та сума, на яку збільшена освітня субвенція для оплати праці вчителям,
– уточнив міністр.

Також очільник МОН додав, що проблема низької заробітної плати стосується не лише вчителів, але всіх освітян і педагогів, які працюють у сфері дошкільної, фахової передвищої, професійної та вищої освіти.

Відповідно до Закону “Про освіту” ми мусимо знайти кошти в обсязі 270 мільярдів на збільшення заробітної плати. І працюємо над тим, щоб або поетапно, або одномоментно при появі таких коштів забезпечити виконання цієї статті,
– резюмував Лісовий.

В Україні система дошкільної освіти зазнає значних змін. Одним із ключових нововведень стане впровадження сезонних, вечірніх та груп вихідного дня у дитячих садках. Батьки зможуть залишати дітей у дитячому садку у зручний для них час за додаткову плату.

Такий формат допоможе сім’ям із нестандартним графіком роботи, а також забезпечить більш гнучкі умови для виховання дітей.

Докладніше про те, що дитячі садки пропонують батькам нову послугу за гроші, повідомляє “Стіна”, посилаючись на socportal.info.

Про нову ініціативу розповіла заступник міністра освіти та науки України Анастасія Коновалова. Вона наголосила, що фінансування цих груп може здійснюватися не лише за рахунок батьків, а й за підтримки різних організацій чи місцевих муніципалітетів. Це дозволить розширити доступність таких послуг та підвищити якість дошкільної освіти.

Одним із найважливіших кроків у модернізації дитячих садків стане запровадження гнучких груп. За словами Анастасії Коновалової, фінансування таких груп може здійснюватись двома основними способами: за рахунок коштів місцевих громад або за допомогою батьківської оплати.

Такий підхід дозволить адаптувати систему дошкільної освіти до сучасних вимог суспільства та врахувати індивідуальні потреби сімей.

Заступник міністра зазначила, що всі кошти, отримані дитячими садками від додаткових послуг, спрямовуватимуться на розвиток установ.

При цьому передбачено чіткий розподіл фінансів: 70% доходів має йти на оплату праці вихователів і персоналу дитячих садків, а 30%, що залишилися, – на поліпшення матеріально-технічної бази.

Це допоможе не лише підвищити рівень заробітної плати, а й створити більш комфортні умови для дітей.

На сьогодні державні дитячі садки в Україні надають послуги безкоштовно протягом стандартного робочого дня – до сьомої години вечора. Проте батьки сплачують за харчування, середня вартість якого становить близько 500 гривень на місяць.

Крім цього, існують додаткові витрати, які включають купівлю канцелярського приладдя, проведення ремонтів і подарунки для дітей. Ці витрати залишаються добровільними, але більшість батьків беруть участь у їхньому покритті.

Із запровадженням нових форматів дитячих садків українські сім’ї матимуть більше можливостей для вибору зручного графіка перебування дітей. Це особливо актуально для працюючих батьків, яким важливо забезпечити догляд та розвиток дитини у комфортних умовах.